Реферат на тему:
Здоровий спосіб життя дітей у сім’ї
1. Професія – бути дитиною
Багато говорять про нелегку професію бути батьками: важко, багато
обов’язків, фінансові витрати, неможливо втекти від щоденних клопотів і
таке інше. На 100% вірно, діти дійсно вимагають самовіддачі щодня и без
компромісів. Але кожна медаль має, як правило, й зворотну сторону. Ми
живемо в дорослому світі, у якому все налаштовано для дорослих. Дитячі
майданчики в наших містах, як гетто, лише підкреслюють вторинність
цінності дитячого світу.
Так, є професія бути батьком-мамою – і її кінцевий результат, так би
вити, вершина кар’єри – виховати дорослу щасливу людину. “А жит-дитини?
Навряд чи воно є набагато легшим від занять дорослих.
Говорячи словами Януша Корчака, – всі ми родом з дитинства. Ми теж
колись були дітьми, ми теж багато чого не вміли, чи точніше нічого не
вміли, але всього навчились. Частіше пригадуймо те, що нас хвилювало і
непокоїло в дитинстві, тоді зможемо краще зрозуміти дітей. Наприклад,
пригадаймо, що Дітям, значно більше ніж дорослим, потрібна увага.
Взагалі, якщо людина щаслива у сім’ї, вона більш впевнена у собі,
успішна в кар’єрі і краще виходить з кризових ситуацій, а значить, має
краще здоров’я. Дуже важливо забезпечити дитині психологічний комфорт та
емоційне благополуччя на всіх етапах її розвитку. Як це зробити?
Колись давно, я прочитала книжку Росса Кемпбелла “Як по справжньому
любити дітей”. Підсумовуючи свій досвід виховання чотирьох дітей, він
сформулював цікаву теорію. Використовуючи її принципи на практиці, можна
уникнути багатьох психологічних проблем у вихованні дитини. Ми
спробували це зі своїми дітьми і не помітили, як деякі поради Росса
Кемпбелла вже стали звичкою, нормою життя для нашої сім’ї. Ось основні
принципи, яких варто притримуватись.
Діти потребують безумовної любові. Вони завжди повинні бути впевнені, що
батьки їх люблять. І це почуття не залежить від їх слухняності і оцінок
у школі. Якщо вам вдасться не тільки любити своїх дітей, а і дати їм
зрозуміти і відчути це, – частина шляху до щастя дітей вже пройдена.
Частіше свою любов до дітей приховують тати, багато чоловіків вважають,
що прояви почуттів це не чоловіче заняття. Вони помиляються і
позбавляють себе і дітей безцінних хвилин спілкування, які можуть мати
вирішальне значення для них обох. Тому що в будь-якому віці – в ранньому
дитинстві чи в підлітковому – дитині потрібен тілесний контакт з мамою
чи татом. Чим менша дитина, тим триваліший мас бути контакт.
Новонароджена дитина майже весь час повинна перебувати на руках чи біля
дорослого. Дітям 15-17 років достатньо 10 хвилин поборотись з татом, чи
посидіти біля мами 20-30 хвилин. Спробуйте застосувати це правило для
дитини, яка погано поводиться і поведінка її, на вашу думку, є не
керована. Як тільки емоціональні потреби дитини будуть задоволені, ви
побачите вражаючі результати.
Вихователі дошкільних закладів знають, про що я кажу. Маленьких діток
просто не можливо заспокоїти, якщо не взяти їх на руки і не погладити. У
старших дітей визначити потребу в тілесному контакті важче, але це не
значить, що вони його не потребують.
“Очі в очі”. Одна дуже мудра вчителька початкових класів, де вчилась моя
дитина, на батьківських зборах завжди наголошувала: “Старайтесь дивитись
дитині увічі, коли говорите з нею”. Американські сімейні психологи ввели
цю пораду в ранг правила. Я намагаюсь, іноді з останніх сил,
користуватись цим правилом в повсякденному житті.
Завдяки контакту “очі в очі” дорослий уважніше вислухає і краще зрозуміє
проблеми маленької людини. Повірте мені, ваші зусилля окуплять-коли в
підлітковому віці батьки, а не друзі з вулиці, першими будуть знати те
що турбує дитину. Багато батьків наштовхуються на стіну непорозуміння
між ними та дітьми, що подорослішали. Фундамент цієї стіни закладається,
коли на запитання дитини дорослий відповідає байдужим мугиканням. Іноді
зруйнувати стіну не вдається вже ніколи.
Поради Росса Кемпбелла допомагають нам уникнути багатьох проблем у
вихованні дітей. Оскільки нашим дітям від 1,5 року до 15, то кожного дня
життя ставить перед нами різнопланові завдання, кожний день ми здаємо
іспит з психології, педагогіки, медицини, просто кмітливості і
винахідливості.
