Зміст та організація днів здоров’я з дітьми дошкільного віку (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 7320
Скачать документ

Курсова робота

Зміст та організація днів здоров’я з дітьми дошкільного віку

План

TOC \o “1-3” \h \z HYPERLINK \l “_Toc33856671” Вступ PAGEREF
_Toc33856671 \h 3

HYPERLINK \l “_Toc33856672” І. Місце днів здоров’я в системі
фізичного виховання дітей дошкільного

віку PAGEREF _Toc33856672 \h 5

HYPERLINK \l “_Toc33856673” 1.1. Основні завдання проведення днів
здоров’я у дошкільних закладах PAGEREF _Toc33856673 \h 5

HYPERLINK \l “_Toc33856674” 1.2. Основні методичні принципи
проведення днів здоров’я у дошкільних закладах PAGEREF _Toc33856674 \h
9

HYPERLINK \l “_Toc33856675” ІІ. Проведення рухливих ігор в структурі
організації днів здоров’я PAGEREF _Toc33856675 \h 13

HYPERLINK \l “_Toc33856676” 2.1. Місце і роль рухливих ігор в
фізичному вихованні

дошкільників PAGEREF _Toc33856676 \h 13

HYPERLINK \l “_Toc33856677” 2.2. Методичні принципи проведення
рухливих ігор PAGEREF _Toc33856677 \h 15

HYPERLINK \l “_Toc33856678” ІІІ. Виховні аспекти проведення днів
здоров’я PAGEREF _Toc33856678 \h 21

HYPERLINK \l “_Toc33856679” 3.1. Виховне значення фізичних вправ
PAGEREF _Toc33856679 \h 21

HYPERLINK \l “_Toc33856680” 3.2. Виховання мотивації до здорового
способу життя PAGEREF _Toc33856680 \h 22

HYPERLINK \l “_Toc33856681” Висновки PAGEREF _Toc33856681 \h 27

HYPERLINK \l “_Toc33856682” Список використаної літератури PAGEREF
_Toc33856682 \h 29

Вступ

У перші шість років життя фізичне виховання є основою всебічного
розвитку дитини. У цей період закладаються основи здоров’я, повноцінного
фізичного розвитку та виховуються основні риси особистості людини. Тому
створення діючої системи фізичного виховання дітей 3-6 років завжди є
основним обов’язком педагогічного впливу дошкільного закладу.

Фізичне виховання має здійснюватися в тісному взаємозв’язку з моральним
розумовим, естетичним та трудовим. Саме за такого підходу воно буде
сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості.

Важливе місце в структурі фізичного виховання займають тематичні
фізкультурні свята, зокрема дні здоров’я. Під час виконання вправ,
проведення рухливих ігор діти не лише зміцнюються фізично, але й
отримують уявлення про моральні поняття чесності, доброзичливості,
відповідальності, етики поведінки тощо. Емоційна насиченість переважної
більшості вправ посилює їх вплив на формування особистості дитини.

Фізичні вправи та ігри в рамках проведення днів здоров’я здійснюються в
колективних формах. А отже, під час занять з фізичної культури у дітей
розвивається почуття колективізму, дисциплінованості, організованості,
тобто якості, потрібні в майбутньому навчанні або трудовій діяльності
людини.

Отже, актуальність теми полягає у необхідності визначення основних
підходів до використання конкретних форм фізичної культури в структурі
днів здоров’я та розробки методичних принципів їх проведення. Також
актуальним є питання співвідношення фізичного і морального виховання в
рамках проведення днів здоров’я та інших тематичних фізкультурних свят.
Адже значні досягнення у розвитку фізичних якостей та формуванні рухових
навичок підростаючого покоління можуть стати непотрібними для
суспільства, якщо молодь не матиме міцних позитивних моральних рис, не
буде активно працювати на благо суспільства. Таким чином, суспільно
корисний ефект фізичного виховання визначається тим, наскільки тісно
взаємопов’язане фізичне і моральне виховання.

Дослідженість теми. Тема фізичного виховання дошкільників достатньо
добре висвітлена у спеціальній педагогічній літературі, де окрім
загальних рекомендацій щодо організації життя дітей у дошкільному
закладі, режиму чергування праці і відпочинку, додержання гігієнічних
умов тощо значну увагу приділено й організації днів здоров’я як одному з
різновидів тематичних фізкультурних свят, подані методичні рекомендації
щодо їх підготовки та проведення, ролі вихователя під час цих заходів,
співвідношенню різних форм фізичної культури.

Джерельна база. Джерельною базою при написанні роботи слугували роботи
вітчизняних авторів: педагогів-методистів з організації фізичного
виховання у дитячих дошкільних закладах. Особливо можна відзначити
роботи Е. С. Вільчковського (Методика фізичного виховання у дитячому
садку. – К., 1979; Заняття з фізичної культури в дитячому садку. – К.,
1985; Форми виховання дітей у дошкільному закладі. – К., 2001) та А. П.
Щербака (Тематические физкультурные занятия и праздники в дошкольном
учреждении. – М., 2001).

Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох
основних розділів, висновків та списку використаної літератури.

І. Місце днів здоров’я в системі фізичного виховання дітей дошкільного
віку

1.1. Основні завдання проведення днів здоров’я у

дошкільних закладах

Спрямованість системи виховання та основні закономірності її
функціонування відображено в меті, завданнях та загальних принципах,
виходячи з яких здійснюється педагогічна діяльність з фізичного
виховання підростаючого покоління. Метою фізичного виховання, починаючи
з раннього дитинства, є формування фізично досконалої людини, зміцнення
здоров’я та підвищення її працездатності. Ця мета відображає суспільні
та особисті інтереси кожної людини.

