Ферум (Fe)
Входить в склад дихальних пігментів, бере участь в переносі кисню до
тканин в організмі тварин і людини, стимулює функцію кровотворних
органів. В якості лікарського засобу приймається при анемічних і деяких
інших патологічних станах.
Організм дорослої людини містить в середньому 4-5 г феруму, з них
близько 70% знаходиться в складі гемоглобіну. Залізо, існуюче в плазмі
крові, є транспортною формою заліза, яке зв‘язане з білком трансферином.
Вміст заліза в плазмі крові підпорядкований добовим коливанням – він
знижується в другій половині дня, обмін заліза в організмі багато в чому
залежить від нормального функціонування печінки. Покази до приймання
заліза є залізодефіцитні анемії різної етиології (анемії від крововтрат,
хлороз, анемії вагітних), які проходять з пониженим вмістом заліза в
крові, а також стан латентного безсимптомного дефіциту заліза
зустрічається у 20-30% практично здорових жінок.
Препарати заліза можуть бути рекомендовані при довгому внутрішньо
судинному гемолізі, супроводжуючому постійною втратою заліза, яке
виводиться з сечею, при захворюваннях системи крові, складних кровотеч,
з розвитком вторинної недостатності заліза.
Основними джерелами заліза в харчових продуктах є продукти тваринного
походження (м‘ясо, риба, печінка). Серед препаратів заліза найбільше
застосування отримали: залізо гліцерофосфат, залізо лактат, ферітал,
заліза закисного сульфат, таблетки “Гемостимулін”.
.
Метал середньої активності, відновник. Основні ступені окиснення – +2,
+3.
ЗАЛІЗО
Хімічні властивості:
1. На повітрі легко окисyюється в присутності вологи (ірзавіння)
2. Залізний дріт горить у кисні, утворюючи окалину – оксид феруму (ІІ,
ІІІ)
С) реагує з парою води:
?
4. Реагує з неметалами при нагріванні
?FeO
5.Легко розчиняється в хлорид ній і розведеній сульфатній кислотах
?
?
У концентрованих кислотах-окисниках залізо розчиняється тільки при
нагріванні.
O
O.
(на холоді концентровані нітратна і сульфатна кислоти пасивують залізо).
6. Витісняє метали, що стоять правіше від нього в ряді напруг, із
розчинів їх солей:
+Cu?
Сполуки двовалентного феруму.
Гідроксид феруму (ІІ)
Одержання
При дії розчинів основ на солі феруму (ІІ) без доступу повітря
?.
Хімічні властивості.
– слабка основа, розчиняється в сильних кислотах
O
O
без доступу повітря утворюється оксид феруму (ІІ) FeO
O
.
.
Сполуки феруму (ІІ) мають відновні властивості, вони легко
перетворюються на сполуки феруму (ІІІ) під дією окисників
O
O
Сполуки феруму схильні до комплексоутворення (кординаційне число=6)
gdX+?
??
] (жовта кров‘яна сіль).
] (червоної кров‘яної солі) на розчин солей двовалентного феруму
утворюється синій осад (турнублева синь)
?.
Гідроксид феруму (ІІІ)
Одержання
Утворюється при дії розчинів основ на солі тривалентного феруму –
випадає у вигляді червоно-бурого осаду
?
Хімічні властивості
– більш слабка основа, ніж гідроксид феруму (ІІ).
легше дисоціює.
Це зумовлено тим, що у Fe2+ менший заряд іона i більший його радіус, ніж
у Fe3+, а тому Fe2+ слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH)2 легше
дисоціює.
У зв’язку з цим солі феруму (ІІ) гідролізуються незначно, а солі феруму
(III) — дуже сильно. Гідролізом зумовлюється i колір розчинів солей
Fe(III): незважаючи на те, що іон Fe3+ майже безбарвний, розчини, які
його містять, забарвленя в жовто-бурий колір, що пов’язано з присутністю
гідроксоіонів феруму або молекул Fe(OH)3, що утворюються завдяки
гідролізу:
При нагріванні забарвлення темнішае, а при додаванні кислот світлішає
внасладок пригнічення гідролізу. Fe(OH)3 характеризується слабко
вираженою амфотерністю — він розчиняється в розведених кислотах i в
концентрованих розчинах основ:
O
O
]
Сполуки феруму (ІІІ) – слабкі окисники, реагують із сильними
відновниками
+2HCl.
] (жовтої кров‘яної солі) на розчин солей тривалентного феруму
утворюється синій осад (берлінська лазур)
?+12KCl
?
, роданистого калію або амонію, з‘являється інтенсивне криваво-червоне
забарвлення роданіду феруму (ІІІ).
розчин залишається практично безбарвним).
Список використаної літератури
1. Розділ «ХІМІЯ» А.Загайко
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter