Реферат з туризму
“Використання бензинових пальників (примусів) у походах”
Газ чи бензин, бензин чи газ? Хтось досі шукає для себе відповідь на це
запитання, хтось її давно знайшов і став прихильником того чи іншого
палива, а хтось комбінує залежно від потреб та умов використання.
Філософська дискусія на тему „що краще” здатна вмить зібрати два табори,
що до втоми ганятимуть газово-бензинового м’яча, проте істина завжди
буде день посередині.
У підсумку не так важливо, хто добув вогонь, оскільки першість усе одно
належить Прометеєві, проте коли вогню немає, то завжди хочеться знати
чому.
Два роки приборкування бензинового примуса “Шмель-4” і читання на ніч
інструкції з експлуатації цього примхливого інтелігента спонукали до
впорядкування і оприлюднення думок, що народжувалися, вмирали,
перевтілювалися у смачну зупку і знову кудись тікали разом із блакитним
вогником.
Отже, примус може виконувати такі функції:
1) безсовісно знищувати пальне;
2) знищувати майно власника та майно його друзів;
3) час від часу цікавитися приготуванням їжі;
4) узагалі нічого не робити.
При цьому можливі різноманітні звукові та світлові ефекти, що
супроводжуються неприємним запахом, дірками на одязі та наметах і морем
задоволення від танців під дощем (на морозі) навколо впертої бляшанки,
яка ніяк не хоче зрозуміти, чого від неї хочуть.
Секрет у тому, що примус добре знає своє призначення. Тільки він хитрий
і вищий пілотаж – то перехитрити його і вмовити працювати.
Викладене нижче – результат власних перемог та поразок у поєдинках
інтелектів на приз гарячого чаю.
1. Конструкція
Згідно з інструкцією та багаторічними спостереження армії користувачів,
примус складається із бачка 2, у який вкручені насос 4, запобіжний
клапан 3 і випромінювач 11. Між бачком 2 і випромінювачем 11 вставлено
ущільнюючу прокладку 10, котра одночасно слугує ємністю для рідини, що
використовується для прогрівання форсунки примуса перед запуском.
Вітрозахисний кожух 6 надівається на кільце 9, що фіксується під
ущільнюючою прокладкою 10. Стійки 7 для посуду типу кастрюля
вставляються у відповідні отвори кільця 9.
У корпус випромінювача 13 вкручено ніпель (форсунку) 14. Випромінювач
містить ексцентриковий механізм, призначений для регулювання
інтенсивності горіння і прочистки ніпеля.
Ексцентриковий механізм складається із конуса 18 та шпинделя
(ексцентрика) 17. На конусі за допомогою гайки закріплено голку 15.
На хвостовик шпинделя надіто азбографітовий ущільнювач 36, затиснутий
між кільцем та гайкою 16.
Конус 18 з голкою 15 переміщується угору-вниз при повороті шпинделя 17
за допомогою ключа керування 8 і частково перекриває отвір ніпеля 14.
У нижній частині корпуса випромінювача 11 вкладено сітку 19, що слугує
випаровувачем, а у розтруб вкладено ковпачок і відбивач 5 (його ще
називають розсікачем).
Насос має шток 24 з поршнем, що складається із розвальцованих на ньому
шайб 33, між якими надіте гумове кільце (манжета) 32 з виступами,
направленими у бік зворотного клапана. Гумове кільце 32 забезпечує
ущільнення при ході штока 24 уперед і проходження повітря у циліндр
насосу при ході штоку назад.
Ручка штока насоса фігурним виступом входить у профільний отвір гайки
27, забезпечуючи при цьому фіксацію штоку в опущеному стані поворотом
голівки на 90°.
На кінець насоса накручений зворотний клапан, який складається із
наконечника 29, в якому встановлені пружинка 28, поршень клапана 30 і
прокладка 31.
Зворотний клапан запобігає потраплянню бензину у циліндр насоса під час
руху штока вгору. Гумове кільце 25 у гайці-барашці 27 забезпечує
ущільнення між насосом і горловиною бачка.
