Реферат на тему:
Учитель фізичної культури — організатор розумного способу життя.
Просвітницька діяльність у системі фізичного виховання школярів
Кінцева мета шкільного фізичного виховання — зробити фізичну культуру І
спорт життєвою проблемою кожної людини Тому інтерес до занять фізичними
вправами повинен бути таким, щоб зберегтись протягом усього життя Для
досягнення названої мети велике значення, крім Іншого, мають
просвітницька діяльність, пропаганда фізичної культури в школі *
Зауважимо, Ідо об’єктом просвітницької діяльності вчителя є не тільки
учні, а й батьки, педагоги, від яких, врешті-решт, залежить успіх у
галузі фізичного виховання Учнів потрібно постійно активізувати, про що
вже йшлося Деякі вчителі вважають, що на уроках достатньо наказової
форми спілкування для досягнення успіху Так, миттєвого успіху можна
досягти, але чи стане це правилом, якому підпорядковуються учні Мабуть,
ні1 Тим більше, що позаурочні (необов’язкові) заняття повинні
ґрунтуватися на глибокому внутрішньому переконанні, покликанні
Просвітницька діяльність повинна бути конкретною Учитель не повинен
агітувати за фізичну культуру взагалі У процесі просвітницької
діяльності доцільно послідовно рекомендувати конкретні форми фізичного
виховання залежно від потреб І завдань школи на певному етапі
(наприклад, організація спортивної години) При цьому просвітницьку
роботу поєднуйте з організаторською, яка полягає у впровадженні в
практику цих форм фізичного виховання, які є предметом пропаганди
спочатку в окремих класах, а потім І в усіх класах школи
Обов’язковою умовою просвітницької діяльності є й зв’язок з життям
загалом І кожного колективу зокрема Так, якщо ми хочемо проілюструвати
показовими виступами доступність гімнастичних вправ дітям різного віку,
то І до показових виступів повинні бути залучені учні відповідного віку
Здійснюючи просвітницьку роботу, пам’ятайте, що вона може бути
спеціально організованою або супутньою різним заходам з фізичного
виховання в школі та поза нею У цьому зв’язку практично всі заходи з
фізичного виховання (змагання, уроки) мають просвітницьке значення, а
отже, негативні приклади в проведенні заходів даватимуть негативний
ефект
У практиці роботи використовують різноманітні засоби, але всіх їх можна
розділити на три великі групи усні, друковані, наочні
Велике просвітницьке значення мають
• шкільний музей спортивної слави або відділ фізичної культури в
загальношкільному музеї,
– книга пошани колективу фізкультури, в яку заносять Імена кращих
спортсменів, громадських тренерів, суддів
Радимо вчителеві збирати цікаві матеріали вирізки з газет, вимпели,
кубки, медалі, стрічки чемпіонів, дипломи, спортивний Інвентар з
автографами відомих спортсменів-гостей школи, фотодокументи що
віддзеркалюють фізкультурне життя школи, які в майбутньому стануть
експонатами музею
У кожній школі доцільно обладнати куток фізичної культури. Його
оформлення залежить від загального рівня культури школи, її спортивних
традицій, смаку І здібностей викладача фізичної культури Пропонуємо
такий оптимальний варіант оформлення
– “Фізична культура в житті славетних людей” (вислови на користь
фізичної культури)
– “Навчальна робота” (Інформація про прикладну цінність засвоєння
матеріалу шкільної програми для повсякденного життя, військової справи)
– Таблиця ходу змагань “Старти надій”, спартакіад школи, району,
Інформація про переможців
– “Спорт у школі” (календар спортивно-масових заходів, розклад занять
секцій тощо)
– “Що? Де? Коли?” (відомості про те, що передбачається найближчим часом
у школі, місті, районі, може бути таблиця рекордів)
– “Куточок для батьків” (поради для батьків про раціональний режим життя
учнів, самоконтроль І лікарський контроль, харчування, самостійні
заняття дітей вдома, досвід кращих сімей у справі фізичного виховання
дітей удома)
Корисними в кутку фізкультури можуть бути заклики, що привертають увагу
дітей, батьків, учителів Наприклад, учитель фізичної культури Г Чайка на
одному зі стендів написав “Головний рекорд — здоров’я, головна перемога
— над собою, головний день для досягнення успіху — сьогоднішній” [2]
Хочеться застерегти молодих учителів від перетворення кутків фізичної
культури в Ілюстрації, що прикрашають стіни школи Це повинна бути
хроніка фізкультурно-оздоровчого І спортивно-масового життя кожного
колективу
Водночас, пропаганда досягнень ! успіхів деяких учнів, часта поява їхніх
прізвищ І фотографій у “блискавках”, стіннівках Іноді призводять до
захворювань “зірковою хворобою” Це трапляється, якщо Інформація і
пропаганда мають однобічний характер І спрямовані лише на фізичну сферу
діяльності школярів У таких випадках треба вживати термінові заходи
виховного впливу, що дозволять оздоровити морально-психологічний клімат
І допоможуть “хворому” правильно оцінити власні досягнення
Контрольні запитання
І. Як ви розумієте конкретність просвітницької роботи, її зв’язок із
життям та організаторською діяльністю? 2. Що таке спеціально
організована та супутня просвітницька робота?
Завдання для самостійної роботи
1. Підготуйте ескізи можливих варіантів шкільного музею фізичної
культури і спорту, кутка фізичної культури школи. Наповніть змістом
основні стенди кутка.
