Курсова робота на тему:

Морфологічна побудова слова в сучасній англійській мові

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І: СЛОВОТВІР ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ДИСЦИПЛІНА І ПРЕДМЕТ ЇЇ ДОСЛІДЖЕНЬ.

1.1 Поняття про словотвір та його основні питання.

1.2 Загальна характеристика засобів словотвору.

РОЗДІЛ ІІ: МОРФЕМНА СТРУКТУРА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ.

2.1 Префікси.

2.2 Суфікси.

2.3 Складні слова в сучасній англійській мові.

2.4 Другорядні типи словотвору.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ВСТУП

Для написання даної курсової роботи було обрано тему „Засоби словотвору
в сучасній англійській мові”, яка є досить актуальною з огляду на те, що
англійська мова, сучасна і не тільки, постійно розвивається,
збагачується новими словами. Щоб поглибити знання з теорії та практики
англійської мови і була обрана тема, яка стосується одного з
найактуальніших питань будь-якої мови ? збагачення мови засобами
словотвору. Дана курсова робота охоплює як теоретичні, так і практичні
сторони даного питання: що являє собою словотвір як лінгвістична наука,
що є предметом її досліджень, що таке засоби словотвору, їх класифікація
за важливістю та актуальністю (головні та другорядні засоби словотвору),
розрізнення власних та запозичених афіксів та інших засобів словотвору,
вживання новоутворених слів.

Об’єктом словотвору є вивчення похідних слів. До недавнього часу похідні
слова досліджувались в основному з формальної точки зору, тобто в
аспекті вираження, а зміст залишався малодослідженим. Так не повинно
було бути, адже специфіка словотвору у його різносторонності, у
різноманітності його зв’язків і будь-який односторонній розгляд процесів
словотвору не відображає повністю проблематику словотвору.

Проблема змістового аспекту мови, в тому числі і семантика похідних
слів, з кожним роком стає все більш актуальною. Яскравим прикладом цього
стали роботи І.В.Арнольда „Семантическая структура слов и методика её
исследований”, А.А.Уфімцевої „Слово в лексико-семантичній системі мови”.

В даній роботі похідне слово розглядається в лексико-семантичній системі
англійської мови, як „уся область змістових співвідношень лексичних
одиниць, своєрідність типів взаємодії їх одне з одним та з елементами
інших аспектів мови, умови та форми мовного вираження результатів
семантичного варіювання словесних знаків”.

Актуальність даної теми визначають такі положення:

Хоча дана тема і достатньо опрацьована науковцями, але у мові постійно
з’являються нові слова, тому виникає потреба у їх дослідженні та
детальному розгляді їх засобів утворення. Дана тема буде актуальною
доти, доки буде існувати і розвиватись мова;

Словотвір займає важливе місце не тільки в граматиці англійської мови, а
й у лексикології, фонетиці та інших лінгвістичних науках.

Так, як тема даної курсової робити є дуже актуальною і цікавить багатьох
вчених-лінгвістів, то відповідно існує багато різних праць, статей,
досліджень на задану тему. Найбільш гідними уваги є праця Ботнічука Є.Н.
і Василенка І.В. „Словообразование в современном английском языке”,
праця Мєшкова О.Д. „Словообразование современного английского языка”,
праця Каращука П.М. „Словообразование английского языка”. Багато цікавої
інформації, що стосується словотвору в англійській мові містить праця
Мостового М.І. „Лексикологія англійської мови”, а також праця Арнольда
І.В. „Лексикология современного английского языка”.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є засоби словотвору в
сучасній англійській мові, їх функціонування і використання для
утворення нових слів, а також подальше вживання новоутворених слів.

Мета даної роботи полягає у дослідженні та розкритті як теоретичних, так
і практичних питань: що таке словотвір, які його головні та другорядні
засоби та їх функціонування, їх класифікація та визначення характерних
особливостей новоутворених слів.

Досягти поставленої мети можна за допомогою таких засобів:

на підставі словників, енциклопедій та інших посібників визначити, що
таке словотворення, які засоби словотворення існують в сучасній
англійській мові:

виявити вплив словотвору на розвиток та розширення лексичного запасу
слів в англійській мові;

дослідити дану проблему спираючись на праці вчених, словники та інші
матеріали (посібники, підручники з англійської мови, журнальні статті,
наукові роботи тощо).

Практичне значення цієї курсової роботи полягає в тому, що її можна буде
використати в подальшій роботі над даною темою, на лекціях та практичних
заняттях з граматики та лексикології англійської мови, для доповнення
публікацій на задану тему, а також як базовий матеріал для написання
бакалаврської та дипломної робіт.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, яка поділена на
два розділи та чотири підрозділи, висновків та списка використаної
літератури, який нараховує одинадцять джерел.

РОЗДІЛ І: СЛОВОТВІР ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ДИСЦИПЛІНА І ПРЕДМЕТ ЇЇ ДОСЛІДЖЕНЬ.

1.1 Поняття про словотвір та його основні питання.

Термін „словотвір” має два основних значення, які потрібно чітко
розрізняти. В першому значенні він використовується для вираження
постійного процесу творення нових слів у мові. Мова знаходиться в стані
постійного розвитку, який складається з окремих мовних процесів, втому
числі і процес творення нових слів. Цей процес має назву „словотвір”.

В другому значенні, термін „словотвір” означає розділ науки, яка
займається вивченням процесу творення нових лексичних одиниць.

Предметом дослідження словотвору є вивчення процесу творення нових
лексичних одиниць та засобів, за допомогою яких цей процес відбувається
(суфіксів, префіксів, інфіксів тощо).

У своїй сукупності слова складають лексичні підвалини мови. Слова
змінюються у мовленні за граматичними законами. Визначень слова, як
одиниці мови, багато – в залежності від критеріїв, підходу, точок зору.
У лексичному розумінні воно визначається як одиниця називання, що має
лексико-семантичне наповнення і може виражати сформульоване поняття. У
цьому відношенні слово має широкий лексико-граматичний діапазон: частини
слова можуть змінюватись, варіюючи при цьому значення самого слова, а
окремі форми його це значення зберігають, напр.: night – nightly (ніч –
щоночно). [2;45]

Центральне питання словотвору – це вивчення структури і змісту слів.
Стосовно природи слів можна поставити кілька питань, серед яких
головними є такі:

як слово утворюється?

Як утворюється складне слово? Що таке складові частини складного слова
(композита)?

Як значення складного слова стосується значення його складових частин?

Слово входить до складу словосполучення – найближчої граматичної
одиниці, через яку воно реалізується в реченні. Звідси воно має
опозиційні характеристики двобічного характеру:

Морфема ? слово ? словосполучення (або фразеологічна одиниця).

Морфема входить безпосередньо до структури слова.

2.1 Загальна характеристика засобів словотвору.

