.

Хімічна та агрохімічна сировина ( Сірка ) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1075 5345
Скачать документ

Реферат з хімії

Хімічна та агрохімічна сировина ( Сірка ).

Сірка. Сірка за стандартних умов – крихка кристалічна речовина жовтого
кольору. Погано проводить теплоту і не проводить електричного струму. У
воді не розчиняється краще розчиняється в деяких розчинниках (у
сірковуглеці CS2, бензині, етері та ін.).

І в розчинах, і в кристалах сірка складається з циклічних молекул S8,
які за формою нагадують корону. Але в кристалах ці молекули можуть бути
упаковані по-різному.

Якщо молекули розташовані щільно, утворюється алотропна форма ромбічна
сірка. Менш щільне упакування молекул спричинює виникнення іншої
алотропної форми – моноклінної сірки.

Якщо сірку розплавити і швидко охолодити, утворюється ще одна алотропна
форма: пластична сірка – коричнева губоподібна маса.

Властивості ромбічної і моноклінної сірки

Властивості простих речовин Сірка

ромбічна моноклінна

Колір Лимонно-жовтий Блідо-жовтий, майже безбарвний

Густина 2,07 г/л 1,96 г/л

Температура плавлення 112,80С 119,30С

Хімічні властивості сірки

Хімічна активність сірки доволі висока. При нагрівання вона реагує
майже з усіма елементами.

1. Взаємодія з металами.

2Cu + S = Cu2S

2. Взаємодія з неметалами.

S + O2 = SO2?

H2 + S = H2S ?

Застосування. Найбільша маса сірки і природних сульфідів витрачається на
вироблення сульфатної кислоти.

Оксиди сульфуру.

Сульфур утворює два кислотні оксиди: оксид сульфуру (IV) SO2 і оксид
сульфуру (VI) SO3/

Оскид сульфуру (IV) SO2 (діоксид сульфуру, сірчастий газ) – це
безбарвний важкий газ (у 2,2 раза важчий за повітря), з різким запахом,
що викликає кашель. Негорючий. Дуже легко розчиняється у воді (в 1л води
при 200С розчиняється 43 л SO2.

Застосування. Найважливіша галузь застосування оксиду сульфуру (IV) SO2
– це виробництво сульфатної кислоти H2SO4.

Фізіологічна дія. Оксид сульфуру (IV) SO2 токсичний. Невелика
концентрація його у повітрі викликає подразнення слизових оболонок
дихальних органів і очей.

Вплив на навколишнє середовище. Діоксид сульфуру SO2 один з основних
забрудників повітря, він отруює навколишнє середовище.

Звідки ж береться діоксид сульфуру SO2 у повітрі?

Природним джерелом SO2 є окислення сірководню H2S атмосферним киснем й
озоном:

2H2S + 3O2 = 2SO2 + 2H2O

H2S + O3 = SO2 + H2O

Діоксид сульфуру SO2, потрапляючи у повітря, викликає утворення
“кислотних дощів”, шкідливих для усього живого.

Оксид сульфуру (IV) SO3 (триоксид сульфуру) – безбарвна рідина, яка за
температури, нижчої від 170С, кристалізується, перетворюючись на довгі
шовковисті кристали. Дуже легка речовина, сильний окисник. Токсичний,
уражує слизові оболонки й дихальні шляхи, викликає тяжкі опіки шкіри,
енергійно руйнує органічні сполуки. Зберігають його у запаяних скляних
посудинах.

Оксид сульфуру (VІ) на повітрі димить, бурхливо взаємодіє з водою з
виділенням великої кількості теплоти, утворюючи сульфатну кислоту:

SO3 + H2O = H2SO4

Застосовується оксид сульфуру (IV) SO3 у виробництві сульфатної кислоти
H2SO4. У лабораторній практиці він використовується як водовбирний
засіб.

Сульфатна кислота.

Сульфатна кислота H2SO4 (безводна, 100%-ва) – важка безбарвна оліїста
рідина. Густина її концентрованого розчину (w(H2SO4) = 98%) за
стандартних умов 1,84 г/см3. вона нелегка, запаху не має. Надзвичайно
гігроскопічна. Активно вбирає вологу. Змішується з водою у будь-яких
співвідношеннях. Розчинення сульфатної кислоти у воді супроводжується
виділенням великої куль ості теплоти, що може призвести до закипання
води і розбризкування кислоти.

Розбавлена сульфатна кислота виявляє всі хімічні властивості, характерні
для кислот.

Зміна кольору індикатора.

Дисоціація кислоти.

І ступінь H2SO4 ( Н+ + HSO -4 – гідрогенсульфат-іон

ІІ ступінь HSO –4 ( Н+ + SO -24 – сульфат-іон.

Взаємодія з основами.

4. Взаємодію з оксидами металів.

MgO + H2SO4 = MgSO4 + H2O

ZnO + H2SO4 = ZnSO4 + H2O

5. Взаємодія з солями.

Na2CO3 + H2SO4 = Na2SO4 + CO2( + H2O

2KNO3 + H2SO4 = K2SO4 + 2HNO3(

6. Взаємодія з металами.

