Реферат
на тему:
Вплив на людей при роботі з лугами і кислотами. Вимоги до витяжної
вентиляції
В лабораторії здійснюється робота з хімічними реактивами, скляним
посудом, електричними приладами і тому існують відповідні фактори
ризику: ушкодження шкіри, глаз при роботі з скляним посудом, сильно
діючими хімічними речовинами, отруєння токсичними розчинниками та
реагентами, парами розчинників, можливість виникнення пожеж при роботі
з вибухоне-безпечними продуктами, а також травмування при роботі з
електричним обладнанням.
Інструкції з техники безпеки при роботі з електрообладнанням, кислотами
та лугами, органічними розчинниками, токсичними та отруйними речовинами,
важкими металами, знаходяться на робочих місцях співробітників та у
завідуючого лабораторії. Інструктаж з техніки безпеки та охорони праці
як первинний, повторний так і позаплановий проводяться для кожного
співробітника і всього персоналу.
На робочих місцях лабораторії знаходяться засоби індивідуального захисту
(фартухи, окуляри, захисні щитки та екрани з оргскла, респіратори,
гумові рукавички), є аптечка першої допомоги. В лабораторії знаходяться
вогнегасники, ящики з піском, тканина, на видних місцях маються
інструкції та попереджувальні таблички з техніки безпеки, план пожежної
евакуації.
Вимоги безпеки при роботі з їдкими та отруйними речовинами.
Луги, кислоти та інші їдкі й отруйні речовини необхідно набирати у
піпетку тільки за допомогою гумової груші, неприпустимо засмоктувати
їдкі й отруйні рідини у піпетку ротом.
Усі роботи з кислотами, лугами та іншими їдкими і отруйними речовинами
необхідно виконувати у гумових рукавичках, фартуху та захисних окулярах.
Бутилі із кислотами слід утримувати в захисній металевій тарі,
викладеній негорючим матеріалом, переносити й піднімати тільки вдвох.
Переливання кислот і лугів із бутлів у більш дрібну тару також необхідно
виконувати вдвох за допомогою сифона і тільки під місцевою витяжною
вентиляцією.
Для приготування розчинів кислот, кислоти необхідно приливати у воду
тонкою цівкою при безперервному переміщуванні, а не навпаки.
Великі шматки їдкої луги треба розколювати та дрібні шматочки у
спеціально відведеному місці, заздалегідь накривши шматки, що
розбиваються, щільною тканиною (бельтингом) або папером. Рекомендується
замість монолітних шматків луги застосовувати лускоподібні. Розчиняти
тверду лугу слід шляхом повільного додання її невеликими шматками до
води при безперервному переміщуванні. Шматочки луги брати тільки
щипцями.
сі операції, пов’язані із застосуванням або можливим утворенням і
виділенням отруйних, їдких, вибухонебезпечних речовин або речовин, які
володіють запахом, виконувати тільки у витяжній шафі при працюючій
загальнообмінній вентиляції із застосуванням засобів індивідуального
захисту.
Для нагрівання легкозаймистих та горючих рідин не використовувати
відкрите полум’я.
Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжуються
виділенням тепла слід виконувати в термостійкому або порцеляновому
посуді.
При нагріванні рідини у пробірці необхідно спрямовувати її у бік від
себе й осіб, які находяться поруч.
При збовтуванні розчину у колбах і пробірках закривати їх тільки
пробками.
Не здійснювати відбір порцій речовин безпосередньо з великих бутлів,
бочок.
Не залишати запалені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду.
Не зберігати будь-які речовини невідомого походження без напису й
етикеток.
Зливати відпрацьовані ефір, бензол та інші горючі рідини (ГР), відходи
кислот і луги тільки у спеціальну тару.
На чистоту повітря у приміщеннях впливають кількість людей, які
знаходяться в приміщенні, інтенсивність виконуваної ними роботи,
температура внутрішніх приміщень. Різноманітні побутові процеси —
приготування їжі, прання білизни, опалювання печей тощо також призводять
до погіршення якості повітря. Крім цього, істотним джерелом забруднення
є тютюновий дим, в якому містяться продукти повного і неповного
згоряння, а також сухої перегонки тютюну і паперу: оксид вуглецю,
ціанисті сполуки, метиловий спирт, нікотин, кадмій тощо. При спалюванні
1 г тютюну в цигарках в повітря надходить 20-80 см3 оксиду вуглецю, а
при спалюванні в люльці – від 53 до 109 см3.
Одним із важливих заходів щодо збереження чистоти повітря в приміщеннях
лабораторій є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим,
атмосферним. Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиляційний
об’єм і кратність повітрообміну.
Вентиляційний об’єм – це кількість повітря (в м3), яке надходить у
приміщення протягом 1 години. Він складається з інфільтраційного і
вентиляційного повїтр’я. Інфільтрація – це проникнення повітря через
стіни, пори будівельних матеріалів, щілини в будівельних конструкціях
тощо. Найбільш повітропроникними є щла коблокові, керамзито-бетонні,
цегляні, дерев’яні стіни. Найменш повітропроникними – гранітні,
мармурові. Другою складовою частиною вентиляційного об’єму є повітря,
яке надходить у приміщення через спеціально передбачені для цього
вентиляційні пристрої: кватирки, фрамуги, вікна, вентиляційні канали.
Відношення вентиляційного об’єму до об’єму приміщення характеризує
інтенсивність вентиляції. Кратність повітрообміну -це показник, який
показує, скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні.
Враховуючи виділення діоксиду вуглецю людиною в спокої, вчені
підрахували, що мінімальний об’єм вентиляції на одну людину в житлових
приміщеннях повинен бути не меншим 30 м3 за 1 годину. Оптимальні ж умови
повітряного середовища для людини, що фізично працює, забезпечуються при
об’ємі вентиляції 80-120 м3/год.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