Морфема – це сполучення якогось значення і фонетичної форми. Проте
морфема, у противагу слову, не автономна одиниця, хоча окремі слова
можуть складатись лише з однієї морфеми. Звичайно в англійському слові
розрізняємо дві-три (зрідка – більше) морфеми. Так, наприклад, у слові
students маємо три морфеми – корінь stud із значення „навчання”, суфікс
–ent із значенням активної дії та закінчення –s з граматичним значенням
множини. Подальше членування морфем приводить лише до виділення окремих
звукових комплексів, що значення не мають.

Вільна і залежна морфеми. Морфема як частина слова частіше є залежною,
ніж вільною. Це і зрозуміло, бо у даному випадку частина має належати до
цілого.

Вільна морфема регулярно відтворюється за моделями мови і може вживатися
незалежно, не змінюючи свого значення. Дієслово stand, іменник stand є
вільними морфемами, що зберігають відповідні лексико-семантичні
значення. Такі морфеми можна назвати мінімальними вільними формами.
Проте, корінь stand може входити до інших слів, напр.: withstand,
standing. Морфологічний стан змінюється таким чином, що дієслово
withstand фактично складається з двох вільних морфем – прийменника with
і дієслова stand, а дієприкметник standing – з вільної та залежної
морфем – суфікс ing окремо не вживається.[4;15]

Словниковий склад, що споконвічно іменує поняття щоденного вжитку,
звичайно складається з вільних морфем, які утворюють окремі слова,
напр.: cow, sheep, boy, top, go, run та ін. Історія розвитку цих слів
свідчить про те, що їхнє граматичне варіювання в окремих випадках
відбивало наявність двох морфем – man – men, проте таких випадків у мові
небагато.

Лексична морфема може збігатись з коренем слова, тобто його головним
складовим елементом, що передає лексичне значення. Структурна модель
спільного германського кореня збігається із структурою індоєвтруктурою
індоєвня. Останнім часом загальне визнання отримала теорія
індоєвропейського кореня, яку розробив Е.Бенвеніст. За Бенвеністом
індоєвропейський корінь завжди складається з трьох літер (приголосний +
голосний „е” + приголосний), односкладовий і має два стани: І – корінь з
наголосом та суфіксом у нульовому ступені і ІІ – корінь у нульовому
ступені з наголошеним суфіксом. Якщо корінь має більше, ніж три
елементи, і елементи можуть наростати, то він перетворюється в іменну
основу. Корінь разом з афіксами (префіксами і суфіксами) утворює основу
слова. Проста основа – це, найчастіше, той же корінь слова, що може
вживатись відокремлено, напр.: awe, change, note, seem. Основа, що
охоплює один або більше афіксів, є похідною.[4;28]

Якщо основу позбавити афіксів, і вона не буде омонімічна жодному
вільному слову того ж кореня, то така основа стане залежною. Так, у
широко вживаному слові conduct і лексико-семантичному наборі, що його
оточує – conductor, deduct, deduce, seduce, seductive та ін. – префікс
con- може бути відокремлений лише формально. Корінь, що залишиться,
запозичений з латинського ductio – „веду” і не утворює окремого слова.
Таку основу і називаємо залежною. Явище це закономірне, бо основа
запозиченого слова виникла і пройшла шлях історичного розвитку в іншій
мові, напр.: cour-age, facul-ty, hon-est, mat-ure, royal-ty, senti-ment,
un-cert-ain.

Корінь вважається головним складовим елементом, що після вилучення
функціональних афіксів не підлягає подальшому словотворчому аналізу.

В англійській мові корінь дуже часто збігається з формою слова.
Фонетично це явище дуже часто відбувається в односкладових словах,
напр.: aim, cat, get, hat, pig, set. Збіг кореня з формою слова є
наслідком історичного розвитку структури власне англійських слів –
наприкінці середньовічного періоду відбулося зникнення закінчень. Як
наслідок цього процесу англійські слова відтоді не мають формальних
ознак (закінчень), які вказували б на приналежність до певної частини
мови. Переважна частина односкладових слів – це продуктивні, словотворчі
корені, за допомогою яких утворюються нові, похідні слова.

Тоді як корінь – до певної міри незалежна частина слова, афікси – завжди
залежні елементи структури. І суфікс, і префікс мають семантичне
навантаження, проте вони не вживаються у вигляді незалежних мовних
одиниць.

Суфікс – деривативний (похідний) елемент наприкінці слова (між коренем і
закінченням), який є або був продуктивним елементом словотвору. Суфікс
має лексико-семантичне значення, проте не вживається відокремлено, тобто
не має ознак окремої частини мови. Однак, коли одне і те ж слово з
різними суфіксами належить до однієї частини мови, то за допомогою
суфікса розрізняються лексико-граматичні класи цих слів, наприклад:
суфікси –er та –est для вищого та найвищого ступенів порівняння
прикметників: bigg-er – the bigg-est, sweet-er – the sweet-est. Суто
семантичні зміни відбуваються у слові при зміні суфікса і дозволяють
відносити це слово до однієї частини мови: collect-able, collect-ible.
Нарешті, різні суфікси можуть утворювати як просту, так і подвійну
опозицію різних частин мови, наприклад: cold –cold-ish (прикм.) –
cold-ly (прислівн.) – cold-ness (імен.). [1;73]

Завдяки тому, що за суфіксом зберігається одне лексико-семантичне
значення, вживання останнього з основою певних груп слів спонукає до
утворення відповідних частин мови. Звідси суфіксація – важливий вид
словотвору в англійській мові з типами, що склались історично.

Префікс – це морфема, що стоїть перед коренем слова і модифікує його
значення. Префікси в сучасній англійській мові завжди деривативні.
Префікс майже не допомагає розрізнювати частини мови за винятком тих
випадків, коли він присутній у складі дієслова або слова категорії
стану, напр.: a dress – to undress, dust – adust, float – afloat. Інколи
за допомогою префікса можна розрізнити перехідні та неперехідні
дієслова: cry – outcry, play – outplay.

Інфікс – афікс, що зустрічається в середині основи. Інфіксація, як тип
словотвору, не продуктивна. Інфікс – явище загально індоєвропейського
характеру. Це, головним чином, приголосний „п”, що зустрічається при
морфологічному пере розкладі слова: stand – stood.

