.

Дискусійний характер визначення терміна

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 6481
Скачать документ

2

Зміст

1.1 Дискусійний характер визначення терміна

1.2 Мовознавчі вимоги до терміна

1.3 Протиставлення понять: термін; не термін

1.4 Визначення терміносистеми

1.5 Відмінні риси термінів торгівлі

2. Поняття семантичного (термінологічного) поля

2.1 Поняття ядра і периферії лексико-семантичного поля

3. Кореляція семантичних компонентів периферійних термінів у творі Т.
Драйзера “Фінансист”

1.1 Дискусійний характер визначення терміна

Інтеграція та взаємодія різних наук вимагає посиленої уваги науковців до
питань термінознавства та дослідження функціонування термінологічних
структур у різних сферах людської діяльності. Проблеми становлення,
семантики, деривації та тенденції розвитку термінологічних одиниць,
фахової лексики вивчали вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема В.
Виноградов, В. Лейчик, Г. Винокур, Б. Головін, Т. Кияк, В. Даниленко, К.
Кусько, А. Крижанівська, Е. Жильбер, А. Ширмер, Й. Сміт, Ф. Дорнер та
інш.

Дослідники переважно по-різному розуміють проблематику, цілі та
функціональні завдання термінологічних структур, концептуальні засади
термінознавства як науки.

Кожне дослідження термінологічної лексики ґрунтується на певному
визначенні терміну. Щодо визначення терміну, вимог, висунутих до нього,
взаємовідносин загальнонародного, терміну та поняття в лінгвістичній
літературі існують різні, часто протилежні точки зору.

Специфіка значення слова, його відмінність як категорії мови від поняття
саме як категорії думки проявляється у функціонуванні мови, в якості
засобу спілкування. Слово – інструмент, за допомогою якого
виготовляється поняття як продукт узагальнюючої та протиставляючої
діяльності людського розуму.

Зміст терміну розкривається його дефініцією на основі виділення
необхідних і достатніх ознак поняття. У слові порівнянне з терміном менш
визначений об’ємом поняття, без застосування кількісних характеристик.

Термін, як і всі інші мовні універсали, важко піддається визначенню.
Через складність та дискусійність такого завдання в лінгвістиці існує
чимало самих різних спроб визначення термінів. Наведемо дві дефініції
терміну, котрі відображають синтезовано більшість існуючих та
взаємодоповнюючих одна одну думок.

Б.Н. Головін пише: “Термін – це окреме слово чи утворення на базі
іменникового підрядного словосполучення, яке позначає професійне поняття
і призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в галузі
певної професії (науковій, технічній, підприємницькій, управлінській)”
[3, с.276]. Дане визначення є досить вдалим та містким, хоча деякі
моменти можуть викликати заперечення. Сумнівним є, зокрема, той факт, що
всі терміни утворюються лише на базі іменника. Такою базою іноді можуть
служити також прикметники, дієслова, прислівники (особливо у музичній
термінології) [5, с,9]. Дещо не зрозуміло також, що таке “специфічні
потреби спілкування”, не вказані деякі відмінності термінів у
протиставленні з загальновживаними словами і т.д. І.С. Квитко,
Грунтуючись на різноманітні визначення, пропонує цікаву “сумарну”
дефініцію: “Термін – це слово чи словесний комплекс, котрі
співвідносяться Із поняттям певної галузі пізнання (науки, мистецтва,
техніки), вступаючи у системні відносини з іншими словами і словесними
комолексами та утворюючи разом з ними в кожному окремому випадку і
певний час замкнену систему, яка відрізняється високою інформативністю,
однозначимістю, точністю та експресивною нейтральністю” [8, с.21].

Досить коротко і точно сформульовано визначення терміну Комітетом
науково – технічної термінології АН СРСР (КНТТ): ” Термін – це слово (чи
словосполучення), яке являється єдністю звукового знаку і
співвіднесеного (пов’язаного) з ним відповідного поняття в системі
понять даної галузі науки, мистецтва, техніки ” [9, с.34].

Таким чином, можемо підсумувати, що термін – це окреме слово чи
утворення на базі іменникового підрядного словосполучення, яке позначає
професійне поняття і призначене для задоволення специфічних потреб
спілкування в галузі певної професії [3, с.276].

1.2 Мовознавчі вимоги до терміна

Сучасна мова науки і техніки пред’являє термінам декілька вимог.
Найбільш важливими з яких є наступні:

1) Термін має відповідати правилам і нормам відповідної мови.

2) Термін має бути систематичним.

3) Терміну властива якість дефінітиви ості, тобто кожен термін спів
ставляється з чітким окремим визначенням, котре орієнтує на відповідне
поняття (valuer – оцінювач, concert – концерт, jazz – джаз).

4) Терміну властива відносна незалежність від контексту, і те, що він не
втрачає в ньому свого значення (music – музика).

5) Термін має бути точним, хоча в субмовах мають місце численні “хибно
орієнтовні” (термін Д.С. Лотте) одиниці (choir – хор).

6) Термін має бути стислим, хоча ця вимога нерідко суперечить вимозі
точності, тобто повноти терміна (aria – арія).

7) Термін має прагнути до однозначності (opera – опера).

Тут варто зробити одне суттєве уточнення: такої однозначності варто
домагатися в межах однієї терміносфери, адже на рівні декількох субмов
полісемія термінів – явище досить розповсюджене, (e. g. architecture –
drum – барабан купола (частина споруди), music – drum – барабан (муз.
інструмент)

8) Для термінології не характерна синонімічність, котра заважає
взаєморозумінню (to imitate – копіювати, підроблювати; syn: to
reproduce, to forge, to copy).

9) Терміни експресивно нейтральні, хоча тут правильніше казати не про
експресивність терміна чи виразу, а скоріше про інтенсивність деяких
семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть слугувати
прагнення підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або
намагання приховати свої наміри.

10) Термін має бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не варто
заохочувати створення термінів, походженням з діалектів, жаргонів чи
варваризмів [5, с,12].

Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, “вибраними ”
одиницями загальновживаної мови, котрі володіють лише їм характерними
властивостями, а складають повноцінну частину загального складу мови, де
якості слів появляються більш визначено, регламент-товано, відповідаючи
вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння. Таким чином, можна
говорити про переважаючий характер властивості терміну порівняно із
загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї або іншої
особливості в межах відмінних галузей мови; можна стверджувати про
бажані властивості термінологічної одиниці, але не можна вважати її не
повноцінною чи непотрібного, ґрунтуючись лише на тому, що вона не має
цієї властивості, хоча даний термін давно застосовується користувачами.
З поглибленням міжнародних зв’язків вивчення іноземної мови набуває
фахового термінологічного спрямування, однією з ознак якого є
термінологічна двомовність [6, с. ІЗ].

1.3 Протиставлення понять: термін; не термін

Значення і поняття терміну – та нетерміну реалізують різний тип
інформації, значення І поняття нетотожні, навіть якщо й виражені
терміном, а не загальнонародним словом.

Суть визначень терміну зводиться до того, що в якості ознаки –
найближчого родового поняття – найчастіше називають “слово чи
словосполучення”, “чи мовний знак” взагалі, а в якості ознак видових
відмінностей: специфіку сфери розповсюдження; особливу функцію, називну
(номінативну) означення та дефінітивну, професійну, пізнавальну,
пояснюючу; семантичні особливості терміну: а) предмет визначеної області
знання; б)”поняття”, де семантика є “точною” (з точними семасіологічними
кордонами), “однозначною”, “є дефініцією”, “є системного ” [4, с.12].

Єдиного визначення терміну в лінгвістичні літературі поки що не Існує, а
в існуючих визначеннях помітна не відповідність, що встановлюється
визначенням якостей і ознак терміну його реальному мовному вжитку;
більшість термінів вводять наче ідеальний термін. Навіть не досить
глибоке дослідження термінології в галузі медицини, біології, та інших
наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне
поняття, не завжди однозначний і виражає лише одне поняття, не завжди
він входить лише в одну терміносистему, не завжди тільки одне слово –
термін, далеко не завжди термін відображає у своїй змістовній структурі
характерні ознаки об’єкту термінування.

Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні
кордони і виражає точно окреслене поняття.

До характеристики терміну необхідно обов’язково зараховувати його якості
(чи тенденції), а у визначенні терміну тільки беззаперечні властивості
усіх термінів. Основне у специфіці терміну – його спеціальне,
професіональне вживання, сфера його розповсюдження обмежена певною
галуззю знання. Підкреслюючи цю загальновизнану якість, не варто впадати
в крайнощі.

Важко не погодитись із думкою, що “ні у формі, ні у змісті неможливо
знайти суттєвої різниці між словом неспеціальної загальнорозповсюдженої
лексики та словом лексики термінологічної. Реальна об’єктивна різниця
між двома цими типами слів – це, по суті, різниця міжмовна. Якщо слово
загальнорозповсюдженої, неспеціальної лексики співвідноситься із
загальновідомим об’єктом, то слово термінологічної лексики – із об’єктом
специфічним, відомим лише обмеженому колу спеціалістів. Ніякої іншої
різниці між цими типами слів не існує ” [12, с.145]. Різниця між
терміном і нетерміном автор вбачає не у специфіці слова, а у специфіці
об’єктів номінації і важко не погодитись з А.І. Моїсеєвим [15, C. I 27],
що питання треба ставити інакше: термін не перестає бути терміном, якщо
його впізнають за межами кола спеціалістів. Праві ті лінгвісти, котрі
пов’язують термінологічність із функцією мовних одиниць.

Головною одиницею термінології (найменшою її складовою частиною) є
слово. Тому концепція слова – терміну займає у термінознавстві важливе
місце.

У мовознавстві існує безліч визначень слова: відомі фонетичні,
морфологічні, синтаксичні семантичні визначення. У мові – мовленні
функціонують слова терміни і слова-нетерміни, або загальновживані,
побутові слова. А.А. Реформатський дуже вдало зауважив; ” А насправді ж
це ціла лінгвістична проблема – побутове слово і термін…” [17,
с.96-103].

Обґрунтовуючи протиставлення термін – загальновживане слово, варто, хоча
б коротко, спробувати визначити слово, як мовну одиницю і показати його
значення.

Слово – найменша смислова одиниця мови, котра може бути вільно
відтворена в мовленні для побудови висловлювань.

Перевіримо це визначення. Візьмемо, наприклад, слова картина, будівля,
комп’ютер, ходити, інтерфейс. Усі вони – і терміни, і нетермін – 1) є
смисловими одиницями мовлення на відміну від фонем і складів;

2) вільно відтворюються у мовленні, тобто не потребують обов’язкового
сполучення із досить визначеними одиницями; цим слова відрізняються від
морфем, котрі відтворюються не вільно, але у складі слова;

3) володіють цілісністю і виділенням на відміну від морфем;

4) виявляються найменш вільно відтворюваними у мовленні одиницями мови і
цим відрізняються від словосполучень;

5) приймають участь у побудові висловлювань, тобто застосовуються у
цілях спілкування.

Кожна лексична одиниця має значення. В науці існує багато гіпотез
словникового значення. Відомо, що слово як мовна одиниця – явище
багатостороннє і має ознаки фізіологічні, акустичні, психічні,
соціальні. Слово виявляється сукупністю різноманітних за своєю природою
“праць” людського організму, необхідних для виявлення та здійснення
різних станів і дій людської свідомості.

Великий інтерес, який останнім часом проявляють до лексикології та до
лексичної семантики, робить особливо актуальною розробку науково
обґрунтованих методів опису семантичної структури слова. Це особливо
важливо для сучасної лексикографії, завданням якої є опис слова як
одиниці, вододіючої структурою, котра являється частиною визначеної
системи.

Одержавши досить широке розповсюдження, формальні методи аналізу
виявились недостатніми для виконання подібної задачі, що неодноразово
помічалось в лінгвістичні літературі, і фактично не знайшли реального
застосування у практиці складання словників.

