.

Загальна характеристика простих ефірів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1625
Скачать документ

Загальна характеристика простих ефірів.

Прості ефіри відносяться до органічних сполук, що містять кисень з
загальною формулою

Найчастіше прості ефіри одержують із спиртів в присутності
водовіднімаючих засобів . Це процес міжмолекулярного
дегідратації сприту і іде за схемою

Вихідними продуктами синтезу простих ефірів можуть бути спирти і
галогеналкіни

Отже ефіри можна розглядати як

ангідриди спиртів

Продукти заміщення атому водню в гідроксилі спирту на R

Похідні води, в молекулі якої атоми водню заміщені на R

Якщо в молекулі ефіра різні радикали такі ефіри називаються змішаними.

Фізичні властивості.

Низькомолекулярні ефіри летючі і є енертними речовинами нейтрального
характеру з характерним запахом.

Високомолекулярні ефіри – тверді кристалічні речовини.

Ефіри погано розчинні у воді, мають меншу густину, ніж вода, добре
розчинні в органічних розчинниках і самі розчиняють багато органічних
сполук.

Ефіри стійкі до дії лугів і лужних металів. Ця властивість дозволяє
використовувати їх в якості розчинників.

Хімічні властивості. Прості ефіри легко окислюються навіть киснем
повітря, утворюючи вибухонебезпечні пероксиди і гідропероксиди. Це слід
враховувати при одержанні, і дектифікації, зберіганні і застосуванні
ефірів. Характерною властивістю є їх здатність утворювати аксонієві солі
з концентрованими кислотами.

Малостійка сполука легко розкладається в присутності Н2О

ефір медичний

ефір для наркозу (відрізняється
ступенем чистоти)

дієтиловий ефір

Одержання

Дегідратація спирту в присутності Н2SO4

Етилсірчана кислота взаємодіє з надлишком етилового спирту, утворюючи
дієтиловий ефір.

Реакцію приводять в спеціальних апаратах ефірізаторах.

Після очистки від домішок і сушки, проводять перегонку і відгон збирають
при t = 34-35 0С

Властивості

Прозора, рухома, легко спалахуюча, летюча рідина з своєрідним запахом,
пекуча на смак. Розчинна в 12 частинках води, змішується в усіх
співвідношеннях з органічними розчинниками.

Суміш парів з О2 і закисом азоту легко вибухає.

Ідентифікація

t кипіння 34-35 0С

S = 0,713 – 0,714

Домішки

В процесі виробництва і при зберіганні можна поділити на 4 групи

ненасичені сполуки (етилен, вініловий спирт, запах)

альдегіди (оцтовий) – реактив Неслера

кислоти (оцтова, сірчана, серниста) – визначають межу кислотності.

Пероксиди – найнебезпечніша домішка – вибухонебезпечна з розчином К1
який окислюється до 12 і забарвлює ефір в жовтий колір.

Щоб звільниттися від домішки пероксидів до препарату додають .
Іде відновлення перексиду і окислення

При проведенні аналізу перш все виявляють наявність перкосидів, поблизу
не повиино бути воню. Слід памятати про вогне- і вибухонебезпечність.

Зберігання

В добре закупорених скляних оранжевого скла в захищеному від світла
місці і подалі від вогню. Склянки закупорюють кркровими пробками (гумові
розбухають від парів ефіру, а скляні не дають герметичності) і заливають
цинк-желатиновою масою.

Ефір для наркозу зберігають в добре закупорених склянках оранжевого
скла, в умовах, що виключають дію О2 і не допускають утворення
пероксидних сполук.

Закупорюють корковим корком під який підкладають цинкову фольгу
(відновлює пероксиди і альдегіди), а поверх заливають спеціальною масою.

Кожні 6 місяців повний хімічний аналіз згідно ДФ Х.

Застосування

Ефір для наркозу – засіб для інгаляційного наркозу

Ефір медичний для приготвування настоянок, екстрактів, лікарських форм
для зовнішнього застосування.

Дімедрол

-диметиламіноетилового ефіру бензогідрату гідрохлорид

Арилаліфітичний ефір (наявність ароматичних радикалів в молекулі
аліфахисної спрлуки).

Одержання

Взаємодією бензогідрату з Z/х n-диметиламіноетилхлориду в присутності
мрів

Властивості

Білий дрібнокристалічний порошок без запаху, гіркого смаку, на язиці
викликає відчуття оніміння (затерпання). Гігроскопічний.

