Реферат на тему:
Виховання спритності та швидкості на комплексних уроках фізичного
виховання засобами спортивних ігор (баскетболу) та гімнастики
Вже давно стало аксіомою – кожній людині життєво необхідне добре
здоров’я та всебічний фізичний розвиток. Однак в останній час фізичний
розвиток дітей шкільного віку залишає бажати кращого.
Але не тільки здоров’я стоїть за фізичною культурою. Тепер вже
об’єктивно доведено, що правильне формування рухової сфери дитини є
фундаментом для гармонійного розвитку особистості, для найвищого
розкриття та виявлення потенційних можливостей кожної людини, її
здібностей і талантів.
Важливо пам’ятати головне: вихована з дитинства потреба в рухах –
запорука здорового життя та продуктивної праці підростаючого покоління.
Одним із найважливіших завдань фізичного виховання школярів є
розвиток фізичних якостей, таких як сила, витривалість, гнучкість,
швидкість та спритність.
Дослідження показали, що існують періоди прискореного розвитку
одних фізичних якостей при затриманні, стабілізації чи навіть зменшенні
показників інших, що обумовлено статевими, спадковими та віковими,
особливостями розвитку дітей.
Сприятливим періодом розвитку таких якостей, як швидкість та
спритність, для дівчаток є першод 8-12 років та 9-13 років для
хлопчиків, тобто молодший шкільний та підлітковий вік. У старшому
шкільному віці стоїть завдання подальшого розвитку фізичних якостей та
підтримання їх на достатньо високому рівні.
Розглянемо проблему подальшого виховання швидкості та спритності у
старшому шкільному віці засобами спортивних ігор і гімнастики на
комплексних уроках фізичного виховання та наведемо короткі відомості про
їх сутність.
Фізичні якості розуміють як визначені соціально обумовлені
сукупності біологічних та психічних властивостей людини, які
виявляють фізичну готовність здійснювати активну рухову діяльність
(Ашмарин Б.А. ).
Така фізична якість, як спритність, визначається як єдність
взаємодії функцій центрального та периферійного керування рухової
системи людини, що дозволяє перебудовувати біомеханічну структуру дій у
відповідності з умовами рішення рухової задачі. Спритність виявляється
через сукупність координаційних здібностей, що виявляються за умови
збереження стійкості тіла при необхідній амплітуді рухів.
Спритність – складна якість, яка необхідна для економічних рухів.
Вона допомагає уникнути перевтоми при виконанні великого обсягу роботи.
Від цієї властивості залежить швидкість оволодіння новими руховими
навичками, а також здатність найкраще реагувати на неочікувану
ситуацію.
Головне для розвитку спритності – різноманітність рухів. Фізична
культура може створити прекрасні умови для цього в будь-якому шкільному
віці завдяки можливості збільшення координаційної складності комплексів
за рахунок різноманітних поєднань в одній вправі вже відомих рухів,
використання неочікуваних вихідних положень та оволодіння нескінченним
різноманіттям нових форм рухів.
Одним з проявів спритності є вміння утримувати рівновагу, яка
залежить від рівня координації різних м’язів. Деякі вправи можуть
виконуватися із зменшеною опорою, наприклад, стоячи на одній нозі, з
поворотами, стрибками на 90°, 180°, 360°.
Існують два шляхи розвитку спритності. По-перше, спритність
зростає при оволодінні новими різноманітними рухами.
По-друге, якщо дається ускладнення, нове поєднання знайомих рухів,
змінюються звичні умови виконання рухів.
Учні повинні вміти використовувати засвоєні вміння в ігровій
ситуації (наприклад, способи кидання та ловлення м’яча, стрибки).
Під швидкістю розуміють єдність виявлення центральних та
периферійних структур рухового апарату людини, що дозволяють пересувати
тіло та його окремі ланки за мінімально короткий час. Швидкість
виявляється через сукупність швидкісних здібностей: швидкості в простих
та складних рухових реакціях, швидкості поодинокого руху, який не
обтяжений зовнішнім опором, частоти рухів (темп рухів) (Ашмарин Б.А.).
Багато здібностей, що характеризують швидкість, є складовими
елементами інших фізичних якостей, особливо спритності.
Швидкість рухової реакції як сенсомоторна реакція характеризується
мінімальним часом від подачі будь-якого сигналу до початку виконання
рухів. Відрізняють прості та складні рухові реакції. Проста реакція – це
відповідь заздалегідь визначеним рухом на очікуваний, але раптовий
сигнал (наприклад, реакція бігуна на постріл стартера). Складні реакції
розділяються на реакцію вибору та реакцію на об’єкт, що рухається.