Комбінуюча форма – запозичене з грецької чи латинської мови слово, яке
може набирати вигляду афікса. Оскільки слово типу cyclo-, poly-,
stereo-, trans-, tele- вільно існувало у мові, з якої воно запозичене,
його слід відрізняти від афікса. Комбінуючі форми мають
інтернаціональний характер. Проте вони відрізняються від інших
запозичень з тієї причини, що складні слова і деривативи, до структури
яких входять комбінуючі форми, не існували в класичних мовах, а були
утворені протягом новітнього часу.: cyclo-tron, poly-glot, stereo-type,
tele-scope. Окремі комбінуючи форми тяжіють до самостійного вжитку у
розмовній мові, наприклад: auto, stereo та ін.[1;34]

Аломорфи – це різновидність або варіант морфеми, що характеризується
зміною літери чи звука у своїй структурі. Звідси аломорфа може мати
позиційні варіанти. Аломорфи префікса in-, наприклад, є il-, im-, ir-:
il-liberal (перед приголосним l), ir-relevant (перед приголосним r),
im-brute, im-mature (перед губними приголосними). Аломорфи зустрічаються
при утворенні множини іменників за допомогою морфеми –s: boxes – cats,
та форм дієслів минулого часу і дієприкметників, де спостерігається
опозиція дзвінкого/глухого варіантів суфікса –ed: collected – passed.

Заслуговує уваги принципова різниця між закінченням та суфіксом, що в
англійській мові часто виражається однією морфемою. У граматиці вони
інколи називаються флективними суфіксами. Слід мати на увазі, що
флективні суфікси – виразники граматичного значення, тоді як дериваційні
суфікси – це носії значення лексичного і є лексичними морфемами.
Граматичну форму, таким чином, складають слова з флективними суфіксами,
а лексичну – з дериваційними. Звідси розрізняються і відповідні
парадигми: флективною є парадигма illustrate – illustrates –
illustrated, дериваційною – illustrate – illustrative – illustration.

Напівсуфікси. Існують випадки, коли провести чітку межу між коренем та
афіксами досить важко. В англійській мові є корені з високо розвиненими
комбінуючими властивостями. Вони вживають у функції другого елемента
структури слова і за своїм загальним значенням нагадують суфікс.
Узагальнення лексико-семантичного навантаження мало місце в тому, що
поруч з функцією напівсуфікса ці форманти довгий час вживались як окремі
слова – -man, -like, -proof, -worthy, напр.: seaman, childlike,
waterproof, blameworthy. Інколи до напівсуфіксів відносять також
форманти –wise, -way, -monger, напр.: clockwise, sideway,
newsmonger.[7;13]

Отже, як видно з теоретичної частини, в сучасній англійській мові існує
певна кількість засобів словотвору, одні з яких є досить поширеними та
продуктивними (суфікси, префікси), а інші вживають набагато рідше і є
складовими частинами інших засобів словотвору (інфікси, аломорфи).
Існують в сучасній англійській мові також і другорядні засоби
словотвору. Більш докладно кожен з цих видів буде розглянуто в наступних
розділах даної курсової роботи.

РОЗДІЛ ІІ: МОРФЕМНА СТРУКТУРА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ.

2.1 Префікси.

Префіксація, як словотвір, полягає у модифікації основи, до якої префікс
приєднується. Префікси розрізняються за своїм походженням: вони можуть
походити із власної мови або бути іншомовними. Модифікуючи лексичне
значення слова, префікс рідко змінює граматичний характер слова в
цілому, тому і просте слово, і його префікс-дериватив у більшості
випадків належать до однієї частини мови, напр.: abuse – dis-abuse,
approve –dis –approve, believe – dis-believe.

Лексико-семантичне навантаження префікса визначається способом передачі
основі відтінка значення, що відбиває спосіб дії, місце, час, ступінь її
завершення тощо.

Власне англійські префікси походять від окремих слів. Таких префіксів не
багато – а-, be-, fore-, mid-, un-. Префікс mis- — змішаного типу (нім.
мis, лат. minus, фр. me, mes).

Префікс а-, що походить від давньоанглійського прийменника an,
вживається з іменником, прикметником і дієсловом і передає значення
стану, становища, напр.: aback, afloat, agaze, alike, anew, apiece,
arise, asleep, atrembie, awake.

Поряд з власним префіксом а- в англійській мові існує префікс а-,
запозичений з грецької мови, що має значення протилежності, напр.:
amorphous, anomalous. Цей префікс вживається рідко, переважно у складі
запозиченого слова.[5;75]

Від прийменника походить і префікс be- (ненаголошена форма від by-).
Основне значення префікса (як і прийменника) – „біля”, проте за
відтінками значення відповідні деривативи діляться на декілька підгруп.

Та частина слів, де префікс утворює прислівники, невелика, причому
окремі прислівники сприймаються як прості слова, напр.: before, beyond.
У тих випадках, де давня форма by залишилась наголошено, утворились
похідні слова, що пишуться через риску, напр.: by-gone, by-law.

В сучасній англійській мові префікс be- вживається головним чином, для
утворення дієслів. Серед них можна виділити:

Підгрупу перехідних дієслів, до яких префікс додає значення „всюди,
скрізь”, напр.: belays, beset, bedeck.

Підгрупу перехідних дієслів, до яких додається значення остаточності чи
надмірності дії, напр.: becall, betray.

Підгрупу, де префікс спонукає до перетворення неперехідних дієслів у
перехідні, напр.: bespeak, bethink.

Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова із
загальним значенням „творити, робити”, напр.: belate, belittle.

Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні слова із
загальним значенням „називати таким чином”, утворених від іменників,
напр.: bedevil, befool.

Підгрупу перехідних дієслів із значенням „оточувати; впливати на щось;
обходитись з кимсь певним чином”, утворених від іменників, напр.:
becalm, befriend, becloud.

За допомогою префікса be- від іменників утворюються також прикметники із
значенням зневаги, напр.: beneaped. За значенням з підгрупи випадає
прикметник beloved.

До окремої групи відносяться слова з префіксом be-, що історично
складають нерозривну основу: beneath, between, beware, beyond.
Узагальненого значення набрали у процесі історичного розвитку дієслова
become і begin.

До власне англійських належить і префікс for-. Префікс був продуктивний
у давньоанглійському періоді розвитку мови, але у новітній час його
можна зустріти у десятку слів, хоч значення, закріплене за ним, — широкі
(заборони, винятковості, пропуску, невдачі, відмови). Загальновживані
слова з цим префіксом: forget, forgive, forbid, forsake. Ознаки
архаїчності спостерігаються у підгрупі, що охоплює слова: forbye,
forbear, forgo, forswear, fordo.

Невизначена морфологічна сутність форми fore- спонукала до того, що
думки щодо неї розійшлись: американські мовознавці вважають її
комбінуючою формою, англійські – прислівником і прийменником, що вільно
вживається як префікс з дієсловами, дієприкметниками, віддієслівними
іменниками. Незаперечно маючи ознаки префікса for-, форма fore-, завдяки
її фонетичній будові, вживається значно ширше, ніж префікс for-.
Значення , що префікс fore- додає як дієсловам, так і іменникам,
розподіляться наступним чином:

„in front of”: a) foregoer, forerunner; b) fore-run, foreshow.