2. Сімейний відпочинок
Так склалось, що в нашій сім’ї відпочинком називається не тільки
спільний перегляд телепередач. Походи, подорожі, просто прогулянки є
невід’ємною частиною нашого життя. Карпати, які ми можемо бачити з вікна
нашої квартири, постійно кличуть нас до себе в гості, завжди залишаючи
непройденими ще якісь маршрути, непідкореними ще якісь вершини.
Сімейною традицією є перше сходження. Для кожного нового члена родини це
гора Хом’як (1536 м.). Всі наші діти відвідали цю мальовничу скелясту
вершину в віці від 1 року до двох. Це перший досвід спілкування з
величною Природою. Далі маршрути залежать від настрою та пори року:
Говерла один раз на рік вже також стала традицією; Горган, Рокита,
хребет Свидовець…
Життя в первісних умовах повертає нас в ті часи, коли людина була невід
ємною частиною природи, а не її недбалим господарем. Готуючи страви на
ватрі, збираючи дрова, будуючи собі тимчасове житло, вся родина працює
разом. Від виконання кожним своїх обов’язків залежить добробут, а іноді
і життя всього “племені”. Навички, отримані в умовах автономного життя,
далеко від цивілізації, діти використовують і в повсякденному житті.
Наприклад, для наших дітей не є проблемою приготування їжі, вони вміють
назбирати хмизу, нарубати дров, розпалити багаття, розкласти намет.
Діти привчаються їсти просту, здорову їжу. Це дозволяє нам і в
повсякденному житті не зловживати смаковими приправами, консервантами і
“їжею з пакетиків”. Всім відомо, що здорове харчування – ц{ 60%
здоров’я. Правильне, корисне харчування не завжди вимагає великих
коштів, як прийнято вважати. Швидше це справа смаку. Від батьків
залежить, чому дитина віддасть перевагу – яблучку чи сухарикам з
консервантами. Як будь-які освічені люди, ми чітко уявляємо собі, що
приховується за написами: “ароматизатор ідентичний натуральному”, Е330,
Е432 та ін., і пояснюємо це дітям.
Z
^
^
b
&¬
соване здорове харчування. Виручає велика морозильна шафа на 200 л, яка
зберігає для нас літні фрукти та овочі в неушкодженому вигляді.
Приблизно 5 років ми були вегетаріанцями. При чудовому самопочутті і
всіх перевагах цього способу харчування поступово довелось знову
повернутись до м’ясних страв. Харчування рослинною їжею дуже дороге і
вимагає багато часу для приготування страв. Але перевагу все одно
віддаємо овочам і фруктам.
Багато того, що діти пізнають в походах, згодиться їм у школі.
Який простір відкривається перед дітьми для вивчення природи рідного
краю! Дерева, кущі, квіти, тварини і комахи – все це вони вивчають не за
підручником, а бачать на власні очі. Відрізняти корисні та лікарські
рослини від отруйних, передбачати погоду, шукати воду, орієнтуватись на
місцевості – це є серйозним іспитом для ерудиції батьків. Географія,
біологія, мінералогія та багато інших наук мають реальне прикладне
значення.
Не останню роль відіграє фізична підготовка. Для старших дітей
багатокілометрові переходи не є проблемою. Менші йдуть стільки, скільки
можуть, і це набагато більше, ніж можна собі уявити. Дитина 3-4 років
може самостійно пройти 10-12 км. Використання своїх фізичних
можливостей, закладених природою дозволяє отримати задоволення від піших
переходів, визначити межу витривалості свого організму і намагатись її
пересунути далі.
До речі, про медицину. Як мама багатьох дітей різного віку, я постійно
зустрічаюся з різними дитячими проблемами. І хоча діти у нас майже не
хворіють, багато уваги приділяю самодіагностиці. Не треба плутати це
поняття з самолікуванням. Просто вчу дітей прислухатися до, свого
організму і відрізнити тимчасові явища від серйозних проблем.
3. Який світ зустрічає нашу дитину, залежить від нас
Єднання з природою для нашої сім’ї – це стиль життя. Всі свої кроки ми
звіряємо з навколишнім світом.
Починаючи від народження дитини ми прагнемо відкинути всі штучні способи
догляду за немовлям, якомога більше використовуючи засоби
Усуваємо все, що забирає зі скарбнички здоров’я дитини дорогоцінні
багатства: туге пеленання, штучне харчування, перегрівання, ходунці та
манежі ізоляцію дитини від спілкування з дорослими та багато іншого. I
навпаки, раннє плавання з 5-го – 6-го дня від народження, обливання
холодною водою, обов’язкове грудне годування до року, повітряні ванни в
перерві між сном, сон на відкритому повітрі по 3-4 години на добу вільне
пересування в навколишньому світі. Все це значно спрощує догляд за
немовлям і дозволяє дитині рости здоровою і щасливою.
