Реферат на тему:

Лікарські речовини, що містять елементи 2 групи головної підгрупи ПС
Д.І.Менделєєва

Лікарські речовини, які містять кальцій.

Са , виходячи з будови атома, належить до неперехідних
елементів. Для цих елементів характерна постійність ступеня окислення і
утворення іонів із завершеною електронною конфігурацією, подібної до
оболонки інертних газів. Са на зовнішньому електронному рівні має два
валентні електрони, які він може легко віддавати, перетворюючись в іони
з електронною конфігурацією аргону. Са – один з найважливіших біметалів,
найпоширеніший серед них у природі його вміст в земній корі становить
близько 3.5%. Він міститься в різних мінералах і гірських породах. У
природі трапляється у вигляді карбонату СаСО3 ( кальцит, крейда, вапняк,
мармур), фосфату Са3(РО4)2 (фосфорити, апатити), сульфату СаSО4 ( гіпс
СаSО4*Н2О).

Добування. Са добувають електролізом розплавленої суміші
солей хлориду і фториду Са, взятих у співвідношенні 1:3.

СаCl2 + CF2 ?
Ca + Cl2 + F2 ,

а також із оксиду Са

3 CaO + 2 Al ?
3Ca + Al2O3.

Ідентифікація. Для Са властиві наступні хімічні реакції ,
за якими його визначають в грунтових витяжках, рослинах,
сільськогосподарській продукції:

а) Карбонат амонію – осад білий, аморфний, при
нагріванні кристалізується Са 2+ + (NH4)2CO3 ?

CaCO3 + 2NH4

б) Сірчана кислота ( солі лужних металів) : з
концентрованих розчинів дає білий осад

Ca+2 + SO42- ? CaSO4

в) Оксалат амонію – основна якісна реакція в
агрохімічному аналізі. Дає білий осад, який розчиняється в мінеральних
кислотах, але нерозчинний в оцтовій кислоті

Са2+ + (NH4)2C2O4 ? CaC2O4 +
2NH4

г) Забарвлення полум’я. Леткі солі (хлориди або
нітрати) забарвлюють полум’я в цеглисто-червоний колір.

д) Для визначення вмісту разом з Магнієм користуються
трилоном Б , з яким ці метали утворюють комплексну сполуку синього
кольору.

Сучасні методи дослідження.

Полум’яна спектрометрія – на спектрофотометрах типа Флафо-4 з фільтром
„Са” – як якісний так і кількісний аналіз. Найякісніший та найшвидший
аналіз.

Атомна-абсорбційна спектрометрія.

Фотоколориметрування.

Масс-спектрометрія.

Метод мічених атомів.

Кальцій оксид.

СаО – аморфні тверді кристали білого кольору або білий
дрібний порошок, розчинний у воді та неорганічних кислотах.

Добування. Добувають з карбонату кальцію

СаСО3 ? СаО + СО2?

Кальцій
гідроксид.

Добування.

СаО + Н2О ? Са(ОН)2?

Кальцій хлорид

Calcii chloridum

CaCl * 6H2O — прозорі кристали без запаху, гірко-соленого смаку.
Препарат дуже гігроскопічний, на повітрі вивітрюється. Легко розчинний у
воді, викликаючи при цьому сильне охолодження розчину, легко розчинний в
95% спирті.

Добування. Розчиненням крейди у кислоті хлористоводневій з подальшим
очищенням та концентруванням:

СаСО3 + 2НСl ? CaCl2 + H2O + CO2?

У природних мінералах містяться домішки іонів магнію та феруму, які при
обробці кислотою хлористоводневою переходять у MgCl 2 та FeCl2 .
Отриманий розчин насичують хлором (FeCl2 окиснюють до FeCl3 ) , а потім
додають надлишок кальцію гідроксиду:

2 FeCl3 + 3 Ca(OH)2 ? 2 Fe(OH)3 ? + 3CaCl2

MgCl2 + Ca(OH)2 ? Mg(OH)2 ? + CaCl2

Розчин збагачується кальцію хлоридом , а домішки випадають в осад, який
відфільтровують. Надлишок кальцію гідроксиду переводять у кальцію хлорид
кислотою хлористоводневою:

Ca(OH)2 + 2 HCl ? CaCl2 + 2 H2O

Ідентифікація. Препарат дає характерні реакції на кальцій та хлориди.
Кальцій визначають: до 1мл розчину солі кальцію прибавляють 1мл розчину
оксалату амонію;утворюється білий осад, нерозчинний в оцтовій кислоті і
розчині аміаку, але розчинний в розведених мінеральних кислотах.

Сіль кальцію змочена соляною кислотою і внесена в полум’я пальника ,
забарвлює його в цеглово-червоний колір.

