ЧОМУ «ДВІ ВЕЛИКІ РІЗНИЦІ»?
Один жартун якось зауважив, що людей відрізняють від тварин насамперед
дві чудові якості: почуття гумору і почуття історичного досвіду. Людина
може посміятися з власної невдачі і не вскочить у клопіт там, де вже раз
ускочила. Ми б згадали про ще одну якість: ставити собі запитання «чому»
і намагатися відповісти.
І цим самим слівцем «чому» ми зараз і скористуємося. Чому, наприклад,
неметали не розкидані по різних поверхах і секціях Великого будинку, а
згрупувалися в певному місці: метали — це метали, і неметали — це
неметали, а яка між ними різниця. Давайте почнемо з останнього «чому».
Коли два елементи (нам зараз байдуже які) вступають один з одним у
хімічну взаємодію, зовнішні електронні оболонки їх атомів
перебудовуються. В цьому випадку атом одного елементу електрони віддає,
другого — приймає.
Так от у цьому найважливішому законі хімії і криється відмінність між
металами і неметалами.
Неметали здатні до дій протилежних: як правило, вони можуть набувати
електрони, але можуть їх і віддавати. Вони досить гнучкі в своїй
поведінці і залежно від обставин можуть міняти свій зовнішній вигляд.
Вигідніше їм прийняти електрони — неметали стануть перед нами у вигляді
негативних іонів. У протилежному випадку на світ появляються іони
позитивні. Тільки фтор і кисень не знають компромісів — вони беруть
електрони і ніколи не віддають їх.
А метали значно менш «дипломатичні», постійніші в своїх прагненнях.
Девіз, якого вони неухильно додержуються: віддавати і тільки віддавати
свої електрони і ставати при цьому позитивно зарядженими іонами.
Навпаки, набувати зайві електрони — це зовсім не їх стихія. Така є
залізна норма поведінки металічних елементів.
Ось основна різниця між металами і неметалами.
А втім, досвідчені хіміки і в цьому найсуворішому правилі відшукали
винятки. Вони, звичайно, малоістотні, але все ж є і в товаристві металів
непостійні характери. Два (поки що!), всього два метали виявили
«неметалічну» особливість. Астат і реній (вони пробувають у 85-й і 75-й
клітках таблиці Менделєєва) відомі у вигляді негативно одновалентних
іонів. Цей факт ніби кидає тінь на напрочуд цілеспрямоване сімейство
металів…
Ну, а які взагалі атоми легше віддають електрони, а які легше приймають?
Атомам, у яких на зовнішній оболонці мало електронів, зручніше їх
віддавати, а тим, у кого багато, вигідніше набувати, щоб швидше на
зовнішній оболонці стало 8 електронів. Лужні метали держать зовні
один-однісінький електрон. Розстатися з ним для цих металів — справа
пуста. А розстались, дивись, відкрилась стійка електронна оболонка
найближчого інертного газу. Тим-то лужні метали — хімічно найактивніші
серед усіх відомих металів. І щонайактивніший серед них — францій
(клітка таблиці номер 87). Адже чим важчий елемент у групі, тим більші
розміри його атома і тим слабше удержує ядро єдиний зовнішній електрон.
У світі неметалів найшаленішим є фтор. У нього в «зовнішніх сферах»
сім електронів. Восьмого якраз і не вистачає для ідилії.
І він жадібно відбирає його майже у кожного елементу періодичної
системи, ніщо не може встояти перед шаленим натиском фтору.
Інші неметали приймають електрони хто легше, хто важче. І зрозуміло
тепер, чому групуються вони головним чином у верхньому правому кутку
таблиці: адже у них зовні уже багато електронів, а така картина може
бути тільки в атомів, що стоять ближче до кінця періодів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