Реакція на об’єкт, до рухається – це відповідна дія на об’єкт
(наприклад, це вихід гравця на пас партнера у футболі). Час простих
реакцій значно коротший за час складних реакцій.
Інтенсивне вдосконалення функцій, що забезпечують швидке
реагування, відбувається в період від 7-8 до 11-12 років.
До 14-15 років інтенсивність вдосконалення цієї функції
уповільнюється, але продовжується до 17 років.
Спортивні ігри є одним з найважливіших засобів розвитку та
вдосконалення таких фізичних якостей, як швидкість та спритність. На
прикладі баскетболу ми розглянемо, які вправи найбільш ефективні для
розвитку цих якостей у підлітків (14-15 років).
Швидкість та ще раз швидкість – така найяскравіша тенденція
розвитку сучасного баскетболу.
Інтенсивність пересувань у грі та швидкісна витривалість, швидкість
виконання окремих прийомів та їх зміна, результативність технічних
прийомів на максимальній швидкості рухів при максимальній швидкості
тактичних дій, обсяг та ефективність швидкого прориву та пресингу поки
що не відповідають рівню вимог сучасного баскетболу.
Для подальшого вдосконалення швидкісних можливостей у учнів необхідна
поглиблена різнопланова робота за всіма напрямками від яких залежить
прояв швидкості специфічних ігрових умовах. В ігровій діяльності
баскетболіста елементарні прояви швидкості знаходять своє виявлення у
швидкості сприйняття, в аналізі та оцінці ситуацій й швидкості прийняття
рішення початку дій, в швидкості пересування і виконання окремих
прийомів і, нарешті, швидкості зміни одних прийомів на інші.
Ми пропонуємо спеціалізовані вправи для вдосконалення швидкості
пересувань та спритності підлітків на комплексних уроках фізичного
виховання засобами фізичних ігор (баскетболу) і гімнастики.
У вправах враховуються найбільш поширені в ігровій діяльності
чергування способів пересування (наприклад, стрибки – прискорення
і т. д.) та характер прискорень (повторні в одному напрямку, зі зміною
напрямку і т. д.) . Крім цього, використовуються різні умови старту для
партнерів по вправі та різні завдання (одному гравцю необхідно зробити
стрибок та оволодіти м’ячем, іншому догнати суперника та вибити у нього
м’яч).
Різні умови старту і завдань, що розв’язуються при пересуванні –
невід’ємна особливість дій у баскетболі.
Рекомендовані нами засоби можуть бути використані також й у процесі
вдосконалення навичок в інших спортивних іграх (футболі, гандболі) з
відповідними корективами дистанцій для прийомів та прискорень. Також
наголошуємо на необхідності проведення комплексних уроків фізвиховання
(гімнастики та баскетболу). Ця необхідність виникла у зв’язку з тим, що
на ці розділи у програмі для 9-10 класів відведено мало годин (9 клас:
гімнастика – 8 годин, баскетбол – 5 годин, 10 клас: гімнастика –
10 годин, баскетбол – 0). Для того, щоб не втрачалися навички гри в
баскетбол, ми розробили комплексні вправи для учнів з різним рівнем
підготовленості.
ВПРАВИ НА РОЗВИТОК СПРИТНОСТІ
ВПРАВИ З БАСКЕТБОЛЬНИМ М’ЯЧЕМ
1. Гравець з м’ячем в руках стоїть на відстані 1-2 м від стіни,
спиною до неї. Гравець виконує стрибок, зігнувши ноги вперед, посилає
м’яч в підлогу під собою з таким розрахунком, щоб він відскочив в стіну.
Після приземлення гравець швидко повертається та ловить м’яч.
Відстань від стіни та сила удару м’яча можуть змінюватися в
залежності від підготовленості підлітків.
2. Те ж саме, але два гравця з м’ячем. Під час стрибка гравець
виконує передачу партнеру, а сам після приземлення ловить м’яч, що
відскочив від стіни.
3. Стрибки через партнера з м’ячем в руках та передачі м’яча в
стіну. Гравець, через якого виконуються стрибки, знаходиться на відстані
2-2,5 м від стіни в глибокому групуванні. Другий гравець розташовується
поряд з ним з м’ячем в руках, обличчям до стіни. Виконавши передачу в
стіну так, щоб м’яч відскочив від неї, з іншого боку від партнера, що
знаходиться в грунтуванні, гравець перестрибує через нього,
відштовхуючись двома ногами, ловить м’яч і виконує передачу в польоті в
момент знаходження над партнером.
6 8 D H o u †
?