Мета фізичного виховання розкривається та конкретизується в загальних
завданнях, які вирішуються залежно від особливостей вікового розвитку
дітей. Дошкільний період має велику пластичність та сприйнятливість до
засобів фізичної культури. Саме тому проведення днів здоров’я як одного
з різновиду тематичних фізкультурних свят має особливе значення в
дитячих дошкільних закладах і може забезпечити (в поєднанні з іншими
видами фізкультурних занять) не лише фізичне здоров’я, але й мотивацію
до занять фізичною культурою на все свідоме життя колишнього
дошкільника.

Проведення днів здоров’я може бути корисним лише при належному рівні
методичного забезпечення, свідомій і цілеспрямованій діяльності педагога
дошкільного дитячого закладу. В структурі мети, що встає перед таким
педагогом можна виділити оздоровчі, освітні та виховні завдання
проведення днів здоров’я.

Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя, зміцнення здоров’я,
всебічний фізичний розвиток, загартування та удосконалення функцій
організму дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності.

Основним результатом розв’язання оздоровчих завдань є покращання
фізичного стану дитини, її фізичного розвитку, підвищення захисних
властивостей та стійкості організму до різних захворювань, опору впливу
негативних умов зовнішнього середовища.

Освітні завдання спрямовані на формування певних систем рухових умінь та
навичок, ігрових дій, набуття доступних уявлень та знань про користь
занять фізичною культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги та
правила (включаючи валеологію).

Протягом дошкільною віку в дитини необхідно виробити так звану “школу
рухів”, до якої відноситься формування та удосконалення життєво важливих
умінь та навичок з ходьби, бігу, стрибків, метання предметів, лазіння,
ходьби на лижах, плавання, їзди на велосипеді та ін. Слід навчити дітей
регулювати свої рухи в просторі, часі та за фізичними зусиллями. Таким
чином, у них “закладаються основи технічно правильного виконання рухових
дій, засвоюється культура рухів”.

Завдяки високій пластичності нервової системи у дошкільників дуже швидко
встановлюються нервові зв’язки й формуються умовні рухові рефлекси.
Однак дитина повинна не тільки вміти користуватися своїми рухами у
звичайних обставинах, а й в умовах, які постійно змінюються в
повсякденному житті (в іграх, під час прогулянок, коли треба
перестрибнути через рівчак, підлізти на гілку тощо). Отже, сформовані
навички тих або інших рухів повинні бути не тільки міцними, а й
достатньо гнучкими (пластичними).

Застосування автоматизованих навичок дозволяє дитині економити свою
енергію й спрямовувати увагу на осмислення тих завдань, які виникають
під час ігрової діяльності.

У дошкільників формуються вміння та навички виконувати вправи на
шикування та перешикування, загальнорозвиваючі, спортивного характеру,
основні рухи, при проведенні днів здоров’я зі старшими дошкільниками
педагог може використовувати також елементи спортивних ігор (баскетбол,
футбол, хокей, городки, бадмінтон та настільний теніс). Їх засвоєння
сприяє поширенню рухового досвіду, що дозволяє більш впевнено діяти в
різноманітних умовах оточуючого життя.

Дітям дошкільного віку дають елементарні знання про користь виконання
фізичних вправ, способи виконання рухів (техніку), правила рухливих
ігор, призначення фізкультурного інвентаря та способи його зберігання;
доступні відомості про особисту та суспільну гігієну (правила догляду за
тілом, одягом, взуттям, фізкультурним обладнанням тощо); про спортивні
події у країні та світі, які цікавлять старших дошкільників та ін.

Виховні завдання спрямовані на формування позитивних моральних та
вольових рис характеру дитини засобами фізичної культури.

Заняття з фізичної культури, рухливі ігри, вправи спортивного характеру
сприяють вихованню в дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості,
сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині. До того ж, як
зазначає Т. І. Дмитренко: “Якщо рухи виконуються правильно, невимушене і
разом з тим виразно, емоційно, то це позначається на естетичних
почуттях, сприяє розумінню дитиною краси рухів”.

Зміст різноманітної рухової діяльності дітей включає чимало ситуацій,
які дозволяють використовувати їх для виховання почуття
відповідальності, стриманості, поваги до своїх товаришів та ін.
Необхідно постійно спиратись у процесі виховання на духовний світ
(почуття) дитини. Виховання, яке спрямоване тільки до розуму, свідомості
дитини, може породжувати в її ставленні до оточуючих людей бездуховність
та раціоналізм. Почуття являють собою емоційне ставлення до дійсності.
За своєю спрямованістю вони можуть відбивати інтелектуальне, естетичне,
моральне ставлення особистості до оточуючого її світу.

Доброзичливе ставлення, повага до дитини повинні бути основою
педагогічної позиції вихователя у формуванні її моральних та вольових
якостей під час проведення днів здоров’я та інших тематичних
фізкультурних свят у дошкільному закладі.

Виховання інтересу до рухової діяльності та формування потреби в
систематичних заняттях фізичними вправами слід починати з дошкільних
років. Позитивний їх вплив на організм дитини досягається лише тоді,
коли вони виконуються регулярно.

Самі по собі дні здоров’я нездатні забезпечити увесь комплекс
оздоровчих, освітніх та виховних завдань фізичного виховання,
обов’язковою умовою для досягнення цієї мети є регулярні заняття
фізкультурою при позитивному та активному ставленні до них дітей.
Останнє залежить від низки причин, серед яких найбільш важливими слід
вважати інтерес до рухової діяльності та її мотиви. Цікаве проведення
занять, участь у найулюбленіших рухливих іграх, виконання вправ
спортивного характеру сприяють розвитку інтересу до фізичних вправ.
Особливе значення при цьому має також особистість самого вихователя,
його організаторські здібності, знання методики, вміння чітко показати
вправи, встановити контакт з дитиною, враховувати психічні та
анатомо-фізіологічні особливості дітей ти ін.

Дошкільники мають біологічну потребу в рухах, вони дістають насолоду від
самого процесу виконання фізичних вправ. Позитивні емоції, інтерес та
задоволення, які викликають у дітей заняття фізичними вправами,
поступово переходять у звичку систематично займатися фізкультурою, брати
участь у рухливих іграх. Згодом ця звичка стає стійкою потребою, яка
продовжує зміцнюватися у шкільні роки.

