Реферат на тему:

Кількісний аспект дієслівної множинності

Загальні відомості щодо предикатної множинності спостерігаємо ще у О.
Єсперсона [18: 243-244]. Є три фундаментальних дослідження, присвячених
дієслівній множинності: це монографія В. Дреслера [16], колективна
монографія [10] за редакцією В. Храковського та наукове дослідження Д.
Кьюзік [15]. Дієслівна множинність детально розглянута у монографії П.
Ласерсона [19]. Дистрибутивний вид дієслівної множинності,
проаналізований передусім як засіб вираження множинності учасників
ситуації, висвітлений у праці Р. Шварцчалда [21]. Аналіз семантики
значень, які стосуються сфери дієслівної множинності, подано у праці Ф.
ван Айнда [22]; семантична класифікація значень дієслівної множинності
запропонована І. Долініною [1]; зіставлення категорії предикатної
множинності з категорією іменникового числа спостерігаємо у дослідженні
Г. Корбет [14: 243-264]. Дієслівну множинність розглядали на матеріалі
різних мов, зокрема на матеріалі англійської мови [24], французької та
корейської мов [20], на матеріалі чеченської мови [23]. У праці Дж.
Байбі [12] зроблено деякі узагальнення щодо шляхів діахронічного
розвитку показників кількісних предикатних значень. На матеріалі
російської мови Є. Падучева пропонує класифікацію значень, які
відносяться до семантичної зони предикатної множинності [5].

Із проблематикою предикатної квантифікації пов’язані дослідження, які
стосуються логічного аналізу квантифікації природньо–мовленнєвих виразів
[13].

Кількісні аспектуальні значення, які входять до семантики російських
видів, аналізуються у монографіях М. Шелякіна та Є. Петрухіної [11; 6],
засоби вираження повторюваності подій у російській мові досліджуються
також у працях Ю. Князєва, С. Крилова, Л. Рощіної, В. Храковського [2;
4; 8; 9].

Так, В. Дреслер [16] пропонує послідовне типологічне дослідження, у
якому на об’ємному мовному матеріалі розрізняє численні відтінки
значення, які належать до семантичної зони кількісної аспектуальності.
Слідом за Ю. Масловим він протиставляє “вид” і “спосіб дії”; кількісні
аспектуальні значення розглядаються ним як окремий випадок “способу дії”
[16: 47-51]. Детально аналізуючи нюанси окремих значень дієслівної
множинності, В. Дреслер виділяє чотири основні групи кількісних
предикатних значень: ітеративні, дистрибутивні, континуативні та
інтенсивні нюанси.

У дослідженні Д. Кьюзіка цікавим видається запропоноване протиставлення
двох семантичних видів “подійної” множинності (event plurality) [15:
60-61]. Першим семантичним видом є подійна (event-external) множинність
або “множинність подій” (plurality of events), яка передбачає повторення
подібних, але окремих подій. Об’єктом “підрахунку” у даному виді
множинності є ситуації, кожна з яких має початкову і кінцеву точку.
Другий вид – це внутрішньоподійна (event-internal) множинність, чи
“множинність всередині подій” (plurality in events). У даному випадку
йдеться про єдину подію, яка за своєю внутрішньою структурою є
багатократним повторенням подібних між собою фаз. Об’єкти, які
утворюють множинність, знаходяться у межах ситуації. На думку Д. Кьюзік,
слід розуміти множинність як “складне поняття, яке включає: а) багато
злічуваних, окремих, одиничних об’єктів; б) багато частин (внутрішню
структуру єдиного об’єкту)” [15: 19-20]. Третім видом “подійної”
множинності Д. Кьюзік вважає поєднання подійного та внутрішньоподійного
видів, коли описується повторення окремих подій, внутрішня структура
яких складається із повторюваних фаз. Крім фази події (phase) і події
(event), можна говорити і про третій більш високий член цієї ієрархії –
“випадок” (occasion).

Стосовно усіх множинних ситуацій (тобто тих, у яких ознака кратності не
має значення “одиничності”, а яке-небудь інше), Є. Падучева розмежовує
дієслова багатократних і дистрибутивних ситуацій (це протиставлення
співвідносне з протиставленням дистрибутивного / ітеративного виду
предикатної множинності у В. Храковського): “Якщо у звичайній
багатократній ситуації повторюються події з одним і тим же учасником (у
різні моменти часу), то за умови дистрибутивності в різних повтореннях
беруть участь різні суб’єкти” [5: 27].

Основним значенням внутрішньоподійного виду предикатної множинності є
мультиплікатив, тобто описання єдиної ситуації, яка складається із серії
одиничних однакових квантів, котрі слідують один за одним
(мультиплікативи ще називають “повторюваністю в межах дієслова” – термін
– Т. Рощиної). Важливим є те, що проміжки часу між кожними двома
квантами мультиплікативної ситуації невеликі. Ніхто із дослідників не
вказував на максимально можливу тривалість проміжків між квантами дії,
однак можемо стверджувати, що за умови природного вживання
мультиплікатива між квантами дії майже немає пауз.

Чим менший цей відрізок часу, тим ближче значення повторюваності до
внутрішньоподійного типу предикатної множинності, а також до одиничної
ситуації. Слід вказати на випадки, коли ці відрізки є настільки
невеликими, що вся повторювана ситуація розглядається як єдина дія,
наприклад: Helen has knocked at the door.

Багатократна ситуація, яка складається із багатьох однотипових миттєвих
ситуацій, здатна в аспектуальному плані вести себе як однократна тривала
ситуація, тобто розчленовуватися на складові частини. Ситуація, яка не є
миттєвою (тобто здатна поділятися на фази), може бути представлена як
така, що не має тривалості: використовуючи не-миттєве дієслово з
яким-небудь із аспектуальних показників нетривалості, мовець повідомляє
про те, що дана ситуація почалась, продовжувалась, завершилась, не
протиставляючи жодну з цих фаз іншій. Тим самим тривалу (за своєю
природою) ситуацію можна трактувати як миттєву, оскільки відрізок чи
лінія, на думку В. Плунгяна, перетворюються у точку [7: 32], наприклад:
John has kicked the ball.

У монографії “Теория итеративных конструкций” В. Храковський пропонує
“природну класифікацію семантичних типів множинності ситуацій” [10:
23-25], яка базується на двох семантичних ознаках. Першою ознакою є
єдиний період часу, у якому здійснюється багато повторюваних ситуацій,
або окремий період часу для кожної із повторюваних ситуацій. Другою
ознакою є набір актантів, що ототожнюється чи не цілком ототожнюється у
кожній із повторюваних ситуацій. Беручи за основу ці ознаки, В.
Храковський виділяє три семантичні види предикатної множинності:

а) мультиплікативний вид (ситуація повторюється в єдиний період часу з
певним набором актантів);

б) дистрибутивний вид (ситуація повторюється в єдиний період часу з не
повністю тотожним набором актантів;

в) ітеративний вид (ситуація повторюється в окремі періоди часу з
тотожнім набором актантів).

Мультиплікативний вид предикатної множинності описує “серію (мікро)дій,
які повторюються через відносно невеликі інтервали часу і залишаються
тотожними протягом усього періоду їх здійснення” [10: 25].

R

Z

&

,ться із невизначеної множинності однорідних актів, котрі повторюються з
відносно високою періодичністю, що одночасно сприймається як єдність
всієї серії, так і її подільність на більш-менш ідентичні окремі
компоненти (мікродії, кванти, pulses), тобто це – “actions that
inherently consist of a series of identical acts” [17: 26]. Очевидно, що
мультиплікативи можна вважати одним із різновидів дієслівної
множинності.

Одиничний квант мультиплікативного виду множинності виражається за
допомогою семельфактивів, які співвідносяться з мультиплікативами
семантично та утворюють наступний семантичний комплекс: 1) утворення
відповідного звуку; 2) дії, котрі супроводжуються таким звуком; 3) дії,
які асоціюються з таким звуком; 4) різкі, несподівані дії-рухи [3: 249].

Так, в українській мові словоформа булькати є мультиплікативом, а
булькнути – семельфактивом. У даному випадку семельфактив є морфологічно
маркований, оскільки він утворюється від мультиплікатива за допомогою
суфікса однократності -ну-.

Однак, у більшості мов мультиплікативи належать до сфери акціональної
семантики, тобто розмежовуються семантично, а не морфологічно, таким
чином існують дієслівні лексеми, які описують одиничні ситуації, та
дієслівні лексеми, що позначають мультиплікативні ситуації.

В англійській мові дієслова типу to kick ‘вдарити, вдаряти’ залежно від
контексту можуть позначати семельфактивну та мультиплікативну дії.
Семельфактивне значення виражається за допомогою перфектних форм та
увиразнюється інтенсифікаторами suddenly, quickly, instantly, once тощо.
Наприклад: Suddenly I sneezed and then everything went still again (L.F.
Baum). Maggie suddenly shuddered, and twisted away, her happy expression
replaced by one of painful memories (Blair E.). “Get up!” said the
Queen, in a shrill, loud voice, and the three gardeners instantly jumped
up, and began bowing to the King, the Queen, the royal children, and
everybody else ( L. Carroll).

Крім того, в англійській мові існують особливі конструкції типу to give
a kick, to take a deep breath, to give a cough, які позначають лише
семельфактивне значення. Наприклад: I was thinking to myself that my
friend was more cheerful than he had been since his illness, when he
gave a sudden, sharp cry (A.C. Doyle).

Крім того, в англійській мові є дериваційні засоби, за допомогою яких
утворюються мультиплікативи. Мультиплікативними суфіксами вважаються –er
та –le, наприклад patter, babble [18: 244]. До дієслівних засобів
вираження мультиплікативності відносимо так звані RL-дієслова, що
позначають звукові та світлові ефекти, швидкі та короткі рухи,
наприклад: rattle, giggle, crackle, sparkle, glitter, trample, mumble,
chipper, twitter тощо. Наприклад: And suddenly a great sword glittered
in the air (L. F. Baum). Her eyes sparkled and she dropped them suddenly
(J. Conrad).