Під тиском бензин подається по трубці бачка до випромінювача,
випаровується на сітці 19 і через ніпель 14 потрапляє у простір між
ковпачком і відбивачем 5, інжектуючи повітря через отвори відбивача. У
цьому просторі утворюється повітряно-бензинова суміш, яка виходить через
отвори у відбивачі 5 і запалюється.
Примус “Шмель-4”
1 — ємність для рідини – корпус для транспортування; 2 — бачок; 3 —
запобіжний клапан; 4 — насос; 5 — відбивач; 6 — вітрозахисний кожух; 7—
стійка;
8 — ручка регулятора інтенсивності полум’я; 9 — кільце; 10 — прокладка
ущільнююча; 11 — блок випромінювача; 12 — транспортувальна ручка
Випромінювач
13 — корпус; 14 — ніпель (форсунка); 15 — голка; 16 — гайка; 17 —
шпиндель; 18 — конус; 19 — сітка; 20 — ручка регулятора інтенсивності
полум’я (хвостовик шпинделя); 21 — рейка; 22 — кулька
Насос
23 — циліндр; 24 — шток; 25 — ущільнююче кільце насоса; 26 — гайка; 27 —
гайка-барашка; 28 — пружина; 29 — наконечник; 30 — поршень клапана; 31 —
прокладка зворотного клапана; 32 — кільце поршеня; 33 — шайба
34 — лійка; 35 — комплект запасних частин; 36 — азбестовий ущільнювач
2. Заправка (згідно з інструкцією завода-виробника)
Примус працює на автомобільних бензинах А-72; А-76; АИ-93; АИ-95; АИ-98.
Забороняється:
– заливати бензин у працюючий або неохолоджений примус;
– заливати паливо вище нижнього зрізу отвору для насосу;
– застосовувати бензин у суміші зі змащувальними матеріалами.
Для заправки примус необхідно встановити на рівне місце, відкрутити
насос і, користуючись лійкою, залити бензин в отвір для насоса. Після
цього слід щільно закрутити насос.
Переконавшись, що кран перекритий (ключ керування повернути до упору),
потрібно перевірити герметичність бачка шляхом перевертанням примуса.
Накачайте повітря насосом, зробивши 10-15 енергійних качків.
Обов’язково приберіть від примусу запас бензину.
3. Порядок роботи
3.1. Прогрівання
Запорукою вдалого запуску примуса є прогрівання випромінювача. Для цього
у заглиблення прокладки наливають пальне (спирт, денатурат, бензин або
сухе паливо) і запалюють його.
За використання бензину полум’я прогрівання кіптяве.
Сухе паливо використовують у кількості 1-2 г. Після його згорання
залишається накип на прокладці.
Виробник допускає прогрівання примуса бензином, злитим з пальника після
прокачування. Для зливання бензину потрібно короткочасно повернути ключ
керування до упору і назад, слідкуючи за тим, щоб бензин не переливався
через край заглиблення прокладки.
У випадку недостатнього прогрівання процедуру слід повторити.
3.2. Запалювання
Після прогрівання примуса подають паливо і підпалюють бензоповітряну
суміш.
Полум’я нормально працюючого примуса повинно бути блідо-синього кольору.
Утворення факела свідчить про недостатнє прогрівання. У такому випадку
слід зупинити подачу палива і повторити прогрівання.
Якщо при роботі примуса спостерігається розжарення відбивача (розсікача)
і чути гудіння, потрібно зупинити подачу палива і перевірити
правильність встановлення ковпачка і відбивача, котрі повинні бути
жорстко зафіксовані.
3.3. Регулювання інтенсивності полум’я
Регулювання здійснюється повертанням ключа керування за- чи проти
годинникової стрілки у залежності від початкового положення ключа.
3.4. Чистка ніпеля
Чистку ніпеля проводять повертанням на півоберта ручки регулювання
інтенсивності полум’я за- і проти годинникової стрілки (слід повторити
кілька разів).