“beforehand, in advance”: forebode, forego, foreknow, foresee.

“front”: forecourt, forefinger, forefront (одне з псевдоутворень),
foreground, foreman.

“front part of”: forearm, forehead, foreshore.

“of, near or towards the stem of a ship or connected with the foremast”:
forecabin, foresail, foretop.

“anticipating, precedent”: forefather, foreplane, foretime.

Префікс mis-, що має аналоги і в давньогерманській, і в латинській
мовах, вживається з дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками і
прикметниками, надаючи їм значень зворотного характеру – „badly,
unfavorably, wrongly”. Сполучуваність префікса з власно мовною лексикою
значно ширша, ніж із запозиченою.

Германський mis-: misbecome, misbehave, miscall, misgive, mislay,
mistake, mistrust, mistreat.

Латинський mis – minus: mischance, mischief, misplace.[9;44]

Префікс non- — це морфологічний варіант частки no, що вживається перед
прикметниками; значення префікса вказує на заперечення, напр.:
non-operational, non-skid „не слизький”; вживається префікс і при
утворенні іменників, напр.: non-priority, non-utility. Загалом цей
префікс може спонтанно вживатись майже з кожним іменником чи
прикметником, вказуючи на відсутність якості.

Префікс on- вживається з дієприкметником, герундієм, віддієслівним
іменником та іменником-агентом (носієм дії), що закінчується на суфікс
–er. Особливість префікса полягає у його здатності вживатися з похідними
іменниками і дієсловами, які набувають разом з ним ідіоматичного
значення. Звідси походять такі пари слів як to come on – oncoming, to
flow on – onflow, goings-on – ongoings.

Власне англійський префікс out- — один із найпоширеніших у мові. Разом з
префіксом un- він є найтиповішою морфемою англійського словотвору; за
підрахунками і той, і другій входять до складу майже тисячі слів кожний.

Вживання префікса досить розгалужені. Головні з них такі:

Префікс може вживатись з кожним дієсловом, що має еквівалентне
словосполучення, напр.: to outspeak – to speak out, to outspread – to
spread out.

Часто дієслова утворюють разом з префіксом дієприкметник, герундій та
віддієслівний іменник, набираючи при цьому іншого значення, напр.:
outclearing (видатки на прання білизни), outfighting (боксування на
відстані довжини руки), outstanding (визначний).

При утворенні іменників від дієслів, після яких може вживатися
прийменник out, від простих дієслів та похідних іменників виникають
значення:

а) процесу: outbreak, outcry, outrush.

б) наслідку дії: outcome, outcrop.

в) пасивної залежності від дії: outlay, outlook, output.

г) місця або часу дії: outfall, outlet, outset.

При утворенні прикметників від іменників з описовими якостями префікс
надає значення:

а) зовнішніх рис чи характеристик: outback, outline, outside.

б) відокремлених особливостей, що властиві цілому: outhouse, outfield,
outworker.

При утворенні прикметників від іменників префікс надає їм значення
незалежності від об’єкта або суб’єкта дії: outdoor, outlaw.

Префікс може надавати новому слову значення надмірності. До цієї групи
належать різні частини мови: outbrave, outmatch, outjump, outswim,
outstay. Подібне вживання спостерігається навіть з власними іменниками:
to outnapoleon, to outzola.[1;50]

Префікс over- також один з найуживаніших англійських словотвірних
засобів. Префікс значно впливає на значення слова, до якого
приєднується; при цьому наголос в словах, що мають два склади,
обов’язково переноситься на префікс. У процесі новоутворення префікс сам
може набувати характеристик окремої частини мови. Така властивість
спостерігається в тих випадках словотвору, коли при узгодженні з
комбінованою частиною мови префікс over- виконує функції:

Прикметника зі значенням „зверхній, вищій”: overhand, overtime.

Прийменника, що набуває значення „над”: overland, oversize, overhead.

Прийменника, що модифікує значення дієслова, збільшуючи інтенсивність
дії: to overcome, to overpass; в окремих випадках за допомогою префікса
визначається найвищій ступінь інтенсивності: to overmaster.

Прислівника, що вказує на надлишок, необхідність виконуваної дії, ознаки
або якості предмета: overbusy, to overbuy, to overhaste.

У вживанні з перехідними дієсловами префікс може вказувати на негативні
наслідки виконуваної дії: to overdrink, to oversleep.

Un- — власне англійський префікс. Сучасний префікс un- вживається
практично з необмеженою кількістю дієслів, надаючи їм зворотних
(негативних) семантичних ознак: unclose, unlay, unpack. До дієслівних
значень відносяться і такі, що відбивають виділення, переміщення,
зупинку, перерву, зниження тощо.

У сполученні з прикметниками, віддієслівними формами, окремим іменниками
префікс або має просте значення „not”, або надає їм зворотних
характеристик: unfair, ungraceful, unhappy.

Префікс under- складає опозицію префікса over-. Його головна
сполучуваність пов’язана з дієсловом, якому він надає додаткового
сполучення „під, нижче”: undercut, underplay. У значенні „не досить”
префікс сполучується з віддієслівними формами і деякими прикметниками:
underdone, undersized. Іменників, що вживаються з цим префіксом
небагато: underground, underflow.

Невелику кількість утворень маємо з префіксами n- (з негативним
значенням), to- „до, разом”,with- „проти”: never, none; together;
withdraw. Окремі утворення з’явились як наслідок поєднання власно мовних
слів та латинських і грецьких префіксів, проте такі явища – не виняток
при запозиченнях.

Префікси романського походження були запозичені у різні часи розвитку
мови і різними шляхами – як безпосередньо з класичних мов, так і через
французьку мову. У зв’язку з цим спостерігається варіювання форм одних і
тих самих префіксів.[6;46]

Префікс ad- має кілька варіантів, що відбивають асиміляцію приголосного
d на початку слова і є наслідком запозичення з різних мов: al- належить
до арабської мови. Варіанти префікса є такі: ac-, af-, ag-, al-, an-,
ap-, ar-, as-, at-: acclimatize, affirm, allocate, arrest. Усі варіанти
зберігають здатність підсилювати ознаки у значенні додавання, що його
набуває утворене слово.

Префікс bi-, що має варіанти bin- і bis- — латинського походження і
означає „подвійний”: binocular, bivalent.

Префікс со- означає споріднене, спільне походження дії чи процесу і має
варіанти col-, com-, con-, cor-: concord ,correct.

Декілька етимологічних значень має префікс de-, серед них: depend,
deduce, declare, deceive.

У значенні „позбавляти” префікс збігається з іншим префіксом dis-.
Останній має силу лише зворотної опозиції до значення сполучуваного
слова: charge – discharge, close – disclose. Проте префікс dis- не може
конкурувати з префіксом un-, який вживається практично з кожним
дієсловом.