В результаті недостатньої розробки теоретичної бази лексикографії
відмічаються значні розходження у характері та прийомах опису слова в
різних словниках. Не завжди чітка уява про діалект мови та мовлення, про
співвідношення між ними, про існування системи значень, властивих слову,
з одного боку, і великої кількості різноманітних, часто звичних його
вживань – з іншого, призводять до не розрізнення, змішування значень та
вживань лексичної одиниці. В результаті число нібито реально існуючих
значень зводиться, наприклад, у ряді одномовних словників без достатніх
для цього підстав до декількох десятків.

Подібне лексикографічне подання в тлумачних одномовних словниках значно
ускладнює співставлення лексичних одиниць в словниках двомовних. Та
обставина, що слово за різного вживання може співставляться з різними
ідіоматичне вірними перекладами на іншу мову, нерідко змушує
лексикографів вважати кожен із подібних перекладів випадком реалізації
окремого значення даного слова і розміщувати таке значення під окремою
цифрою в словниковій статті.

Таким чином, виявляється, що, наприклад, прикметник nice має – 12
значень, дієслово to keep – 20 і так далі і т.п.

Зайве подрібнення семантичної структури слова відбувається тому, що з
референтом співвідноситься не слово, значення якого необхідно визначити,
а словосполучення, в яких воно зустрічається. В результаті лексичній
одиниці приписуються якості, якими вона не володіє.

Як вже зауважувалось, зазвичай словникові статті представляють собою
списки значень, поданих поза зв’язком із загальними смисловими
структурами слів. У зв’язку з цим особливого значення набуває ієрархія
лексичних значень полісемантичного слова.

Скільки слів у мові? На це запитання неможливо відповісти хоча б тому,
що мова постійно змінюється і збагачується. У різних словниках
пропонується і різна кількість слів. Головна причина криється в тому, що
в словниках по-різному представлена термінологія. А між тим кількість
термінів у кожній розвинутій мові в декілька разів більша кількості
загальновживаних слів і вимірюється сьогодні семизначною цифрою. Доля
термінів у лексичному складі мови продовжує неухильно зростати [8, с.
19].

1.4 Визначення терміносистеми

Визначення терміносистеми.

Термінологія – це сукупність термінів, виражаючих історично сформовані
поняття будь-якої галузі науки, мистецтва чи техніки, взагалі –
спеціальної сфери людських знань чи діяльності ” [8, с.17].

Говорячи про термінологію, лінгвісти за звичай розрізняють: а) науку про
терміни (в цьому відношенні все більш популярним стає термін
“термінознавство”); б) спеціальну лексику у складі усіх слів певної мови
(ми говоримо, наприклад, “термінологія української мови”, “термінологія
англійської мови” і т.д.; в) спеціальну лексику, обслуговуючу окрему
галузь науки чи техніки (наприклад, “лінгвістична термінологія”,
“термінологія образотворчого мистецтва ” і т.д.).

Така багатозначність зумовлена тим, що для кожної термінологічної
одиниці визначена точка координат як в мові в цілому, так і в підмові
зокрема. Термін є невід’ємним елементом системи, якщо під системою
розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов’язковий і
невід’ємний зв’язок. Сукупність зв’язків всередині такого цілого
представляє його структуру.

Отже, системність є однією з найбільш важливих умов існування терміну.
Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою
розуміють впорядковану сукупність термінів, адекватно виражаючих систему
понять теорії, що описує спеціальну сферу людських знань чи діяльності
[13, с. Зб-45].

1. Не претендуючи на вирішення питання що таке терміносистема, можна все
ж таки сказати (опираючись на факти мови та існуюче в науці розуміння
систем), що кожна з терміносистем має такі ознаки:

а) терміносистема являє собою більшу чи малу сукупність термінів,
спільно обслуговуючи комунікативно-тематичні чи комунікативно-ситуативні
задачі;

б) елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) чи непрямо (за
допомогою інших елементів) комунікативно-співвіднесені і структурно
пов’язані один з одним і з системою в цілому;

в) не існує жодного терміна, котрий би не входив в ту чи іншу
терміносистему;

г) межі між терміносистемами можуть бути більш чи менш чіткими,
терміносистеми можуть наскладуватись одна на одну і створювати в таких
випадках перетин терміносистем;

д) терміносистеми, які обслуговують окремі чи різноманітні галузі
виробництва, техніки, науки, управління, можуть виділити міжгалузевий
термінологічний фонд, який також являє собою терміносистему;

е) міжгалузевий термінологічний фонд може мати різну силу узагальнення
галузевих терміносистем, різку ступінь відхилення від них.

2. Кожна терміносистема реальна і об’єктивна, історично формується
незалежно від науки, що її вивчає. Досить лише пригадати яку велику
увагу було приділено зарубіжною і вітчизняною лінгвістикою
терміносистемам споріднення в різних мовах, і в кожному з них ці
терміносистеми виникли задовго до появи науки про мову, наміри і
можливості його опису і аналізу.

Особливості і властивості реальних термінів, причини, шляхи і способи їх
виникнення повинні вивчатися без заздалегідь спроектованих моделей. Лише
навчившись чітко бачити властивості і особливості термінів, їх системну
організацію в них самих, термінознавство може вирішувати свої теоретичні
та практичні задачі, пов’язані, з описом та аналізом терміносистем, а
також з досконалістю їх використання.

3. В існуючій термінознавчій літературі можна зустріти твердження, ніби
то та чи інша сукупність термінів становить терміносистему лише тоді,
коли в її “упорядкування” вмішується спеціаліст-термінолог і встановлює
в ній потрібні йому порядки (створює дефініції, приписує зв’язки між
термінами, будує логічні відношення). Така наукова позиція може і
повинна викликати опір. Випадкового скупчення термінів, системно не
пов’язаних і не організованих, не має ні одна галузь виробництва або
техніки, ні одна галузь науки чи управління, тому що в любій названій
сфері речі та їх ознаки співвідношенні і пов’язані, системно
організовані, і поняття тої чи іншої галузі знань.