Mg + H2SO4 = MgSO4 + H2(

Zn + H2SO4 = ZnSO4 + H2(

Fe + H2SO4 = FeSO4 + H2(

Застосування сульфатної кислоти і сульфатів. Сульфатна кислота є
важливим продуктом хімічної промисловості. Вона у великих кількостях
застосовується у виробництві мінеральних добрив, волокон, пластмас,
барвників, вибухових речовин, у металургії в процесі добування міді.
Нікелю, урану та інших металів. Використовується також як осушувач
газів.

Серед сульфатів велике практичне значення мають мідний і залізний
купороси CuSO4 ( 5H2O i FeSO4 ( 7H2O.

Родовища сірки.

Посеред вулканогенних родовищ сірки розрізняють (40):

а) гідротермальні – руди, які придставлені сірними кварцитами, поклади
локалізуються уздовж розломів крихких та пористих агломеративних порід,
форма покладу переважно пласто- або лінзообразна, вміст сірки в рудах до
30-40%;

б) ексгаляционні – сірка відкладається в кратерах вулканів у вигляді
пластів,покровів;

в) вулканогенно-осадкові – сформовані в кратерах озер, поклади
сформовані у вигляді плоских лінз.

Екзогенні родовища поділяються на: сингенетичні – сформовані осадковим
біохімічним шляхом, мають пластообразну форму та лінзовидну форму
покладу, потужність покладу – метри та перші десятки метрів, сіркові
руди – карбонатні, вміст сірки 15-25%; епігенетичні – формуються
інфільтраційнім біохімічним шляхом, поклади мають лінзо- та штокообразну
форму (потужністю від 1 до 20м), розположені вздовж областей розломів в
дрібних куполообразних зготках з порушеними сводами, руди карбонатні,
пісчані, глиняні, вміст сірки в них 12-15%.

Фізична характеристика вулканогенних родовищ вивчена на гіотерматних
родовищах Камчатки. Найбільш плотними породами являються незмінні
вулканіти – базальт и та андезити( плотність=2.59-2,77 г/куб.см.).
Змінні рудовмісні породи (вторинні кварци) та слабозмінні породи
(прополіти) менш плотні (2,05-2,51 г/куб.см.).Плотність середніх кварців
(з вмістом сірки 20-50%) переважно 2,45г/куб.см. Найбільш магнітними є
незмінні базальти та андезити, менш магнітні – слабо змінні породи –
туфи і андезити. Удільний електричний опір у змінних порід змінюються в
великих межах: найменше його значення у без сіркових каоліното-кварцевих
порід(25-200 Ом*м), найбільше(1500-44000 ОМ*м )- у сіркових кварцитів.
На вулканогенно-осадкових родовищах важливу роль відіграє диференціація
по фізичним властивостям вулканогенних и осадових порід, а також
присутність в рудах сірникового колчедану, що визначає аномальну їх
поляризацію.

Фізичні властивості порід і руд екзогенних родовищ добре вивчені у
Прикарпатському сірконосному басейні .Для гіпсо-ангидритових формувань
тріасу характерний високий електричний опір, що попередило собою
існування в межах басейну опорного геоелектричного горизонту,
потужністю до 40м и опором від 500 до 5000 Ом*м. Поляризація містких
порід, як правило, незначна (0,5-1,5%). Сформовані сіркові поклади мають
поляризацію до 6%.Плотносна характеристика розрізу: найменше значення в
сірчаних вапняків, дещо більша – – у вапняків продуктивного горизонту,
найбільш плотні формування – гіпсо-ангидрити.

Висновок: основним споживачем сірки є хімічна промисловість (виробництво
сірчаної кислоти). Широко застосовується сірка при виробництві паперу,
целюлози, гуми, скла, вибухових речовин, в медицині, текстильній,
харчовій промисловості.

Сірчану сировину отримують із родовищ самородної сірки, піриту,
піротину, природного газу, нафти, гіпсу, ангідриту.

У природі дуже поширені сполуки сульфуру з різними металами: PbS –
свинцевий блиск, ZnS –цинкова обманка, Cu2S – мідний блиск, FeS2 –
залізний колчедан, або пірит. Поширені в природі й інші мінерали
Сульфуру, в основному сульфати кальцію і магнію. Поклади сполук сульфуру
є в Україні (Львівська область). Також вони наявні і в Туркменістані,
Італії, Японії, США та інших країнах.

До великих родовищ відносяться такі, в яких запаси складають більше
50 млн. тонн, до малих – з запасами менше 1 млн. тонн. Ціна 1 т сірки
складає близько 150 $ США.

План:

1.Сірка

2.Хімічні властивості

3.Оксиди сульфуру

4.Сульфатна кислота

5.Застосування

6.Родовища сірки

Використана література:

В. В. Лузан – «Економіка і організація геологорозвідувального
виробництва». Київ – 2001р.

Н. М. Буринська, Л.П. Величко «хімія». Київ – Ірпінь 1999р.

«Атлас».

сторінки Інтернету.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020