Префікс en- походить від латинського in-. Його вживання пов’язано з
наданням дієсловам кількох значень, а саме: „класти, охоплювати” –
entrust; „розташовувати один об’єкт в іншому” – enjewel; „ доводити до
певного стану” – enslave; „надавати об’єктові інтенсивні ознаки” –
encourage.

Подвійного походження і префікс ех-. Латинський ех- у цій формі
вживається перед приголосними h, c, p, q, s (останній часто
пропускається), t; перед f вживається варіант ef-; перед іншими
приголосними – е-. Утворені при цьому слова набувають додаткових
значень: „з, далі” – exit; „нагору, вверх” – extol; „ґрунтовно” –
excruciate; „звільняти” – expatriate. Прикметники з префіксами ех-, е-
мають негативне ознаки. Префікс зрідка вживається з іменниками, надаючи
їм значення „колишній”: ex-chancellor, ex-President.

Префікс ех- грецького походження вживається рідше: exodus; перед
приголосними він має форму ес-: ecclesia.

Досить поширену варіативність має префікс in-. Кінцеве n асимілюється в
l перед приголосною l, в m перед губними b, m, p і в r перед приголосною
r. Утворені з префіксом прикметники мають значення „ні-, не-„, іменники
– „відсутність чогось”: illiberal, immortal, irregular, inaction.

В сучасній англійській мові префікс in- часто чергується з префіксом
un-, якому надається перевага у словах, запозичених з латинської мови:
uncertain. Окремі слова вживаються з обома префіксами: instable –
unstable, за винятком, коли префікс in- не може вживатися через
милозвучність: unindicated. [7;15]

Чергування префіксів не стосується тих випадків, коли сполучувані форми
майже не вживаються без префікса: unbeknown.

Значну групу морфем, що вживаються як префікси, складають запозичення
пізнього періоду – ante, extra, hyper, intra, meta, para, tetra. Це
явище пов’язане з розвитком технології, і залучення подібних
словотворчих елементів продовжується в наш час. В деяких класичних мовах
вживалися як самостійні слова, але в англійській мові ці елементи
самостійного значення не мають, не вживаються окремо, а є лише
словотворчими елементами.

Підсумовуючи усе вищезазначене, слід підкреслити, що префіксація набула
широкого вжитку в англійській мові завдяки відсутності закінчень.
Вирівнювання відмінкових закінчень та зникнення дієслівних флексій
призвели до глибоких лексичних розмежувань, що викликаються вживанням
префіксів.

2.2 Суфікси.

Як дериваційні елементи, суфікси виконують функцію афіксальної морфеми,
що знаходиться між коренем та закінченням і входить до складу основи. Не
вживаючись незалежно, суфікс, проте, має, семантичне навантаження, яке
впливає на новотвір. Це спонукало до численних класифікацій суфіксів
стосовно їх походження, утворюваних за їх допомогою частин мови,
продуктивності/непродуктивності, частоти вживання, загальних значень і
емоційного забарвлення.

Окремі морфеми можуть нести подвійну функцію – як граматичних засобів
творення, так і лексичних. Морфеми -ed, -er можуть виражати граматичні
категорії (-ed як дієслівне закінчення минулого часу і перфекта; -er –
як прикметникове закінчення вищого ступеня порівняння) і, з іншого
боку, утворювати лексичні деривативи: colored, foreigner. Таким чином,
різниця між закінчення і суфіксом полягає в тому, що перше виконує
граматичну функцію, а в другому переважає лексичне значення.
Суфіксальний дериватив – це двох морфемне слово, що вживається як ціле і
граматично рівнозначне простому слову в усіх можливих синтаксичних
конструкціях. Морфеми ж, що несуть ознаки граматичних категорій часу,
числа чи відмінка, визначаються як закінчення, оскільки вони утворюють
не нові слова, а лише форми слів.[3;79]

Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності:

Від суфікса, що походить з власної мови: darkness. У цих випадках
наголос новотвору не змінюється, навіть у словах з трьома складами:
commonness.

Від запозиченого суфікса, що приєднується як до власно мовних, так і до
запозичених коренів, не змінюючи при цьому наголосу: movable,
serviceable.

Від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовними коренями, змінюючи
при цьому наголос і/або голосний чи приголосний кореня: China – Chinese.

Коли до запозиченого слова, утвореного за допомогою іншомовного суфікса,
приєднується ще один, власно мовний, суфікс, таке утворення називається
корелятивним: president – presidency.

Суфіксація як словотвір значно ширша, ніж префіксація. Пропорційна
частина власно мовних суфіксів також більша, ніж серед префіксів. Це
означає, що активне запозичення латинських, грецьких та французьких
суфіксів не витіснило словотворчі елементи власної мови, продуктивність
яких може час від часу поновлюватись. Спостерігається і зворотній
процес: власне англійські слова twofold, threefold витісняються словами,
утвореними за допомогою романського суфікса –(b)le: double.

Підгрупи різних за походженнями суфіксів можуть утворювати один клас
певної частини мови. За такими спільними ознаками розрізняються групи
суфіксів, що утворюють:

Назви конкретних імен: -er (driver), or (sailor), -ing (darling), -ee
(refugee), -ice (apprentice), -ician (politician), -ist (socialist),
-ite (erudite), -ent (absolvent), -ant (emigrant). Ці іменники можна
розподілити на дві підгрупи з переважаючими ознаками: а) той, що вказує
на дію і б) той, що стосується її.

Назви абстрактних найменувань: -age (bondage), -ance (alliance), -ancy
(discrepancy), -ation (adoration), -ence (efficience), -dom (freedom),
-hood (childhood),-ing (gazing), -ion (invention), -ism (behaviorism),
-ment (betterment), -ness (happiness), -ship (friendship), -ty
(naivety).

Певну лексико-граматичну категорію: існують декілька суфіксів, що
утворюють іменники жіночого роду: -ess (stewardess), -ette (usherette),
-ina (regina), -ine (heroine).

Значна кількість суфіксів надає словам емоційного забарвлення.

Це, в першу чергу, суфікси, які відбивають характеристики зменшування:
-en (maiden), -et (bullet), -kin(s) (Malkin), -let (ringlet), -ock
(bullock).

Більш поширену вживаність мають суфікси, що чергують між собою: -у (-еу)
-іе: Betty, Mickey, laddie. Суфікси ефективно вживаються у звертаннях –
як у власних назвах, так і у загальних типу doggie, granny, daddy. У
повсякденному мовленні суфікс може утворювати колоквіалізми типу
nightie, bookie. Зменшувальних ознак надає за своїм значенням
напівсуфікса -mini: minicab, mini-skirt.

Ряд суфіксів відбиває негативні якості та ознаки речей. Однак, ця риса
властива не усім утворенням: -ard (drunkard, але standard), -ster
(gangster, але lobster).

