КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ГРУНТОЗНАВСТВА

1 Буроземні ґрунти на території Яремчанської міської ради, їх
фізично-хімічні властивості та розповсюдження. 2 Будова профілю
буроземних ґрунтів за фізико-хімічними властивостями.

План.

1 Буроземні ґрунти на території Яремчанської міської ради, їх
фізично-хімічні властивості та розповсюдження.

2 Будова профілю буроземних ґрунтів за фізико-хімічними
властивостями.

Список літератури.

У межах України власне Карпати займають 19,5 тис. км2, охоплюючи
території Львівської( 18,6%), Івано-Франківської(37,5 %), Чернівецької
(15,8 %) та Закарпатської (65,9 %) областей.

Ґрунтоутворення у Карпатах розвивається на продуктах вивітрювання трьох
комплексів геологічне різновікових гірських порід. Найдревнішими
(палеозой) є метаморфічні породи Рахівського масиву і Чивчинських гір;
молодими (крейда, палеоген) — флішові породи, які представляють ·
Складчасті Карпати, що займають до 90 % площі; наймолодшими (неоген) —
ефузивні породи Вулканічних Карпат.

У нижній частині Рахівського масиву виділяється гнейсово-сланцева свита
порід, які датовані протерозоєм. Над цією свитою залягає значна товща
(1000 м) палеогенових порід.

Ґрунтотворними породами у Карпатах переважно є флішові утворення і
продукти їх вивітрювання. Це осадові гірські породи, які утворилися у
глибоководних геосилікатних морських басейнах. Характерною особливістю
флішу є ритмічне чергування шарів піщаників, аргілітів, алевритів,
мергелів, вапняків тощо. З точки зору участі у ґрунтоутворенні в
Карпатах можна виділити три типи флішових порід: з переважанням
грубошаруватих піщаників; з чергуванням шарів піщаників і глинистих
сланців у співвідношенні 1:1; з переважанням глинистих сланців —
алевритів з тонкими прошарками піщаників.

2. Дерново-буроземні та лучно-буроземні ґрунти Карпат переважно поширені
на першій і другій, іноді третій, надзаплавних терасах. На перших двох
терасах русловий алювій часто перекритий шарами суглинкових і гли

ни
стих

алювіальних та делювіальних насосів. Вони принесені із прилеглих схилів
і значною мірою складаються із «буроземного матеріалу», який утворюється
у процесі денудації бурих гірсько-лісових ґрунтів.

На безлісому гірському поясі, що залягає в середньому вище 1450 м над
рівнем моря і має назву «полонини», поширені гірські лучно-буроземні
ґрунти,

Рис. Бурі лісові грунти

А-профіль типового бурозему;

В-буроземно-підзолистий оглеєний

грунт Передкарпаття

— оторфована темно-сіра дернина Нd — 0-8 см, з коричневим або темно-бу
рим відтінком, густо пронизана коренями біловуса І напівчагарників,
перехід ясний ;

— гумусовий горизонт ? — 5-30 см; темно-бурого кольору,
грудкувато-зернистої структури, часто містить велику кількість сильно
вивітрених розм’як -шених уламків корінних порід і напіврозкладених
решток, перехід помітний;

-НРm-перехідний, поглинений(метаморфізований),рівномірно бурий або
коричнево-бурий, світліший від попереднього, грудкувато- горіхуватий,
ущіль- нений

— P — 26-45 см; материнська порода, можуть бути уламками корінних по-
рід, якщо грунт гірський;

— нижній перехідний до породи горизонт Ph — 46-65 см; ясно-бурий, донизу
з оливковим відтінком, майже повністю складений із вивітрених
уламків породи, між якими залягає дрібнозем; донизу переходить у корінну
породу.

Egl-елювіальний осолоділий горизонт, білястий, плитчастий або шарува-
то- лускуватий, конкреційний із вохристими плямами;

Igl –ілювіальний, брудно-бурий, щільний,брилистий з глинисто-гумусо-
вими і сизуватими плівками по гранях;

Таким чином, з огляду на генетико-морфологічну будову, ці ґрунти
не-доцільно розорювати, а найкраще їх використовувати як природні
кормові угіддя.

Лісові буроземні ґрунти відрізняються від типових бурих гірсько-лісових
ґрунтів чітко вираженою диференціацією профілю на елювіальний та
ілювіальний горизонти. Трапляються вони в межах усього гірсько-лісового
поясу, але приурочені переважно до більш або менш вирівняних елементів
рельєфу — терас річок, довгих делювіальних шлейфів, рівнинних гірських
ділянок. Більшість із цих ґрунтів піддається постійному або періодичному
пере-

зволоженню.

За водно-фізичними і фізико-хімічними властивостями ці ґрунти майже не
відрізняються від звичайних. Виходячи з цього лісові буроземні в цілому
мають задовільні водно-фізичні властивості. Так, у верхньому гумусовому
горизонті щільність складення дорівнює 1,11-1,23 г/см3 а вже в
перехідному Нр на глибині 30-40 см зростає до 1,33-1,52 г/см3, в нижній
частині цього горизонту щільність складення зростає до 1,54-1,68 г/см3,
а в материнській породі — 1,59-1,65 г/см3.

Із глибиною у профілі помітно зростає і щільність твердої фази. Якщо у
верхньому 20-сантиметровому шарі (горизонт Н) вона дорівнює 2,68-2,70
г/см3, то в нижніх горизонтах — 2,77-2,78 г/см3, така ж закономірність
спостерігається щодо пористості та водних властивостей. Зокрема,
загальна пористість з глибиною зменшується з 54-50 % до 40-43 %, аерація
при НВ — з 27-29 до 18-33 %, вологість в’янення з 4,1-10,1 до 3,0-7,4% і
найменша вологоємкість (НВ) — з 15,3-32,1 до 10,0-22,1%.

Ці ґрунти дуже кислі — рН сольове дорівнює 3,7-4,5, а водне — 4,2-5,0,
гідролітична кислотність — 8,4-15,6 мекв/100 г ґрунту. Відносно низький
вмісту них увібраних катіонів Са++ (1,8-22,2мекв/100г ґрунту) і
Mg++(0,3-5,3 мекв/100 г ґрунту), а ступінь насичення основами —
78,2-85,5 %.

Через кислу реакцію та наявність рухомого алюмінію у досліджуваних
ґрунтах пригнічуються процеси нагромадження нітратного азоту, а також
доступних для рослин форм фосфору. Тому ці ґрунти відзначаються низьким
забезпеченням поживних речовин, особливо азоту і фосфору. Вони
малопродуктивні, мають неміцну розпорошену структуру, малу (18-20 см)
товщину орного шару, містять вкраплення жорстви і каміння, схильні до
запливання після дощів та утворення кірки під час підсихання, тому с
найбільш придатними під ліси та природні кормові угіддя.

Основні типи грунтів

Карпат Термічні пояси

Буроземи

Дерново-буроземні

Підзолисто-буроземні

Буроземно-підзолисті

Гірсько-лугові

Дерново- торф’янисті Усі

Усі

Теплий дуже теплий

Теплий(Передкарпаття)

Дуже холодний, холод ний

Прохолодний, помірно-холодний,холодний

Список використаної літератури

1. Панас P. M. Ґрунтознавство: навчальний посібник. — Львів: «Новий
Світ -2000», 2006. — 372 с.

2. Крикунов В.Г. Ґрунти і їх родючість: Підручник — К.. Вища школа,
1993.-287с.

PAGE

PAGE 2

PAGE

PAGE 2

Похожие записи