TH
a
ВПРАВИ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІМНАСТИЧНОЇ ЛАВИ
1. Один гравець стоїть збоку від лави, другий перед ним з м’ячем на
відстані 2-3 м. Стрибаючи праворуч і ліворуч через лаву, перший партнер
ловить та передає м’яч другому. Передачі виконуються:
а) при приземленні з одного боку;
б) при приземленні з двох боків;
в) в польоті.
2. Стрибки через лаву з ловленням та передачею почергово двох
м’ячв, що отримуються від різних партнерів. Зворотна передача
виконується:
а) гравцю, від якого отриманий м’яч;
б) іншому партнеру (в цьому випадку може бути додаткова передача
між гравцями, що стоять).
3. Біг або стрибки через лаву з передачею м’яча партнерам, або в
стіну із заключними кидками в кошик:
а) в русі;
б) в стрибку;
в) добавкою (після кидка м’яча в щит самим гравцем чи його
партнером). Ведення м’яча через лави із заключними кидками в кошик.
ВПРАВИ ЗІ СКАКАЛКОЮ
1. Пробігання через скакалку, що гойдається, з передачами м’яча
одному партнеру та поверненням у вихідне положення з веденням м’яча; з
почерговими передачами двом партнерам в протилежних напрямках, з
почерговим ловленням партнерів двох м’ячів та виконанням зворотних
передач. Дистанція бігу повинна бути невеликою, щоб пропускати тільки
одне коливання скакалки.
2. Пробігання під скакалкою, що обертається, в один бік та стрибок
через неї в інший з почерговими передачами одного м’яча двом партнерам;
з ловлею та передачею двох м’ячів.
3. Стрибки через скакалку, що обертається, виконують одночасно два
партнери з передачами м’ячів гравцям, які розташовані зрізних боків:
гравець 1 ловить м’яч від гравця 2 і під час стрибка з поворотом передає
гравцю 3. В той же час гравець 4 отримує м’яч від гравця 5 і передає
партнеру 2 і т. д.
ВПРАВИ З ВИКОНАННЯМ ПЕРЕКИДУ
1. Гравці почерзі виконують перекиди на маті і, швидко піднявшись,
одночасно виконують ловлення м’яча від партнера та зворотню передачу.
2. Те ж, але з послідовним виконанням кількох перекидів. що
чергуються з передачами м’яча на рівні грудей під час бігу і у високому
стрибку.
3. Неодноразові перекиди на одному місті в протилежних напрямках з
позачерговим ловленням і передачею двох м’ячів партнерам. Останні
розташовуються один проти одного з різних боків від мата.
ВПРАВИ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІМНАСТИЧНОГО КОНЯ
1. Стрибки на снаряд з м’ячем в руках із положення стоячи поряд зі
снарядом обличчям до нього:
а) тримаючи м’яч двома руками;
б) переносячи з однієї руки на іншу перед собою;
в) переносячи з однієї руки на іншу за спиною;
г) підкидаючи м’яч перед собою на рівні грудей, вище голови
(спочатку м’яч підкидується перед кидком, потім в момент польоту).
2. Стрибки на снаряд з м’ячем в руках після двох кроків бігу чи
після ведення і передача під час зіскоку партнера, що стоїть спереду.
3. Стрибки з передачею м’яча в щит в момент стрибка на снаряд та
ловлення після відштовхування вгору під час зіскоку.
РУХЛИВІ ІГРИ
1. “ДОЖЕНИ ПАРТНЕРА”.
Гравці розбиваються на пари, розташовуються на лицевій та боковій
смугах один попереду іншого на відстані 1,5-2 м обличчям в одному
напрямку. За командою викладача гравці виконують різноманітні вправи в
швидкому темпі , які затрудняють старт для ривка (в повному присіді, в
упорі лежачи, зі стрибками і т.д. ) . За зоровим сигналом , якій
подається під час виконання вправ, перший гравець біжить до протилежної
лицевої смуги , другий гравець доганяє його . Якщо під час бігу лунає
свисток, партнери виконують зупинку, поворот, та ривок у зворотньому
напрямку, міняючись ролями; той ,хто утікав, стає тим, хто доганяє.
Гравець , що заплямував партнера під час першого ривку, отримує два
очка, при другому – одне. Сигнал для зміни напрямку кожен раз подається
у різний час.Через однакову кількість спроб партнери міняються місцями.
2. “ДЕНЬ ТА НІЧ”.
Те ж, але гравці команд розташовуються по різні боки середньої
смуги обличчям чи спиною один до одного і за сигналом утікають за лицеві
смуги на своєму боці майданчика.
