РЕФЕРАТ
на тему:
“ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГІДРОЛІЗУ”
Гідроліз –це здаємо дія речовин з водою коли складні частини речовини
взаємодіють із складними частинами води і при цьому утворюється слабкий
електроліт.
На відміну від гідратації під час гідролізу відбувається руйнування
молекул води.
Гідролізи можуть зазнавати класи речовин як органічних так і не
органічних речовин.
Гідроліз – розмноження речовин проходить з обов’язковою участю води і
протікаючи по схемі:
АН+ВОН
Просець ферментативного гідролізу грають важливу роль в травленні і
тканинному обміну речовин всіх живих організмів. Високомолекулярні
речовини, гідролізуючись до низькомолекулярних продуктів (амінокислоти,
глюкози і ніші), всмоктуються з кишечник, переносяться в різні тканини,
де підлягають подальшому перетворення.
Найбільш практичне значення мають: гідроліз солей, при якому солі
оборотньо розпадаються на відповідну кислоту і основу: гідроліз
органічних лаймерів (білків, полісахаридів і інших), звичайно ідучі в
присутності біологічного каталізатора. Гідроліз жирів і других речовин,
які являються по своїй природі ефірами, які звичайно проводяться в
лужному середовищі і називаються обмиленим.
Гідроліз солей грає важливу роль в регуляції кислотного середовища і в
підтриманні в організмі кислотно-лужної рівноваги. При гідролізі солей,
іони, на які дисаціонуються на ці солі, частково зв’язують іони Н+ і ОН-
води. Гідроліз іде тим насиченіше, чим більше утворюють найбільших
молекул кислоти і основ, тобто чим слабше кислота і основа, які
утворюють сіль. Якщо при цьому кислота і основа їх іонізації однаково
сильніший, то зміщення співвідношення між іонами Н+ і ОН-в ту чи іншу
сторону не відбувається і реакції середовища залишається нейтральною.
Якщо ж сила кислоти і сила основи, які утворюють сіль суттєво
розрізняються, то має місце змінювання концентрації водородних іонів в
сторону більш сильного компонента (тобто при сильній кислоті і слабкій
основі – в кислу сторону, а при сильній основі і слабкій кислоті – в
лужну сторону).
Гідроліз біологічно важких речовин (білки, полісахариди, нуклеїнові
кислоти, жири, фосфорні ефіри і ніші), може проходити тільки в
присутності специфічних біологічних каталізаторів – ферментів, які
об’єднуються під загальною назвою, або при нагріванні з кислотами і
лугами, не специфічно каталізуючим гідролізам.
Реакція гідролізу широко використовується в промисловості і в
лабораторній практиці для отримання амінокислот, простих цукрів, і ряду
інших продуктів із природних високомолекулярних полімерів (білків,
клітчатки).
Гідроліз в широкому розмінні – це реакція обмінного розкладу між різними
речовинами і водою.
Гідроліз солей – один із важливих прикладів гідролізу речовин, який
добре вивчений. Таке визначення охоплює і гідроліз органічних сполук –
складних ефірів, жирів, вуглеводів, білків і гідроліз неорганічних
речовин – солей, карбідів, галогенів, галогенідів, неметалів тощо.
У живих організмах відображається гідроліз полісахаридів, білків та
ін8ших органічних сполук.
Наприклад солі аміаку знаходять широке застосування. Аміак
використовуються як сировина для одержанні нітратної кислоти і її солей,
а також солей амонію, які служать хорошими нітратними добривами. Такими
добривам є сульфат амонію (NH4) SO4 і особливо нітрат амонію NH4 NО3,
або аміачна селітра.
Карбонат амонію застосовується в кондитерській промисловості як
розрихлював тіста.
Наприклад:
СН3СОООН+ С2Н5ОН;
Са(ОН)2+С2Н5
НСl+НСl
Н3РО3+3НІ
У великих кількостях проводять гідроліз деревини. Зростаюча високими
темпами гідролізна промисловість виробляє з нехарчової сировини
(деревини, бавовняного і соняшникового лушпиння, соломи, кукурудзяних
качанів) багато цінних продуктів: етиловий спирт, білкові дріжджі,
глюкозу, твердий діоксид вуглецю, фурфурол, скипидар, метиловий спирт,
лігнін та багато іншого.
В наслідок гідролізу мінералів – алюмосилікатів – відбувається
руйнування гірських порід. Гідроліз солей (наприклад, Na2CO3, Na2РO4)
використовують для очистки води і зменшення її твердості.
На процесі гір дозу ґрунтуються важливі хімічні виробництва і гідроліз
деревини, оцукрювання крохмалю, добування мила і багато інших.
Наприклад мила добувають при омиленні жирів лугами
гліцерид стеаринової кислоти гліцерин
Звідси реакція, зворотна етерифікація, дістана назва реакція омилення.
Вихідною сировиною для добування мила є олії (соняшникова, бавовняна),
тваринні жири, а також гідроксид натрію, олії спочатку піддають
гідрогенізації. Виробництво мила досягло дуже великих розмірів. Тому
постало завдання добувати числа з нехарчової сирови7ни, яке успішно
розв’язується. Звичайні мила складаються з суміші солей пальмітинової,
стеаринової, алеїнової кислоти, при чому натрієві солі утворюються
тверді мила, калієві солі – рідкі мила.
ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРА:
Неорганічні хімія Г.М. Крючкова – Чернобельська.
Загальна хімія М.Л. Глінка.
Посібник з хімії Г.П. Хомченко.
Загальна хімія В.В. Григор’єва. В.М. Cамійленко. А.М. Сич.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter