РЕФЕРАТ

на тему:

Індія

ІНДІЙСЬКІ ПЕЙЗАЖІ

Півострів Індостан гігантським мисом вклинюється у величезні простори
індійського океану. Весь півострів займає Індія – стародавня країна, про
казкові багатства якої в середні віки ходили легенди. З часу відкриття
європейцями морських шляхів до Індії почалася епоха Великих географічних
відкриттів.

На півночі Індію від інших країн Азії відокремлюють Гімалаї – найвищі
гори на нашій планеті. Гімалаї, як розповідають люди, що побували там,
вражають своєю величчю і красою. На сонці похмурі громади гірських пасом
сліпуче сяють сніговими шапками. Дикі ущелини здаються бездонними, але
чути як далеко внизу ревуть гімалайські річки. Трохи нижче – незаймані
густі ліси, де північні сосни ростуть поруч із південними пальмами, а
серед частостей бамбука височіють столітні дуби. Різноманітні кущі,
здається, змагаються між собою красою своїх квіток.

Гімалаї спускаються до Індо-Гангської долини величезними вступами: Малі
Гімалаї – ланцюг хребтів висотою 3000 — 4000 м і найнижчий виступ —
передгір’я. Схили передгір’їв порізані ярами, розмиті річками, під час
літніх мусонних дощів із них обвалюються селеві потоки.

На сході, там, де Великі Гімалаї знижуються, серед льодовиків бере свій
початок Ганг — найбільша річка Індії. У горах Ганг бурхливий і
навальний, а на рівнині це могутня і багатоводна річка. Пейзажі
Індо-Гангської низовини — витвір людських рук, повна протилежність дикій
красі гір. Колись густі ліси в долинах індійських рік давно зникли, і
тепер тут оброблений і засіяний кожний клаптик землі. Скрізь рисові
поля, оточені земляними валами. Уздовж доріг, у селах, на насипах між
полями ростуть пальми.

Уся долина Гангу заросла високими «хащами» цукрової тростини, тут багато
плантацій арахісу та гірчиці. Поля пшениці, гороху, ячменю, нуту,
виноградники простягаються безупинною низкою. У садах ростуть груша,
алича, черешня, гранат, інжир.

І, звичайно, чай. Чай — це візитна картка Індії. Найбільші чайні
плантації розташовані на північному сході країни, у штаті Ассам, а
особливо запашні та тонкі сорти чаю — у передгір’ях Гімалаїв. Чайні
плантації в Індії називають садами. Щоб захистити ніжне листя чаю від
палючого сонця, кущі висаджують між деревами манго, тому темно-зелені
шатра мангових садів — найзвичайнісінький пейзаж штату Ассам. А саме
манго вважається в Індії королем фруктів. Біля селянських осель звичайно
росте папая, диняче дерево — символ добробуту родини.

Дещо інші картини природи можна зустріти в центральній частині Індії, на
плоскогір’ї Декан. До Аравійського моря горн спускаються щаблями
гігантських сходів, тому вони й дістали назву Західні Гати («гати»
буквально означає «сходи»). З моря гори здаються величезною стіною, але
варто піднятися нагору — і відкривається плоскогір’я із широкими
долинами. Гори на східному узбережжі — Східні Гати — роздрібнені та
посічені ущелинами.

Плоскогір’я Декан — це високі пагористі рівнини. Пагорби і невисокі гори
Декану вкриті вічнозеленими лісами. Майже всі долини розорані і засіяні,
а вільні ділянки землі схожі на савану: тут ростуть акації, касії,
дрібні чагарники; уздовж доріг вишикувалися темно-зелені грановані
стебла молочаїв, що сягають 2 м у висоту.

На межах серед полів, навколо сіл і на їхніх вулицях ростуть дерева
манго, папайї, пальми. У посушливій центральній частині вирощують просо,
сорго, квасолю, горох, сою.

На півдні Індії, де панує вічне літо, вирощують кардамон, імбир,
гвоздику та інші спеції і прянощі. Особливо цінують індійці пекучий
червоний стручковий перець, без якого не можлива жодна індійська страва.
За давньою традицією чорний перець продають до інших країн. Перець — це
вічнозелений виткий кущ, який звичайно саджають разом із кавовими
деревами або арековою пальмою. Насіння цієї пальми змішують із
кардамоном, додають трохи гашеного вапна, загортають це все в пряний
лист перцю бетель і жують. Ця суміш, що також називається бетель, злегка
збуджує, піднімає тонус, але язик від неї стає оранжево-червоним. Багато
індійців постійно носять її з собою. На півдні Індії вирощують також
дуже багато бананів.

На південному узбережжі країни росте кокосова пальма, що дає все
необхідне людині для життя. З м’якоті дозрілих горіхів — копри —
отримують кокосову олію. Волокна, що огортають горіх, ідуть на
виготовлення доріжок, мотузок, фіранок. Сік недостиглих горіхів —
чудовий напій. Листям криють дахи. Із соку стовбура виварюють духмяний
брунатний цукор, роблять напої. Шкаралупа горіхів іде на паливо.

