Реферат на тему:
Оксид фосфору (V) P4O10, взаємодіючи з водою, утворює
триметафосфатну кислоту H3(PO3)3 (спрощено її формулу часто пишуть
HPO3); остання при кип’ятінні з надлишком води утворює фосфатну кислоту
H3PO4; при нагріванні H3PO4 утворюється дифосфатна кислота H4P2O7:
3P4O10 + 6H2O = 4H3(PO3) 3
H3(PO3) 3 + 3H20 = 3H3PO4
2H3PO4 = H4P2O7 + H2O
Найбільше практичне значення має фосфатна кислота, тому що її
солі – фосфати – використовуються в якості добрив.
Фосфатна кислота – біла кристалічна речовина. З водою
мішається в будь-яких співвідношеннях. На відміну від азотної кислоти не
є окислювачем і не розпадається при нагріванні, що пояснюється
найбільшою стійкістю ступеня окислювання +5 із усіх можливих для
фосфору. До складу фосфатної кислоти входять три атоми гідрогену, чотири
атоми оксигену й одного фосфору – H3PO4.
Форма молекули фосфатної кислоти
У промисловості фосфатна кислота утворюється двома
способами: екстракційним і термічним.
У першому способі здрібнений фосфат кальцію опрацьовують
сульфатною кислотою:
Ca3(PO4)2 + 3H2SO4 = 2H3PO4 + 3CaSO4(
CaSO4 випадає у виді осаду, а кислота залишається в
розчині. Разом із кислотою в розчин переходять багато домішків –
сульфати заліза, алюмінію й ін. Така кислота йде на виробництво добрив.
У другому способі спочатку одержують фосфор (відновленням
природного фосфору в електропічі). Потім його окисляють до оксиду P4O10,
а останній сполучають з водою й одержують чисту кислоту (масова частка
80%).
Хімічні властивості фосфатної кислоти. Фосфатна кислота активна
речовина. Реагує з багатьма речовинами.
Тому що фосфатна кислота багатооосновна, її дисоціація протікає
ступінчато. Головним чином по першій ступіні, в меншії по другий і лише
в незначній мірі – по третій. Тому у водяному розчині фосфатної кислоти
поряд із молекулами H3PO4 є іони (у кількостях , що послідовно
зменшуються ,) H2PO4?, HPO4?? и PO4??:
H3PO4 ( Н+ + H2PO4? (перша ступінь)
H2PO4? ( Н+ + HPO4?? (друга ступінь)
HPO4?? ( Н+ + PO4?? (третя ступінь)
Взаємодія з металами:
6Na + 2H3PO4 = 2Na3PO4 + 3H2 ?
Взаємодія з оксидами:
3CaO + 2H3PO4 = Ca3(PO4)2 ? + 3H2O
Взаємодія з основами:
H3PO4 + 3KOH = K3PO4 + 3H2O
3Н+ + PO4??+ 3K++3OH? = 3K+ + PO4?? + 3H2O
3Н++3OH? = 3H2O
Взаємодія із солями:
2H3PO4 + 3Na2CO3 = 2Na3PO4 + 3CO2? + 3H2O
Фосфатна кислота витискує більш сильну кислоту з розчину:
3Ca(NO3)2 + 2H3PO4 = Ca3(PO4)2? + 6HNO3
Ca?+ + 6NO3? + 2H3PO4 = Ca3(PO4)2? + 6Н+ + 6NO3?
Ca?+ + 2H3PO4 = Ca3(PO4)2?+ 6Н+
7. Специфічна властивість:
H3PO4 + 3AgNO3 = Ag3PO4? + 3HNO3
3Н++ PO4??+ 3Ag++ 3NO3? = Ag3PO4? + 3Н++ 3NO3?
PO4??+ 3Ag+ = Ag3PO4?
Солі фосфатної кислоти. У молекулі фосфатної кислоти атоми
гідрогену сполучені з атомами оксигену:
H ? O
H ? O ? P = O
H ? O
У водяному розчині фосфатної кислота піддається ступінчатій
дисоціації. Будучи трьохосновною кислотою, вона утворює солі – фосфати –
трьох видів:
Фосфати – заміщені всі атоми гідрогену у фосфатній кислоті, наприклад,
K3PO4 – фосфат калію, (NH4)3PO4 – фосфат амонію;
Гідрофосфати – заміщені два атоми гідрогену кислоти, наприклад, K2HPO4 –
гідрофосфат калію, (NH4)2HPO4 – гідрофосфат амонію;
Дігідрофосфати – заміщений один атом гідрогену кислоти, наприклад,
KH2PO4 – дігідрофосфат калію, NH4H2PO4 – дігідрофосфат амонію.
Всі фосфати лужних металів і амонію розчинні у воді. З кальцієвих
солей фосфатної кислоти розчиняється у воді лише дігідрофосфат кальцію
Ca3(PO4)2. Гідрофосфат кальцію CaHPO4 і фосфат кальцію Ca3(PO4)2
розчинних в органічних кислотах (органічні кислоти містяться в
підзолистих і торф’яних ґрунтах).
Фосфатні добрива. Фосфор, так само як і азот, є важливим елементом
для забезпечення росту і життєдіяльності рослин. Рослини витягають
фосфор з ґрунту, тому його запаси необхідно заповнювати, періодично
додаючи фосфатні добрива. Фосфатні добрива роблять з фосфату кальцію, що
входить до складу природних фосфоритів і фторапатитів.