Заслуговує на увагу синонімія суфіксів. Семантичне накладання значень –
це явище у мові досить поширене і збереження варіанта як основного
лексично-семантичного центра – виразника значень кількох лексем,
спостерігається серед слів з суфіксами -an, -ese,- er, -or, -ite.
Залежить це явище, головним чином, від етимології суфікса. Утворення
типу doctor – physician, крім того, що мають лише їм властиві додаткові
семантичні ознаки, розрізняються за походженням суфікса. Обидва суфікси
-or і -an вказують на фах. Зазначені іменники асоціюються з поняттям
„лікар”, проте значення першого іменника за обсягом значно ширше – це і
вчений, і лікар, а друге слово означає лише того, хто практикує
лікування із застосуванням препаратів та хірургії. [10;33]

У вживанні прикметників з суфіксами -іс та -ісаl в окремих випадках діє
закон лінгвістичної економії; такі терміни, як botanical, historical,
geographical можуть вживатися у скорочених варіантах. Проте різниця у
значеннях зберігається: economic (based on profit) – economical (saving)
person, tropic parallel – tropical heat (disease).

Більшість наукових термінів, утворених протягом новітнього часу, має
скорочену форму: carbonic, magnetic.

Подібна варіативність у вживанні слів з паралельними формами є наслідком
впливу інших мов, із яких запозичено словотворчі елементи.

Якщо порівняти суфіксацію та префіксацію як засоби словотвору, то можна
зробити висновок, що суфіксація є значно ширшою, ніж префіксація, бо
пропорційна частина власно мовних суфіксів значно більша, ніж серед
префіксів. Навіть активне запозичення латинських, грецьких та
французьких суфіксів не витиснуло власні англійські словотворчі
елементи. Хоча, час від часу спостерігається зворотній процес: власні
англійські слова витісняються словами утвореними за допомогою
запозичених суфіксів.

2.3 Складні слова в сучасній англійській мові.

Складне слово – це специфічна одиниця, що визначається особливими
морфемними і дериваційними характеристиками. До складу композита входить
не менше двох основ, які, в залежності від своїх морфологічних ознак,
вступають до особливих стосунків. Основи композитів несуть, переважно,
денотативне значення, а їх комбінативне сполучення складає умови для
мінімального оточення, що визначає композит і забезпечує його існування.

Складні слова умотивовуються і семантично, і структурно компонентами, що
ці слова утворюють. Стосунки між компонентами досить складні, тому що
при утворенні складного слова значення їх можуть змінюватись. До того ж,
вони обов’язково впливають один на другий і мають підлягати певним
граматичним правилам.[7;44]

Найактивнішим засобом утворення композитів є складання двох основ.
Складні слова розподіляються наступним чином:

з точки зору приналежності до різних частин мови. Більшість складних
слів – це складні іменники і прикметники типу moonshine, white-faced.
Складні дієслова, як правило, утворюються від складних іменників шляхом
конверсії: to bad-taste. Складні прислівники та сполучники складають
незначну частину від загальної кількості композитів і неологізмів серед
них немає.

розподіляються складні слова і у відповідності з типами
словотвору(словоскладання та деривація)

Просте поєднання двох основ, що вже існують у мові, веде до утворення
власне складних слів. Значна частина діючих композитів – це складні
іменники та прикметники: egg-cup, absent-minded. Складних дієслів у
порівнянні з підгрупою складних іменників і прикметників, значно менше.
Серед дієслів багато одиниць подальшої деривації: to weekend, to
self-love. Композити вторинної деривації поділяються на дві підгрупи:

слова утворені шляхом конверсії з основ складених іменників: to
team-work, to safety-pin.

дієслова утворені шляхом зворотного словотвору із основ складних
іменників: to dish-wash, to atom-smash.

Складні прислівники та сполучники складають незначну частину: within,
outside, indoors. Ці випадки можна віднести до такого типу словотвору,
як префіксація, оскільки перша частина подібного композиту – префікс.

Похідні слова типу cold-hearted також відрізняються одне від одного
природою композита і зразками, за якими вони утворені. Це складні
прикметники, яких у сучасній англійській мові багато, особливо першого
типу.

Складні прикметники типу love-sick, life-long утворюються з основи
іменника (рідше прикметника чи дієслова), до якої приєднується
прикметник, надаючи слову усіх характерних ознак прикметника.[7;53]

Складних прикметників типу бахувріхі — bare-footed, ill-fated,
weak-minded – в сучасній англійській мові багато. Деякі дослідники
вважають цей тип складних слів найпродуктивнішим на даному етапі
розвитку мови. Переважна частина цих композитів – похідні слова. Перша
частина такого композиту – це самостійне слово , а друга –
дієприкметник; обидва, входячи до складного слова, втрачають граматичну
незалежність. Основи слів ill-fated і под., з додаванням суфікса –ed
перетворюються в окреме слово, основа якого не існує поза межами
композита. Похідні композити типу right-handed не діляться на незалежні
сегменти, тому що прикметників типу handed у мові не існує. Суфікс –ed
відноситься не лише до другого компонента, а й до усього складного
слова, визначаючи якість предмета.

До дериваційних складних слів слід віднести і похідні складні іменники:
a hold-up, a cast-away. Конверсія у таких випадках перетворює
дієприслівникові фрази у слова.

Складні слова також класифікуються з точки зору шляхів поєднання
композитів.

просте приєднання однієї складової частини до іншої

об’єднання складових частин за допомогою поєдную чого елемента.

Більшість складних слів, що утворені шляхом простого приєднання основ,
пишеться через дефіс. Як наслідок широкого вживання частина цих слів
пишеться разом: birthday, mailbox, bluebird.

Незначна частина складних слів має поєднуючий елемент. Функцію такого
елементу може виконувати:

окремі голосні, частіше „о”, зрідка „і”: Anglo-American, handiwork.

сполучники, прийменники: bread-and-butter, hide-and-seek. Ці композити
завжди пишуться через риску, за винятком слів типу rock’n’roll, у яких
внутрішні сполучники скорочуються.[8;15]

До складних слів відносять також фрази, які набули статусу композитів
завдяки широкому вжитку, що спонукало до їх орфографічного оформлення як
окремих лексичних одиниць: never-to-be-forgotten.процес.

Через риску пишуться також римовані композити типу: goody-goody,
chock-a-block.

Типи стосунків між компонентами можуть бути субординативними і
координативними в залежності від того, як поєднані компоненти.
Субординативних складних слів у мові більшість; у цьому випадку
поєднання один компонент впливає на другий. Координативні складні слова
утворюються без істотного впливу значення одного компоненту на інший.

Субординативні складні слова – це такі слова, складові частини яких
структурно і семантично взаємозалежні, не дорівнюючи при цьому одна
одній.

