Органогенні елементи – це перша група хімічних елементів живих
організмів (кисень, водень, вуглець, азот).
Подібність елементарного хімічного складу клітин всіх організмів
свідчить про єдність живої природи. Разом з тим немає природного
хімічного елементу, живих організмів, які б не зустрічалися в тілах
живої природи. Цим підтверджується спільність живої і неживої природи.
Найбільший процентний вміст у клітині складають 4 елементи:
кисень(65-70%), водень(8-10%), вуглець(15-18%), азот (2-3%). Це так
звані органогенні елементи. У цілому вони складають 95-98% загальної
маси живого організму, інші елементи (макроелементи) десяті долі
процента, а мікроелементи – у кількостях менших 0,01%.
Кисень – найпоширеніший хімічний елемент на Землі. Масова частка його в
оболонці Землі (атмосфера, гідросфера, літосфера) становить приблизно
52%. У вільному стані, тобто як проста речовина, кисень є в повітрі
(21%, міститься в природних водах. Біохімічне самоочищення річкової і
морської води відбувається з використанням розчиненого у воді О2.
Зв‘язаний (тобто як хімічний елемент) кисень входить до складу води,
піску, глини, гірських порід і мінералів, а також до складу живих
організмів (в організмі людини міститься (65% кисню) .
Кисень відіграє особливу роль у природі, він виступає одночасно, як
будівник, і як руйнівник. Окислюючи органічні речовини, кисень підтримує
дихання, а отже і життя. Енергія що при цьому вивільняється , забезпечує
життєдіяльність організмів. Проте, за участю кисню в природі постійно
відбуваються і руйнівні процеси: іржавіння металів, горіння речовин,
гниття рослинних і тваринних решток.
Фізіологічна дія: атмосферний кисень є життєво важливим для всіх живих
організмів (виняток становлять анаеробні бактерії). Він бере участь у
процесах дихання. Крізь легені кисень потрапляє у кров, розноситься з
нею по всьому організму і в клітинах забезпечує перебіг реакції
окислення. Реакції окиснення відбуваються і в рослинах, які також
поглинають кисень під час дихання.
В медичній практиці збагачені киснем газові суміші використовуються для
вдихання при станах, що супроводжуються кисневою недостатністю: при
захворюваннях дихальних шляхів (пневмоніях, набряку легень та інше)
серцево-судинної системи (декомпенсація серцевої діяльності, коронарна
недостатність та ін.), при хірургічних операціях, що проходять в умовах
гіпербаричної оксигенації, при отруєннях вуглекислим газом, синильною
кислотою, хлором, фосгеном, при травмах і ураженнях, що супроводжуються
порушенням функції дихання і окисних процесів.
В анестезіології кисень широко використовують в суміші із засобами для
інгаляційного наркозу, а також призначають в післяопераційний період.
Кисень ефективний для лікування гельмінтозів, аскаридозу,
трихоцефальозу. Кисень володіє антисептичними властивостями, він
використовується для анаеробної інфекції, але тривале вдихання чистого
кисню, особливо при його поступленні (якщо перевищує 1 атм.) викликає
запалення слизових оболонок дихальних шляхів та інші патологічні зміни в
організмі.
Медичний кисень, використовується в суміші з повітрям в концентрації
20-80%. Використовувана по спеціальних показах для інгаляції суміші
кисню (95%) з вуглекислим газом (5%) носить назву карбоген.
Випускають медичний кисень в сталевих герметичних балонах, пофарбованих
в синій колір. Зберігають в прохолодному місці. Стиснений кисень не має
контактувати із жирними речовинами, оскільки швидке окислення їх
протікає екзотермічно і може привести до спалаху і вибуху. В аптеках
кисень відпускають в спеціальних кисневих подушках.
Водень (або Гідроген, тобто “той, що породжує воду”) – найпоширеніший
хімічний елемент у космосі. У міжзоряному просторі атоми водню
трапляються в кілька сотень разів частіше, ніж атоми всіх інших
елементів разом узяті. Значення водню у Всесвіті винятково велике. Він
відіграє роль “космічного палива”, що дає енергію зіркам, у тому числі й
Сонцю. На Землі водень трапляється в основному в хімічно зв‘язаному
вигляді. Він входить до складу води, органічних речовин, з яких
складаються всі живі організми, а також до складу нафти, вугілля,
багатьох мінералів природного газу. В організмі людини міститься біля
10% водню. У вільному стані водень на землі трапляється лише у
вулканічних газах. Вільний водень міститься в горючих газах, що
виділяються з землі. Він утворюється при гнитті і бродінні органічних
речовин і тому міститься в шлункових газах людини і тварин. Вміст водню
у гідросфері та літосфері Землі становить 1% за масою.
Вуглець – хімічний елемент головної підгрупи 4 групи періодичної системи
Д.І. Менделєєва, важливий біологічний елемент, що стоїть в основі всього
живого і підтримує його життєдіяльність.
Із атомів вуглецю складається скелет молекул білків, вуглеводів,
нуклеїнових кислот, ліпідів, вітамінів, гормонів різних матеріалів та
ін. Джерелом вуглецю на Землі служить метан і ціанистий водень (синильна
кислота) первинної атмосфери. З виникненням життя єдиними джерелом
вуглецю для утворення органічної речовини біосфери являється вуглекислий
газ біосфери.
В залежності від хімічних форм вуглець використовується живими
організмами, останні ділять на автотрофні і гетеротрофні.
Зелені рослини здійснюють фотосинтез – утворення із атмосферного
вуглекислого газу органічних речовин завдяки променевій енергії Сонця.
Використання в медицині.
В медицині вуглець використовується під назвою “вугілля активоване”, чи
карбоген, використовують при диспепсії, метеоризмі, харчових та інших
отруєннях в якості лікарського засобу. Сполуки елементарного вуглецю,
наприклад, його діоксид, використовують в анестезіології та ін галузях
медицини.
Азот (Nitrogenium, N) – хімічний елемент п‘ятої групи періодичної
системи Менделєєва.
Загальний вміст азоту в земній корі складає біля 0,016%. Основна його
маса знаходиться в повітрі у вільному вигляді. В окремих кількостях
вільний азот знаходиться в розчиненому стані у водах океанів.
Життя нерозривно пов‘язане із властивостями азотистих речовин –
білків. В склад білків в середньому входить 15-17% азоту. При відмиранні
організмів вони в процесі кругообігу перетворюються в більш прості
сполуки: аміак, амонійні солі, нітрити і нітрати.
Основна маса вільного азоту використовується в промисловості для синтезу
аміаку, ціанаміду кальцію і азотної кислоти, які являються вихідними
речовинами для одержання азотних добрив.
Аміак (сполука азоту і водню) застосовують для виробництва азотної
кислоти і азотних добрив. Його використовують для добування аміачної
води (розчин аміаку у воді), яку застосовують у с/г (як добриво), в
медицині і в повсякденному житті. Аміачну воду іноді називають
гідрооксидом амонію, а в побуті – нашатирним спиртом.
Список використаної літератури
Велика медична енциклопедія. Том 1, 4, 26.
Мікроелементи в медицині. М.Г. Коломийцева, Р.Д. Габович.
Хімія. А.В. Домбровський, Н.І. Лукашкова.
Загальна біологія.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