Термінологія системна, передусім, тому що системний світ, окремі сторони
і галузі якого вона, термінологія, відображає і обслуговує. .

4. Ймовірно, таким чином, що типи терміносистем можуть бути помічені
наукою про терміни лише при умові пильного погляду на реальні,
об’єктивні властивості, ознаки особливості того мовного матеріалу, який
називають термінологією, а також при умові чіткого бачення обставин і
причин її використання та розвитку. Зокрема, бажаючи побудувати більш чи
менш задовільну типологію терміносистем, наука могла би звернутися до
наступних властивостей (ознак) термінів:

а) співвідношення термінів з галузями трудової діяльності людей:
виробництво, техніка, наука, управління, торгівля, дипломатія, політика
і т.д.

б) співвідношення термінів з професіональним членуванням кожної з
галузей трудової діяльності, в виробництві – металургія, текстильне
виробництво і т.д.; в сільському господарстві – землеробство,
тваринництво, садівництво і т.д.; в техніці – технологія суднобудування,
конструювання фотоапаратури і т.д.; в науці – хімія, біологія, фізика,
лінгвістика і т.д.

в) співвідношення термінів з науковими напрямками, теоретичними та
технічними школами і методами.

г) співвідношення термінів з особистими системами наукових поглядів,
технологічних і конструктивних концепцій: термінологія Д. Менделєєва і
термінологія Н. Марра. Не можна не помітити, що перечисленні властивості
(ознаки) термінів є зовнішніми для них – а саме, що ці властивості
(ознаки) зумовлені зв’язком мови з позамовними системами матеріальної
діяльності і свідомості.

5. Не менш важливі і суттєві для вибору основ типологічного членування і
опису термінології тої чи іншої мови внутрішньоструктурні, зокрема,
формально-семантичні властивості (ознаки) термінів:

а) понятійна сторона семантики терміна (і зв’язок терміна з поняттям),
яка зближує терміни і віддаляє їх один від одного, формує термінологічні
пласти, ряди, поля і т.д.

б) словотворення і дереватологія термінів, яка встановлює семантичні (а
разом з тим і понятійні) зв’язки між ними, впливаючи на формування
терміносистем і відношень між терміносистемами;

в) логіко-семантична, семантико-морфологічна і семантико-дериватологічна
парадигматика термінів;

г) лексико-семантичні властивості термінів, які зумовлюють формування
термінологічної синонімії, антонімії, семантичні зближення та вилучення
термінів, перетинання та підкорення їх змісту і т.д.

Внутрішня (в межах одного термінологічного словосполучення) синтагматика
термінів повинна привертати до себе увагу термінологів-лінгвістів,
всередині складових термінів, між їх членами, виникають різноманітні
синтагматичні зв’язки і відношення, котрі формують взаємодію слів як
одиниць лексичних, морфологічних, синтаксичних і як носіїв понятійного
змісту,

6. Кожні з наведених зовнішніх або внутрішніх властивостей (ознак)
термінів можуть приймати і приймають участь в формуванні системних
відношень і зв’язків між термінами. Саме тому перераховані властивості
(ознаки) термінів не повинні випускатися з виду вченими в процесі
вивчення, аналізу або опису термінів і терміносистем, зокрема, для
утворення їх (терміносистем) типології. Так, співвідношення термінів з
галузями трудової діяльності дозволяє виділяти і відрізняти
терміносистеми виробництва, техніки, науки, управління, торгівлі і т.д.

7. Терміносистема, яка орієнтована на процес навчання, виявляється
збіднілою в порівнянні з терміносистемою, яка орієнтована на процес
наукового спілкування, але разом з тим саме потреба спілкування в
процесі навчання заставляє дослідників уточнювати звичні терміни –
поняття, визначати їх, тлумачити, пояснювати і т.д. і все це надає
збагачувальну дію на термінологію і її використання.

8. Внутрішні зв’язки і відношення між термінами у взаємодії з зовнішніми
дозволяють розрізняти великі чи малі терміносистеми – на різних ступенях
руху від великих до менших.

1.5 Відмінні риси термінів торгівлі

Термін у багатьох відношеннях є специфічним типом слова. Ідеальний
термін є моносемаїтичним, і коли вживається виключно в рамках своєї
сфери вжитку, не залежить від контексту, при умові, що він не виражений
переносно полісемантичним словом Його значення залишається постійним до
того часу, коли нове відкриття чи винахід не змінить його референт або
поняття, e. g. transaction, budget.

Так як в більшості випадків значення терміну не залежні і від контексту,
він не може мати взагалі ніякого контекстуального значення Єдиним
можливим значенням терміну може бути денотативне. Вдалий термін
забезпечує повну відповідність між морфологічним складом та змістом.
Емоційне забарвлення чи оцінювання не мають місця, якщо
термін-вживається в рамках сфери свого вжитку. E. g. “The raff is fixed
and guaranteed no to change during the period of deposit” (finance).

Термін може набувати переносного або ж емоційно забарвленого значення
лише у випадку, коли він знаходиться поза межами свого вжитку і
вживається в літературній чи розмовній мові. Але в цьому випадку слово
вже не терміном і його денотативне значення також стає не визначеним.
Термін стає звичайним словом.

У кожній галузі науки утворюється спеціальна термінологічна система,
пристосована до її природи та методів.

Термінологія певної наукової галузі не є просто зібранням її термінів, а
визначеної системи, яка і розглядає систему її понять.

Існує 4 основних шляхи етимології термінів. Два з яких є характерними
саме для термінології. Цими шляхами можуть вважатися вживання латинських
та грецьких коренів: nostro, overdraft, а також запозичення з іншої
термінологічної системи тієї ж мови в випадку якщо існує певна
спорідненість між відповідними полями.