Граматичне навантаження такого слова несе другій (останній) компонент.
Він надає граматичного значення частини мови усьому слову та визначає
його лексико-граматичний клас.

Головну частину субординативних композитів складає прикметник:
bullet-shaped, short-sided. У такому складному слові сполучено коротку
визначену граматичну структуру і семантичний зміст. Конструкція цього
слова компресована, за своєю природою воно складно-похідне, і тому його
інколи називають парасинтетичним.[4;95]

Складні іменники цього типу часто несуть у собі семантичну зміну
значення: bluecoat, pony-tail.

Порядок основ у композитах може бути такий:

Прикметник + іменник: blackbird, left-hand, free-hand.

Дієслово + іменник: kill-devil, pay-bill, fly-wheel.

Іменник +іменник: axe-stone, bedroom, cherry-stone.

Іменник +прикметник: care-free, knee-deep, lovesick.

Прикметник +прикметник: pale-green, red-hot.

Числівник + дієприкметник: six-numbered, two-faced.

У коорлинативному композиті один із складових компонентів не має
переваги над іншим. Обидва компоненти і семантично, і структурно до
якоїсь міри незалежні: bye-bye, ant-bear, actor manager. Компоненти цих
складних слів належать до однієї частини мови, мають приблизно однакові
лексико-семантичні характеристики, я часто належать до однієї
семантичної групи. Поділяються координативні композити таким чином:

Складені, що означають особу або предмет, який одночасно виконує дві або
більше дій, має одночасні обов’язки тощо: driver-collector,
officer-director.

Редуплікативні, що повторюють одну основу: boo-boo, fifty-fifty. Частина
композитів цього типу є наслідком звуконаслідування: tick-tick,
chop-chop.

Фонетично різні римовані форми однієї основи. Це можуть бути основи зі
зміненою кореневою голосною (ding-dong, tick-tack), або основи з різними
початковими приголосними, але однаковими закінченнями (boogie-woogie,
walkie-talkie).

Якась частина редуплікованих слів може поєднувати основи за допомогою
сполучника чи прийменника: cheek-to-cheek, six-by-six.

Розглянувши процес словоскладання, можна відзначити його дві головні
форми. По-перше, композити утворюються за продуктивними дистрибутивними
зразками. По-друге, складні слова зберігають окремі моделі творення
протягом історичного часу. Головні формули творення пронизують весь
період процесу розвитку лексики – складні іменники та прикметники
з’явились ще в давньоанглійський період. Продуктивність дієслів була
невеликою протягом усього часу. Так, іменник day, як другий компонент
складного слова увійшов до складу композита Victory-day і V-day протягом
двох останніх світових воєн. Складні дієслова з прислівником over
складають велику групу, але їх зв’язок тепер не є продуктивним. [2;89]

Композити-неологізми чітко визначають широковживані поняття своєї доби.
Складні іменники air-baggage, atom-smasher з’явились лише в ХХ ст.

Складні слова можуть утворюватися також внаслідок семантичного обмеження
вільних словосполучень. З’явившись в процесі лексико-семантичного
злиття, складні слова відносяться до різних частин мови: go-ahead –
складне слово – імператив (наказовий спосіб) і a go-ahead research, де
go-ahead – прикметник із значенням „передовий”, do-it-yourself,
get-well. Досить активний останнім часом і процес деривації складних
слів: peace-lover, policy-maker, money-getter.

Іноді спостерігаються складні слова із складними компонентами: a
milktruck-driver.

На думку окремих дослідників, словоскладання є головним напрямом
розвитку лексики мови, бо воно – найпродуктивніший тип словотвору.
Сутність складного слова полягає у вираженні одного поняття, хоча
поєднання окремих словотворчих елементів залучає неоднаковий обсяг їх
лексико-семантичного значення.

2.4 Другорядні типи словотвору.

Найбільш поширеними другорядними типами словотвору є скорочення (усне та
писемне), а також конверсія.

Скорочення – це частина слова, що вживається після втрати його окремих
елементів. Пропущення якоїсь частини слова походить від явища
узагальнення і відноситься до факторів мовної економії. Більшість
скорочень, які ми вживаємо, утворені від повних аналогій і добре знайомі
мовцям. [5;86]

Скорочення в усному мовленні – це усічення або пропущення частини
морфемного складу слова. Скорочення зародились ще на початку ново
англійського періоду, а особливого розвитку набули у ХХ ст. У новітній
час виникли такі скорочення: ad – address, dad – daddy (father), stud –
student, bus – autobus, phone – telephone.

Скорочення в усному мовленні завжди співіснують поряд з повними формами:
doc – doctor, prof – professor. Відрізняє їх лише стилістичне та
емоційне забарвлення, яке наростає в усній мові.

Скорочення до певної міри – це редукція слова до однієї з його частин,
причому повна форма може втрачати початок, середину або кінець. Нові
утворення здатні вживатися як вільні форми.

У більшості випадків скорочена форма легко корелюється з відповідною
повною формою. Втрачену частину повної форми можна легко віднайти; це
одна з необхідних умов скорочення як мовного явища.

Усні скорочення переважно моно симетричні: com — commander, memo –
memorandum, sem – semester. Проте серед скорочень спостерігаються як
омонімія, так і синонімія: ball – balloon ”куля, балон” збігається з
назвою м’яча, cop – corporal ”капрал” – з жаргонним прізвиськом
поліцейського.

При скороченні нові форми належать, звичайно, до тієї ж частини мови, до
якої належить і прототип. Переважна частина скорочень – це іменники і
прикметники, причому прикметники зустрічаються значно рідше. Серед
прикметників-скорочень можна назвати: civy – civil, nogo – no good one,
prep – preparatory ”приготов чий”. Дієслова-скорочення – це або
діахронні утворення типу to mend – to amend, to tend – to attend, або
скорочення конвертного походження: to phone, to taxi. Щодо форми
скороченої частини розрізняємо три типи скорочень: кінцеве (апокопу),
серединне (синкопу) і початкове (аферезу). Серед наведених типів
переважає апокопа, особливо в англійській мові, де наголос падає,
головно, на перший склад: cap – captain, stip – stipend, gym –
gymnasium, lad – laboratory.

Менш численні скорочення, в яких залишається кінцева частина
відповідного прототипу: fend – defend story – history.

Скорочення, у яких спрощується серединна частина форми, складають слова,
що зберігають кінцевий приголосний: maths – mathematics, specs –
spectacles.

Коли спрощуються початкові і кінцеві частини прототипу, утворюються
скорочення з однією серединною частиною: fridge – refrigerator.

Нечисленні випадки скорочень-композитів та скорочень на ґрунті фрази. Це
явище характерне лише для останніх десятиріч ХХ ст.: hi-fi – high
fidelity, Pan-Am – Pan-American.

