.

Види горючих копалин і їхня роль у народному господарстві (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
180 1118
Скачать документ

Реферат на тему:

Види горючих копалин і їхня роль у народному господарстві

До горючих копалин (ГК) відносять різноманітні вуглецьвмісні органічні
речовини, що залягають у надрах у виді різних скупчень. За агрегатним
станом розрізняють тверді, рідкі і газоподібні ГК. До твердих горючих
копалин (ТГК) відносять торф, буре і кам’яне вугілля, антрацити, горючі
сланці, сапропелі, а також перехідні і змішані різновиди твердих
вуглецевих речовин. До рідких горючих копалин відносять різні нафти і
нафтоподібні речовини, що являють собою рідини різної в’язкості, а іноді
і затверділі нафтовмісні породи (природні асфальти, озокерит і ін.).
Газоподібні горючі копалини — природні горючі гази, що знаходяться в
надрах земної кори як у вигляді окремих родовищ, так і розчинені в
нафті.

Археологічними розкопками доведено, що видобуток нафти проводився на
Аравійському півострові понад 6000 років тому. Вже тоді нафту (від
мідійського слова нафата) використовували як “земляну олію”, горючі
матеріал, для освітлення, а також як зв’язуючий матеріал у будівництві,
як мастильний матеріал і як лікувальний засіб.

В XIII столітті мандрівник Марко Поло писав, що “на грузинській границі
є джерела олії і багато її: сотні пудів можна навантажити тією олією.
Їсти її не можна, а можна палити і мазати нею верблюдів, у яких
сверблячка і короста. Здалеку приходять за тією олією і по всій країні
тільки її і палять”. В Україні, у Прикарпатті в XIII ст. місцеви жителі
рили колодязі і переганяли нафту (“скельний олій”) для одержання
“гасла”, “гаса” і “масловиці”.

У Китаї природний газ з давніх давен використовували для освітлення й
опалення. Широке використання газу в промисловості і побуті починається
з другої половини XIX століття, коли були споруджені перші газопроводи.

З усіх ТГК найважливішими за запасами (табл.1.2) і необхідністю є
кам’яне вугілля, яке займає значне, а іноді й основне місце в енергетиці
багатьох країн, є сировиною для коксування, для якого добувається 25-30%
від його загальної кількості. Найбільш великі центри металургійної,
хімічної і ряду інших енергоємних галузей промисловості створювалися, як
правило, у районах, багатих на вугілля. При коксуванні кам’яного вугілля
утворюється кокс, використовуваний як твердий відновник у металургії і
побутове бездимне паливо, а також газоподібні продукти (кам’яновугільна
смола, бензольні вуглеводні, аміак, коксовий газ і ін.). У асортимент
коксохімічної продукції входять багато речовин (близько 1000
найменувань), споживачами яких є хімічна промисловість (виробництво
органічних барвників, вибухових речовин, лаків, пластмас, синтетичного
каучуку, фармацевтичних препаратів, синтетичних вітамінів і ін.
речовин), металургійна, сільське господарство, залізничний і
автодорожній транспорт і ін.

Таблиця 1.2 – Розвідані запаси викопного палива

(Світовий енергетичний конгрес – 1998 р.), млрд. т у.п.

Вид палива Увесь світ Європа Україна

Вугілля 799,8 72,6 34,00

Нафта 199,4 3,8 0,23

Газ 172,8 6,5 1,10

Усього 1172 72,9 35,33

Згідно з прогнозами Міжнародної енергетичної асоціації, видобуток
вугілля збільшуватиметься.

У Східній Європі є великі запаси торфу, що використовуються як місцеве
паливо, в електроенергетиці, сільському господарстві, а також як
сировина для виробництва кормових дріжджів і цукру, легких тепло- і
звукоізолюючих будівельних матеріалів, восків і різноманітних хімічних
продуктів, активного вугілля і твердих відновників. У країнах СНД
розвідано 160-180 млрд. т торфу, чи близько 60-65 % світових запасів, є
понад 60 тис. торфових родовищ. Торф розвіданий тільки в 30 країнах
світу, причому запаси його невеликі, у США, наприклад, вони не
перевищують 14 млрд. т. Запаси торфу в Україні складають 2,25 млрд. т.