Інші 2 методи – це словотворення в якому композиція, семантичний спосіб
та деривація займають провідне місце, а також запозичення з інших мов. Р
s; mortgage, budget (French). Оскільки процес запозичення є досить
поширеним у кожній галузі, найчастіше терміни стають Інтернаціоналізмами
price list – прайс-лист, off-shore zone – офшорна зона.

Важливою особливістю термінів порівняно з іншою частиною словникового
складу є те, що вони найчастіше стають предметом контролю та дослідження
в мові.

Зазвичай словники розглядають значення термінів в семантичній структурі
домінанти ряду. Той факт, що одне із значень є термінологічним,
прослідковується коли в словнику у дужках визначено поле, в якому даний
термін може вживатися: expert (management), free gift (marketing),
exchange permit (finance), free gift (marketing’) exchange permit
(fmance).

2. Поняття семантичного (термінологічного) поля

Семантичне поле (за іншою термінологією, лексико-семантична група) є
складна функціональна системно-структурна одиниця лексико-семантичного
рівня. Елементами семантичного поля є слова, що в плані змісту мають
свою особливу семантичну структуру, а в плані виразу виявляються
лексемами. Відношення між елементами семантичного поля зумовлені його
відмінностями як окремого цілого. Лексичні значення слів становлять
основу відношень у семантичному полі. Взаємозв’язки між елементами
семантичного поля виявляються як відношення ідентичності (тотожності) і
диференційності (розрізнення або протиставлення). Ці відношення між
лексичними значеннями слів здійснюються за допомогою найменших і
неподільних (елементарних) лексичних значень (семантичних диференційних
рис). Саме тому останні є основні поняття при аналізі елементів і
одиниць лексично-семантичного рівня.

Загалом у семантичному полі лексичні значення виявляються трьома типами:

1) семантичні диференційні риси, що становлять елементарні, неподілені
семантичні одиниці, їх можна назвати також диференційними лексичними
значеннями;

2) основні лексичні значення, які являють собою поєднання семантичних
диференційних рис;

3) додаткові лексичні значення (семантичні диференційні риси
словотвору). [24; с.26]

У плані виразу кожна система виявляється певною лексемою. Семема (осн.
лексичне значення) є основною, базовою одиницею лексично-семантичного
рівня. Семантична диференційна риса словотвору (часткове лексичне
значення) надає особливого відтінку основному лексичному значенню в
плані його модифікації, суб’єктивної оцінки та ін. Часткове лексичне
значення характеризує окрему групу семем (основних лексичних значень) і
виявляється певним афіксом. Поєднаність семем (а також семантичної
диференційної риси словотвору), граматичних значень і категорій у плані
змісту і лексеми в плані виразу становить слово.

Семантична структура слова парадигматичне в плані змісту становить:

1) граматичні значення і категорії;

2) основне лексичне значення (семема), що є поєднанням

часткових лексичних значень (сем).

Синтагматично-семантична структура слова в плані виразу являє собою
зміст слова, який має також і різні додаткові лексичні значення, залежні
від контексту і ситуації мовлення.

Лексичне значення (семема) слова являє собою елемент функціональної
лексично-семантичної одиниці – семантичного поля, становлячи в ньому
точку перетинань семантичних відношень.

Відношення ідентичності і диференційності семантичного поля, що
перетинаються в семемах слів, здійснюються за допомогою сем (семантичних
диференційних рис). Лише одна сема у лексичному значенні певного слова
належить тільки йому, а всі інші семи є в семемах слів семантичного
поля.

Семантичне поле визначається своїми елементами (простими й складними),
диференційними рисами, семемами, а також відношеннями між ними. Елементи
семантичного поля виявляються відношеннями ідентичності й
диференційності незалежно від контексту або ситуації мовлення.
Відношення між складними елементами в семантичному полі здійснюються за
допомогою простих, неподільних елементів, тобто елементарних семантичних
одиниць (сем).

Термінологічне (семантичне) поле – це сукупність термінів чи груп і
підгруп термінів, яким притамані загальні (інтегральні) семантичні
ознаки, обумовленні лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами, що
відносять їх до визначеної понятійної сфери. Кожна понятійна сфера
містить велику кількість полей, груп, підгруп, які представляють собою
різноманітні елементи і знаходяться у суворому ієрархічному
підпорядкувані. Так, сфера торгівлі включає понятійні поля: trade
(торгівля), money (гроші), capital (капітал), кожне з цих полей в свою
чергу розділяється на понятійні групи і підгрупи. Наприклад, для того
щоб розкрити понятійну сутність терміна trade, необхідно використати
такі категорії, як price (ціна), barter (обмін), value (вартість).

Мовна репрезентація даного понятійного поля представлена відповідними
термінологічними одиницями: однослівними і неоднослівними термінами.
Вони, ніби, накладаються на понятійну систему, створюючи таким чином
“лексико-семантичну карту торгівлі”. У повній відповідності з планом
змісту вимальовується і план вираження: термінологія торгівлі. Вся
система термінів у відповідності з понятійним апаратом організовується у
термінологічні (семантичні) поля, групи, підгрупи (ряди), домінантою
яких є ключові терміни, що називаються категоріальні поняття торгівлі і
утворюють центр даної термінологічної сукупності.

Схематично таке понятійно – термінологічне співвідношення може бути
представлене таким чином:

план змісту:

предмети, явища торгівлі;

система наукових понять;

понятійні поля, групи, ряди;

план вираження:

слова – терміни;

термінологічний ЛСВ;

термінологічна система;

термінологічні (семантичні) поля, групи, ряди.

2.1 Поняття ядра і периферії лексико-семантичного поля

Розрізнення понять ядра і периферії як структурних частин семантичної
системи дуже важливе для побудови адекватної семасіології
лексико-семантичних груп (ЛСГ) – галузі науки про змістовний бік
словника природної мови, яку, на нашу думку, треба відрізняти від
семасіології слова. Таке розмежування аналогічне розмежуванню трьох
“синтаксисів”: словосполучення, простого і складного речення. У зв’язку
з цим цікавим є дослідження системних якостей і властивостей тих
лінгвістичних феноменів, які позначаються термінами “ядро” і “периферія”
і розмежовуються найчастіше залежно від статусу в будь-якій цілісності,
чи то фонетична система мови, морфологічна категорія чи
лексико-семантична група.