3.5. Вимкнення примуса
Вимкнення виконують повертанням ключа регулювання до упору за- або проти
годинникової стрілки.
Після охолодження слід стравити надлишковий тиск. Не допускається
проведення цієї операції поблизу відкритих джерел вогню!
3.6. Транспортування бензину
Оптимальний варіант транспортування – це закриті металеві посудини. Якщо
є можливість носити бензин у каністрі – пощастило. Однак тягати на собі
метал не дуже вигідно з точки зору ваги, тому можна скористатися іншим
винаходом людського розуму – ПЕТ-пляшками. Вони легкі, щільно
закриваються і міцні. Пляшку можна підкинути високо угору і при падінні
з нею нічого неприємного не відбудеться.
Транспортування бензину
1 — вірно; 2 — невірно
Корисним удосконаленням пляшки є встановлення запобіжника, який
дозволить уникнути випадкового розкручування кришки пляшки. Запобіжник –
це шматок ізоляційної стрічки, намотаний навколо кришки, що з’єднуює її
із горловиною пляшки. Оскільки стрічка швидко втрачає свої властивості
при змотуванні-намотуванні, то навколо пляшки можна зробити кілька
витків тієї ж стрічки і за потреби знімати її звідти.
Однаково, як у випадку великих перепадів висот, так і для відносно
низинних походів, є сенс трохи стиснути пляшку перед закручуванням
кришки. Вона залишатиметься у сплюснутому стані до тих пір, доки
збільшення забортної температури (або зменшення тиску внаслідок
збільшення висоти) не викличе збільшення тиску всередині пляшки відносно
зовнішнього. Тоді пляшка розпрямиться. Інакше гази постійно
намагатимуться вирватися із тари, пропорційно зменшуючи бажання
оточуючих спілкуватися із бензоносом.
4. Проблема кульки
У примусах типу „Шмель-4” для перекривання потоку бензину (газів)
використовується металева кулька, розташована у каналі трубки із сідлом.
Коли повертають ручку регулятора інтенсивності полум’я, рейка, з’єднана
із ним, переміщується у вертикальному напрямі. Верхня частина рейки
з’єднана із голкою, нижня – закінчується „п’яткою”. Коли рейка
піднімається угору, „п’ятка” звільняє кульку, що знаходиться під нею, і
тоді остання сидить у сідлі виключно за рахунок своєї ваги.
Якщо усередині бачка створено надлишковий тиск, кулька піднімається
угору і пальне знаходить вихід назовні, до випромінювача. Регулятор
інтенсивності полум’я з’єднується із рейкою таким чином, що при
обертанні ручки відбувається регулювання витрати рідини. Регулювання
важко назвати рівномірним, але воно плавне і може бути визнано
прийнятним.
Після 10-20 запусків примуса (залежно від його початкового стану та
якості пального) останній може втратити (і, як правило, втрачає)
здатність до нормального запуску. Симптоми цього захворювання наступні:
заправлений примус після накачування і відкривання клапана (повертанням
ручки регулятора інтенсивності полум’я) не бажає розлучатися і з
бензином.
Зазвичай жертва примуса, що не має спеціальної освіти, починає
сумніватися у тому, що вибухівку наладовано достатньо і продовжує
енергійно підкачувати бачок. Дехто при цьому повторює „от зараз, ще
трішки – і піде”. Це викликає у присутніх свідків ритуалу поклоніння
залізяці нестримне бажання терміново прогулятися околицями, перевірити,
чи міцно закрито двері сусідньої колиби, подивитися на зірки і т.д.
На ранніх етапах перебігу хвороби таке лікування часом дає результат.
Проте, це те ж саме, що заходити у хату шляхом вибивання стіни. Якщо
форсунка недостатньо прогріта, то надмірна кількість палива, що врешті
виривається із черева дракона, не встигає перетворитися у пари і починає
просто заливати примус. Врешті примус почне працювати, але настрій
власника буде зіпсовано потужним чмихом, хмарою кіптяви і неприємним
запахом. При цьому генератор вогню втратить свій лискучий вигляд і
неестетично закоптиться.