Процес фізичного виховання дошкільників характеризується комплексністю
впливу на особистість дитини. Наприклад, якщо вихователь проводить
заняття з фізичної культури на належному методичному рівні, він
одночасно реалізує комплекс оздоровчих, освітніх та виховних завдань.
Виконання загальнорозвиваючих вправ, основних рухів (з оптимальним
дозуванням), участь у рухливій грі позитивно впливають на покращання
фізичного розвитку дитини, сприяють удосконаленню функціональних
можливостей її організму, формуванню правильної постави, розвитку
фізичних якостей. Одночасно формуються уміння та навички у різноманітних
фізичних вправах, які виконуються дітьми. Чітка організація заняття та
рухова діяльність дітей сприяють вихованню в них позитивних моральних та
вольових рис характеру.

1.2. Основні методичні принципи проведення днів здоров’я у дошкільних
закладах

Для дошкільників день здоров’я — це завжди радісна подія. Його чекають,
до нього готуються, він надовго запам’ятовується.

День здоров’я, тривалість якого не перевищує 40—50 хв., проводиться
приблизно один раз у квартал. Найчастіше спортивний зміст свята
погоджується із сезонними явищами. Тому вони можуть бути зимовими,
осінніми, весняними, літніми. Проводяться дні здоров’я в залі, у парку,
на лугу. У залежності від місця проведення і місяця, у якому проводиться
свято, складається його сценарій. Дні здоров’я, як і інші урочистості,
повинні супроводжувати радісною обстановкою, яскравими сюрпризами,
музикою, сміхом і веселощами.

Підготовка проведення днів здоров’я має багато спільного з підготовкою
фізкультурного дозвілля, але в ній є і ряд специфічних моментів.
Починається вона зі складання сценарію, у зміст якого входять різні
змагання. Але не слід захоплюватися тільки змагальними вправами, щоб не
перетворити свято в суцільне змагання. Адже головне призначення свята —
“веселити дітей, доставляти їм задоволення; тому не можна допускати, щоб
ці почуття розчинилися в гіркоті поразки для переможених”. Крім ігор і
вправ, у сценарій можуть бути включені концертні номери (пісня, один-два
вірша, загадки на фізкультурну тематику і т.д.). Дуже оживляє свято
виступ дітей з фізкультурними вправами і танцями зі скакалками,
стрічками, м’ячами й іншими предметами. Ці номери підготовляються
звичайно заздалегідь на фізкультурних і музичних заняттях, але можна
використовувати і виступи-експромти, наприклад, запропонувати дітям
поскакати під музику зі скакалками.

Не можна забувати і про сюрпризи. Вони є кульмінаційним моментом свята і
відбивають його специфіку. Сюрприз готується в строгій таємниці. Зразки
дитячої художньої літератури, журнали по дошкільному вихованню дають
вихователям різноманітний матеріал по підготовці сюрпризів. Велике
значення має оформлення залу чи площадки до дня здоров’я, що повинно
підкреслювати спрямованість цього свята. Воно повинно бути яскравим, але
не рясним. Одного-двох тематичних плакатів, виготовлених вихователем
разом з дітьми і двох десятків різнобарвних прапорців цілком достатньо.

При виготовленні красивих плакатів вихователь може удатися до наступного
способу: збільшити до бажаних розмірів потрібний малюнок, обвести
основні контури деталей і запропонувати дітям їх розфарбувати. Плакати
для свята, проведеного на площадці, потрібно робити трохи більшого
розміру, чим для свята в приміщенні (приблизно 80(100 чи 100(120 см).

Своєрідним оформленням служить спортивний одяг і взуття дітей. До свята
можна підготувати іграшки, малюнки, вироби з природного матеріалу,
значки, медалі й інші подарунки, що дарують переможцям змагань чи всім
учасникам.

Починати день здоров’я можна по-різному. Якщо проведення його стало
традицією в дитячому саду, то початком може служити звучання сигналу,
який діти разом з вихователем вибрали символом фізкультурного свята.
Наприклад, на самому видному місці площадки вивішується яка-небудь
емблема, а сигналом служить мелодія традиційної спортивної пісні. Свято
можна почати з чи вітання інсценівки знайомої дітям казки, наприклад
«Зайчикова хатинка».

Сидить зайчик на дорозі, плаче. Лисиця вигнала його з хатинки. Діти
обіцяють прогнати лису. Заєць веде їх до хатинки в глиб лісу. На заячій
стежці, звичайно, зустрічаються різні перешкоди. Діти проганяють лисицю.
При цьому вони проробляють різні вправи: підлазять, тікають, стрибають і
т.д. Очевидно, початок свята повинен бути інтригуючим, захоплюючим.

Перше завдання звичайне буває фронтальним (найчастіше це гра). Особливе
значення мають сюрпризні моменти. В одному сценарії можна передбачити
трохи маленьких і один великий — головний сюрприз. Маленькі сюрпризи
випереджають черговий номер програми. Великий сюрприз виражає головну
ідею свята чи є самим веселим його моментом, особливо, якщо пов’язаний з
роздачею подарунків чи частуванням дітей. У сюрпризі беруть участь, як
правило, дорослі, тому що треба не просто виступити, а зіграти. І ніякий
сценарій не може передбачити усіх відтінків кожної ролі, спланувати до
дріб’язків реакцію глядачів і учасників.

Успіх свята багато в чому залежить від ведучого, котрий є “сполучною
ланкою між дитячою аудиторією і виступаючими”. Він задає тон святу:
першим починає аплодувати, сміється, зображає подив, сперечається в
потрібних ситуаціях, заохочує дітей, організує учасників свята і гостей,
тобто ведучий тримає у своїх руках усі ниточки свята.

Закінчується свято шикуванням команд. Журі оголошує переможця, і
учасникам свята вручає пам’ятні сувеніри, щоб діти запам’ятали свято.