Окремо слід зупинитись на скороченнях власних назв. Скорочуються, як
відомо, і чоловічі, і жіночі імена: Chris – Christopher, Don – Donald,
Lena – Helena, Magdalena.

Писемні скорочення набули особливого поширення у ХХ ст. Це численні
назви офіційного характеру, особливо назви міжнародних організацій.
Явище викликано складністю та синтаксичною розгалуженістю самих назв:
ABC – Argentina, Brazil, Chile, AC – Army Corps. Слова, що утворені від
початкових літер, називаються акронімами.

Серед видів скорочень розрізняють:

Умляут (мутація голосних) – найпоширеніший різновид чергування голосних:
full – fill, tale – tell.

Чергування наголосу в основному спостерігається у запозичених з
романських мов словах, при цьому іменникова форма має наголос на першому
складі, а дієслівна – на другому: ?contact — con?tact.

Зворотній словотвір – це процес, у якому деривація нових слів
відбувається шляхом втрати афікса існуючого прототипа, при цьому
відбувається морфемне перетворення структури слова: to baby-sit від
baby-sitter.

Звукова імітація – це явище наслідування природних звуків: to bang, to
cluck, to toot.

Римовані комбінації, які утворюються шляхом повторення однієї і тієї ж
самої основи: ack-ack, go-go. Але цей вид скорочень є продуктивним на
рівні жаргонної лексики.[5;74]

Ще одним другорядним способом словотвору дослідники вважають конверсію.

Процес утворення нового слова може бути поєднаний з переходом його з
одного класу частини мови в інший. Це одне з головних джерел поповнення
мовної лексики. Таке морфологічно-семантичне перетворення називається
конверсією.

Конверсія це засіб словотвору, при якому утворення нової частини мови на
ґрунті одного кореня викликає внутрішні зміни мовної одиниці.

Це є переважаючий тип дієслівного словотвору, нові дієслова часто
утворюються від:

іменників: a bill –to bill, a garage – to garage.

прикметників: bare – to bare, empty – to empty.

скорочень: a bach (bachelor) – to bach.

Конверсія, як і скорочення, також має свої підвиди:

реконверсія – мовне явище, коли одне із значень похідного за конверсією
слова є джерелом утворення нового значення основи, від якого воно
походить: cable – to cable.

часткова конверсія. Шляхом конверсії від дієслівної основи починає
утворюватися іменник, але потім цей іменник входить до складу
словосполучень з дієсловами give, have, make, take тощо: to have a bite,
to take a look.

субстантивація прикметників – це процес словотвору, при якому прикметник
набирає характерних ознак іменника, при цьому новий іменник з’являється
не відразу, а поступово: a beloved, a female.

Підсумовуючи розгляд другорядних видів словотвору, можна сказати, що на
даному етапі розвитку мови досить продуктивним засобом новотвору є
скорочення. Цей вид словотвору охоплює значні прошарки лексики, а засоби
його творення найрізноманітніші. Конверсія більш притаманна розмовним
стилям, хоча вона використовується і в інших мовних стилях.[3;25]

ВИСНОВКИ

Дана курсова робота дала змогу досягти тієї мети питання, що була
поставлена у вступі, а саме: з’ясувати, що таке словотвір, що таке
засоби словотвору, які їх види існують в сучасній англійській мові,
визначити найважливіші засоби словотвору і розглянути подальше вживання
новоутворених слів.

Мета , окреслена у вступі до курсової роботи, була досягнута за
допомогою опрацювання наукових праць та статей дослідників-лінгвістів,
роботи зі словниками та іншими посібниками з граматики та лексикології
сучасної англійської мови.

Дана курсова робота допомогла зробити висновки, що найпоширенішим
засобом словотвору в сучасній англійській мові є суфіксація, яка
ґрунтується на додаванні до кінця основи слова суфікса. Незважаючи на
те, що крім власних англійських суфіксів, існує велика кількість
суфіксів запозичених з латинської, грецької, французької та інших мов,
власні суфікси все ж переважають у мові. За допомогою суфіксів
утворюються іменники (як загальні, так і власні назви, як абстрактні,
так і конкретні назви), прикметники, дієслова тощо.

Наступним за поширеністю засобом словотвору в сучасній англійській мові
є префіксація, що базується на приєднанні до початку основи слова
префікса. Вона увійшла в число основних засобів через те, що в
англійській мові відсутні закінчення і саме префіксація допомагає
розмежовувати частини мови. Префікси, на відміну від суфіксів, не
змінюють граматичних характер слова, і новоутворені слова належать до
тих самих частин мови, що й їх основи.

Третій засобом словотвору є словоскладання, яке ґрунтується на складанні
двох чи більше основ, з можливими подальшими змінами новоутвореного
композита. Деякі вчені ставлять словоскладання на перше місце, бо
вважають найпродуктивнішим засобом словотвору в сучасній англійській
мові. Найактивнішим засобом утворення нового композита є складання двох,
а інколи і більше, основ. За допомогою словотвору утворюються складні
іменники, прикметники, дієслова, числівники тощо.

Існують і другорядні типи словотвору, такі як скорочення (усне і
писемне), а також конверсія.

Скорочення – це засіб словотвору, який базується на втраті певної
частини слова. Він набув значного поширення в останні десятиріччя ХХ ст.
і є поширеним явищем як в розмовній мові (усні скорочення), так і в
офіційних стилях (писемні скорочення у різних офіційних документах,
наукових працях тощо). В сучасній англійській мові скорочують іменники
(власні та загальні), дієслова, прикметники тощо. Цей вид словотвору
охоплює значні прошарки лексики, а засоби його творення є дуже
різноманітними.

Конверсія також належить до другорядних засобів словотвору і ґрунтується
на поєднанні слів з їх переходом з однієї частини мови в іншу. Це, в
основному, дієслівний засіб словотвору, але йому піддаються також
іменники та прикметники, інколи інші частини мови.

Отже, як видно з даної курсової роботи, сучасна англійська мова має
достатньо сильних та продуктивних засобів словотвору для поповнення
лексичного запасу мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Арнольд І.В. Лексикология современного английского языка. – М., 1959;

Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М., 1969;

Ботчук Е.Н. Словообразование в современном английском языке. – К., 1988;

Карощук П.М. Словообразование английского языка. – М., 1977;

Кубрякова Е.С. Что такое словообразование. – М., 1965;

Леонтьев А.А. Семантическая структура слова. – М., 1971;

Мешков О.Д. Словообразование современного английского языка. – М.,
1976;

Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови. – Х., 1993;

Collins Cobuild, English Grammar., 1994;

Longman Dictionary of Contemporary English., 1999;

Rozina R.I. Course of English Lexicology. – М., 1995.

Уфімцева А.А „Слово в лексико-семантической системе языка”

Бахувріхі – давньоігдійський вислів, що означає „багато рису”

PAGE 33

Похожие записи