Великі запаси бурого вугілля, сприятливі гірничо-геологічні умови
залягання, що дозволяють у більшості випадків здійснювати видобуток
найбільш економічним відкритим способом, а також унікальність
фізико-хімічні і технологічні властивості, ставлять цого на видне місце
як паливо і технологічну сировину. Основна частина бурого вугілля, що
добувається, використовується як паливо і тільки незначна частина його
знаходить технологічне застосування як сировина для одержання гірського
воску, коксу і напівкоксу, а також гумінових препаратів. Частка бурого
вугілля серед світових запасів викопних енергоносіїв, видобуток яких
може бути рентабельним на сучасному рівні техніки, складає 16 %.

Горючий сланець — це тверда горюча порода, у якій переважає мінеральна
складова, а вміст органічної речовини (керогену) не перевищує 60 %.
Кероген є біо- і геохімічно перетвореною залишковою органічною
речовиною, здатною при нагріванні без доступу повітря перетворюватися в
рідкі і газоподібні продукти. Багато фахівців вважають горючі сланці
найпоширенішим ТГК в земній корі. Підраховано, що в земній корі
знаходиться близько 650 трлн. т керогену горючих сланців, у той час як
загальні геологічні запаси нафти складають не більше 2 трлн. т. Основні
ресурси — близько 430-450 трлн. т. зосереджені в США (штати Юта,
Колородо, Вайомінг).

Геологічні запаси мінелітових сланців на території України до глибини
200 м складають понад 500 млрд. т. Вони залягають потужними шарами від
десятків до 1500 м смугою уздовж Східного схилу Карпат і на рівнинах, що
безпосередньо прилягають до гірського масиву від кордону з Польщею на
півночі і до Румунії на півдні. Кількість горючих речовин в окремих
пробах сланців коливається від 12 до 35 %, теплота згоряння — від 3,75
до 10,0 МДж/кг. При видобутку і дробленні теплота згоряння усереднюється
і складає 5-6 МДж/кг. Вихід летких речовин у середньому складає 50 % на
органічну масу, вміст водню і кисню в горючий речовині — відповідно
6,5-7,5 % і 16-20 %, вміст сірки на суху речовину 1,5-3,5 %, причому 65
% від загального вмісту складають сульфіди і дисульфіди (пірит і
марказит) і тільки 5-15 % – сульфати.

Балтійські сланці, що залягають на глибині 150-300 м, мають теплоту
згоряння 8-12 МДж/кг. Запаси родовища дозволяють побудувати 3-4 розрізи
потужністю по 15-20 млн. т на рік при коефіцієнті розкриття (відношення
потужності вищележачих порід до потужності шару вуглистого сланцю) 8-10.

Велику роль в економіці усього світу й окремих країн грають нафта і
природний газ. Вуглеводні нафти і природного газу є основою сучасної
енергетики і промисловості органічного синтезу. З нафти виробляють
пальне для двигунів внутрішнього згоряння (бензин, гас, дизельне
паливо), паливо для газових турбін і котельних установок, великий
асортимент мастил, змащення, парафін, бітуми для дорожнього будівництва
і гідроізоляції, сажі для гумової й електротехнічної промисловості, кокс
для виробництва електродів і безліч інших продуктів. До сьогодні з нафти
і нафтопродуктів синтезовано більш 20 тис. органічних сполук.

Природний газ — це дешеве і зручне енергетичне і побутове паливо, тому
85 % газу, що добувається, використовується в енергетичних цілях, а 15 %
– для виробництва хімічних продуктів.

Запаси природного газу в регіоні ЄЕК –68,7 трлн. м3. При очікуваному
річному споживанні газу в регіоні 1,62 трлн. м3 на рік їх вистачить на
43 роки. Промислові запаси природного газу в Росії складають 47 трлн.
м3, а видобуток 500 млрд. м3/рік. Навіть при збільшенні видобутку до 700
млрд. м3 їх вистачить на 67 років. Прогнозні запаси природного газу в
Росії перевищують 250 трлн. м3.