ІІ. Проведення рухливих ігор в структурі організації днів здоров’я

2.1. Місце і роль рухливих ігор в фізичному

вихованні дошкільників

Рухливі ігри є одним із важливих засобів фізичного виховання дітей
дошкільного віку. Вони сприяють формуванню та вдосконаленню життєво
необхідних рухів, всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров’я
дитини, вихованню позитивних моральних та вольових якостей. Підкреслюючи
універсальність цього засобу виховання, А. С. Макаренко писав: “Гра має
важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого
має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох
поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього
діяча відбувається насамперед у грі”.

Правильно підібрані рухливі ігри активно впливають на розвиток організму
дошкільників за умови вмілого керівництва ними, позитивно впливають на
серцево-судинну, дихальну та інші системи, збуджують апетит і сприяють
міцному сну.

Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють
збагаченню її рухового досвіду, закріплюють вміння і навички основних
рухів ходьби, бігу, стрибків, рівноваги тощо. Швидка зміна обставин під
час гри привчає дитину користуватися своїми рухами відповідно до тієї
або іншої ситуації.

Цінність цих ігор також у тому, що вони впливають на розвиток у дітей
таких важливих фізичних якостей, як швидкість, спритність, витривалість
тощо.

Так, для розвитку швидкості проводять ігри, які потребують негайних
рухових дії в обставинах, що швидко змінюються, ускладнених додатковими
завданнями, а також ігри з подоланням певної відстані за найкоротший
час.

Для розвитку у дошкільників спритності використовують ігри, де діти
виконують складні за координацією рухи: влучити в ціль, показати
засобами пантоміми фігуру та ін.

Розвивати силу окремих м’язів рук, ніг та тулуба можна в іграх, які
потребують короткочасного силового напруження “Хто далі кине?”, “Хто
краще стрибне?”.

Витривалість розвивається в іграх з інтенсивною руховою діяльністю, але
оптимальною в часі для кожної вікової групи.

Досвід кращих вихователів, а також спеціальні дослідження показують,
що рухливі ігри мають значний вплив на виховання позитивних моральних та
вольових якостей у дошкільників. Свої дії учасники гри підпорядковують
її правилам, які регулюють поведінку, сприяють вихованню свідомої
дисципліни, привчають відповідати за конкретні вчинки, розвивають
почуття товариськості. У колективних іграх у дитини формуються поняття
про норми громадської поведінки, виробляються організаційні навички,
виховується прагнення до перемоги, сильна воля, стійкість, витримка.
Спільний інтерес, викликаний грою, об’єднує дітей у дружний колектив.

Рухливі ігри ефективно впливають на розумовий розвиток дитини,
допомагають уточнити уявлення про навколишній світ, різні явища природи,
поширюють світогляд. Виконуючи різноманітні ролі, імітуючи дії птахів,
тварин, комах, діти на практиці застосовують здобуті знання про життя,
поведінку, способи пересування цих тварин.

Під час ігрової діяльності у дошкільнят створюються позитивні умови для
розвитку уваги, сприймання, уточнення певних понять, творчої фантазії,
пам’яті. У процесі гри діти обмірковують, що і як краще зробити,
розмовляють між собою, підраховують кількість влучань у ціль,
“поквачених” гравців. Усе це сприяє розвитку мови, швидкості мислення,
творчості та кмітливості.

Ігри широко використовуються як засіб естетичного виховання, тому що
діти відображають оточуючий світ через ігровий образ, певну роль. До
змісту багатьох ігор входять знайомі їм вірші або пісні. Усе це дозволяє
поглиблювати естетичні переживання дошкільнят. Чітке й швидке виконання
рухів, погодженість дій під час гри, особливо коли вони проводяться під
музику, формують естетичні почуття дошкільників, привчають помічати
красу рухів. Різноманітні шикування та перешикування – в коло, шеренгу,
колону – вимагають точності рухів, дотримання правильної постави, уваги
та розвивають у дітей почуття прекрасного.

Участь у грі тісно пов’язана з емоційними, в тому числі естетичними
почуттями дітей, крім того, в ході її вихователем контролюється їх
свідома поведінка. Тому необхідно так спрямувати ігрову діяльність, щоб
вона, торкаючись естетичних почуттів, дозволяла старшим дошкільникам
правильно оцінювати її.

2.2. Методичні принципи проведення рухливих ігор

З дітьми дошкільного віку проводять три види рухливих ігор: сюжетні
ігри, ігрові вправи (несюжетні ігри) та ігри з елементами спорту
(городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей).

В основу сюжетних рухливих ігор покладено життєвий досвід дитини, її
уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів). Наприклад, з
розповідей дорослих, телепередач, спостережень за навколишнім життям
діти дізнаються про поведінку тварин і птахів (як ходить клишоногий
ведмедик, дзьобають зернята пташки та ін.), а потім під час гри
відтворюють рухи, характерні для того або іншого образу.

Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов’язані з її сюжетом.
Наприклад, зайці стрибають у лісі, а мисливці полюють на них; бджілки
літають, сідають на квіточки, збирають мед. Більшість сюжетних ігор
колективні, і діти привчаються в них погоджувати свої дії з діями інших
гравців, не вередувати, діяти організовано, як вимагають правила.

Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових
завдань відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки дітей.
Якщо в сюжетних іграх основну увагу гравців спрямовують на створення
образів, досягнення певної мети і точне виконання правил, що часто
приводить до ігнорування чіткості рухів, то під час ігрових вправ
дошкільнята повинні бездоганно виконувати основні рухи (влучити м’ячем
у ціль; пролізти в обруч, не торкаючись його та ін.). Такі вправи
застосовують здебільшого для вдосконалення у дітей конкретних рухів.
Дозування вправ у цих іграх, на відміну від сюжетних, визначають
конкретніше, що також є однією з позитивних сторін.

Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовують в усіх вікових
групах, організація і методика їх проведення має багато спільного.

