Реферат на тему:

Особливості евфеміcтичних жаргонів політичного дискурсу

Евфемістичні жаргони вкрай рідко потрапляють у поле зору мовознавців,
однак поняття “евфемізм жаргонів” вживається у класифікації Р.Будагова,
який розрізняє евфемізми загальнолітературної мови та евфемізми
жаргонів. До останніх, на його думку, вдаються тоді, коли в них немає
ніякої потреби, і вживаються вони не тільки стосовно тих предметів чи
понять, точні назви яких вимовляти незручно [3, 98]. У нашому
дослідженні евфемістичним жаргоном будемо вважати сукупність мовних
засобів, які мають на меті прикриття з якоїсь причини неприйнятних явищ
та понять дійсності в межах певної професійної, соціальної чи вікової
групи (визначення наше – В.Т.). Завдання статті полягає у визначенні рис
політичних евфемістичних жаргонів англійської мови, їх прагматики та
основних мотивів вживання. Оскільки в українській англістиці ця тематика
практично не висвітлювалася, результати дослідження дозволять розширити
уявлення про інтеракцію явищ евфемії та жаргону в англійській мові та
сприятимуть полегшенню декодування евфемічних одиниць.

Первинною сферою вживання політичних евфемізмів є політичний дискурс.
Політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих
актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які
оформилися згідно з існуючими традиціями та отримали перевірку досвідом
[2, 6]. Основними характеристиками сучасної політичної комунікації є
наступні: вона, у першу чергу, орієнтована на аудиторію (is audience
oriented), має жорсткі обмеження у часі (has short-term orientation),
базується на досягненні певної мети (communication based on
objectives), важливу роль відіграють засоби масової інформації
(importance of the mass media) [9, 8]. Таким чином, через свою
інтенціональність на досягнення певного прагматичного ефекту та
орієнтованість на аудиторію, сучасна політична комунікація є неможливою
без вживання евфемізмів та так званого «doublespeak», що набули значного
поширення через засоби масової інформації. Сукупність евфемістичних
засобів мовлення, що вживаються представниками політичних кіл задля
пом’якшення негативних аспектів реальності чи приховання політичних
помилок, переконання електорату, представників опозиції чи пересічного
реципієнта, будемо вважати політичним евфемістичним жаргоном і
ототожнюватимемо з поширеним у західній лінгвістиці терміном
“імпліцитно-натяковий діалект”.

Американський уряд має декілька імпліцитно-натякових мовних діалектів:
officialese, official jargon, bureaucratese, Federal prose, State та
gobble-dygook, а офіційною мовою Міністерства Оборони США є діалект
Pentagonese, відомий ще під абревіатурою DOD. У Великобританії такий
діалект знають під назвами Whitehallese та Obscuranto. Жаргони типу
bureaucratese характеризуються двома прагматичними особливостями: 1)
мотиваційний чинник їх вживання – прагнення виключити з групи людей, що
до неї не належать; 2) щоби підвищити свій статус, політики,
використовуючи, зокрема, запозичені одиниці, вживають різноманітні
синоніми, маючи на меті заплутати прості повідомлення та надати їм
важливості. Таким чином, політичні евфемізми спотворюють інформацію та
стають незрозумілими пересічному реципієнтові. Х.Роусон [10] подає цілу
низку евфемізмів імпліцитного мовлення політиків: вбивство політичного
діяча подається як executive action, незгода між опозиційними партіями –
як exchange of views, расовий апартеїд – як separate development, змова
з метою скинути іноземний уряд – як caper; економічний термін depression
(криза) вважається терміном-табу, тому він відомий як deflation,
disinflation, rolling readjustment, а безробіття як наслідок кризи
евфемізується лексемою underutilization; хабар у політичних колах
номінується одиницями baksheesh (запозичення з перської), contribution,
cumshaw, kickback чи commission, а нелегальне присвоєння грошей –
лексемою expropriation:

“I am now saying that maybe a contribution was made”.

(Daily News, 04/05/1987).

Внаслідок наміру досягнути певного перлокутивного ефекту на реципієнта,
політичні евфемістичні жаргони характеризуються великою кількістю
синонімічних евфемічних одиниць на позначення понять “неправда”,
“неправдивий”, “обманювати” тощо. Різноманітність і різноплановість
засобів вербалізації явища неправди в англійській мові свідчать про його
соціальну значущість [6, 15]. Як зазначає Х.Вайнріх, “для політиків та
дипломатів неправда пов’язана з професією. Вона перетворюється на
мистецтво” [4, 45]. Саме функція евфемізмів пом’якшувати, завуальовувати
прикру небажану дійсність робить їх привабливими для тих політиків, які
часто не бажають говорити правду про сферу своєї діяльності, і створили
цілий арсенал евфемічної лексики для введення в оману реципієнта.
Оскільки узуальні політичні евфемізми в процесі популяризації через ЗМІ
інколи втрачають свій евфемістичний потенціал, для політиків стало
характерним вживання контекстуальних (ситуативних) евфемічних
субститутів, що є “джерелом творення мовної експресії” [1, 90]. Вони
виявляють свій евфемістичний зміст лише в певній мовленнєвій ситуації,
отже є одиницями вторинної номінації мовленнєвого характеру, тобто
«оказіональними використаннями лексичних значень у невластивій для них
номінативній функції» [7, 129]. Прагматичною специфікою вживання
оказіональних евфемізмів є небажання мовцем того, щоби слухач пов’язав
номінативну одиницю із денотатом, який евфемізується, що часто веде до
неадекватного сприйняття інформації адресатом. Інакше кажучи, такі
евфемістичні звороти свідомо генеруються політичними колами для введення
в оману пересічних громадян чи приховування важливої інформації.

