.

Мікроелементи Zn, Mn, Co, Cu, F, Br, J. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
331 1767
Скачать документ

Коломийське медичне училище ім. І.Я. Франка

Мікроелементи

Zn, Mn, Co, Cu, F, Br, J.

Підготувала студентка

групи Іф2

Яців Надія

Коломия – 2001

Цинк Zn.

Цинк – це життєвоважливий мікроелемент для всіх вищих організмів, інші
ферменти являються сполуками цинку. Він небхідний для нормальної
життєдіяльності людини, входить до складу карбоангідрази, фермента, який
бере участь у підтримці кислотно-лужної рівноваги і других
металоферментів.

Цинк знаходиться в ряді ферментів, абсолютно необхідних в ньому для
проявлення своєї активності. Солі цинка є ядовиті, признаки отруєння:
подразнення слизової оболонки, рвота. Харчові продукти не можна
зберігати в цинковій посудині. Цинком покривають вироби з заліза і
сталі, для охорони від корозії. Застосовують як конструкціонний матеріал
(1-6% Al + 1% Cu) для цинкографіїі анодів використаних в електролізерах
і в голованічних елементах. Цинк впливає на активність тропних гормонів
гіпофіза, бере участь в реалізації біологічних дій інсуліна,
нормалізуючи жировий обмін. Цинк в кровотворенні а також необхідний для
нормального функціонування гіпофіза, підшлункової залози,
сім‘янипузирів.

Сполучення цинка в медицині використовують в якості лікарських засобів.

В земній корі містить 8,3(10-3% цинку, в основному, у складі
поліметалічних сульфідних руд і мінералів із яких сновними являється
сфалерит (цинкова обманка) і вюрцит ZnS, смітсоніт ZnCO3, цинкит ZnO,
коламин Zn4Si2O7(OH)2 (H2O.

Визначення цинку в біологічному матеріалі проводиться методами
еммисіоною, атомно-адсорбуючою, рентгенівською стрептескопією і другими
методами якісного аналізу.

Марганець Mn.

Марганець входить до складу молекул деяких ферментів і стимулює молекул
деяких ферментів і стимулює їх активність.

Організму потрібно лише в значно в малих кількостях цього елементу, а
роль його в обміні є дуже велика.

Марганець входить в склад всіх рослинних і тваринних організмів. Для
живи організмів має життєво важливе значення. Він активує багато
ферментованих процесів. Марганець необхідний для синтезу
глікозаміногліконів хрящової тканини, для еритрогаезів і утворення
гемоглобіна.

Він стимулює синтез холестерина і жирних кислот, виявляючи тим самим
гіпотронні дії. Марганець відноситься до промислових отрут з різким
вираженими токсичними властивостями. Надмірне поступлення марганцю в
організм тварин веде до підвищення його концентрації і появи в них
ідентичних змін в кістках при рахіті. Крім впливу на процеси
кровотворення. Марганець впливає на антителогенез, прискорює утворення
антитіл.

У металургійній промисловості марганець широко використовується для
зв‘язування сірки і кисню в чавуні і сталі.

В організмі дорослої людини міститься 20 мг марганцю. Особливо багато є
його в клітинах, багатих мітохондріями і меланіном. В крові людини в
нормі міститься близько 4-20мкг%.

В плазмі марганець зв‘язаний ( – глобулінами.

При деяких захворюваннях концентрація в крові збільшується, а при деяких
захворюваннях печінки – знижується.

Міститься марганець в продуктах рослин біля 8-50мг/кг, в продуктах
тваринного походження нижче 0,1-2 мг/кг.

Йод – J.

Йод міститься у всіх тканинах людини. Але в основному він знаходиться в
тканинах щитовидної залози в складі її гормонів – трийодтироніна і
тиржсина.

В організмі дорослої людини міститься близько 25 мг йоду, із яких10-15
мг в добу.

Недостатність йоду в харчових продуктах викликає розлад функції
щитовидної залози супроводжується її розростанням. Попередження людей
від цього захворювання вдається шляхом додаткового ведення йоду в
організм. Наприклад добавляють його до повареної солі.

Йод відноситься до галогенів. Він активно впливає на обмін речовин,
тісно зв‘язаний з функцією щитовидної залози. В організмі знаходиться у
вигляді неорганічного йодиду і складовою частиною тиреоідних гормонів і
їх похідних недостатність йоду приводить до порушення функції залози, її
гіперплазми і розвитку зоба. Підвищення концентрації йоду в крові
відмічається також при вагітності і при деяких захворюваннях печінки.