Досвід показує, що оптимальні умови для досягнення позитивних
результатів у розвитку рухів дошкільнят створюються за умови поєднання
конкретних рухових завдань у формі ігрових вправ, спрямованих
здебільшого на чіткіше виконання певних рухових дій та сюжетних ігор, у
процесі яких рухи, засвоєні дітьми раніше, вдосконалюються в різних
умовах.

Проведення ігор з елементами спорту вимагає чіткого пояснення правил,
які обумовлюють процес змагань між окремими дітьми або командами.
Обов’язковим є оволодіння кожною дитиною руховими навичками (технікою
рухів), які визначають результат змагань.

Майданчик для проведення рухливих ігор обмежують добре помітними
лініями. Оскільки дітям, захопленим грою, важко стежити за умовними або
нечіткими лініями, тимчасову розмітку в середині майданчика роблять для
кожної гри окремо. Використовують палички, прапорці, булави. Узимку
лінії розмічають темним порошком (дрібним вугіллям, золою) або синькою.
Щоб запобігти травмам, особливо в іграх з бігом і ловінням, лінії
проводять на відстані 1,5-2 м від стін, парканів та інших предметів.

Для проведення багатьох ігор потрібний різноманітний інвентар: м’ячі,
прапорці, обручі, скакалки, булави. Бажано, щоб він був яскравим
(кольоровим), добре помітним у грі. Приладдя та інвентар готують
заздалегідь, щоб на його розміщення й роздачу не затрачати багато часу.

Дрібний інвентар доцільно роздати після пояснення правил гри, інакше
діти будуть неуважними. У старших групах для роздавання та розміщення
інвентарю вихователь залучає дітей, спостерігаючи, щоб вони робили це
організовано й швидко.

До проведення гри треба добре підготуватись: вивчити її зміст, правила,
вірші та пісні, що її супроводять. Перед тим, як розпочати гру, бажано
зацікавити дітей, щоб вони краще виконували рухи, які становлять її
зміст.

Під час пояснення змісту гри дошкільнят розміщують так, щоб кожний добре
бачив і чув вихователя. Найкраще розставити їх у ті положення, з яких
вони починають гру. В іграх із шикуванням у коло вихователь стає разом з
дітьми у коло. Якщо гра починається з руху врозтіч, дітей зручніше
шикувати в шеренгу або зібрати їх біля себе у півколо, щоб усім було
добре чути розповідь й видно те, що їм показуватимуть.

Під час пояснення гри не рекомендується ставити дітей обличчям до сонця
або іншого джерела світла, бо це негативно впливає на зір і розпорошує
увагу.

Пояснювати зміст гри треба виразно, дохідливе, коротко, щоб не
стомлювати дітей. Розповідь повинна викликати яскраве уявлення про
дійових осіб, які зображатимуться. Емоційно-образне повідомлення сюжету
допомагає дошкільнятам краще уявити ігрову ситуацію й виразніше
виконувати рухи, характерні для певного образу. У ході гри правила
роз’яснюються й уточнюються.

Для кращого засвоєння гри рекомендується, особливо у молодших групах,
найскладніші моменти пояснювати жестом і показом деяких рухів.

Перед цим бажано нагадати дітям, як треба бігати, стрибати, кидати м’яч
тощо. Іноді основний рух можна виконати кілька разів до початку гри.
Наприклад, у грі “Влучи в кільце” діти спочатку виконують декілька разів
кидки м’яча в кільце, а потім починають гру, під час якої відбувається
змагання між командами.

Правила гри детально пояснюють лише в тому випадку, якщо вона
проводиться вперше. Повторюючи її, тільки нагадують основний зміст. Якщо
вводяться ускладнення, потрібно роз’яснити додаткові правила і способи
виконання дій. Пояснивши гру в старших групах, вихователь перевіряє, чи
всі діти зрозуміли її, ставить їм кілька запитань про зміст і правила.
Якщо діти добре зрозуміли правила та ігрові дії, які вони повинні
виконувати, гра проходить злагоджено й чітко.

Обов’язковою умовою проведення командних ігор у старших групах є
правильне комплектування команд (підгруп). Вони мають бути рівні за
силами й складом. У практиці є кілька способів поділу гравців на
команди: за допомогою рахунку або фігурного марширування, а також за
призначенням капітанів.

При розподілі дітей за допомогою рахунку вони шикуються в шеренгу, а
потім розраховуються на таку кількість номерів, скільки має бути у грі.
Внаслідок цього способу команди не завжди формуються рівні за силами.

Розподіл гравців фігурним маршируванням здійснюється так: діти
перешиковуються з колони по одному в колону по два, по три, де кожна з
новоутворених колон – одна з команд. Такий розподіл гравців не потребує
багато часу.

Па початку гри діти можуть самі обрати капітанів залежно від кількості
команд. Призначені капітани по черзі обирають гравців. Це дає змогу
швидко укомплектувати команди, рівні за силами.

Усі способи розподілу дітей на команди слід запроваджувати відповідно до
характеру та умов проведення рухливої гри.

Після пояснення правил гри, обрання ведучого, розподілу гравців на
команди, розставивши відповідно дітей (у залі або на майданчику),
вихователь переходить до її проведення. Кожна рухлива гра починається за
умовним сигналом (оплески у долоні, свисток, змах прапорцем або рукою)
або командою вихователя. Сигнал подається після того, як вихователь
переконався, що всі діти добре засвоїли правила й зайняли відповідні
місця.

В іграх з розподілом дітей на підгрупи, особливо в естафетах, бажано
користуватися командами: “Увага!”, “Руш!” Останню з них іноді замінюють
свистком. Це сприяє виробленню в дітей швидкої реакції на відповідні
сигнали.

Ігри сюжетного характеру де немає моменту змагання, не потребують чітких
команд. Можна спокійно сказати, – “Гру почали” – або попередити дітей,
що гра починається після слів: “Один, два, три!” Після того, як гра
розпочалася, вихователь уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців.