Більшість із евфемічних сполучень прямих номінацій, пов’язаних із
неправдою, є бінарними словосполученнями, і позитивний прагматичний
ефект висловлювання досягається за рахунок позитивної чи нейтральної
семантики слів, що входять до них: opposition research – пошук
інформації, яка би скомпрометувала політичного конкурента; comparative
campaigning – публічний обман, наклеп на політичного опонента чи підрив
передвиборчої кампанії конкурента [10, 88]:

“Mr.Atwater… a specialist in the political attack, has said this about
negative (or, as he prefers it, comparative) campaigning: ‘There is no
danger as long as it’s not too harsh, as long as it’s not too shrill, as
long as it’s factual and as long as it’s believable’”.

(New York
Times, 08/29/1988).

Заходи пропагандистського характеру з боку офіційних осіб, спрямовані на
приховування правди, наслідків політичних скандалів і помилок
евфемізуються сполученнями damage control та damage limitation, а сама
політична неправда подається народу як categorical inaccuracy,
fundamental truth, plausible denial, terminological inexactitude,
erroneous report чи misstatement:

“It is almost impossible to lie at all in Washington. There are only
‘misstatements’. This was the euphemism evolved by the White House
during the Watergate years when spokesmen were caught in ‘untruths’”.

(New York Times, 03/07/1985).

До дієслівних евфемістичних сполучень політичного спотворення чи
приховування інформації належать одиниці to withhold information, to put
the file in order, to cover-up, to misspeak, to stonewall, to contain:

“’The President’, [Ron] Ziegler said, ‘misspoke himself’. He explained
that the President … had another case in mind when assuming personal
responsibility for Fitzgerald’s being ‘fired, or discharged, or asked to
resign’”.

(Harper’s Magazine, 06/1973).

1/4

ae

ae

?

ae

@

4erative:

“So was the Prime Minister guilty of misleading her audience or being
economical with the truth?”

(Guardian
Weekly, 11/12/1989).

В евфемістичних жаргонах політичного дискурсу поширеними є професійні
евфемізми з поляризацією значення: a useful and businesslike meeting –
зустріч двох дипломатів, в результаті якої нічого не було досягнуто,
serious and candid discussion – повна незгода, cordial meeting –
холодна та недружня зустріч, democracy – диктатура, full and frank
meeting – зустріч, яка не привела до взаємної згоди, to take care of –
вбити, brotherly help – збройне вторгнення:

“… the state’s key witness testified that he had heard Mr.Boyle give the
order in 1969 to ‘take care of’ Joseph A.Yablonski”.

(New York Times, 04/09/1974).

Часто евфемістичний ефект досягається за допомогою одиниць з
абстрактною семантикою, до яких належать лексеми thing, situation та it:
the executive privilege thing (приховування інформації), Vietnam
situation (війна у В’єтнамі), Watergate situation (Уотергейський
скандал) тощо:

“… the problem – no, not the problem; it’s not a problem, it’s a
situation – has been weighing heavily on my mind for a long time”.

(New York Times, 11/13/1976).

Деякі евфемізми політичних жаргонів утворюються способом абревіації. У
політичній лексиці евфемістичні абревіатури вживаються з метою
оправдання помилкових дій уряду, приховування чи применшення невдалих
політичних акцій чи вказівок. Наприклад, у британському варіанті
англійської мови акронім UDI – unilateral declaration of independence
(одностороння заява про незалежність) фактично означає політичний бунт
чи революційні дії проти законного уряду держави, а австралійський
евфемізм a U-turn (an unexpected turn) евфемізує відмову від прийнятої
раніше політичної точки зору.

Хоча для мовної діяльності загалом характерна певна тенденція до
бережливості, тобто економії мовних ресурсів [5, 372], у переважній
більшості випадків політичні евфемізми є довшими, ніж одиниці, які вони
замінюють. Вони містять більше літер та складів, і часто два чи більше
слів використовуються для евфемістичної заміни одного. Доцільним є
визначення евфемістичного потенціалу довших евфемістичних субститутів у
порівнянні з їх коротшими синонімами і прямими найменуваннями. Х.Роусон
пропонує точне визначення евфемістичного потенціалу за допомогою так
званого “Fog or Pomposity Index” (FOP Index) – показника вуалітивності
(переклад наш – В.Т.), який порівнює довжину евфемістичного сполучення
з довжиною прямого найменування, додаючи одиницю за кожну додаткову
літеру, склад чи слово евфемізму і ділячи суму на кількість одиниць
прямого найменування. Наприклад, евфемізм adjustment downward має
показник вуалітивності 5.75 порівняно з його неевфемістичним
відповідником drop (18 літер + 4 додаткові склади + 1 додаткове слово =
23, що ділиться на 4 літери прямого найменування) [10, 13].