Загартовування за годинником і термометром ніколи нас не приваблювало як
малоефективне. У нас загартовування організму проходить в природних
умовах і є нормою життя. Одяг за погодними умовами, водні купання,
заняття спортом та інше – все це зміцнює імунітет дітей постійно, а не
епізодично.
На жаль, всі дослідники здорового способу життя дійшли до спільної
думки: “Велику частину свого запасу здоров’я дитина залишає в пологовому
будинку”. Там все пристосовано для зручності персоналу й іноді має
трагічні наслідки для батьків і дітей. Маючи певний досвід догляду за
немовлятами, я намагалась зменшити, наскільки це можливо, негативний
вплив перебування в пологовому будинку. Забирала дитину до себе через
4-5 годин після пологів (в ідеалі цієї розлуки не має бути взагалі),
прикладала до грудей відразу після пологів (на щастя, цьому медперсонал
зараз не перешкоджає). А от народження дитини в присутності тата,
спілкування дитини з татом в перші дні організувати не вдалось. Все це
було принесено в жертву сумнівній стерильності пологового будинку.
Вдома ми намагались організувати догляд за немовлям так, щоб дитина
росла здоровою і щасливою. Тоді й мамі з татом легше працювати мамою і
татом, і дитині ніхто не заважає бути дитиною.
Нам пощастило, що наші принципи виховання здорової дитини підтримують і
у дитячому садку № 21 “Пролісок” м. Коломия, який відвідують наші діти.
Загартовування, щоденні прогулянки, цікаві розвиваючі заняття, заняття з
фізичної культури, спілкування з природою, туристичні походи! Чудові
вихователі, які бачать в дітях особистість, дають можливість зробити те,
що їй під силу, підтримують віру у власні можливості, навчають дбати про
своє здоров’я. Все це дозволяє нам бути спокійними і впевненими, коли ми
залишаємо дітей у садочку.
4. Моя сім’я – мое здоров’я
У народі кажуть, що одружені люди живуть довше, а неодружені – веселіше.
В молодості одруження не сприймається як щось необхідне і обов’язкове.
Проте з часом все одно хочеться знайти одну, свою людину і прожити з
нею все життя. Щоправда, це не всім вдається. Але наше щастя і наше
здоров’я у наших руках.
Всі сімейні люди поділяються на три типи: ті, хто в своїй сім’ї наслідує
сім’ю своїх батьків, ті, хто все робить в повній протилежності, і ті,
хто йде своїм шляхом (треба зауважити, що таких меншість).
Те, як людина побудує свою власну сім’ю, залежить значною мірою від
прикладу і виховання, яке вона отримала у батьківській, а також від
особливостей характеру та темпераменту кожного з подружжя. Якщо в сім’ї
панує атмосфера любові – це дає дитині відчуття захищеності.
З власного досвіду знаю: щоб створити особливий сімейний мікроклімат,
необхідно якомога більше часу проводити разом з дітьми і влаштовувати
свої маленькі свята, створювати свої особливі традиції.
В нашій сім’ї народні традиції святкування Різдва Христового, Пасхи та
інших релігійних свят поєднується з особливими сімейними традиціями.
Іменинників ми вітаємо зранку цілою родиною, і торт їмо, які правило
зранку. Свято триває цілий день.
Зустріч весни з шашликами також стала традиційною, це дозволяє відкрити
сезон літніх подорожей вже в квітні.
Прагнемо приділяти увагу не тільки подорожам в гори, на природу;
Відвідувати історичні пам’ятки, цікаві місця – це також вже сімейна;
традиція. Минулого літа наша родина побувала в місті Севастополі, де
кожен камінь, кожна будівля дихає історією, дозволяє доторкнутися т
історичного минулого нашої батьківщини. Додавши до того лагідне тепле
море, особливий кримський клімат, отримали два тижні незабутнього
відпочинку. У Львів, Кам’янець-Подільський, Хотин, Київ, Зарваницю діти
подорожували з однокласниками, але й ці поїздки ми намагаємося не
пропустити і поїхати разом з ними.
Ми вважаємо, що Сімейне Щастя – це не просто везіння, яке спіткало нас,
як тільки стали на весільний рушничок. Наше щастя і наше здоров’я, а
особливо здоров’я наших дітей – це чудове дерево, яке ми плекаємо та
доглядаємо кожний день. Тільки при дбайливому догляді дерево Сімейного
Щастя міцніє і дає плоди любові, затишку і здоров’я нам і нашим дітям.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