Під час гри педагог дає вказівки дітям, які допускають помилки або
порушують правила. Зауваження слід робити, не заважаючи ходу гри, не
зупиняючи учасників. Практично усі автори методичних вказівок згодні з
тим, що гру не бажано несподівано зупиняти. Гру зупиняють лише тоді,
коли більшість допускає грубі помилки і необхідно додатково пояснити її
правила.

Особливої уваги потребують малоактивні й ослаблені діти, які недостатньо
орієнтуються у завданні, бояться перестрибнути через “рів”, підійти
близько до “ведмедя” або “вовка”; їм треба своєчасно допомогти
(підтримати за руку під час переходу через “місток” та ін.),
підбадьорити, щоб вони були впевненішими.

У проведенні рухливих ігор набагато важче визначити фізичне
навантаження, ніж під час виконання фізичних вправ, не пов’язаних з
ігровими діями. Воно залежить від загального навантаження на заняттях з
фізичної культури, характеру діяльності дітей на прогулянках, від їхньої
активності та інших факторів.

Ігрова діяльність своєю емоційністю захоплює дітей, – і вони не
відчувають втоми. А тому, щоб дошкільнята не перевтомлювалися, потрібно
своєчасно знизити інтенсивність рухів.

ІІІ. Виховні аспекти проведення днів здоров’я

3.1. Виховне значення фізичних вправ

Самі по собі фізичні вправи без цілеспрямованого впливу на вихованця
іншими засобами не можуть формувати моральний вигляд дитини. Фактично
“конкретний ефект будь-якої вправи залежить не тільки від властивостей,
притаманних самій вправі, але і від ряду умов її виконання”. Тому треба
розглядати сутність кожної вправи в єдності з методикою її проведення й
інших істотних умов.

Виховання дисциплінованості, організованості в процесі занять фізичними
вправами повинне передбачати систематичне приучення до дотримання
встановлених норм. У деяких випадках ці правила повинні стати
традиційними.

Навчання руховим діям і застосування їх повинне проходити в різних
умовах. Це дає простір для мобілізації і розвитку інтелектуальних
якостей вихованця, прояву ним особистісних якостей і створює можливість
вихователю коректувати поводження дітей. Насамперед, привчати дітей до
ввічливості, тактовності, уважного ставлення до товаришів, дорослих
підкріплюється наявністю існуючих правил у рухливих іграх, у парних
вправах, у колективних діях.

Діяльність на заняттях фізичними вправами повинна бути спрямована на
розвиток самостійності, ініціативності.

У процесі занять необхідно привчати дітей до самообслуговування: давати
завдання забрати спортивний інвентар, привести інвентар у робочий стан,
підготувати місце занять (на доступному для дітей рівні).

Потрібно враховувати вплив зовнішнього середовища, у якому відбуваються
заняття, на формування естетичних почуттів і суджень.

Варто пам’ятати, що музичний супровід рухів емоційно збагачує дітей, дає
можливість повніше зрозуміти рух і краще його виконувати, тому що засоби
музичної виразності (сила звуку, темп, ритм і ін.) викликають відповідні
відтінки реакцій у рухах.

Необхідно щораз підбирати найкращу пропорцію між прийомами, що роблять
заняття задоволенням і навіть розвагою, і прийомами, що привчають
серйозно і наполегливо працювати.

Чим старше діти, тим важливіше необхідність розвивати інтерес не тільки
до процесу занять фізичними вправами, але і до результатів діяльності.

Поряд з розвитком рухових здібностей, одночасно розвиваються вольові
якості: сміливість — у діях, що вимагає подолання страху; рішучість — у
ситуаціях, де потрібно діяти негайно слідом за прийнятим рішенням;
самовладання — уміння володіти собою і багато інших необхідних якостей
характеру.

3.2. Виховання мотивації до здорового способу життя

Ми живемо у час, який можна справедливо назвати переломним. Стара
адміністративно-командна система вже відійшла у минуле, але нові реалії
нашої молодої держави відзначаються, на жаль, багатьма негативними
моментами: безробіття, зниження життєвого рівня, невпевненість в
завтрашньому дні. Значною мірою це позначається й на дітях, з року в рік
спостерігаються тривожні тенденції збільшення соматичних захворювань
серед дітей, катастрофічне зниження рівня здоров’я підростаючого
покоління, від батьків дітям передаються такі душевні стани як
нервозність, стурбованість, страх. Отже, якщо ми не хочемо, щоб
підростаюче покоління стало “втраченим поколінням” слід серйозно
замислитися над впровадженням позитивних життєвих орієнтирів, і зокрема
створенням мотивації до здорового способу життя починаючи від самого
раннього періоду життя людини.

Слід зазначити, що не дивлячись на досить великий обсяг спеціальної
літератури з питань фізичного виховання дошкільників, питанням мотивації
здорового способу життя в дошкільному віці в методичній літературі
радянських часів приділялося недостатньо уваги, цей пробіл певною мірою
заповнюють спеціальні видання, випущені в останні роки, що перебувають в
популярному зараз річищі загального курсу на валеологічну освіту
населення.

Серед методичних рекомендацій, які можуть стати у нагоді при вирішення
завдань формування у дошкільників мотивації на здоровий спосіб життя в
рамках проведення днів здоров’я можна виділити наступні:

1. Викладання матеріалу на доступному дітям дошкільного віку рівні.
Сучасні дошкільники багато в чому розвиненіші і ерудованіші, ніж
вихованці дошкільних закладів минулих років; радіо, телебачення,
комп’ютерні засоби комунікації вже в цьому віці формують зародки певної
особистісної й соціальної позиції, але педагог повинен покладатися
насамперед на безпосередній чуттєвий досвід дітей, уникати складних для
розуміння узагальнень і логічних висновків, адже здатність до
узагальнень і абстрактного мислення в цьому віці ще не розвинута.