Людина повинна одержувати 50-60 мг в добу. Із крові йод легко проникає в
різні органи і тканини. В природі йод розповсюджений повсюди і він
міститься в усіх живих організмах, воді, мінеральних водах, мінералах,
ґрунті. У земній корі його міститься значно мало (3(10-5%). Промислова
кількість йоду зустрічається у водах нафтових родовищ і відкладення
селітри. Найбільша його кількість сконцентрована в морі, водах, повітрі,
ґрунті. Відносно йоду є багато в м‘ясі деяких риб і молюсків.

Елементарний йод легко і швидко всмоктується через шкіру і слизові
оболонки, а в паро утворюючому вигляді – через легені.

Швидкість всмоктування елементарного йоду із шлунково-кишкового тракту
підтверджена значним коливанням, і залежить від кількісного складу їжі.
Білки і жири, які містяться в ній, зв‘язують елементарний йод і
зменшують його всмоктування в кишечнику.

Із крові йод легко проникає в різні органи і тканини, місткість йоду в
тканинних рідинах не перевищує 1/3 – 1/4 від місткості його в плазмі
крові.

Значна частина йоду, яка всмокталася (до 17% введеної дози) вибірково
вбирається в біосинтез гормонів.

В значній кількості йод накопичується в органах, які здійснюють його
виділення із організму. При сифілісі і туберкульозі йод накопичується
також в вогнищах специфічного ураження (в гушах, туберкульозних
вогнищах), що пов‘язано з високим вмістом в них ліпідів. Виділення йоду
із організму здійснюється головним чином нирками (до 70-80% від введеної
дози) і частково екскреторними залозами – слинними, молочними, потовими,
залозами слизистої оболонки шлунка. Існує певна закономірність розподілу
йоду в атмосфері, воді і ґрунтах.

Найбільша його кількість сконцентрована в морській воді, повітрі і
ґрунтах приморських районів. В цих же районах відмічається найбільш
висока місткість в рослинних продуктах – зернових, овочах, картоплі і
фруктах, а також в продуктах тваринного походження – м‘ясі, молоці,
яйцях.

Значно багато йоду міститься у м‘ясі деяких морських риб і молюсків.
Особливо багато йоду в рибному жирі (до 770 мкг%).

Кобальт – Со.

Особливо велике значення для організму мають мікроелементи кобальт,
марганець і цинк, та інші. Їхня кількість в організмі є значно в малих
кількостях, але роль їх в обміні є дуже велика.

Біологічна роль кобальту в значній степені зв‘язана з його участю в
каталітичної ферментальної функції вітаміну В12 складовою частиною якого
є він. Входить до складу багатьох анти аналітичних лікарських
препаратів.

Його широко використовують в електроніці, в металургії при одержуванні
різноманітних сплавів металів і окремих сталей, в кількості
каталізаторів при виготовленні барвників, а також забарвленні скла,
паперу. Довго живучий ізотоп 60Со широко використовується в науці,
техніці і сільському господарстві в кількості радіоізотопного
індикатора.

Він являється постійною складовою частиною рослинних і тваринних
організмів і відносяться до числа важливих мікроорганізмів, також Со є
фізіологічно-активний – впливає на кровотворення і обмін речовин. Широко
використовується в медицині для променевої терапії, радіоцинної
стерилізації медичних матеріалів, виробів і лікарських засобів, виробів
і лікарських засобів, що спричиняє засвоєння заліза і стимулює його
обмін в організмі.

Органічне сполучення Со застосовують у виготовленні поліефірних
пластиків, тетрокарболізатора при різних синтезах і для нанесення
кобальтових покриттів. Він міститься в значно малій кількості в
річковій, озерній і морській воді, в морських рослин, в організмі риб і
інших морських тварин. Із харчових продуктів найбільше його міститься
звичайно в горосі (15,0 мкг%), фасолі, яка складає близько 12,1 мкг %,
полуниці (9,8 мкг %), голанському сирі (4,32 мкг %). Важлива роль
належить кобальту при ендогеннім синтезі вітаміну В12.

Фтор – F.

Фтор у невеликій кількості міститься у всіх тканинах людини.

У крові людини місткість фтору коливається в межах 0,03-0,07%. Значно
більше його є в кістках (10-30 %) і особливо багато є в зубах (в емалі
120-150 мг %, в дентині близько 50 мг %).

В кістках і зубах фтор знаходиться в нерозчиненому вигляді фтор
кальцієвої солі, фосфорної кислоти фтор апарата. В організмі фтор
потрапляє безпосередньо з питною водою. Оптимальна місткість фтору у
воді коливається в межах 0,5-1,2 мг в 1 літрі.

В місцевостях, де місткість фтору у воді нижча і де харчові продукти
бідні на фтор, часто зустрічається кароїз зубів, але надлишок фтору
викликає друге захворювання – флюфоз.