Якісна реакція на Са2

Са(ОН)2 + СО2 ? СаСО 3 ? + Н2О

СаСО3 — каламутний розчин вапняної води, при подальшому
пропусканні СО 2 розчин стає прозорим

СаСО3 + СО 2 + Н2О ? Са(НСО3)2

розчинна сіль

Випробування на чистоту: 1г препарату розчиняють в 20 мл свіжопрокип ‘
яченій охолодженій воді, додають 1 каплю розчину метиленового червоного.
Забарвлення розчину повинно змінитися від додавання не більше 0.05 мл
0.01 н. розчину їдкого натрію або соляної кислоти.

Кількісне визначення. Близько 0.8 препарату ( точна наважка ) , зважена
в закритому бюксі, розчиняють у воді , переносять в мірну колбу ємкістю
100 мл , доводять об’єм розчину водою до мітки і ретельно перемішують.

До 25 мл приготовленого розчину додають 5 мл аміачно буферного розчину,
0.1 г індикаторної суміші або 7 капель розчину кислотного хром
темно-синього і титрують 0.05 м розчину трилону Б до синьо-фіолетового
забарвлення.

1 мл 0.05 м розчину трилону Б відповідає 0.01095 г

СаСl2 * 6 Н2О, якого в препараті повинно бути не менше 98.0%.

Комплексонометрія, пряме титрування в присутності натрію гідроксиду,
індикатор — кальконкарбонова кислота

Титрують натрію едетатом до переходу фіолетового забарвлення в синє.

Зберігання. В невеликих, добре закупорених скляних банках з пробками,
залитих парафіном, в сухому місці.

Застосування. Джерело іонів кальцію; антиалергічний засіб, як засіб , що
зменшує проникність судин , як кровоспинний засіб, як антидот при
отруєнні солями магнію.

Кальцію сульфат.

СаSO4 * 1/2 Н2О — білий , дрібний, аморфний порошок білого або
злегка сіруватого кольору. Мало розчинний у воді. Водний розчин має
нейтральну реакцію. До 5 частин води додають 10 частин препарату і
розмішують на протязі 10 хвилин; при цьому не повинен появлятися запах
сірководню. Одержана суміш не швидше 4 хвилин і не пізніше 10 хвилин
повинна затверднути, утворюючи тверду щільну масу.

Лікарські речовини, які містять магній.

Магній належить до елементів , найбільш широко розповсюджених у природі.
Його вміст у земній корі сягає 2%. Маючи високу активність , у природі
зустрічається тільки у вигляді сполук : доломіт MgCO3 * CaCO3 ,
магнезит MgCO3 , тальк 3MgO * 4SiO2 * H2O .

8 oe

u

??ue

?

O іонів кальцію, наркоз та параліч, викликані іонами магнію, знімаються
іонами кальцію, і, навпаки, токсична дія солей кальцію знімається
введенням солей магнію.

Магній – серебристо-білий порошок або стружка. Нерозчинний у холодній
воді , мало розчинний у гарячій воді, легко розчинний в розбавлених
кислотах і розчинах солей амонію.

Магнію оксид

Magnesii oxydum

MgO – білий дрібний легкий порошок без запаху. Практично нерозчинний у
воді, розчинний у розведених соляній, сірчаній, оцтовій кислотах. На
повітрі , поступово поглинаючи вуглекислий газ, переходить у магнію
карбонат.

Добування. Прожарюванням основного магнію карбонату при 900-1000 0С :

3MgCO3 * Mg(OH)2 * 3H2O ?4MgO + 3CO2? + 4H2O

Ідентифікація.1. Підтверджується після його розчинення в кислоті азотній
розведеній, надлишок якої нейтралізують натрію гідроксидом:

MgO + 2HNO3 ? Mg(NO3)2 +H2O

Одержаний розчин дає характерну реакцію на магній.

2. Для ідентифікації іону магнію можна використовувати також органічні
реактиви. Найбільш розповсюдженим та специфічним є 8-оксихінолін, який з
іоном магнію в середовищі аміачного буфера утворює жовто-зелений
кристалічний осад:

3. До 1мл розчину солі магнію додають 1 мл розчину хлориду амонію , 0.5
мл розчину фосфату натрію і 1 мл розчину аміаку; утворюється білий
кристалічний осад, розчинний в оцтовій кислоті.

Кількісне визначення.1. Близько 0.5 г препарату ( точна наважка)
розчиняють в 40 мл 1 н розчину соляної кислоти в мірній колбі ємкістю
250 мл і доводять об’єм розчину водою до мітки. До 25 мл одержаного
розчину додають 20 мл води, 10 мл аміачного буфера і титрують при
постійному перемішуванні 0.05 м розчині трилону Б до синього
забарвлення, індикатор – кислотний хром чорний спеціальний.

2. Комплексонометрія, пряме титрування у присутності аміачного буферного
розчину після розчинення у кислоті хлористоводневій , індикатор –
протравний чорний. Перерахунок проводять на прожарену речовину:

Титрують розчином натрію едетату до переходу фіолетового забарвлення в
синє.