Аналіз висловлювань, що стосуються проблеми визначення термінів “ядро” і
“периферія” свідчить про те, що їх використання пов’язане у більшості
випадків з необхідністю позначити ті частини досліджуваних об’єктів, які
співвідносяться як системні й асистемні, регулярні і нерегулярні,
головні і факультативні, розрізняються в конкретній дослідницькій
практиці за ознакою зручності – незручності, скінченості – нескінченості
опису. Принцип номінації являє собою певну стратегію наукового пошуку:
“… важливо орієнтуватися перш за все саме на центр. Далеко не завжди
можна дати визначення, яке було б цілковито дійсним і для периферійних
зон об’єкта дослідження, де його ознаки стикаються з ознаками суміжних
явищ”. Подібна позиція виявляється і у визначенні периферійних елементів
як аномальних, а також виборі для їх називання термінів “фон”, “ореоли”,
які характеризуються інтегральним значенням другорядності. Цілком
справедливою видається думка про те, що “визнання співвідношення центру
і периферії загальним принципом організації і функціонування мови
протистоїть метафізичній моделі мови як абсолютно впорядкованої
системи”. Існуюча в деяких дослідженнях перевага “ядроцентризму” –
наслідок внутрішньосистемної замкненості суб’єкта пізнання. В цьому
випадку необхідність звернення до аналізу міжсистемних зв’язків і
відношень сприймається як такий фактор, що заважає. Ідеалізацію
“системного” ядра протилежну “хаотичній” периферії можна подолати,
діалектичне “зняти”, якщо розглядати ядерну і периферійну зони ЛСГ як
рівноправні, але різнофукціональні структурні частини семантичної
системи. Зазначимо, що така позиція передбачає погляд “від цілого до
частини”, тобто в центрі уваги виявиться саме семантична система,
цілісність, а не множинність її складових – семем (лексично-семантичний
варіант, рівний за змістом окремому значенню слова). Йдеться про
перенесення акценту з аналізу окремої семеми (включеної у системні
відношення) на семантичну цілісність, що відбиває певну сферу явищ
об’єктивного світу і задовольняє потреби спілкування
конкретно-історичного мовного колективу, на систему, відносно якої
окрема семема виступає як елемент. Таке системне дослідження не
передбачає відмови від опису семантики слова. Навпаки, воно дозволяє
виявити системні “надіндивідуальні” властивості семеми – її цінність,
співвідносну з філософською категорією системної якості, – властивості,
які не виявляються поза системним підходом. “Діючими особами” опису ЛСГ
як системи стають більш, ніж окрема семема і навіть синонімічний ряд,
семантичні спільності. Найважливішими серед них є ядерна і периферійні
зони – структурні частини ЛСГ, взаємодія яких багато в чому визначає її
“будову” і “поведінку”.

Метою опису ЛСГ як системи є, по-перше, встановлення “будови” – набору
елементів і структури, “сітки” цінностей; по-друге, дослідження
“поведінки” – зміни системи у відповідь на вплив “середовища”, тобто
дослідження функціонування і розвитку семантичної системи (а не
множинності окремих семем). Урахування взаємодії ЛСГ із “середовищем”
принципово важливе, воно дозволяє подолати внутрішньосистемність опису.
Принципово важливим видається обґрунтування адекватності вибраного нами
семемного критерію розмежування ядра і периферії ЛСГ. Не можна визнати
відповідною природі об’єкта – лексико-семантичної групи – ієрархію
критеріїв, в якій на передній план висунуто так звані “суто мовні”
ознаки, а значення виявляється неголовним: Більша простота
морфологічного складу, більша широта сполучуваності, більша психологічна
важливість для носія мови, більша питомість: “Значення центрального
терміна не може бути вужче будь-якого іншого слова, крім головного слова
– теми для даного семантичного поля”.

Ядерність або периферійність семеми похідна від ступеня її приналежності
семантичній системі. Ступінь приналежності конкретної семеми залежить
від її місця в ієрархії сем, що лежить в основі всіх семантичних
відношень у межах ЛСГ. Саме ієрархія сем, які формують значення
семем-елементів досліджуваної групи, дозволяє знайти “точку відліку”,
відмовитися від приблизності визначень. Місце у ієрархії сем (або
похідної від неї інтерпретована семемою лише вищого рівня), семантичним
статусом семеми, віднесеністю до ядра чи периферії і визначається
цінність конкретної семеми, її системна якість, її участь у формуванні
будови і поведінки системи.

У сфері торгівлі найчастіше вживаним терміном є слово “trade”. Воно є
загальним значенням, для номінації сукупності торгових процесів,
підтвердження цього ми знаходимо у словнику New Webster’s Dictionary and
Thesaurus – “the activity of buying and selling, or sometimes bartering,
goods”, тому в мовленні ця лексична одиниця замінює інші іменники даного
лексико-семантичного поля.

Найближче за значенням до “trade” є термін “commerce”. Семантичне поле
“trade” включає commerce, traffic, buying and selling, barter, truck,
dealing, transaction, exchange, swap, interchange, reciprocity,
business, marketing, merchandising, mercantilism, commercialism,
bargaining, negotiation.

Семантичне поле ж “commerce” має наступні компоненти: trade, traffic,
buying and selling, barter, truck, dealing, transaction, exchange,
interchange, reciprocity, business, marketing, merchandising,
mercantilism, commercialism, bargaining, negotiating.

На основі аналізу семантичних компонентів слів “trade” та “commerce”.
можна стверджувати, що дані терміни є складовими семантичного ядра слова
“торгівля”, проте у Українсько-Англійському словнику за редакцією Балли
термін “commerce” має наступне значення ” (оптова) торгівля, комерція”,
цей факт підтверджується і на основі словника New Webster’s Dictionary
and Thesaurus, у якому слово “commerce” тлумачиться як “the exchange of
goods, esp. on a large scale”, словника Encarta Dictionary – “the
large-scale buying and selling of goods and services”.