Причина проста: паливо, що використовується, містить фракції, які
залишають на кульці та її одвічному супутникові-сідлі маслянисті
відкладення. З часом таких відкладень стає усе більше і кулька повністю
вкривається смолою.
Під час охолодження примуса усередині утворюється вакуум, котрий
засмоктує кульку. З одного боку це корисне явище, що дозволяє
застрахувати себе від протікання палива. Інший бік медалі: кулька
прикипає до сідла і з кожним запуском її стає все важче відірвати від
нього.
Що ж робити?
1. На початковому етапі допомагає надмірне накачування бачка. Можливі
ускладнення: спрацювання запобіжного клапану як під час накачування, так
і (що значно гірше) під час роботи примуса. У другому випадкові
утворюється нештатне джерело полум’я, котре дуже лякає обслуговуючий
персонал.
2. Коли накачування вже не допомагає, а їсти усе одно хочеться, можна
спробувати вчинити легеньке постукування металевим предметом по головці
примуса в області сідла. При цьому існує шанс, що струс зруйнує
паразитне з’єднання і відірве кульку від сідла.
3. Коли „просто постукати” не здатне зарадити ситуації, процедуру слід
ускладнити (сусідство із іншими джерелами вогню потрібно виключити):
а) знімаємо відбивач та ковпачок;
б) направляємо форсунку у бік, протилежний від можливої агресії з боку
друзів;
в) робимо 20-30 зворотно-поступальних рухів ручкою насоса;
г) повністю відкриваємо кран (при цьому, як правило, нічого не
відбувається);
д) постукуємо по області сідла ручкою регулятора інтенсивності полум’я
(можна і ложкою, вона важча). Задача: потрібно достукатися до появи
цівки бензину. Слід бути обережним, бо вона легко сягає 1-1,5 м.
Після цього протираємо частини, які контактували з бензином і вмикаємо
примус у штатному режимі. Іноді після прогрівання кулька усе одно не
хоче розлучатися з сідлом. Відкривання крану і кілька легких ударів
нагадують їй про обов’язки, визначені конструкторами цього агрегату. Усі
операції після прогрівання потрібно робити швидко, оскільки температура
металевих частин швидко падає і може здатися повторне прогрівання, а це
– перевитрата спирту, який і без того є цінним.
Ніщо не вічне і з часом описані способи перестають допомагати. Це
значить, що поетичний етап закінчено і час переходити до іншої групи
оперативних методів.
4.1. Ремонт бензинового клапана
1. Один із простих способів звільнення кульку від накипу – відмочування.
Дати однозначні рекомендації щодо рідини для відмочування важко. Той же
бензин, розчинник тощо.
Спочатку необхідно відкрутити форсунку. Цю операцію потрібно здійснювати
дуже обережно, оскільки при відкручуванні голка втрачає механічний
захист форсунки і її легко пошкодити. Голка не належить до тих частин
примусу, які легко знайти і замінити. Навіть, якщо вдасться знайти дріт
подібного діаметру, важко дати гарантію абсолютної відповідності старої
і нової голок, що відіб’ється на потужності примуса і споживанні
пального, що досить важливе у тривалих походах, коли бензин економлять.
Після зняття форсунки користувач бачить латунну трубку, по якій
подається пальне. Центральну позицію у ній займає конус із голкою на
кінці. Під рейкою знаходиться кулька. У простір між конусом та трубкою
заливається агресивна рідина, призначена для відмочування.
2. Якщо ви у дорозі і не можете витратити багато часу на ремонт примуса
у випадку заклиненого клапана, то перше, що спадає на думку – відкрутити
головку примуса і звільнити кульку, виштовхнувши її через нижній отвір
трубки. Спосіб дієвий. Операцію краще проводити голкою.