Мультиплікативність не тільки поєднує окремі повторювані ситуації, але й
репрезентує одиничну ситуацію більш високого рівня, що узагальнює
множинність однорідних актів (мікродій). Тим самим мультиплікативні та
дистрибутивні дії протиставляються за своєю внутрішньою структурою іншим
діям, які не складаються із послідовності однорідних актів, однак таке
протиставлення не завжди цілком чітке.

Мультиплікативна неоднократність позначає граничну монотемпоральну
множинність повторюваних мікроситуацій, у яких беруть участь одні й ті ж
учасники. У сфері дієслова значення мультиплікативної неоднократності
реалізується здебільшого за допомогою багатоактних дієслів. Дієслова
багатоактного способу дії позначають “дії, які розчленовуються на
необмежено-повторювані окремі акти чи кванти” [11: 194]. Ці дієслова є
досить продуктивними по відношенню до іменникового словотвору, що певною
мірою пояснюється їх семантикою, оскільки вони позначають “конкретні
фізичні дії, які безпосередньо сприймаються органами відчуття людини”;
здебільшого це дієслова, які вказують на звукові та світлові ефекти.
Тривалість цих дієслів “складається із систематичного повторення окремих
актів … дії” [8: 11-12].

Отож, аспектуальна категорія кількісності включає три види предикатної
множинності: мультиплікативний, дистрибутивний та ітеративний,
диференційною ознакою яких є граничність. На відміну від ітеративної,
мультиплікативна та дистрибутивна дії є обмеженими в часі, тобто
граничними. Перспективними вважаємо подальші дослідження дієслівної
множинності як складової кількісної аспектуальності та
лексико-граматичних засобів її вираження.

Література:

Долинина И. Б. Количественность в сфере предикатов (категория
«глагольной множественности») // Бондарко А. В. и др. (ред.). Теория
функциональной грамматики. Качественность. Количественность. – СПб:
Наука, 1996. – С. 219-244.

Князев Ю. П. Мультипликативы как объект типологии // Третья зимняя
типологическая школа: Международная школа по лингвистической типологии и
антропологии. Материалы лекций и семинаров. – М.: РГГУ, 2002. – С.
169-173.

Копорская Е. С. Семантическая природа звукоподражательных слов и их
словарное представление // Филологический сборник. – М.: ИРЯРАН, 1995. –
С. 245-253.

Крылов С. А. Количество как понятийная категория // Логический анализ
языка. Квантификативный аспект языка. – М.: Индрик, 2005. – С. 44-65.

Падучева Е. В. Семантические исследования. – М.: Языки русской культуры,
1996. – 464 с.

Петрухина Е. В. Аспектуальные категории глагола в русском языке в
сопоставлении с чешским, словацким, польским и болгарским языками. – М.:
Изд-во Моск. ун-та, 2000.

Плунгян В. А. Грамматические категории, их аналоги и заместители.
Автореферат дисс. … докт. филол. наук. – М., 1998. – 82 с.

Рощина Л. М. Соотношение лексической семантики и видовых значений в
глаголе (в сфере повторяемости действия) // Семергей В. А. и др. (ред.).
Семантический аспект изучения языковых единиц. – Ашхабад, 1982. – С.
11-19.

Храковский В. С. Кратность // Теория функциональной грамматики. – М.,
1987. – С. 124-151.

Храковский В. С. Семантические типы множества ситуаций и их естественная
классификация // Типология итеративных конструкций. – Л.: Наука, 1989,
с. 5-53.

Шелякин М. А. Категория вида и способы действия русского глагола. –
Таллин,1983. – 216 с.

Bybee J. L., Perkins R., Pagliuca W. The Evolution of Grammar: Tense,
aspect and modality in the languages of the world. – Chicago: University
of Chicago Press, 1994.

Cohen A. Generics, Frequency Adverbs and Probability // Linguistics and
Philosophy, vol. 22, No. 3, 1999.

Corbett G. G. Number. – Cambridge: Cambridge University Press, 2000.

Cusic D. Verbal Plurality and Aspect. Ph.D. Dissertation. – Stanford:
Stanford University, 1981.

Dressler W. Studien zur verbalen Pluralitat. Iterativum, Distributivum,
Durativum, Intensivum in der allgemeinen Grammatik, im Latinischen und
Hethitischen. – Wien.: osterr. Akad. Der wiss., Philos-hist. Classe
Sitzungsberichte. 1968.

Forsyth J. A grammar of aspect. – Cambridge: Cambridge University Press,
1970.

Jespersen O. The Philosophy of Grammar. – London: George Allen & Unwin
Ltd, 1968.

Lasersohn P. Plurality, Conjunction and Events. – Dordrecht/Boston:
Kluwer Academic Publishers, 1995.

Lim J. H. Aspect iteratif: Une valeur extrinseque au predicat. //
Linguisticae Investigationes,vol. 26, 2, 2003. Pp. 285-297.

Похожие записи