Звідси стає зрозумілим, що і термін “commerce” лежить частково на
периферії, так як додає терміну “торгівля” нового відтінку, а саме
кількісний компонент.

Безпосередньо до семеми “trade”, що характеризується змістом “the
activity of buying and selling, or sometimes bartering, goods”,
приєднується група слів, яким властивий ідентифікуючий потенціал і які
виступають як семантичні типи, інваріантні смисли, що членують,
конкретизують загальну ідею “trade”. Приналежнісь до ядра чи периферії
прямо залежить від семантики слів, що визначає їх зміст та місце в
лексико-семантичному полі. Розглянемо кожний семантичний компонент
лексеми “trade”, з метою відокремлення ядерних елементів від
периферійних:

commerce – trade in goods and services: the large-scale buying and
selling of goods and services; traffic – exchange by barter or by buying
and selling; barter a system of exchanging goods and services for other
goods and services rather than using money; truck – exchange, barter or
trade; dealing – conduct toward or treatment of other people, especially
in business matters; transaction – a business deal that is being
negotiated or has been settled; exchange – to give something and receive
something different in return; swap – to trade or exchange one thing or
person for another; interchange – exchange of things; reciprocity – a
relationship between people involving the exchange of goods, services,
favors, or obligations, especially a mutual exchange of privileges
between trading nations or recognition of licenses between states;
business – commercial activity involving the exchange of money for goods
or services; marketing – selling of products or services; merchandising
– the promotion of a product by developing strategies for packaging,
displaying, and publicizing it; mercantilism – trade and commerce; the
principles and methods of commerce; commercialism – the principles and
methods of commerce; bargaining – discussion in order to reach an
agreement about a sale, contract etc; negotiation – official discussions
between the representatives of opposing groups who are trying to reach
an agreement, especially in business or politics.

Таблиця 1

trade

commercetrafficbartertruckswap

buying and selling

dealing

transaction exchange interchange reciprocity business marketing
mercantilism bargaining negotiatingbuying and selling

business

exchange

deal

bargain

merchandiseexchange

bargain

deal

buying and selling

business

marketing

dealing

transaction

business

buying and selling

transaction

exchange

bargaining

dealing negotiationbusiness

buying and selling

exchange

jobbing

bargain

negotiation

Як видно з таблиці, центр ЛСП “торгівля” складають лексеми, що
характеризуються більшою щільністю семантичних відношень між семами,
мають більш загальні значення, а периферію – слова з меншою щільністю
цих відношень, мають вузькі специфічні значення.

Отже, ядро лексико-семантичного поля “торгівля” складають високочастотні
лексичні одиниці commerce, traffic, barter, truck, swap. Іхні значення
мають загальний характер, а лексеми, що належать до периферії (buying
and selling; dealing; transaction; exchange; interchange; reciprocity;
business; marketing; mercantilism; bargaining; negotiating), мають
вузькі специфічні значення, що зумовлює низьку частоту вживання.

Наведені семеми характеризуються високим ступенем приналежності і
становлять структурне ядро ЛСГ “trade”. Вони здійснюють “системну
ідентифікацію” – явище, при якому нове найменування дії, що виникає а
мові, обов’язково інтегрується семантичною системою за допомогою
віднесення до одного з семантичних типів, підпорядковується
інтегральному значенню інваріанта. Перехідну область від власне ядра до
периферії становить актуальне ядро, яке містить семеми, що, по-перше, за
своєю семантикою є реалізацією одного з семантичних типів “trade”;
по-друге, яким властивий менший ступінь приналежності, оскільки їх
значення характеризується семами “сфера”, що є ознаками інших, суміжних
семантичних підсистем.

Семний критерій, який дозволив розмежувати ядро і периферію – визначити
той рівень ієрархії ідентифікаторів, де проходить межа між ними, –
непридатний для структуралізації периферії, для визначення ступеня
приналежності периферійних систем. Він поступається критерію
актуальності, значущості семеми для мовного колективу, для соціалеми
(соціальної спільності людей, що розмовляють однією мовою).

Взаємодія критеріїв відбиває діалектичну природу ЛСГ, яка є єдністю
внутрішньомовного, структурного і “зовнішнього”, соціального,
безпосередньо пов’язаного з комунікацією, з потребами спілкування.
Ступінь приналежності до ЛСГ периферійної семеми зумовлена її
актуальністю – неактуальністю для соціалеми, яка закріплена в структурі
значення у вигляді особливого роду сем, що відбивають віднесеність
семеми до “тут” – “зараз” соціалеми: “у нас”, “зараз”, “не у нас”, “не
зараз”.

Використання двох конкуруючих критеріїв для розмежування структурних
частин ЛСГ зумовлене суттєвою відмінністю в системних якостях і функціях
ядерної і периферійної зон. До ядра принципово не може належати семема,
що зазнає безпосереднього впливу позамовної дійсності, називає конкретну
соціальну позицію, статус, посаду, чутливо реагує на зміну оцінки за
ознакою сучасність – несучасність, актуальність – неактуальність. ЇЇ
місце на периферії групи. Ядро не зазнає безпосереднього впливу
екстралінгвістичної реальності. Воно “ховається” за периферію. Поява чи
зникнення окремих семем не викликає негайних змін семантичних
інваріантів, що становлять ядро, здатне завдяки цьому забезпечити
стабільність ЛСГ як підсистеми словника природної мови.

Слова першої та другої периферійних зон у термінах системного підходу
можуть бути охарактеризовані як “вхід” системи значень, через який
здійснюється інформаційна взаємодія ЛСГ із “середовищем”. Ядро – “вихід”
системи значень у розумову сферу, до поняттєвого арсеналу людського
мислення. Суперечності між змістом самого цього типу на “виході” її –
рушійна сила розвитку семантичної системи, яка викликає перебудову
структури групи, зміну цінностей її складових семем.