3. Відмочування не може забезпечити відновлення стану кульки та сідла до
початкового. Досягти його можна тільки хірургічним шляхом. Виконати
повну чистку клапана в умовах походу цілком реально. Для цього необхідно
відкрутити гайку з центральним отвором, через який проходить шпиндель.
Під гайкою знаходиться азбестовий ущільнювач. Він має вигляд блискучого
порошку. Ущільнювач слід вишпортати гострим інструментом (голкою) і
зберегти. Його можна буде використати ще багато разів. Альтернативи
старому ущільнювачеві у поході немає окрім нового ущільнювача. Тому
розбирання вузла необхідно проводити у місці, захищеному від вітру.
Інакше примус не можна буде використовувати після збирання. Оскільки
конструкція головки пустотіла, то паливо з однаковим успіхом рухається
як угору по трубці до розсікача, так і підступно просочується під тиском
по каналові регулювання (якщо немає ущільнювача). У результаті цього
через зазор між отвором у гайці та шпинделем пари бензину виходять
назовні і скупчуються. Досягши критичної кількості при контактові з
відкритим полум’ям вони спалахують. Проблема вирішується шляхом
дотягання гайки ключем на 10.
Після очищення каналу від порошку шпиндель виймається. Разом із ним
звільняється конус із голкою. Після цього можна вийняти кульку. Якщо
легеньке постукування по головці примуса не допомагає, можна спробувати
вишпортати кульку гострим предметом. Слід бути обережним і не подряпати
ані саму кульку, ані сідло, оскільки у випадку їхнього ушкодження
контакт не буде герметичним.
Якщо звільнити кульку неможливо таким способом, можна спробувати
збільшити тиск у бачкові, попередньо заглушивши запобіжний клапан.
Неприємний момент: коли кулька катапультується, то за нею під тиском
піде паливо. Тому потрібно попіклуватися про можливі наслідки і злити
паливо перед проведенням такої процедури, що є очевидним. Інша
небезпека: кулька вилітає із трубки на високій швидкості і після цього
її можна вже і не знайти. Щоб уникнути втрати, потрібно прикрити отвір
трубки тканиною чи папером.
Можливий випадок, коли і таким чином не вдасться повністю розібрати
клапан. Тоді потрібно буде відкрутити головку примуса і виштовхнути
кульку через нижній отвір трубки.
Кульку слід обережно почистити від накипу. Важливо не подряпати її при
цьому. Хороший спосіб – тертя кулькою по шматкові паперу. Сідло обережно
чистять гострим предметом. Після цього кульку та сідло протирають
тканиною, змоченою у бензині.
Збирається вузол у зворотній послідовності.
При встановленні ущільнювача потрібно заповнити ним простір між трубкою
та віссю регулятора якомога щільніше. В іншому випадку у цій зоні
можливі прориви розпечених парів бензину і їхнє спалахування.
Якщо було відкручено головку примуса, потрібно проконтролювати
герметичність примуса після її закручуванні.
Якщо вказані операції з ремонту будуть виконані із дотриманням усіх
вимог, примус запрацює з першого запуску і надалі довго виконуватиме
свої функції, поки кулька знову не прикипить.
4.2. Огляд клапана
Перевіряти клапан слід регулярно. Це можна робити перед заправкою
примуса. Для цього необхідно спочатку злити залишки бензину, накачати у
балон повітря штатним насосом і відкрити клапан. При цьому із форсунки
повинен із шипінням виходити струмінь повітря. Якщо повітря немає –
клапан слід прочистити одним із описаних вище способів.
5. Догляд за насосом
Насос примуса складається із латунного корпуса-циліндра, який
вкручується у голівку, що у свою чергу прикручується до горловини
ємності для пального, а також поршеня і зворотного клапана.
Насос вимагає контролю стану кількох елементів. Перш за все, вимагається
цілісність ущільнюючої прокладки, яка контактує з горловиною корпуса, та
прокладки зворотного клапана.
