Реферат з хімії
Кислоти, основи: властивості, добування, використання.
План
Що таке кислоти, основи.
Значення кислот і мурашиної кислоти в медицині.
Добування кислот, основ.
Властивості кислот.
Застосування Аl (OH)3.
Кислоти – це складні речовини, які складаються з атомів гідронегу
з’єднаних з кислотними залишками.
Є такі види кислот – органічні і неорганічні H2SO4, H3PO4, HNO3, H2CO3,
HCL, HBт, HI, HCOOH, CH3COOH ацетил саліцилова, пропіонова, масляна,
валеріанова, капронова, пальмітинова, стеаринова та багато інших.
Добування кислот.
H2SO4
N2O5+H2O = 2HNO3
Без кисневі кислоти добувають шляхом сполучення гідрогену з неметалом з
наступним розміщенням відносної сполуки у воді.
Властивості кислот.
Кислоти являють собою рідини (H2SO4, HNO3 та інші) або тверді речовини
(H3PO4 та інші). Багато кислот добре розчиняються у воді. Розчини їх
кислі на смак, роз’їдають рослинні і тваринні тканини, змінюють синє
забарвлення лакмусу на червоне.
HBт
Бромідну кислоту використовують при опіках (запалення вуха), промивають
рани.
HCL
Хлоридна кислота – безбарвна рідина. Концентрована хлоридна кислота
містить близько 37% хлороводню і у вологому повітрі “димить”.
Застосовують для добування її солей (хлориду барію, хлориду цинку тощо).
При травленні у харчовій промисловості, в медицині – для пониження
застосування для пониження кислотності шлунку, як реагент використовують
в усіх хімічних лабораторіях.
HCOOH
Мурашина кислота – безбарвна рідина з різким запахом, кипить при 101 ?С.
Розчиняється у воді в будь-яких пропорціях. Викликає опіки на шкірі.
Міститься у виділеннях залоз мурашок, а також у деяких рослинах (у листі
кропиви). Мурашину кислоту широко використовують у хімічній
промисловості як відновник при синтезі органічних речовин, а також для
добування щавлевої (оксалатної кислоти) в харчовій промисловості – як
консервуючий і дезинфікуючий засоби, у медицині – як засіб розтирання
при ревматизмі.
CH3COOH
Оцтова кислота – безбарвна рідина з різким запахом. При t, нижчій за +16
?С, вона твердне у вигляді кристалів. Розчиняється у воді при будь-яких
пропорціях 3-9%. Застосовують для виробництва пластичних мас, різних
барвників, лікарських речовин, штучного волокна.
Основи – це складні речовини, які складаються з атомів металів з’єднаних
з гідроксид ними групами.
Добування.
Розчинні у воді основи, тобто луги, добувають під час взаємодії металів
або їх оксидів з водою:
2NaOH + H2
Малорозчинні у воді основи добувають непрямим шляхом, а саме: дією лугів
на воді розчини відповідних солей
+ NaSO4
3NaCl
Властивості.
Розчин лугів мильні на дотик. Змінюють забарвлення індикаторів і
безбарвного фенол фталеїну – на малиновий колір, червоного лакмусу – на
синій.
В організмі людини й тварин йони Na++ і К+ містяться в макрокількостях
і тому є життєво необхідними. Загальний вміст Натрію в організмі трохи
більший від такого Калію: 0,25 і 0,22 % за масою.
Біологічну роль сполук Меркурію і Плюмбуму до кінця не з’ясовано.
Доведено, що в малих дозах сполуки Меркурію підвищують фагоцитарну
активність лейкоцитів, впливають на процес кровотворення. У медицині
використовують каломель — меркурій(І) хлорид Нg2Сl2 як послаблювальний
та жовчогінний засіб. Ртуть і розчинні солі Меркурію дуже отруйні,
оскільки блокують дію багатьох ферментних систем. Токсичними є також
сполуки Плюмбуму, які спричинюють хронічні отруєння (сатурнізм).
Сполуки Барію в малих дозах стимулюють діяльність кісткового мозку, але
у великих дозах йони BA2+ токсичні.
Барій сульфат, як малорозчинну у воді (ДРВаS04 = 1,1-10 10) та кислотах
сполуку, використовують у рентгеноскопії травного каналу, оскільки ця
речовина не пропускає рентгенівського випромінювання.
Кальцій, що входить до складу мінеральної основи кісткових тканин.
Цинк — один з найпоширеніших елементів в організмі, його вміст становить
приблизно 1,4—2,3 г. За своїми фізико-хімічними характеристиками Цинк
відрізняється від перехідних біометалів. Він має менший йонний радіус та
дещо більший потенціал йонізації.