3. Ацидиметрія, зворотне титрування. Наважку магнію оксиду розчиняють у
надлишку розчину кислоти хлористоводневої , який потім відтитровують
розчином натрію гідроксиду в присутності метилового оранжевого :

MgO + 2HCl ? MgCl2 + H2O

Надл. HCl + NaOH ? NaCl + H2O

Зберігання. У добре закупореній тарі, оскільки магнію оксид взаємодіє з
вуглекислим газом та вологою, які містяться в повітрі, утворюючи магнію
карбонат та магнію гідроксид :

MgO + CO2 ? MgCO3

MgO + H2O ? Mg(OH)2

Застосування. Антацидний засіб при підвищеній кислотності шлункового
соку ( при гастритах, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки
). Нейтралізуючи кислоту хлористоводневу шлункового соку, перетворюється
в магнію хлорид, який проявляє проносний ефект. Застосовується також при
отруєнні кислотами. Магнію оксид є однією зі складових частин препарату
„ Альмагель” та антидоту при отруєнні арсеном.

Магнію сульфат

Magnesii sulfas

MgSO4 * 7 H2O — кристалічний порошок білого кольору або блискучі
безбарвні кристали. Легко розчинний у воді, практично не розчинний у 96%
спирті.

Добування. Розчиненням магнезиту в гарячій кислоті сірчаній розведеній:

MgCO3 + H2SO4 ? MgSO4 + CO2 ? + H2O

Розчин фільтрують та концентрують при випарюванні до кристалізації.
Сірчана кислота береться у надлишку для попередження гідролізу магнію
сульфату з утворенням основної солі:

Ідентифікація. Субстанція дає реакції на сульфати та магній.

Кількісне визначення. Комплексонометрія, пряме титрування, перерахунок
проводять на суху речовину.

Зберігання. У добре закупореній тарі ( щоб запобігти вивітрюванню ).

Застосування. Заспокійливий, спазмолітичний, проносний засіб. Дія
залежить від способу уведення та дози. При отруєнні магнію сульфатом як
антидот використовують солі кальцію.

Магнію карбонат

Magnesii subcarbonas

Магнезія біла – порошок білого кольору . Практично не розчинні у воді.
Розчиняються у розведених кислотах із бурхливим виділенням бульбашок
газу.

Добування.

4MgSO4 + 4Na2CO3 + 4H2O ? 3MgCO3 * Mg(OH)2 * 3H2O +
4Na2SO4 + CO2?

Ідентифікація. Субстанції дають реакції на магній та карбонати.

Кількісне визначення. Комплексонометрія, пряме титрування після
розчинення в кислоті хлористоводневій. Розрахунок ведуть на магнію оксид
( 40-50 % ).

Зберігання. У добре закупореній тарі.

Застосування. В’яжучий та антацидний засіб.

Лікарські речовини, які містять барій.

Із солей барію в медицині застосовують лише барію сульфат, який не
розчинний ні у воді, ні в кислотах, ні в лугах, тому не отруйний, на
відміну від розчинних солей барію, що мають високу токсичність.

У природі барій зустрічається у вигляді мінералів: BaSO4 – барит, BaCO3
– вітерит.

Барію сульфат

Barii sulfas

BaSO4 – порошок дрібний, важкий, білого кольору, вільний від великих
частинок. Практично не розчинний у воді і органічних розчинниках. Дуже
мало розчинний у кислотах і розчинах гідроксидів лужних металів.

Ідентифікація. 1. Встановлюють після кип’ятіння лікарської речовини з
натрію карбонатом:

BaSO4 + Na2CO3 ? BaCO3 + Na2SO4

Одержаний розчин фільтрують. Фільтрат дає реакцію на сульфати.

2. Осад барію карбонату на фільтрі розчиняють у кислоті хлористоводневій
і до фільтрату додають кислоту сульфатну – виділяється білий осад
сульфату барію ( іон барію ):

BaCO3 + 2HCl ? BaCl2 + H2O + CO2 ?

BaCl2 + H2SO4 ? BaSO4? + 2HCl

Випробування на чистоту. Оскільки барію сульфат застосовується
внутрішньо у великих дозах ( 50- 100 г на прийом ) , фармакопея висуває
високі вимоги до чистоти лікарського засобу. Він не повинен містити
домішок розчинних у воді та кислотах солей барію, наприклад, барію
хлорид, барію карбонат та барію сульфід. Барію хлорид розчинний у воді й
дуже токсичний; барію карбонат та барію сульфід у кислому середовищі
шлунка утворюють барію хлорид:

BaCO3 + 2HCl ? BaCl2 + CO2 ? + H2O

BaS + 2HCl ? BaCl2 + H2S?

Кількісне визначення. Не проводять.

Зберігання. У щільно зачинених подвійних паперових пакетах ( внутрішній
пакет повинен бути з пергаментного паперу ), окремо від карбонатів , щоб
запобігти утворенню навіть невеликих кількостей барію карбонату.

Застосування. Рентгеноконтрастний засіб при рентгеноскопії шлунка та
кишечника.

PAGE

PAGE 8

Похожие записи