Пружина зворотного клапана повинна забезпечування щільне притискання
прокладки до корпуса насоса. Разом з тим, пружність її не повинна
перешкоджати проходженню повітря у бачок при накачуванні.
Манжета поршеня повинна бути змащена ЦИАТИМом (у крайньому випадкові
можна скористатися маслом перед самим запуском чи натерти кільце салом,
що є злочином перед нацією). ЦИАТИМ зручний своїм великим діапазоном
робочих температур.
6. Запобіжний клапан
Запобіжний клапан – це звичайний підпружинений корок. Він спрацьовує,
якщо тиск усередині примуса перевищує „задану виробником критичну
величину”. За якого тиску спрацює конкретний екземпляр – не знає ніхто.
Колись була можливість перевірити клапан у спеціальних майстернях. Якщо
поставити перед собою високу мету, то можна скористатися задавачем тиску
і дізнатися, який тиск витримає клапан саме Вашого примуса. Як правило,
жорсткість пружин запобіжних клапанів достатня, щоб не турбуватися цим
питанням за більшості режимів експлуатації. Імовірність перегрівання
примуса і спрацювання клапана зростає у випадку використання пари
примусів під великим каном, обгорнутим склотканиною.
7. Примус “Смерть туриста”
Нижче наведено кілька фото примуса, який називають „Смертю туриста”.
Назва, позбавлена оптимізму, мабуть викликана якимись голодними
обставинами, проте автор просить дозволу висловити категоричну незгоду
із таким йменням. Примус простий в експлуатації, безвідмовний за умови
мінімального догляду і характеризується дуже малою витратою бензину. У
літний період на 3 чоловік на 2 дні походу вихідного дня вистачає 500 мл
бензину без економії. Тривалість горіння з однієї заправки – до 2-3 год
(власний досвід). Потужність примуса невелика, але влітку її цілком
вистачає, щоб вода у менашці закипіла за 15 хв. Взимку його використання
ускладнюється тривалістю доведення води до кипіння. При температурі -25
С 1 л води без теплоізоляції починає кипіти за 40-50 хв.
Примус “Огонек”
1— корпус; 2— елементи конструкції (паливний бачок, ручка регулювання
полум’я, випромінювач);
3— кришка паливного бачка з вмонтованим запобіжним клапаном; 4 — деталі
запобіжного клапана
8. Елементи пожежної безпеки та протипожежні заходи
Викладене нижче – очевидне.
Пам’ятайте, що примус може бути надзвичайно небезпечним, якщо знехтувати
елементарними правилами його використання. Продумайте наперед свої дії
на випадок виникнення нештатних ситуацій. Це збереже час, нерви і
здоров’я.
1. Не допускається контакт відкритого полум’я з пальним. Спалахування
бензину відбувається швидше і на більшій відстані, ніж це можна уявити,
тому не слід сподіватися на свою реакцію.
2. Потужність нештатного спалаху (вибуху) бензину залежить не стільки
від об’єму палива, скільки від площі контакту з повітрям та об’єму
обмеженого простору, у якому відбувається загорання. Від об’єму бензину
залежить площа залитої ним поверхні і, як наслідок, швидкість поширення
вогню.
3. У випадку загорання примуса полум’я слід негайно погасити. Вимкніть
примус і закрийте доступ повітря до полум’я.
4. Уникайте паніки. Безпечно погасити охоплений вогнем примус можна за
20-30 сек. Якщо цього не виконати, подальший розвиток подій наступний.
Прогорає гумовий ущільнювач насос-корпус, що відкриває доступ бензинові
назовні. Якщо примус прогрітий несильно, через насос назовні витікає
рідкий бензин, що утворює калюжку, яка миттєво спалахує і продовжує
збільшуватися. Якщо температура висока, назовні виривається потужний
стовп вогню. Температура корпусу продовжує збільшуватися, тиск усередині
зростає, в результаті чого відкривається запобіжний клапан і утворюється
другий струмінь вогню. Якщо корпус випромінювача прикручена недостатньо
щільно, з бачка починає просочуватися розпечений газ, що одразу
спалахує. Можливі варіації на цю тему, однак усі вони малоприємні. Це
надзвичайно небезпечна ситуація, яка вимагає миттєвих заходів на їх
усунення.