3. “ВИКЛИК НОМЕРІВ”.
а) гравець, який виконує ривок, повинен, не закінчивши встановленої
дистанції, повернутися до шеренги та торкнутися руки партнера, номер
якого був названий під час бігу. Після цього ривок виконує викликаний
партнер. Результат команди зараховується, коли закінчать дистанцію
гравці, викликані другими;
6) партнери, викликані першими та другими , біжать назустріч один
одному і, тримаючись за руки, разом виконують ривок на встановлену
дистанцію. Сигналом для зміни дій є виклик інших номерів під час бігу.
4. “ДЕНЬ ТА НІЧ 3 М’ЯЧАМИ”.
Гравці шикуються двома шеренгами впоперек майданчика спиною один
до одного, в руках у кожного баскетбольний м’яч. Команда “Ніч” утікає за
смугу свого дому, виконуючи ведення м’яча . Команда “День” доганяє,
також ведучи м’яч. Вільною рукою гравець намагається торкнутися гравця,
який біжить попереду, до смуги. Потім всі повертаються до середньої
лінії (встають в 2 м один перед одним), та підраховується число
впійманих.
Правила: гравець, що загубив м’яч, вибуває із гри. Якщо гравець
утік за смугу свого
дому, переслідування припиняється.
5. ”ПЕРЕКИД З М’ЯЧЕМ”.
Перед колонами гравців один за одним кладуть два мата в 5-6 м від
лінії старту. Відстань між матами також не перевищує 6м. 3 дальшого боку
перших матів лежать м’ячі .
У ході естафети гравець добігає до першого мата, робить перекид, а
потім бере м’яч. Він пересувається, виконуючи ведення. На другому маті
він робить боком, утримуючи м’яч біля живота. Потім повертається з
веденням м’яча. Залишає м’яч на тому ж місці, де брав. Підбігаючи до
команди, торкається рукою другого номера, і той повторює вправу.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Перед вправами на розвиток спритності та швидкості особливу увагу
слід приділяти розминці. Крім загального комплексу вправ для підготовки
опорно-рухливого апарату, які виконуються в помірному темпі, необхідно,
враховуючи специфіку прискорень у наступних вправах, використовувати і
спеціальні вправи для колінних та п’ятково-гомілкових суглобів, суглобів
пальців кисті .
У процесі розвитку швидкості використовуються різноманітні методи.
Для рекомендованих вправ найбільше значення мають повторний та
змагальний методи.
Організація учнів для виконання вправ здійснюється двома способами:
виконання вправ всією групою поточно, розподіл учнів на підгрупи з
серійним виконанням вправ.
Складати пари і трійки гравців доцільно у двох варіантах: поєднання
однакових за швидкісною підготовкою гравців та поєднання гравців різної
підготовленості, коли один з партнерів виступає в ролі “стимулятора”
швидкості. При цьому для оптимального режиму роботи гравців треба
враховувати схожість пристосування партнерів до швидкісної роботи.
Під час проведення естафет та ігор доцільно, щоб “загальна
швидкість” команд була приблизно однакова , але добирати в команди треба
гравців з різною швидкістю так, щоб у кожній команді був “швидкісний”
лідер.
Під час проведення розроблених нами вправ рекомендуємо
застосовувати диференційований підхід, враховуючи різні ознаки розвитку
учнів.
Назва ознаки Підгрупи
1. Фізичний розвиток – низький
– середній
– високий
2. Ставлення до предмета – активний тип ставлення
– пасивний
3. Статтеві ознаки – юнаки
– дівчата
4. Рівень фізичної підготовки – високий
– вище середнього
– середній
– нижче середнього
– низький
5. Рівень сформованості навичок – низький
– середній
– високий
6. За типом нервової системи – сангвінік
– холерик
флегматик
меланхолік
7. Стан здоров`я – середній (підготовча, спеціальна група)
– високий (основна групат)
У залежності від оцінки всіх цих ознак, учитель добирає вправи.
Більш складні – для I ліги (високий рівень), середньої складності – для
II ліги (середній рівень), прості вправи – для III ліги (низький
рівень).
Література
1.Кожевникова З.Я. Тренировка ловкости и быстроты баскетболиста.. –
М.: ФиС, 1971. – 96с.
2. Коротков И.М. Подвижные игры в школе. – М.: Просвещение, 1979. –
192 с.
3. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізична
культура. – К.: Міністерство освіти України, 1998. – 63 с.
4. Теория и методики физического воспитания / Под ред. Ашмарина
Б.А. – М.: Просвещение, 1990. – 187 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