Фосфатні добрива – це кальцієвої й амонійної солі фосфатної
кислоти. Вони складають половину усіх вироблених мінеральних добрив.
Найбільше поширеними фосфатними добривами є такі.
Фосфоритне борошно, одержувана при тонкому розмелі фосфоритів. Тому
що вона містить малорозчинну сіль Ca3(PO4)2, то засвоюється рослинами
може тільки на кислих ґрунтах – підзолистих і торф’яних. Засвоєнню
благоприємствує тонкощі помолу, а також внесення її до ґрунту разом з
кислими добривами, наприклад із (NH4)2SO4.
Простий суперфосфат, одержуваний опрацюванням апатитів і фосфоритів
сульфатною кислотою. Мета опрацювання – одержати розчинну сіль, добре
засвоювану рослинами у будь-якому ґрунті:
Ca3(PO4)3 + 2H2SO4 = Ca(H2PO4)2 + 2CaSO4
Суміш отриманих солей Ca(H2PO4)2 та CaSO4 звичайно і
називається простим суперфосфатом. Його роблять у дуже великих
кількостях як у гранульованому виді, так і у виді порошку.
Гранульоване добриво має ряд переваг у порівнянні з порошковим:
його легше берегти (не злежується), зручніше вносити до грунту за
допомогою тукових сівалок, але головне – на більшості ґрунтів воно дає
високий приріст врожаю.
Подвійний суперфосфат – концентроване фосфатне добриво складу
Ca(H2PO4)2. У порівнянні з простим суперфосфатом не містить баласту –
CaSO4. Одержання подвійного суперфосфату складається з двох стадій.
Спочатку одержують фосфатну кислоту. Потім водяним розчином фосфатної
кислоти опрацьовують апатит або фосфорит. Кількість вихідних продуктів
береться відповідно до рівняння:
Ca3(PO4)2 + 4H3PO4 = 3Ca(H2PO4)2
Преципитат – концентроване фосфатне добриво складу CaHPO4(2H2O.
Мало розчиняється у воді, але добре розчиняється в органічних кислотах.
Утворюється при нейтралізації фосфатної кислоти розчином гідроксиду
кальцію:
H3PO4 + Ca(OH)2 = CaHPO4 ( 2H2O
Преципитат являє собою фосфатне добриво, до складу якого входить
вторичний фосфат кальцію Ca2(HPO4)3 або CaHPO4, нерозчинний у воді, але
розчиняється в кислотах , що знаходяться в ґрунті.
Також для готування преципитата спочатку виділяють з фосфорита вільну
фосфатну кислоту, діючи на фосфорит сульфатною кислотою в кількості
більшому, ніж це треба для одержання суперфосфату:
Ca3(PO4)2 + 3H2O = 3CaSO4 + 2H3PO4
Потім розчин фосфатної кислоти зливають з осаду, що містить гіпс і інші
нерозчинні домішки, і додають до нього вапняного молока, тобто вапна,
розбовтаної у воді, у такій кількості, щоб утворився вторичний фосфат:
H3PO4 + Ca(OH)2 = CaHPO4·H2O + H2O
Кристалічний осад відокремлюють від рідини й обережно, щоб не видалити
вхідну до складу кристалів воду, висушують. Отримана сіль, якщо вона не
загубила кристалізаційну воду, добре засвоюється рослинами.
Кісткове борошно, одержувана при переробці кісток домашніх
тварин, містить Ca3(PO4)2.
Висококонцентровані фосфатні добрива наготовлюють на основі
суперфосфатної кислоти – суміші полифосфатных кислот H4P2O7, H5P3O10,
H6P4O13 та ін. Ці кислоти утворюються при нагріванні фосфатної кислоти
H3PO4 у вакуумі.
При взаємодії полифосфатных кислот з аміаком утворюються
полифосфати амонію, що використовуються як комплексні азото-фосфатні
добрива.
Описані вище фосфатні добрива називаються простими, тому що
містять тільки один із необхідних рослині елементів. Більш
перспективними є складні мінеральні добрива, що містять декілька
живильних речовин. До добрив такого типу ставляться: амофос, калійна
селітра і нітрофоска.
Перше з цих речовин утворюється шляхом взаємодії фосфатної
кислоти з аміаком. У залежності від ступеня нейтралізації утворююється
моноамонійфосфат NH4H2PO4 і діамонійфосфат (NH4)2HPO4
Калійна селітра являє собою подвійне добриво, що містить азот і
калій. Утворюється вона в результаті обмінного розкладання хлористого
калію і натронної або аміачної селітри.
Нітрофоска – потрійне добриво, що містить азот, фосфор і калій.
Одержують нітрофоску з плавленням фосфату амонію (NH4)2HPO4,
азотокислого амонію NH4NO3 і хлористого або сірчанокислотного калію.
До революції виробництва мінеральних добрив у нашій країні
практично не було; уся продукція декількох дрібних заводів складала в
1913 р. тільки 89 тис. т. Будівництво нових заводів почалося лише у
1925-1926 р. і придбало надалі великий розмах.
Особливо зросло виробництво мінеральних добрив після закінчення
другої світової війни. Якщо у 1940 р. було зроблено всіх мінеральних
добрив тільки 3,2 млн. т., то у 1954 р. виробітку добрив склала майже 8
млн. т., а через 10 років – уже 25,6 млн. т.
Список використаної літератури:
Г.П.Хомченко – «Хімія для поступаючих у ВУЗи».
И.Г.Хомченко – «Загальна хімія».
Всесвітня електронна мережа ІНТЕРНЕТ.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
