1. Світовий океан. Його будова. Рух води в Світовому океані

Світовий океан — неперервна водна оболонка Землі, що оточує материки й
острови. Площа Світового океану становить 361 млн км3, або 71 % земної
поверхні. В ньому зосереджено понад 1370 млн км3 води, тобто 96,5%
об’єму гідросфери. У Світовому океані виділяють його складові частини —
океани, моря, затоки, протоки, На Землі умовно виділяють 4 океани:

— Тихий — складає майже половину площі Світового океану (178,7 млн
км2) і понад половини його об’єму (740 млн км3);

— Атлантичний — складає приблизно 1/4 частину Світового океану за площею
(91,6 млн км2) і об’ємом (330 млн км3);

— Індійським — складає дещо більше 1/5 частини Світового океану за
площею (76,2 млн км2) і об’ємом (283 млн км3);

— Північний Льодовитий — складає лише 1/25 частину Світового океану за
площею (14,7 млн км2) і 1/75 його частину за об’ємом (18 млн км3).

Деякі дослідники виділяють п’ятий — Південний океан, що омиває береги
Антарктиди.

Море — частина океану, відділена від нього суходолом, підводними
узвишшями або островами. Розрізняють внутрішні, окраїнні, міжостровні
моря. В Атлантиці є море без берегів — Саргасове (його межами є течії).

Затока — частина океану або моря, що далеко заходить в сушу. В деяких
випадках назва «затока» історично закріпилося за водоймами, які за їх
гідрологічним режимом вірніше було б називати морями (Мексиканська,
Гудзонова, Перська затоки).

Протока — відносно вузький водний простір, що розділяє ділянки суші І
з’єднує водні басейни абб їх частини.

Води Світового океану перебувають в постійному русі. Види руху: вітрові
хвилі, течії, припливи і відпливи, цунамі.

Вітрові хвилі — коливальні рухи водної поверхні. Звичайна висота
вітрових хвиль — до 4 м, рідше — до 6-7 м. Відзначено випадки, коли
штормові вітри піднімали у відкритому океані хвилі висотою 20-30 м і
більше.

Океанічні течії — горизонтальні переміщення величезних мас води у
певному напрямку і на великі відстані. Причиною течій здебільшого
бувають постійні вітри. Розрізняють теплі течії, температура води яких
вища від температури оточуючих океанічних вод (Гольфстрім, Куросіо та
ін.), і холодні течії — із температурою води, нижчою ніж у океанічних
водах (Лабрадорська, Бенгельська та ін.).

Припливи і відпливи — періодичні коливання рівня води в океанах і морях,
що спричиняються силами притяжіння Місяця і Сонця. Максимальний приплив
— 18 м (у затоці Фанді, біля берегів Північної Америки).

Цунамі — хвилі, утворювані в океані внаслідок сильних підводних
землетрусів! Швидкість цунамі — до 800 км/год, висота хвиль біля берегів
може сягати 15-30 м.

2. Поверхневі та підземні води, їх роль у господарстві

Складовою частиною гідросфери є води суходолу, які поділяються на
поверхневі і підземні.

Поверхневі води — води суходолу, що постійно або тимчасово знаходяться
на земній поверхні в рідкому або твердому стані у формі водних об’єктів
(водних потоків, водойм), а також скупчень льоду і снігу (льодовиків,
снігового покриву).

Ріка —природний водний потік, що тече у розробленому ним заглибленні —
річищі. Річище ріки, що постійно заповнене водою, е частиною річкової
долини — заглиблення, яке потік води створював тисячі, мільйони років,
розмиваючи гірські породи. Головна ріка з усіма притоками утворює
річкову системі/. Територія, з якої ріка та її притоки збирають воду,
називається басейном ріки, межа між басейнами сусідніх рік — вододілом.
Виділяють такі види живлення рік: дощове, снігове, підземне,
льодовикове. Зміни рівня води в річці визначають її режим. Режим, ріки
насамперед залежить від клімату.

Найдовша ріка в світі — Ніл (6671 км), найповноводніша — Амазонка
(середня витрата води в гирлі становить 200 тис. м3/с). Головна ріка
України — Дніпро — має довжину 2201 км і витрату води в гирлі близько 2
тис. м3/с.

Ріки є джерелом прісної води для промисловості, сільського господарства,
водопостачання населених пунктів, використовуються також для одержання
електроенергії (на них працюють тисячі ГЕС), як транспортні шляхи, місця
рибальства, відпочинку, туризму, спортивних змагань.

Озеро — водойма, що утворилася в замкненому природному заглибленні на
поверхні суходолу. Озерні улоговини можуть мати різне походження.
Виділяють тектонічні озера (Каспійське море, Байкал та ін.), льодовикові
(озера Фінляндії, Канади), загатні (Синевир у Карпатах), кратерні
(Кроноцьке на Камчатці), карстові (Світязь), лиманні (Ялпуг) та ін.
Озера поділяються за водним режимом на стічні — з прісною водою та
безстічні — з солоною.

Озера використовуються як шляхи сполучення, джерела водопостачання,
місця відпочинку та рибальства. З солоних озер добувають сіль (кухонну,
глауберову), магній та іншу мінеральну сировину. Видобувають також
лікувальну грязь.

Болота — надмірно зволожені ділянки суходолу Із шаром торфу не менше 0,3
м. Низинні болота виникають у місцях близького залягання 14

або виходу на поверхню підземних вод. Таких боліт багато в Поліссі, на
заплавах рік, по берегах озер. Верхові болота характерні для тайги,
тундри,— вони лежать на вододілах, не пов’язані з підземними водами і
живляться тільки атмосферними опадами.

Болота регулюють стік рік, зволожують атмосферне повітря, є місцями
мешкання багатьох видів тварин і рослин. На болотах розробляють торф, що
використовується як добриво, паливо і хімічна сировина.

Льодовики —природні скупчення льоду на земній поверхні. Займають площу
16,2 млн. км2 — територію Антарктиди, Гренландії, багатьох арктичних
островів, а також високогірних районів, що лежать вище снігової лінії.
Гірським льодовикам належить важлива роль у живленні рік посушливих
районів світу. Льодовики — один із головних ресурсів прісної води.

Підземні води — води, що знаходяться в порах і пустотах гірських порід
верхньої частини земної кори. Під землею вода може знаходитися у всіх
агрегатних станах. Підземні води утворюються в основному за рахунок
просочування вглиб атмосферних опадів під час дощів або танення снігу і
льоду.

Підземні води за умовами залягання можуть бути поверхнево-ґрунтовими
(містяться в проміжках між часточок ґрунту), ґрунтовими (залягають у
першому від поверхні землі водотривкому шарі) і міжпластовими (залягають
між двома водотривкими шарами і досить часто бувають напірними, або
артезіанськими). Особливий вид джерел, що фонтанують, — гейзери.

Підземні води різноманітні за хімічним складом (прісні, слабо- або
сильномінералізовані) та температурою (холодні або термальні).

Підземні води регулюють стік рік, є рельєфоутворюючим чинником,
забезпечують рослини вологою і розчиненими мінеральними речовинами:
Людина використовує підземні води як джерело водопостачання. Термальні
води дають теплову енергію, мінеральні і радіоактивні води
використовуються в медицині. З підземної ропи одержують йод, солі, різні
метали.

Похожие записи