2. Необхідно широко використовувати засоби наочності. Яскраві й помітні
картинки, фігурки, емблеми привертають увагу дошкільника. Привернути
увагу дитини якимось кольоровим малюнком нескладно, складність полягає у
правильному методичному використанні наочного матеріалу, за допомогою
якого можна вирішувати складні дидактичні завдання, особливо серед
старших дошкільників, які вже володіють початками аналітичного мислення,
можуть встановлювати найпростіші причинно-наслідкові зв’язки.

3. Поєднання розповідей вихователя з безпосередньою ігровою діяльністю
дітей. Вище вже йшлося про неприпустимість перевантаження днів здоров’я
елементами змагання, також недоцільно перетворювати такі дні у суцільну
розповідь, яка в силу особливостей протікання нервово-психічних процесів
у дітей дошкільного віку просто не може бути сприйнята ними.

Виходячи з вищенаведених загальних положень можна розробити й конкретні
методичні рекомендації щодо проведення тематичних днів здоров’я:
наприклад, присвячених збереженню здоров’я серця, необхідності вчасно
лягати спати, робити ранкову гімнастику та ін.

Далі викладено сценарій тематичного дня здоров’я, де в доступній для
дітей дошкільного віку формі розповідається про збереження здоров’я
серцево-судинної системи.

Мета: познайомити дошкільників з роботою людського серця; формувати
свідоме відношення до виконання вправ і ігор, що найбільш корисні для
зміцнення серцевого м’яза; навчити правилам поведінки, при дотриманні
яких серце зберігається здоровим; удосконалювати навички самостійного
виконання загальрозвиваючих вправ.

Матеріал: малюнок серця; схема кровоносних судин; фонограма записів
биття людського серця і мелодій популярних дитячих пісень; м’ячі
червоного і синього кольору.

Починається проведення тематичного дня здоров’я зі звернення педагога до
дітей: “Я дам вам послухати пісеньку, що складається усього з двох слів:
“тук-тук”.

Прослуховування фонограми биття людського серця.

Педагог говорить: “Так б’ється серце у вашої мами”.

Діти обговорюють почуте. Педагог продовжує: “Таку ж пісню виконує і
серце в кожного з вас. Ви її можете почути в будь-яку хвилину. Для цього
потрібно покласти пальці на зап’ястя, на горло чи на скроню. Поштовх
крові в судинах, що ви відчуєте, означає, що серце зробило удар, тобто
скоротилося і послало чергову порцію крові по судинах».

Обговорення схеми кровоносних судин.

Педагог звертається до дітей:

— Уявіть собі пароплави, що везуть різні вантажі по нашій ріці Дніпру.
Так і серце, скоротивши, виштовхує червону ріку крові в артерії, по яких
«пароплави» з киснем з живильними речовинами із з’їденої нами їжі
відправляються в далеку подорож по всіх клітинках нашого організму. У
якім би місці ви випадково ні порізалися, обов’язково піде кров. Але це
ще не усі. Саме дивне попереду: кров’яні пароплави, віддаючи кисень і
харчування, забирають в організму вуглекислий газ і шкідливі, непотрібні
речовини. Вони вивозять їх по синіх венах, обмінюючи знову на кисень і
корисні речовини.

Педагог пропонує дітям перевірити, наскільки вони уважні.

Естафета “Кров’яні пароплави”

Діти розподіляються на дві команди —“Артерія” і “Вена”. Перед командами
стоїть кошик з червоними м’ячами — «корисними для організму речовинами»,
а на протилежній стороні залу поміщають кошик із синіми м’ячами —
«шкідливими речовинами». По сигналі учасники команди «Артерія»переносять
по черзі червоні м’ячі з першого кошика в другого, а діти з команди
«Вена» — сині м’ячі з другого кошика в перший.

По закінченні естафети педагог говорить: «На закінчення нашого заняття я
хочу нагадати вам правила, дотримуючись яких ви збережете своє серце
здоровим.

1. Регулярно займайтеся фізкультурою, бігайте і грайте.

2. Обов’язково відпочивайте вдень і вночі.

3. Їжте те, що дає мама чи вихователь, — усі ці продукти дуже корисні.

4. Якщо ви хворі, лежите в постелі стільки часу, скільки призначив
лікар.

І тоді ваше серце буде здоровим і сильним».

Висновки

Підбиваючи підсумки дослідження теми можна дійти висновку, що у
позитивному впливі, який справляють дні здоров’я на дітей дошкільного
віку можна виділити три аспекти: фізичний, розумовий та
морально-естетичний.

Фізичний аспект полягає у розширенні в процесі виконання різноманітних
вправ функціональних можливостей організму, розвиваються координаційні
здібності, окомір, сила, швидкість, витривалість та інші якості, у
перспективі це позитивно відбивається на оволодінні дошкільниками
трудовими діями.

Розумовий аспект полягає у сприянні розумовому розвиткові дитини, в
процесі занять фізкультурою часто виникають рухові пізнавальні ситуації,
розв’язання яких потребує від дитини певного розумового напруження,
наприклад, виконуючи будь-яке рухове завдання дитині потрібно продумати,
як виконати вправу більш чітко і швидко, що необхідно передбачити для
уникнення помилок тощо, усе це становить певний ланцюг психічних
операцій, які включають спостереження, узагальнення, прийняття рішення.
Розумовий розвиток буде здійснюватися більш успішно, якщо вихователь
створює проблемні ситуації, в яких діти мають приймати правильні рішення
і діяти творчо.

Морально-естетичний аспект проявляється насамперед у естетичному
вихованні дошкільників, яке спрямоване на формування у дітей почуття
прекрасного, вміння оцінювати оточуючу дійсність за законами краси; у
процесі фізичного виховання розвиваються здібності сприймати, відчувати
і правильно розуміти прекрасне у руховій діяльності та поведінці дитини,
в її гармонійній будові тіла, стрункій поставі. Великий естетичний
потенціал закладено у самому змісті фізичних вправ. Оволодіваючи
руховими діями, діти намагаються виконати їх чітко, виразно, що сприяє
вихованню естетичних почуттів. В рамках проведення днів здоров’я педагог
може виховувати також визначні моральні якості: бажання допомагати
іншим, ввічливість, товариськість, витримку, сміливість, розповіді про
основи здорового способу життя, будову людського тіла, необхідність
зберегти здоров’я дитини формують мотивацію дошкільників до здорового
способу життя.