Фтор відноситься до біомікроелементів і відіграє значну роль в розвитку
і мінералізації кісток зубів. Відноситься до абсолютно необхідних для
організму мікроелементів.

В медицині деякі фторомісткі сполуки зустрічаються, як лікарські
засоби, вони використовуються для наркозу, в кількості кровозамінників.

По знаходженню в земній корі (6,5(10-2%) дванадцяте місце серед хімічних
елементів, в гірських породах його концентрація в середньому складає
300-800мг/кг, в ґрунті віз 30 до 320 мг/кг, в підземних водах – до 20
мг/л і більше, в морській воді – 0,7-1,4мг/л, в атмосферному повітрі –
від 2(10-6 до 4(10-4 мг/м3.

Фіф являється остереотипним елементом в зубах і кістках людини і
тварини його місткість сягає 2000 мг/кг і вище, в середньому він же
складає 240 – 560 і 200 – 400 мг/кг.

Джерелом його, потрапляю чого в біосферу, являється вулканічні гази,
місткість до 2,5% фтору і вулканічні гірські породи, в яких знайдено
біля 90 фторомістких матеріалів.

Фтор стимулює репаративні процеси при переломах кісток, попереджає
розвитку синильного остеонороза.

Бром – Br.

Бром – це постійна складова частина різних тканин організму людини і
тварин. В тканинах ссавців місткість брому нерівномірна і коливається в
межах 0,1-0,7 мг %. Значно вища концентрація брому в гіпофізі. В
організм бром поступає з харчовими продуктами (рослинного походження) і
невеликою кількістю його вводять з кухонною сіллю.

Солі брому широко використовуються в медицині в кількості лікарських
речовин.

Відомо 2 стабілізатора і 20 радіоактивних ізотопів. Місткість брому в
земній корі складає 0,6(10-4%.

В природі зустрічається і вигляді сполучення у воді деяких соляних озер,
морської води близько 0,005 %, в бурових водах і також хлоромістких
мінералів. Бром містить також в рослинних організмах; найбільш багаті
ним фасоля і горох. В тваринних організмах бром міститься переважно в
крові, спинномозковій рідині і гіпофізі.

В промисловості бром дістають з природних джерел – із морської води, з
концентрованих розсолів (ропи) соляних озер.

Бромна вода застосовується як окисник і бромуючі засоби в хімічному
синтезі і аналізі. Бром утворюється багатьма сполуками з різними
органічними речовинами.

Він широко використовується у (медицині) промисловості – в виробництві
антидетонаторів горючого, в органічному синтезі, в фармацевтичній, фото-
і кінопромисловості.

Деякі органічні сполуки брому використовують як інсектициди, а також, а
також як ефективні вогнегасні засоби.

В медицині при лікуванні неврозів, істерії, безсоння і інших розладів і
інших розладів нервової системи, широко використовують броміди калію,
натрію, кальцію і алюмінію, а також деяких органічних сполук брому.
Надмірне накопичення в організмі викликає бромистих солей викликає
шкірні висипки і пригнічування нервової системи.

Мідь – Cu.

Мідь відіграє важливу роль в організмі людини, входить до складу деяких
окислених ферментів. Велике значення має мідь в процесах кровотворення,
при синтезі гемоглобіну і ферментів цитохромосомів, де її функції тісно
пов‘язані з функцією заліза.

Місткість міді в плазмі крові людини складає 0,1 мг %.

Мідь є важлива для процесів росту (значна частина міді захоплюється
плодом). Вона впливає на функцію залоз внутрішньої секреції, властива
інсуліноподібна дія, в зв’язку з чим сполучення міді приймають інколи
хворі на цукровий діабет.

Недостатність міді в їжі тварин приводить до розвитку у них ряду
паталогічних процесів. Добова необхідність в міді для дорослої людини
становить 0,035мг на 1 кг. Найбільше багаті міддю гов‘яжа і свиняча
печінка, шампіньйони, печінка палтуса, печінка тріски.

Мідь входить в структуру або склад активного центру багатьох метало
протеїдів рослинних і тваринних пластоцианіна, хлоропластів,
поліфенолоксідаз, лаказо, дофін – ( – гідроксилази, гемоціаніна, а також
виявившихся в складі інших білків, функція деяких в організмі кінцевого
зупинення.

Мідь в метало протеїдах коливається від 0,2 до0,8%. В організмі дорослої
людини міститься 100-150 мг міді, в м‘язах і кістках міститься 50%, а в
печінці – 10% всієї міді організму. Особливо багаті на мідь горіхи,
гриби, боби, соя, кава, печінка тварин.

Використана література.

Медичний енциклопедичний словник.

Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М. П. Зяблюк, А. М. Кудрицький.

2. Вирізки журналу “Медичний вісник” та “Охорона здоров‘я”.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020