У затінку густих гаїв кокосових пальм ховаються хатинки, неподалік —
синь океану і золотава смужка піску на березі. Уздовж всього узбережжя
південного штату Керала, майже на 600 км, практично без перерви
простяглися хатини — одне величезне село уздовж берега.

Обов’язкова частина міського або сільського пейзажу — корови, що у
великій кількості блукають вулицями міст і сіл, дорогами всієї Індії.
Корова вважається священною твариною, а її убивство та вживання
яловичини — тяжким гріхом. Шанують в Індії також мавп і кобр. Мавпам у
цій країні навіть присвячують храми, де ті й живуть. Кобр не вбивають,
хоча від укусі» змій щорічно гине до 10 тис. осіб. Живе н Гангу і
священний крокодил — гавіал, що сягає 6-7 м у довжину.

РЕЛІГІЙНІ ТРАДИЦІЇ ІНДІЇ

Більшість населення Індії сповідує індуїзм. Індуїзм — це одна з великих
світових релігій, що сформувалася в І тисячолітті нашої ери. У його
основі лежить учення про перевтілення душ, що відбувається згідно з
законом відплати (кармою) за доброчесну або дурну поведінку. Індуїзм
визнає три верховні божества: Брахму, що, за індуїстською міфологією, є
творцем світу, Вішну — котрий зберігає всесвіт, Шиву — який руйнує його.
(Проте Шива в індуїзмі вважається не тільки богом-руйнівником, але і
богом-творцем). Верховні божества, за індуїстським ученням, мають земні
втілення. Наприклад, Вішну має їх 10, і серед них — Кришна та цар-герой
Рама.

Однією з обов’язкових умов доброчесної поведінки людини індуїзм вважає
дотримання кастових побутових правил. Що таке касти? У Індії, згідно з
індуїзмом, усе суспільство розділене на касти, тобто групи людей, що із
покоління в покоління виконують певні обов’язки в суспільстві, володіють
певними професіями. Вищою кастою є брахмани, яким призначено бути
жерця-або наставниками. Наступні — кшатрії — воїни та правителі; за ними
вайшиї — хлібороби, купці та ремісники; і, нарешті, шудри — «нижча»
каста, до якої входять слуги, раби та «недоторканні». Кожному індусові
релігія велить вести той спосіб життя, який відповідає його касті.
Кастові організації в Індії мають свої газети, каси взаємодопомоги та
банки.

Для представників трьох вищих каст обов’язковий обряд «другого
народження», який проходять хлопчики і юнаки у віці від 8 до 22 років.
Двічі народжені мають право читати і слухати читання священних книг.
Брахмани впливають на сімейні та суспільні справи (навіть, наприклад, на
результати виборів у країні). «Великий союз брахманів» — це фактично
політична партія.

Більшість великих індійських підприємців походить з третьої касти
(вайшиї). Багатим родинам належать не тільки підприємства, але й цілі
міста. Наприклад, Джамшедпур та Біхар — сім’ї Тата, Далмія-нагар —
родині Далмія, Модінагар, поряд із Делі, — сім’ї Моді.

На самому низу суспільних сходів -«недоторканні». Протягом віків вони
виконували тільки брудну роботу, їм не дозволено доторкатися до членів
високих каст, заходити до їхніх кухонь і храмів, користуватися спільними
предметами, криницями, а іноді навіть мостами та дорогами.

Звичайно, у сучасній Індії поділ на касти вже не такий жорсткий, як у
минулому. Конституція Індії визнала рівноправність каст. У країні
ухвалено закони, за якими за дискримінацію нижчих каст притягають до
суду, їхніх членів улаштовують на роботу нарівні з іншими, дітям у школі
видають безкоштовні підручники. Саме життя (поява нових промислових
доріг, переселення людей із села до міста) унеможливлює сувору ізоляцію
каст.

Проте молоді люди одружуються на дівчатах із своєї касти. У членів
високих і середніх каст весільна церемонія, складна та урочиста,
проходить у будинку нареченої, батьки якої прикрашають будинок,
оплачують послуги жерців, приймають гостей.

У сім’ях нижчих каст за наречену дають викуп, а весільні витрати лежать
на плечах батьків нареченого.

Молоде подружжя в містах усе частіше живе окремо від батьків, але всі
сімейні події, і радісні, і сумні, відзначають обов’язково всі разом,
великою родиною.

Сімейні зв’язки в Індії дуже міцні, країні заборонені розлучення.
Багатоженство, узвичаєне в багатьох мусульманських країнах Сходу, в
Індії заборонено. Вдова не має права вдруге вийти заміж.

Усі жінки в Індії, крім удів, обов’язково носять прикраси. Персні,
сережки, браслети — це не тільки прикраса, але і символи добробуту
родини.

