.

Загальна характеристика ефірів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1410
Скачать документ

План.

Загальна характеристика постих ефірів.

Діетиловий ефір.

Димедрол.

Загальна характеристика складних ефірів.

Нітрогліцерин.

1. Загальна характеристика простих ефірів.

Прості ефіри відносяться до органічних сполук, що містять кисень з
загальною формулою R-O-R,

Найчастіше прості ефіри одержують із спиртів в присутності
водовіднімаючих засобів (H2SO4k). Це процес міжмолекулярної дегідратації
спирту і іде за схемою

Вихідними продуктами синтезу простих ефірів можуть бути спирти і
галогеналкіли:

Отже, ефіри можна розглядати, як:

продукти заміщення атому водня в гідросилі спирту на R.

ангідриди спиртів

похідні води, в молекулі якої атоми водню заміщені на R

Якщо в молекулі атома різні радикали, такі ефіри називають змішаними.

Фізичні властивості.

Низькомолекулярні ефіри летючі і є інертними речовинами нейтрального
характеру з характерним запахом.

Високомолекулярні ефіри – тверді кристалічні речовини.

Ефіри погано розчинні в воді, мають меншу густину, ніж вода, добре
розчинні в орг. розчинниках і самі розчиняють багато органічних сполук.

Ефіри стійкі до дії лугів і лужних металів. Ця властивість дозволяє
використовувати їх в якості розчинників.

Хімічні властивості.

Прості ефіри легко окислюються навіть киснем повітря, утворюючи
вибухонебезпечні пероксиди і гідропероксиди. Це слід враховувати при
одержанні, ідентифікації, зберіганні і застосовуванні ефірів.

Характерною властивістю є їх здатність утворювати аксонієві солі з
концентрованими кислотами.

Малостіка сполука, легко розкладається в присутності H2O.

2. Aether medicinalis

Ефір медичний.

Aether pro narcosi

Ефір для наркозу (відрізняються ступенем чистоти)

Одержання: дегідратація спирту в присутності H2SO4 k

Сірчана кислота взаємодіє з надлишком етилового спирту, утворюючи
діетиловий ефір.

Реакцію проводять в спеціальних апаратах – ефірізаторах.

Після очистки від домішок і сумки, проводять перегонку і відгон збирають
при t=340-350C.

Властивості: б/б, прозора, рухома, легко спалахуюча, летюча рідина з
своєрідним запахом, пекуча на смак.

Розчинна в 12 ч. води, змішується в усіх співвідношеннях з органічними
розчинниками.

Суміш парів з О2 і закисим азоту легко вибухає.

Ідентифікація.

Домішки (в процесі виробництва і при зберіганні) можна поділити на 4
групи:

Ненасичені сполуки (етилен, вініловий спирт) – запах.

Альдегіди (оцтовий) – визначають межу кислотності.

Кислоти (оцтова, сірчана, серниста) – визначають межу кислотності.

Пероксиди – найнебезпечніша домішка – вибузонебезпечна – з р-ном КІ,
який окислюється до І2 і забарвлює ефір в жовтий колір.

Щоб звільнитися від домішки пероксидів до препарату додають FeSO4. Іде
відновлення пероксиду і окислення Fe2+ до Fe3+.

При проведенні аналізу перш за все виявляють наявність пероксидів.
Поблизу не повинно бути вогню! Слід памятати про вогне- і
вибухонебезпечність.

Зберігання: сп. Б. В добре закупорених склянках оранжевого скла в
захищеному від світла місці і подалі від вогню. Склянки закупорюють
корковими пробками (гумові розбухають від парів ефіру, а скляні не дають
герметичності) і заливають цинк – желатиновою масою.

Ефір для наркозу зберігають в добре закупорених склянках оранжевого скла
в умовах, що виключають дію О2 і не допускати утворення пероксидних
сполук.

Закупорюють корковим корком, під який підкладають цинкову фольгу
(відновлює пероксиди і альдегіди) а поверх заливають спеціальною масою.

Кожні 6 місяців повний хімічний аналіз згідно ДФ – Х.

Застосування.

Ефір для наркозу – засіб для інгаляційного наркозу.

Ефір медичний – для приготування настоянок, екстрактів, лік. форм для
зовнішнього застосування.

3. Dimedrolum

Дімедрол

В – диметиламіноетиленового ефіру бензгідролу гідрохлорид.

Арилаліфатичний ефір (наявність ароматичних радикалів в молекулі
аліфатичної сполуки).

??6

8

J

L

i

i

2c¤EE:

13) в присутності гідроксиламіну – утворюється
гідроксалова кислота, яка при дії з солями важких металів (Fe3+, Cu2+)
утворює забарвлені гідроксомати.

Ця реакцій є груповою на похідні карбонатових к-т.

Загальний принцип кількісного визначення: гідроліз титрованим р-ном
лугу, надлишок якого відтитровують кислотою.

Фармакопейні препарати:

Амілнитрит – складний ефір азотної кислоти.

Рідина з фруктовим запахом, легко спалахує.

Спазмолітичний (коронаророзширюючий) засіб.

Складний ефір азотної кислоти і спирту гліцерину – тринітрат гліцерина.

Одержання: при t = 150C пропускаючи б/в гліцерин ч/з суміш конц. H2SO4 і
HNO3.

Властивості: безколірна масляниста рідина солодкого смаку. У воді
малорозчинний, добре розчинний в органічних розчинниках. Отруйний. При
струмуванні, або при t0 – вибухає внаслідок розкладу (від удару або при
t = 1800) вибухає.

Характерна особливість. Великий обєм нагрітих газів. Тому коли розлито
спиртовий р-н нітрогліцерину і є небезпека вибуху після випаровування
спирту, необхідно промитий нітрогліцерин обробляти р-ном лугу Na2CO3,
щоби гідролізувати нітрогліцерин. Продукти гідролізу є безпечні.

Ідентифікація: проводять після гідролізу.

Кількісне визначення на стентрофотометрі.

М-д спектрофотометрія при = 410 нм. продукта взаємодії препарату з
фенолом – 2,4 – дисульфок – той в аміачному середовищі забарвлене в
жовтий колір). Концентрація по калібровочному графіку.

Зберігання: сп. Б в невеликих кількостях добре закупореній тарі в
прохолодному. Захищеному від світла місці подалі від вогню.

Застосування: 2 препарата (з-б при стенокардії Tabulletae
Nitroglycerini)

Solutio Nitroglycerini 1% spirituosa (ст. 625).

1 табл. = 3 кр. 1% р-ну (дія повільна і тривала).

ВРД = 4 краплі (11/2 табл.) (прийом підязично).

ВДД = 16 крапель (6 табл.) (препарат – сустакпролонгована дія).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020