3. Кореляція семантичних компонентів периферійних термінів у творі Т.
Драйзера “Фінансист”

Проблема взаємовідношення між периферійними термінами та ядром є найменш
розробленою в практичному розумінні.

Інтерактивна діяльність у людському спілкуванні відбувається в усному та
писемному мовленні. Серед невербальних засобів комунікації особливе
місце посідає пауза, яка в умовах писемного дискурсу подається за
допомогою невербальних (графічних) та вербальних (лексичних) одиниць.
Об’єктом нашого дослідження є кореляція периферійних термінів у творі
Теодора Драйзера “Фінансист”. Матеріалом аналізу слугують аутентичні
лексикографічні джерела та емпіричний матеріал сучасного англомовного
художнього дискурсу.

Метазнаки на позначення паузи та мовчання розпізнаються на рівнях
парадигматики та синтагматики. Актуальність теми об’єктивується її
релевантністю до сучасних тенденцій антропоцентризму та когнітивізму.
Звернення до лексикографічних джерел [5; 6; 8; 9; 10; 11; 12] уможливлює
ідентифікацію природи терміну trade за допомогою низки алонімів
однойменного поняття.

Пор. Trade (n) – the activities of buying and selling goods or services

Trade (n) – a particular area of business or industry

Trade (n) – the exchange of one thing for another, usually of the same
value

Trade (v) – to buy or sell goods or services

Trade (v) – to exchange something you have for something else

Аналіз алонімів лексеми trade свідчить про їх семантичну близькість, що
є очевидним в словарних тлумаченнях.

Пор.commerce (n) – the activity of buying and selling goods and services

Barter (n) – he system of paying for goods or services with other goods
or services instead of using money

Transaction (n) – the action or process of buying or selling something

За даними словників слово trade експлікується за допомогою алонімів
commerce, barter, traffic, swap, truck, buying and sailing. Парадигма
алонімів слова trade значно розширюється у словниках New Webster’s
Dictionary and Thesaurus; Longman Dictionary of Contemporary English;
Oxford Advanced Learner’s Encyclopedic Dictionary, але при цьому
домінантними залишаються зазначені вище слова. Алонім commerce не є
базовим в експлікації поняття trade. Але вивчення кореляції зазначених
термінів є вельми важливим для розуміння природи вербальних та
невербальних знаків, які створюють гармонійну картину єдиного дискурсу.

Сема trade притаманна слову commerce та його кореневим дериватам:

Commerce (n) – the activity of buying and selling goods and services.
Наприклад,

“Why, these giants of commerce and money could do as they pleased in
this life, and did.”

“It was not good for Philadelphia, for local commerce, etc., to make a
row. The fair name of the city would be smirched.”

Trade і commerce реалізують гіперо-гіпонімічні відношення. Trade включає
commerce. Перше слово в основному позначає торгівлю в цілому, а друге –
оптову торгівлю:

Their customers were better satisfied. George was for sending him out
into the rural districts to drum up trade, and this was eventually done.

“We’re short on grain. Maybe you could commerce out the flour to some of
those brokers and get me enough grain to fill these orders.”

Сема торгівлі у дії/мовленні представлена в парадигмах trade та commerce
по-різному. Корінь слова commerce зустрічається в різних частинах мови.

Пор.: “This simplified the bookkeeping of the various firms, and made
for quicker and more stirring commercial transactions.”

“The country was waiting for Vicksburg to fall, for the Army of the
Potomac to prove victorious, when Pennsylvania was invaded by Lee–when
stocks fell and commercial conditions were very bad generally. In times
like these Cowperwood’s own manipulative”

“It destroyed the banks, the commercial houses, the shipping
conveniences, and vast stretches of property.”

Корінь trade реалізується в іменниках та дієсловах:

“George was for sending him out into the rural districts to drum up
trade, and this was eventually done.”

“Cowperwood was only twenty-five at the time, a cool, determined youth,
who thought the slave agitation might be well founded in human
rights–no doubt was–but exceedingly dangerous to trade.”

“Later in the history of the exchange the chairs were removed and at
different points posts or floor-signs indicating where certain stocks
were traded in were introduced.”

“When Mr. Semple was alive she had been socially connected with
tradesmen principally–retailers and small wholesalers–a very few.”

“Mr. Cowperwood was an active young man with an enviable record as a
broker and a trader on ‘change.”

Слово trade та його похідні зустрічаються в творі Т. Д.райзера
“Фінансист” частіше, ніж периферійні терміни торгівлі (за результатами
аналізу 322 сторінок англійського художнього тексту). Аналіз зазначених
слів у художньому дискурсі Т. Д.райзера свідчить про експансію лексеми
trade:

brisk trade; export trade; fair trade; foreign trade; free trade; home
trade; lively trade; retail trade; slave trade; wholesale trade; trade
off; trade down; trade in; trade up; drum up trade; conduct trade;
engage in trade; to lose trade.

Наприклад: “They had been for slavery. They were for free trade. It
never once occurred to him that these things had nothing to do with the
local executive and financial administration of Philadelphia.”

“Later in the history of the exchange the chairs were removed and at
different points posts or floor-signs indicating where certain stocks
were traded in were introduced.”

Сполучувальність commerce значно поступається лексемі trade: home
commerce; local commerce; set in commerce; to burden commerce.

Наприклад: “It was not good for Philadelphia, for local commerce, etc.,
to make a row.”

У лексикографічних джерелах фокусується увага на першому значенні
терміну “trade” – “the activity of buying and selling, or sometimes
bartering, goods”. Значення “a particular area of business or industry”
подається другим “the exchange of one thing for another, usually of the
same value” подається третім [Макмілан]. Емпіричний матеріал твору Т.
Д.райзера “Фінансист” підтверджує подібне функціонування.

Термін “торгівля” у дискурсі у художньому творі “Фінансист” позначається
такими лексемами як trade, commerce, truck, swap та їх еквівалентами.
Так, слово ” trade”, на відміну від периферійних термінів торгівлі, має
ширший спектр сполучуваності, та є більш вживаним, про що свідчать
результати проведеного дослідження.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020