Реферат
на тему:
Загартування шкіри
Наукове пояснення, наведене в енциклопедії, стверджує: “Здоров’я –
природний стан організму, який характеризується його зрівноваженістю з
довколишнім середовищем і відсутністю будь-яких больових змін”.
Загартовування безпосередньо пов’язане з підтриманням такого стану.
Тому будь-хто і будь-коли має знати про корисність загартовування і
всебічно користуватися цією безкоштовною цілющою скарбничкою підтримання
здоров’я.
Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу
коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного
тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього
середовища. У фізіологічному відношенні загартування розглядають як
адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи
іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.
Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до
погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних,
психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших
заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє формуванню
позитивних психофізіологічних реакцій.
Під час проведення загартувальних процедур слід враховувати такі
принципи: поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості
впливу загартувального чинника), систематичність (проводити процедури
регулярно за визначеною системою), комплексність (цілеспрямоване
поєднання впливу кількох чинників, наприклад, повітря і води),
індивідуальний режим (характер, інтенсивність і режим загартування
повинні враховувати індивідуальні особливості людини: вік, стать, стан
здоров’я тощо.
Найбільш поширеною формою загартування повітрям є повітряні ванни
(аеротерапія). Розрізняють повітряні ванни теплові (температура повітря
– від ЗО до 22 °С), прохолодні (20-14 °С) і холодні (менше 14 °С).
При оцінці температурного режиму слід враховувати комплексний характер
мікроклімату й орієнтуватися на еквівалентно-ефективні температури, що
залежать від одночасного впливу вологості повітря, швидкості його руху
та радіаційної температури. Повітряні ванни сприятливо впливають на
обмін речовин, загальне самопочуття. Щоб досягти більшого ефекту, ванни
слід приймати в максимально оголеному вигляді (температурна чутливість
шкіри неоднакова на різних її ділянках) у затінку, на спеціальних
майданчиках (аераріях) або на ділянках, незабруднених атмосферними
викидами, віддалених від транспортних магістралей і добре озеленених. У
міських домашніх умовах допускається приймати повітряні ванни на
балконах, у провітрюваних приміщеннях з чистим прохолодним повітрям.
Тривалість процедур потрібно поступово збільшувати, а температуру
повітря – знижувати (відповідно від 3-20 хвилин при температурі 18-20 °С
до 20-30 хвилин при 5-10 °С, для тренованих людей можна 10-15 хвилин при
температурі 3-0 °С). Доступною і корисною формою загартування повітрям
верхніх дихальних шляхів є сон взимку в приміщенні з відкритою
кватиркою.
Загартування водою є сильним, ефективним і різноманітним за формами
видом загартування. Він зумовлений високою тепловіддачею тіла людини,
оскільки вода має теплоємність, яка значно (у 10-20 разів) більша, ніж
теплоємність повітря аналогічної температури.
З метою загартування можна використовуватися купання, душ, обмивання,
обтирання, ванни для ніг тощо. За температурним режимом розрізняють такі
види ванн: холодні (менше 20 °С), прохолодні (20-33 °С), індиферентні
(34-36 °С), теплі (36-39 °С), гарячі (понад 40 °С). Одним з найбільш
ефективних видів загартування водою є купання у відкритих водоймах,
сприятливий вплив якого зумовлений поєднанням активних фізичних вправ
(плавання) із сонячним випромінюванням, механічним впливом води.
Дуже корисний звичайний і особливо контрастний душ. Його варто приймати
поперемінне тривалістю 0,5-2,0 хвилини з температурою, що змінюється в
діапазоні 10 °С. У разі відсутності технічної можливості перемінного
вмикання душу з різною температурою води теплий (гарячий) душ чергують з
обливанням прохолодною (холодною) водою. Обливання можна використовувати
як самостійну за-гартувальну процедуру (знижуючи температуру від 30 до
15 °С і менше) з обов’язковим наступним розтиранням тіла, що підсилює
тренувальну дію на судини. Температура води для обливання в дошкільному
віці не повинна бути нижчою ніж 20-25 °С, для школярів – 18°С.
Холодна вода не даремно називається “королевою здоров’я”.
Загартовувальна дія її на організм найсильніша.
Починають водні процедури поступово після ранкової зарядки. Температура
води має бути 28-30 градусів. Кожні наступні два-три дні роби її
холоднішою на один градус, поки не доведеш до 12 градусів, а то й нижче
– в залежності від індивідуальних особливостей організму. Температура в
приміщенні, де загартовуєшся, не повинна перевищувати 17-20 градусів.
Обтирання роблять губкою або мокрим рушником, починаючи з рук, плечей,
шиї, тулуба. Відтак швидко витираються досуха і надягають білизну.
Ще сильніше діє обливання холодною водою. Тому температура води
спочатку має бути не нижче 30 градусів. Її, також поступово знижуючи,
доводять до 20-15 градусів і нижче.
Холодну воду використовують і як засіб проти зайвої ваги. У ній можна
“спалювати” надлишки жирів завдяки високій теплопровідності води.
Відомо, приміром, що за 15 хвилин купання у двадцятиградусній воді
додатково виділяється 100 кілокалорій. Але вдаватися до цього
сильнодіючого засобу, щоб схуднути, можна лише тоді, коли порадишся з
лікарем.
Відомий німецький гігієніст Еріх Дойзер вважає, що звичайний душ краще
закінчувати 10—15-секундним перебуванням під абсолютно холодним
струменем.
При контрастному душі, на його думку, повинна бути така черговість: 2
хвилини — гаряча вода (не тепла, а гаряча), 5—10 секунд — холодна
(гарячий кран закручується зовсім). Знову 2 хвилини гарячої води і т. д.
Всього від 4 до 6 циклів. Закінчувати обов’язково холодною водою.
Таким чином, після двох-трьох років підготовки більш-менш молоді (дітям
і підліткам “моржування” категорично протипоказане!) і до того ж
абсолютно здорові люди можуть подумати і про найвищу форму
загартовування — цілорічне плавання. Першого року, почавши навесні чи
влітку з купання у воді температурою 18—20 градусів, вони продовжують цю
благу справу до жовтня-листопада, другого року — до грудня, а на третій
чи четвертий рік уже можна плавати серед крижин. Та й то не більше 40—60
секунд. Навіть дуже досвідчені “моржі” не плавають більш як півтори-дві
хвилини.
Добрим засобом загартування є ванна для ніг (1-3 хвилини з поступовим
зниженням температури води від 25 до 10 °С для дітей і до 0 °С для
дорослих). Для осіб менш загартованих, з ослабленим здоров’ям можна
використовувати 3-5-хвилинні вологі обтирання водою кімнатної
температури (потім розтирання насухо) послідовно верхньої і нижньої
частин тіла.
Література
Стів Шекман. “Загартовування”. – К.: “Здоров‘я” – 1997.
А. Волошин “Час олімпійських стартів”. – К.: “Веселка”. – 1990.
Спортивна газета.
Журнал “Здоров‘я”
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