Легко розчинний в воді спирті, хлороформі. Погано в ефірі, бензолі.

Ідентифікація

Утворення аксонієвих солей

Яскраво жовте забарвлення – червоно-цеглисте

Гідроліз при t0 з НС1 розведеною

Після перекристалізації визначають t0 плавлення t= 620-670С.

3. Реакція на С1- іон (з )

Кількісне визначення

Метод нейтралізації в невожному середовищі титракт: 0,1 р-н НС1О4
(хлорна кислота) індикатор: кристалічний фіолетовий середовище: б/в
оцтова кислота в присутності ацетату Нg (ІІ) зміна забарвлення до
зеленоблакитного

Метод аргентометрії (по зв’язаній НС1)

Зберігання

В добре закупореній тарі в сухому захищеному від світла місці
(гігроскопічний і гідролізує під дією вологи)

Застосування

Протигістамінний і легкий снодійний

ВРД = 0,1

ВДД = 0,25

Форма випуску

Порошок, таблетки,

Складні ефіри

Це похідні кислот, водень карбоксильний групи яких заміщений R.

Або похідні спиртів, в яких Н заміщений залишком кислоти

Отримують складні ефіри реакцією етерифікації в присутності
водовіднімаючих засобів

Низькомолекулярні складні ефіри – рухомі рідини з характерним запахом,
високомолекулярні – тверді речовини. Всі складні ефіри нерозчинні в Н2О
і добре розчинні в органічних розчинниках.

Характерна властивість складних ефірів – здатність легко
гідролізуватись. Гідроліз каталізується присутністю лугів, кислот, t0,
присутність окислювачів і відновників.

По продуктах гідролізу проводять ідентифікацію складних ефірів.

Загальна реакція на складні ефіри – утворення гідроксоматів, які
переважно є забарвленні.

Іде лужний гідроліз (рН > 13) в присутності гідроксиламіну – утворюється
гідроксамова кислота, яка при дії з солями важких металів (
) утворює забарвленні гідроксомати.

Ця реакція є груповою на похідні карбонових кислот.

Загальний принцип кількісного визначення: гідроліз титрованим розчином
лугу, надлишок якого відтитровують кислотою

Фармакопейні препарати

Амілнітрит – складний ефір азотистої кислоти:

ізоаміловий ефір азотної кислоти.

Рідина з фруктовим запахом, легко спалахує.

Спазмалітичний (кронаркорозширюючий засіб)

Складний ефір азотної кислоти і спирту гліцерину – тринітрат гліцерину

Одержання

При t = -15 С пропускаючи безводний гліцерин через суміш конц.

Нітрогліцерин

Властивості

Безколірна масляниста рідина солодкого смаку. У воді малорозчинні, добре
розчинна в органічних розчинниках.

Характерна особливість. Отруйний. При стришуванні, або при t 1800, або
від удару вибухає внаслідок розкладу

Тому коли розлито спиртовий розчин нітрогліцерину і є небезпека вибуху
після випаровування спирту, необхідно пролитий нітрогліцерин обробити
розчином лугу – , щоб гідролізувати нітрогліцерин.
Продукти гідролізу є безпечні (це гліцерин і сіль )

Ідентифікація

Проводять після гідролізу

1.блакитне забарвлення

2. гліцерин – після окислення лугом утворюється гліцерин і сіль азотної
кислоти, потім з гідросульфатом К (бісульфат К – за ДФ)

гліцерин

Кількісне визначення

Метод спектрофотометрія

На спектрофотометрій при А=410 Нм продукта взаємодії препарату з фенолом
– 2,4- дисульфокислотою в аміачному середовищі забарвлена в жовтий
колір. Концентрація по калібровочному графіку.

Зберігання

В невеликих кількостях, в добре закупореній тарі, в прохолодному
захищеному від світла місці подалі від вогню.

Застосування

2 препарати:

застосовують як коронаркорозширюючий засіб при стенокардії

1 таблетка = 3 крп. 1% р-ну

ВРД = 4 краплі (1 1/2 табл)

ВДД = 16 крапель (6 табл)

Дія повільна і тривала. Прийом під язично. Препарат – сустак –
пролонгована дія.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019