Біологічна роль Цинку значною мірою пов’язана з функціонуванням залоз
внутрішньої секреції, в яких він концентрується. Вважають, що
передміхурова залоза добре функціонує при достатній кількості Цинку в
організмі. Крім того, йони Цинку істотно впливають на здатність інсуліну
знижувати рівень глюкози в крові.
Цинк відіграє важливу роль у діяльності клітин головного мозку, тому
його й використовують для лікування психічних захворювань. Він також
сприяє загоєнню ран, завдяки чому цинкові мазі вже здавна застосовують у
дерматології. Здатність Цинку підвищувати загальний енергетичний рівень
біохімічних процесів та посилювати захисну реакцію організму відкриває
перспективи для його застосування як стимулятора багатьох фізіологічних
процесів.
Хром — необхідний елемент для функціонування численних біосистем. Він
впливає на обмін вуглеводів, ліпідів та нуклеїнових кислот, активує дію
інсуліну, входить до складу ферментів трипсину і трансферину. Поліпшуючи
загальний обмін речовин, Хром сповільнює процеси старіння організму. У
медичній практиці вже використовують препарат під назвою “Хром
піколінат” для лікування діабету. Крім того, сполуки Хрому входять до
складу деяких комплексних вітамінних препаратів.
З усіх мікроелементів йон Сr(ІІІ) є найменш отруйним, однак сполуки
шестивалентного хрому (хромати і дихромати) — токсичні.
Алюміній відносять до незамінних мікроелементів (загальний вміст 1СГ5 %
за масою). Він надходить в організм з продуктами харчування та частково
з водою, добова потреба в ньому становить 45—50 мг. Алюміній
накопичується в кістках, печінці, легенях, нирках, головному мозку. Він
сприяє розвитку й регенерації епітеліальної, сполучної та кісткової
тканин, бере участь в обміні фосфоровмісних сполук.
Сполуки Алюмінію мають кровоспинні, протизапальні та антацидні
властивості, завдяки чому їх здавна використовують у медицині.
Наприклад, алюміній гідроксид Аl(ОН)3 застосовують при підвищеній
кислотності шлункового соку як у чистому вигляді, так і в суміші з
магній оксидом (алмагель) або з Мg(ОН)2 (маалокс).
Ферум(П) і Ферум(ІII)-іони мають особливо велике значення для
життєдіяльності організму людини й тварин. Загальний вміст Феруму в
організмі становить 4—5 г, причому 60—70 % загальної маси цього елемента
міститься в еритроцитах та нервових клітинах.
Йони Мангану необхідні для росту, утворення кісток та збереження
репродуктивної функції організму. Вони беруть участь у метаболізмі
глюкози та ліпідів, а також у процесі активування деяких ферментів
(аргінази, фосфатаз тощо). Вміст Мангану в організмі людини становить
близько 12 мг.
Йони Си(І) і Си(ІІ), що входять до складу ферментів, беруть участь у
процесах дихання тканин, росту та кровотворення, впливають на синтез в
організмі гемоглобіну, а також посилюють дію гормонів гіпофіза та
інсуліну , впливаючи таким чином на обмін цукрів і жирів.
Масова частка Сульфуру в організмі людини становить близько 0,16 %,
багато сірки міститься в структурному білку кератині, волоссі, кістках і
нервовій тканині.
Неорганічні фосфат-іони Н2РО4 та НРО42- входять до складу буферної
системи крові, яка значною мірою забезпечує стале значення рН
внутрішнього середовища живого організму. Крім того, фосфор є основною
складовою частиною кісток і зубів.
Збільшення вмісту фосфатів у крові (гіперфосфатемія) може спостерігатися
при токсикозах вагітних, спазмофілії, передозуванні ультрафіолетового
опромінення, в період загоювання кісткових переломів.
Органічні похідні нітратної кислоти (наприклад, нітрогліцерин,
нітросорбіт) застосовують як серцеві засоби. Натрій нітрит та деякі
похідні нітритної кислоти застосовують при стенокардії. З неорганічних
сполук Нітрогену в медичній практиці використовують також нітроген(І)
оксид N2О, або “веселильний газ”. У малих дозах він викликає стан
сонливості й сп’яніння, а в більших концентраціях має наркотичну дію.
Література.
Д.Д. Луцевик, А.С. Мороз, О.В. Грибальсько, В.В. Огурцов. “ Аналітична
хімія”.
Г.П. Хомченко “Посібник з хімії для вступників до вузів”, Видавництво
Київ “Н.С.К.” 2000 р.
Туринська Н.М. “Основи загальної хімії”. 11 клас, Київ: Ірпінь: ВТФ
“Перун”.
Туринська Н.М, Величко Л.П. Хімія: Підручник 9 клас. – Київ.: Перун,
1995 р.
Косинський О.І. Органічна хімія. Практикум : Посібник – Київ.: Вища
школа, 2002 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