На північному заході Індії, у Пенджабі поширена інша релігія — сикхізм,
яка виникла у 15 ст. Сикхізм заперечує касти і визнає рівність усіх
сикхів перед богом. У 17 ст. сикхи стали релігійно-військовою громадою,
можливо, тому багато професійних військових в Індії є сикхами, їм не
дозволено голити бороду та стригти волосся, яке вони прибирають під
тюрбан. З моменту своєї посвяти сикхи носять на руці сталевий браслет.

МІСТА ІНДІЇ

Індія — найгустонаселеніша після Китаю країна. У 1981 р. у країні
налічувалося 684 млн. жителів, що становило сьому частину всього
людства.

У містах живе приблизно третина всіх індійців.

У Індії немає такого міста, яке було б єдиним . центром тяжіння всієї
країни. В Індії є декілька міст, куди сходиться люд з різних районів
країни, щоб підробити. Навколо міст будуються промислові підприємства, і
багато сільських жителів знаходять тут роботу.

Найбільше місто, Калькутта, яке входить до десятки найбільших міст
світу, розташоване за 130 км від узбережжя Бенгальської затоки. У ньому
живе 8 млн. осіб. Місто почали будувати наприкінці 17 ст. як центр
освоєних англійцями східних районів Індії. Тепер Калькутта — величезний
промисловий і транспортний центр. Калькутта «утворює величезний
мегаполіс, до якого входять 30 промислових міст, що простяглися майже на
100 км по обидва береги річки Хуглі, одного з рукавів Гангу. Тут
розміщені сотні джутових, бавовняних, скляних, взуттєвих фабрик,
побудовано багато машинобудівних і хімічних підприємств. Університет
Калькутти — найбільший і найстаріший у країні. Статистичний інститут,
робота якого дуже важлива в такій великій країні, теж розташований в
Калькутті.

На сході Індії це єдине велике місто. Серед інших міст можна назвати
Гувахаті, в районі якого була знайдена нафта. Місто Шиллонг, неподалік
від Гувахаті, відоме своїм гірським кліматом. До Шиллонга, оточеного
сосновими лісами, колись приїжджали англійці відпочивати від спеки
Ассамської долини.

Бомбей — найбільше після Калькутти місто Індії — лежить на березі
Аравійського моря. Тут живе 7,5 млн. осіб. Цьому місту дуже пасує
визначення «най». Бомбей -найбільший порт країни і найбільший центр
виробництва бавовняних тканин. Тут багато хімічних, нафтопереробних,
машинобудівних заводів.

Бомбей також називають індійським Парижем, тому що це столиця індійської
моди, і індійським Голлівудом, тому що це центр кінематографії Індії.

Бомбей виріс на островах, з’єднаних між собою і з материком висушеними
ділянками землі. На острові Тромбей працюють найбільший в Азії центр
атомних досліджень, інститут фундаментальних наукових досліджень та інші
наукові установи.

Розкішні вулиці і набережні південної частини міста, де розташовуються
адміністративні та ділові будівлі, готелі та особняки багатих людей.
Північна ж частина міста — робітничі квартали і нетрі.

Коли 1911 року столицю перенесли з Калькутти в Делі, її населення
становило всього 200 тис. осіб. Тепер це п’ятимільйонне місто.

Делі — дуже стародавнє місто: на його території знаходять сліди не менше
7 найдавніших городищ. У 13 ст. із північного заходу до Індії прийшли
мусульманські завойовники, і Делі стає столицею багатьох поколінь
мусульманських імператорів, зокрема і Тамерлана, і Мухаммеда Бабура,
засновника держави Великих Моголів. У місті залишилося близько 20
мавзолеїв і гробниць, збудованих за різних часів.

Делі має більше тисячі архітектурних пам’яток минувшини. Розповімо про
деякі з них. Найвищий в Індії мінарет Кутаб-Мінар («башта перемоги») був
побудований мусульманами на честь завоювання Індії в 12-13 ст. Мінарет
оздоблений чудовим орнаментом, на його стінах вигравірувані вислови з
Корану. Неподалік стоїть колона з нержавіючої сталі, відлита індійськими
майстрами ще в 5 ст.

Північна частина Делі — старе місто з вузькими вуличками, безкінечними
крамницями і строкатою та гамірливою юрбою. На березі ріки стоїть
фортеця «Червоний Форт», побудована монгольськими правителями в 17ст.
Над стінами цієї фортеці Джавахарлал Неру — перший прем’єр-міністр
вільної Індії — 1947 року підняв прапор незалежності Індії.

У новому Делі на широких вулицях із газонами, схожими на парки,
розташувалися державні установи, посольства, багаті особняки.

Найбільше місто і порт на півдні Індії — Мадрас (3,2 млн. жителів).
Через порт Мадраса вивозять товари, які добувають і виробляють на півдні
країни: рис, арахіс, бавовну, тютюн, чай, каву, кокоси, чорний перець, а
також залізну руду і слюду. Недалеко від Мадраса, на одному з островів
Бенгальської затоки, побудовано космодром, із якого запускають індійські
штучні супутники Землі.

На захід від Мадраса, у Коларі, міститься єдине в країні родовище
золота, яке добувають у найглибшій у світі шахті (3,5 км).

Похожие записи