Зробивши вибірку професійних евфемізмів організацій ЦРУ та ФБР, які у
всіх, без винятку, випадках виявилися довшими, ніж їх стигматичні
відповідники, ми визначили їх показник вуалітивності. Подана нижче
таблиця за принципом зростання демонструє величину показника
вуалітивності евфемізмів-синонімів на позначення понять “шпигун” та
“шпигунство”, що прямо пропорційна їх евфемістичному потенціалу.

Показник вуалітивності евфемізмів на позначення понять “шпигунство” і
“шпигун”

Пряме найменування Евфемізм Показник вуалітивності

Spying

Spy

Tattling

Espionage

Monitoring

Surveillance

Intelligence

Coordination

Covert action

Covert operation

Counterintelligence

Unacceptable activities

Activities incompatible

with diplomatic status

Agent

Asset

Attache

Operator

Operative

Source of information

Confidential informant 1.3

1.8

2

2.2

2.3

2.5

2.5

3.3

4

4.8

9.8

2

2

3

3.6

4

8.6

9.6

Виявлено, що з усіх евфемізмів-синонімів до термінів spying та spy
найвищим показником вуалітивності володіють, відповідно, абстрактні
евфемізми activities incompatible with diplomatic status та confidential
informant, а найнижчим – евфемізми з досить прозорою семантикою tattling
та agent.

Евфемізми організацій ЦРУ та ФБР не обмежуються денотатами “spying” та
“spy”. «NTC’s Dictionary of Euphemisms» А.Бертрам [8] дозволяє виділити
цілу групу евфемізмів, пов’язаних із їх діяльністю, а члени шпигунських
організацій створили свою власну закодовану мову – psyop (psychological
operations), яка може бути окремим прикладом евфемістичного жаргону.
Самі організації ФБР та ЦРУ в США закодовуються словосполученням
intelligence community чи лексемою company, а все, що вважається
секретним та небезпечним, – евфемізмом sensitive.

Політичні імпліцитно-натякові діалекти постійно поповнюються
евфемізмами-неологізмами, що зумовлюється двома причинами: 1)
виникненням нових політичних номінацій з негативною конотацією та
необхідністю їх заміни; 2) втратою політичними евфемізмами їх
евфемістичних рис внаслідок популяризації через ЗМІ.

Аналіз особливостей політичних евфемістичних жаргонів (вживання довгих
евфемістичних замінників, утворення евфемізмів шляхом абстрагування,
поляризації значення та абревіації, оказіональність використання
евфемістичних субститутів) дозволяє зробити висновок та підтверджує
думку західних вчених (Х.Роусон, Х.Вайнріх, Дж.Оруел), що політична
риторика здебільшого має на меті введення в оману реципієнта,
спотворюючи важливу інформацію та приховуючи методи нечесної політичної
гри. Вживання евфемістичних субститутів імпліцитно-натякових діалектів у
засобах масової інформації свідчить про те, що евфемістичні жаргони
політичного дискурсу виходять за межі свого первинного джерела
походження. Подальше дослідження даної проблематики може бути продовжене
шляхом аналізу інших видів евфемістичних жаргонів: військового,
медичного, юридичного, похоронного, рекламного тощо.

Література:

Азнаурова Э.С. Стилистический аспект номинации словом как единицей
речи.//Языковая номинация (Виды наименований). – М.: Наука, 1977. –
С.86-128.

Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты. Традиции и новации. –
М.: Знание, 1991. – 64с.

Будагов Р.А. Введение в науку о языке. – Государственное
учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР,
Москва, 1958. – 436с.

Вайнрих Х. Лингвистика лжи: Пер. с нем. // Язык и моделирование
социального взаимодействия. – М.: Прогресс, 1987. — С.44-87.

Пауль Г. Принципы истории языка. – М.: Издательство иностранной
литературы, 1960. – 500с.

Потапова О.І. Когнітивно-семантичні аспекти метафоризованих
лексико-фразеологічних номінацій неправди та обману в сучасній
англійській мові: Автореф. дис-ї на здобуття наук. ступеня канд. філол.
наук: 10.02.04. – Харків, 2004. – 20с.

Телия В.Н. Вторичная номинация и ее виды.//Языковая номинация (Виды
наименований). – М.: Наука, 1977. – С.129-221.

Bertram A. NTC’s Dictionary of Euphemisms. – NTC Publishing Group, 1998.
– 314p.

Denton, Robert E., Jr., Woodward, Gary C. Political Communication in
America. – NY. Praeger Publishers, 1990. – 363p.

Rawson H. Dictionary of Euphemisms and Other Doubletalk. (Revised
Edition). – N.Y., Crown Publishers Inc. 1995. – 463p.

PAGE 1

Похожие записи