Слід також зазначити, що фізичне виховання тісно пов’язане з трудовим.
Таким чином, можна сказати, що проведення днів здоров’я в дошкільних
закладах створює передумови для високопродуктивної праці людини в
майбутньому. Під час проведення днів здоров’я дошкільники (особливо
старших груп) виконують нескладні трудові операції: розставляють
фізкультурний інвентар в залі або на майданчику, допомагають очистити
від снігу (взимку) майданчик або листя з дерев та кущів (восени),
повертають інвентар на свої місця та ін. Позитивна оцінка трудової
активності дітей з боку вихователя зміцнює свідомість дітей у
необхідності суспільно корисної праці.

Посильна для дошкільників праця не тільки формує у них відповідні
трудові навички, а й розвиває такі фізичні якості, як спритність сила,
витривалість, усе це сприяє покращенню фізичного розвитку дітей. Таким
чином, якщо періодичне проведення днів здоров’я є необхідною основою
праці, то праця, в свою чергу, також впливає на фізичний розвиток
дитини.

Список використаної літератури

Вільчковський Е. С. Заняття з фізичної культури в дитячому садку. – К.,
1985.

Вільчковський Е. С. Методика фізичного виховання у дитячому садку. – К.,
1979.

Вільчковський Е. С. Форми виховання дітей у дошкільному закладі. – К.,
2001.

Дмитренко Т. І. Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку. –
К., 1976.

Дмитренко Т. І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і
дошкільного віку. – К., 1973.

Ленерт Г. Спортивные игры и упражнения для детей дошкольного возраста. –
М., 1979.

Макаренко А. С. Твори. У 4 т. – К., 1954.

Пензулаева Л. И. Подвижные игры и игровые упражнения для детей 5-7 лет.
– М., 2001.

Семейкин И. А., Красавина В. Ф., Дудар В. А. Актуальные проблемы
физического и трудового воспитания дошкольников. – Омск, 2000.

Шарыпова Л. В. Физическое воспитание детей младшего дошкольного
возраста. – Норильск, 2001.

Шилкова И. К., Большев А. С., Силкин Ю. Р. Здоровьеформирующее
физическое развитие. Развивающее двигательные программы для детей 5-6
лет. – М., 2001.

Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в дошкольном
учреждении. – М., 2001.

Юдина Г. Главное чудо света. – М., 1995.

Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в
дошкольном учреждении. – М., 2001. – С. 9.

Семейкин И. А., Красавина В. Ф., Дудар В. А. Актуальные проблемы
физического и трудового воспитания дошкольников. – Омск, 2000. – С. 4.

Дмитренко Т. І. Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку.
– К., 1976. – С. 22.

Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в
дошкольном учреждении. – М., 2001. – С. 12.

Дмитренко Т. І. Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку.
– К., 1976. – С. 8.

Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в
дошкольном учреждении. – М., 2001. – С. 33.

Глазырина Л. Д. Методика физического воспитания детей дошкольного
возраста. – М., 2001. – С. 100.

Вільчковський Е. С. Заняття з фізичної культури в дитячому садку. – К.,
1985. – С. 71.

Глазырина Л. Д. Методика физического воспитания детей дошкольного
возраста. – М., 2001. – С. 101.

Пензулаева Л. И. Подвижные игры и игровые упражнения для детей 5-7 лет.
– М., 2001. – С. 19.

Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в
дошкольном учреждении. – М., 2001. – С. 39.

Макаренко А. С. Твори. У 4 т. – К., 1954. – Т. 4. – С. 366.

Шилкова И. К., Большев А. С., Силкин Ю. Р. Здоровьеформирующее
физическое развитие. Развивающее двигательные программы для детей 5-6
лет. – М., 2001. – С. 17.

Шилкова И. К., Большев А. С., Силкин Ю. Р. Здоровьеформирующее
физическое развитие. Развивающее двигательные программы для детей 5-6
лет. – М., 2001. – С. 17.

Там само. – С. 18.

Там само.

Шарыпова Л. В. Физическое воспитание детей младшего дошкольного
возраста. – Норильск, 2001. – С. 59.

Вільчковський Е. С. Заняття з фізичної культури в дитячому садку. – К.,
1985. – С. 88.

Вільчковський Е. С. Методика фізичного виховання в дитячому садку. –
К., 1979. – С. 48.

Дмитренко Т. І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і
дошкільного віку. – К., 1973. – С. 104.

Вільчковський Е. С. Заняття з фізичної культури у дитячому садку. – К.,
1985. – С. 91.

Дмитренко Т. І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і
дошкільного віку. – К., 1973. – С. 105.

Вільчковський Е. С. Методика фізичного виховання в дитячому садку. –
К., 1979. – С. 51.; Ленерт Г. Спортивные игры и упражнения для детей
дошкольного возраста. – М., 1979. – С. 5. та ін.

Пензулаева Л. И. Подвижные игры и игровые упражнения для детей 5-7
лет. – М., 2001. – С. 77.

Семейкин И. А., Красавина В. Ф., Дудар В. А. Актуальные проблемы
физического и трудового воспитания дошкольников. – Омск, 2000. – С. 44.

Вільчковський Е. С. Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. –
К., 2001. – С. 62.

Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в
дошкольном учреждении. – М., 2001. – С. 111.

Вільчковський Е. С. Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. –
К., 2001. – С. 63.

Семейкин И. А., Красавина В. Ф., Дудар В. А. Актуальные проблемы
физического и трудового воспитания дошкольников. – Омск, 2000. – С. 46.

Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в
дошкольном учреждении. – М., 2001. – С. 59.

Юдина Г. Главное чудо света. – М., 1995. – С. 90.

PAGE 1

PAGE 6

PAGE 10

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018