Розвідані запаси газу в Україні складають 1,1 трлн. м3, нафти — 228
млн. т, а прогнозні, відповідно в 4,5 разів більше. Уже розвіданих
запасів газу вистачить на 50 років при сучасному рівні видобутку.

Найважливіші родовища газу за рубежем — Північне (Катар). Південний
Парс (Іран), Даулетабад-Донмез (Туркменістан), Панхендл-Юготон у США,
Гронінген у Нідерландах, Хассі-Ріель в Алжирі, у Західному Сибіру —
Уренгойське, Ямбурзьке, Заполярне і Ведмеже, а також Уктильське в
Республіці Комі, Оренбурзьке, Астраханське (Росія), Газлі в Середній
Азії, Гхавар (Саудівська Аравія), Пазанан (Іран), Тролль (Норвегія) та
ін.

Нафта — основне джерело енергії в більшості країн світу. У 1998 році 90
% нафти використано в енергетичних цілях. Темп найбільш раціонального
використання нафти – як хімічної сировини наростає швидше, ніж як
джерела енергії (палива). За десятиріччя з 1970 по 1980 р. споживання у
світі нафти як хімічної сировини виросло на 11 %, а як палива — на 6,2
%. Загальне споживання нафти за всі роки склало 50 млрд. т, у тому числі
25 млрд. т використано за 10 років (1980-1989 р.р.)

У світі відомо близько 30 тис. нафтових родовищ, однак тільки 15 % з них
належать до великих, у яких геологічні запаси перевищують 3 млн. т, а
ті, що вилучаються — 1-1,5 млн. т. 30 родовищ нафти мають вилучаємі
запаси, понад 500 млн. т і належать до родовищ-гігантів.

Найбідьш великі родовища нафти: Гавар (10,1) і Сафанія (2,9) у
Саудівській Аравії, Бурган (2,2) у Кувейті, Киркук (2,1) і Ер-Румайла
(1,8) в Іраку, Лашнільяс (1,5) у Венесуелі, Хассі-Месауд (1,4) в Алжирі,
Гечсаран (1,5), Марун (1,4), Агаджи (1,3) в Ірані, Серір (1,1) у Лівії,
Прадхо-Бей (1,4 млрд. т початкових запасів, що витягаються,) у США
(Аляска).

ЛІТЕРАТУРA

Саранчук В.И., Айруни А.Т., Ковалев К.Е. Надмолекулярная организация,
структура и свойства углей.- К.: Наукова думка.

Саранчук В.И., Бутузова Л.Ф., Минкова В.Н. Термохимическая деструкция
бурых углей.- К.: Наукова думка, 1984.

Нестеренко Л.Л., Бирюков Ю.В., Лебедев В.А. Основы химии и физики
горючих ископаемых.- К.: Вища шк., 1987.-359с.

Бухаркина Т.В., Дигуров Н.Г. Химия природных энергоносителей и
углеродных материалов.-Москва, РХТУ им. Д.И. Менделеева,-1999.-195с.

Агроскин А. А., Глейбман В. Б. Теплофизика твердого топлива.– М. Недра
1980.– 256 с.

Глущенко И. М. Теоретические основы технологии твердых горючих
ископаемых.– К. : Вища шк. Головное изд-во, 1980.– 255 с.

Еремин И. В., Лебедев В. В., Цикарев Д. А. Петрография и физические
свойства углей. — М. : Недра, 1980. — 266 с.

Касаточкин В. И., Ларина Н. К. Строение и свойства природных углей.– М
: Недра, 1975.– 159 с.

Раковский В. Е., Пигулееская Л. В. Химия и генезис торфа.–М. : Недра,
1978.–231 с.

Саранчук В. И. Окисление и самовозгорание угля.– К. : Наук. думка,
1982.– 166 с.

Стрептихеев А. А., Деревицкая В. А. Основы химии высокомолекулярных
соединений.– 3-е изд., перераб. и доп.– М. : Химия, 1976.– 436 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020