.

Неорганічні кислоти, луги і солі

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2711
Скачать документ

Міністерство освіти та науки України

Київський національний економічний університет

Кафедра маркетингу

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Товарознавство”

на тему

“НЕОРГАНІЧНІ КИСЛОТИ, ЛУГИ І СОЛІ”

студентки 4 курсу

факультету маркетинг

спеціальності 6108

групи 2

Тарабакіна Ігоря.

КИЇВ 2000

ЗМІСТ.

Стор.

Кислоти, їх класифікація………………………………………………………3

Асортимент, призначення, зберігання і перевезення кислот……………….4

Луги, їх класифікація, асортимент, призначення……………………………6

Солі, їх класифікація, асортимент, призначення…………………………….7

Література………………………………………………………………………9

1. КИСЛОТИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.

Кислоти – це сполуки, які при електролітичній дисоціації утворюють
іони водню. У водневих розчинах кислоти дисоціюють на іони водню і
кислот ний залишок. Кількість атомів водню, яка здатна заміщуватись
металами з утво ренням солей, визначає основність кислот. Розрізняють
кислоти одноосновні (HCl, HNO3), двохосновні (H2SO4) і трьохосновні
(H3PO4).

За походженням кислоти бувають органічні (оцтова, лимонна) і
неорга-нічні (сірчана, соляна, азотна), за агрегатним станом – тверді
(борна, лимон-

на, стеаринова та ін.) і рідкі (соляна, азотна, фосфорна, сірчана та
ін.).

Серед неорганічних кислот найбільше значення мають сірчана, азотна

і соляна кислоти.

Сірчана кислота (H2SO4) – важка, масляниста, безколірна, досить гіг-

роскопічна рідина питомою вагою 1840,7 кг\м3, температура плавлення
10,45 С, температура кипіння 296,2 С. Реагуючи з водою, сірчана кислота
виділяє велику кількість тепла, що супроводжується “кипінням ” і
розбризку-

ванням рідини. Тому для приготування розбавлених розчинів необхідно
більш важку концентровану кислоту тонкою цівкою добавляти до води. Кон-
центрована сірчана кислота вступає в реакцію майже з усіма металами,
утво-рюючи кислі солі (гідросульфати) і середні солі (сульфати). Вони
спричиня-ють сильні опіки.

Сировиною для виробництва сірчаної кислоти є пірит (сірчаний колчедан)
Fe2S, гази, які утворюються в якості відходів при відновленні кольорових
металів із їх руд, сірководень H2S, який міститься в газах при
коксуванні вугілля, а також вільна сірка.

Існує два промислових способа одержання сірчаної кислоти: контактний і
нітрозний.

Соляна (HCl), або хлористоводнева, кислота – розчин хлористого водню у
воді. Взаємодіє з багатьма металами і окисами. Соляна кислота –
безколірна “димляча” на повітрі рідина (технічна соляна кислота
жовтувата із-за домішок Fe, Cl2 та ін.). Максимальна концентрація
соляної кислоти (при температурі 20 С) 36% за масою, питома вага такого
розчину 1180 кг/м3.

Процес виробництва соляної кислоти складається з двох етапів: одержання
газоподібного хлористого водню HCl і розчинення його у воді.

Азотна кислота (HNO3) – сильна кислота, яка характеризується ярко
вираженими окиснюючими властивостями. За зовнішнім виглядом це
безколірна рідина з різким удушливим запахом; питома вага 1520 кг/м3;
температура плавлення 41,15 С; температура кипіння 84 С. При кипінні і
на світлі розкладається, виділяючи NO2 і забарвлюється в бурий колір. З
водою азотна кислота змішується в будь-яких співвідношеннях. Тваринні і
рослинні тканини при дії на них азотної кислоти дуже швидко руйнуються.
Азотна кислота, реагуючи з металами, утворює солі (нітрати).

Існують слідуючі способи одержання азотної кислоти: аміачний
(промисловий), лабораторний і дуговий.

2. АСОРТИМЕНТ, ВИКОРИСТАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ПЕРЕВЕЗЕННЯ КИСЛОТ.

Сірчана кислота випускається слідуюючих марок: купоросне масло
(92-96 % H2SO4), камерна (65 % H2SO4), башенна (75% H2SO4), олеум
(розчин сірчаного ангидрида SO3 в сірчаній кислоті 18-20%),
аккумуляторна (32-39 % H2SO4), реактивна (“ч” – чиста, “чда” – чиста для
аналізу, “хч” – хімічно чиста, “оч” – особливої чистоти) і регенерована.

Сірчану кислоту башенну, купоросне масло і олеум зберігають і
транспортують в сталевих, нефутерованих баках і цистернах. Для
зберігання і перевезення кислоти більш низької концентрації сталеві
ємкості футеруються кислостійкими матеріалами ( керамікою, свинцем,
поліізобути-

леном, вініпластом). Ємкості для перевезення олеума викладаються
термоізоляцією для попередження замерзання. Температура зберігання
олеума – не нижче 5 С.

Сірчана кислота використовується у виробництві добрив (40 %), кислот із
їх солей, вибухових речовин, для очищення нафтопродуктів, виготовлення
ліків і миючих засобів, фарбників, штучних волокон, пластмас, для
виготовлення електролітів.

Соляна кислота виготовляється технічна синтетична і реактивна. Перша
виробляється двух сортів з вмістом HCl відповідно 31,0 і 27,5 %, а друга
марок А – для підприємств кольорової металургії, Б – для медичної і
харчової промисловості, сільського господарства та інших спеціальних
цілей і В – для всіх інших споживачів. Вміст HCl відповідно 35-38 %, не
менше 31,5 % і не менше 31,0 %.

Соляна кислота транспортується в сталевих, гумованих, герметично
зачиняємих цистернах, скляних бутлях або поліетиленових каністрах
місткістю до 40 л.

Пари кислоти подразнюють верхні дихальні шляхи і слизову оболонку очей,
в результаті чого може бути викликаний катар дихальних шляхів,
замутнення роговиці очей. Під дією на шкіру кислота викликає опіки і
подразнення. Тому її зберігають в добре провітрюваних приміщеннях,
герметичних, захищених від корозії ємкостях.

Соляна кислота використовується в гідрометалургії і гальвінопластиці,
для очищення поверхні металів при паянні і луженні, одержання хлоридів
цинку, марганцю, заліза та інших металів. Оскільки соляна кислота є
складовою частиною шлункового соку, розведену HCl використовують в
медецині при лікуванні хворих з пониженою кислотністю.

r

>i„

F??™‘††††z????

&

F

uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuooa*

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019