5. Не спостерігайте бездіяльно за тим, як інші гасять полум’я. Якщо Ви
не знаєте, що конкретно потрібно робити, намагайтеся перекрити доступ
повітря до полум’я. Накривайте полум’я будь-якою несинтетичною тканиною.
Цього може бути недостатньо для повної ліквідації небезпеки, однак саме
Ваші дії можуть врятувати Ваше здоров’я та майно.
6. Водою неможливо погасити палаючий бензин, оскільки його густина менша
за густину води, проте вода понизить температуру бачка і забезпечить
кілька дорогоцінних додаткових секунд. Але: якщо утворилася калюжка з
палаючим бензином, то вода тільки збільшить її площу, що зробить
ситуацію ще небезпечнішою і неконтрольованою. Оптимальний варіант – це
мокра тканина, сніг. Вони одночасно охолоджують корпус і перекривають
постачання кисню.
7. Збити полум’я (з бензину) дуже важко. Небезпечним при цьому є
розбризкування пального, що збільшує площу загорання і швидкість
поширення вогню. Вірним є використання кількох одиниць ганчірок (одяг
тощо) замість намагання почергово збивати полум’я у різних ділянках
однією. Очевидно, що одразу після прибирання ганчірки вогонь знову
відновлюватиметься у тому ж місці.
8. Не здмухуйте полум’я! Так можна тільки розбризкати бензин, що
погіршить ситуацію.
9. Дуже небезпечним є запуск примуса у наметі. Останнє часом
практикується, але якщо Ви – примусолог-початківець, краще утримайтеся
від цього. Для здоров’я корисніше залишитися зовсім без вогню, аніж
перетворити на нього усе, що є навколо і що може горіти. Якщо ж старт
все ж неминучий, то приготуйтеся про всяк випадок. Найчастіша неприємна,
однак з точки зору примуса цілком штатна ситуація – спрацювання
запобіжного клапана у примусах, в яких подача пального здійснюється не
через шланг, як у порядних газових пальниках, а безпосередньо у
форсунку. Для уникнення її не допускайте нагрівання бачка примуса вище
температури, при якій втримати руку на його корпусі стає неможливим.
Автор не намагається довести, що експлуатація приладу при вищій
температурі виходить за межі, передбачені заводською документацією, але
кількарічна експлуатація різних примусів переконує у вірності викладеної
тези.
10. Приготуйте засоби для гасіння полум’я ще перед вмиканням примуса.
Хорошою практикою є мати під руками мокру ганчірку, яку можна прикладати
до корпусу примуса і охолоджувати його.
11. Прикривайте отвори запобіжного клапана та насоса ганчіркою. Це
захистить від утворення стовпів полум’я і дасть додатковий час для
реагування на те, що відбувається.
12. Сумнівною є доцільність блокування запобіжного клапана заглушками і
т .п. Хоча корпус примуса має кількакратний запас від перевищення тиску
всередині, краще мати справу із вогнеметом, аніж сидіти на бомбі.
13. Категорично забороняється запуск без попередньої перевірки
надійності кріплення розсікача (ковпачка з отворами). .
14. Категорично забороняється переставляння гумових ущільнювачів з
одного примуса на інший. Особливо актуальним це є для гумки зворотного
клапана. З часом у ній утворюється канавка, котра щільно прилягає до
наконечника насоса. Геометрія насосів може відрізнятися і різниці якраз
вистачить, щоб порушити герметичність, в результаті чого відбудеться
витікання бензину через насос.
15. Категорично забороняється стравлення надлишкового тиску із бачка
примуса доти, поки температура частин примуса залишається вищою за
температуру спалаху бензино-повітряної суміші.
16. Не допускайте сусідства працюючого примуса із легкозаймистими
матеріалами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