2. Напишіть тези виступу на засіданні педради з питань фізичного
виховання учнів.
Підготовка фізкультурного активу
Різноманітну роботу з фізичного виховання поза уроками можна виконувати
лише за умови широкої самодіяльності активу учнів. Тому вчитель
фізичної культури кожної школи повинен прагнути об’єднати навколо себе
якомога більше учнів, і не тільки (а може, і не стільки) спортсменів, а
й інших, придатних до відповідної роботи, до обслуговування змагань, до
створення матеріальної бази тощо. Це можуть бути і так звані “важкі”
діти, але хороші організатори, що бажають допомагати вчителеві.
Зрозуміло, що ефективність роботи активу залежить від рівня його
підготовки. Тут одного бажання мало, для роботи необхідні знання, уміння
і певні навички. Останні можна набути в процесі цілеспрямованого,
систематичного і планомірного навчання.
Підготовка активу здійснюється у школі і в інших організаціях, що
керують фізичним вихованням учнів. Так, голова і члени ради колективу
фізичної культури повинні навчатися майстерності організаторської роботи
при районних або кущових метод об’єднаннях учителів. Взяти на себе цю
функцію може і відповідний спорткомітет, ДСТ, ДЮСШ. При цьому паралельно
повинен навчатись і резерв. Всі члени ради КФК залежно від сектора
(комісії), котрі вони очолюють, повинні вчитись окремо, згідно з їхніми
громадськими обов’язками. Окремо навчають і ті, хто вперше виконує
покладені на них обов’язки. Навчання активу може організовуватися
концентровано в часі або періодично (один раз на тиждень, місяць чи
якийсь інший термін). Для проведення семінарів активістів можна
використовувати і час шкільних канікул.
Зміст програм навчання можна розділити на загальні І спеціальні питання.
До загальних належать: мета і завдання фізичного виховання, принципи
системи фізичного виховання. Знання цих гем обов’язкове для всіх груп
активістів. Спеціальними темами, наприклад, для фізоргів є: організація
завдань для класу, оформлення заявок, організація і підготовка команд
для шкільних змагань, фізкультурні заходи в режимі навчального дня.
Судді вивчають питання, що стосуються особливостей конкретного виду
спорту і правил змагань. Громадські інструктори одержують знання, що
торкаються техніки вправ і методики проведення занять, дозування
навантаження, а також підготовки окремих учнів І команд до змагань.
Для кожної групи активістів складається план підготовки.
На спеціально організованих практичних заняттях слухачі семінарів
керують тренуванням, беруть участь у суддівстві змагань. Майбутніх
інструкторів необхідно знайомити з підготовкою спортивного інвентаря,
веденням і складанням навчальної і залікової документації (протоколів
змагань, відомостей, наказів тощо). На підсумкових заняттях всі учасники
складають залікові іспити з теоретичного і практичного розділів
навчального плану. Дуже важливо на заняттях організувати обговорення
матеріалу, що вивчається, обмін досвідом, всіляко заохочувати слухачів
семінару ставити питання.
Навчання і виховання фізкультурних активістів здійснюється й у процесі
всієї навчальної і позаурочної роботи, на уроках, секційних заняттях,
спортивних змаганнях, у туристичних походах. До підготовки і проведення
занять доцільно залучати широке коло людей; членів педколективу,
висококваліфікованих суддів, фізоргів. Викладання окремих тем бажано
доручати слухачам. Крім лекцій, бесід, практичних занять, радимо широко
практикувати проведення семінарів, особливо з суддями та інструкторами.
Формами навчання активу є також: інструктивні заняття, групові та
індивідуальні консультації, наради І короткочасні семінари перед
проведенням конкретних заходів з фізичного виховання школярів (змагань,
вечорів, свят, походів і т. ін.). Інструктивні заняття як форма навчання
здійснюються диференційовано, за групами.
Учитель ніколи не повинен випускати з поля зору проінструктованих ним
активістів. Він уважно спостерігає, як той або інший з них виконує свої
функції. Якщо виникає потреба, педагог своєчасно дасть добру пораду, як
правильно поводити себе в тій чи іншій ситуації і що зробити, щоб
виконати доручене.
На консультаціях учитель дає поради, відповідає на питання, роз’яснює,
як краще діяти, щоб успішно виконувати покладені на активістів
обов’язки. Групові консультації використовуються, коли необхідно
озброїти спеціальними знаннями і практичними вміннями юних суддів з
видів спорту, командирів відділень, громадських інструкторів, керівників
ігор на перервах.
Залучення членів фізкультурного активу до взаємоперевірки і
взаємоконтролю спонукає їх замислитись над роботою, що виконується,
згадати все вивчене. Самоперевірка І взаємоперевірка сприяють
самовдосконаленню. Навчившись виявляти позитивні і негативні сторони у
роботі товаришів, учень застосовує це вміння і до себе.
Найоптимальніший віковий етап підготовки активу — сьомий-восьмий класи.
Якщо в цих класах учні почнуть виробляти організаторські здібності, то
до десятого класу це будуть зрілі, кваліфіковані помічники вчителя.
У деяких школах фізкультурні активісти носять спеціальну форму і
емблему.
Підготовка громадського фізкультурного активу, який відіграє провідну
роль у залученні всіх школярів до різних форм занять фізичними вправами,
сприяє розвиткові самоуправління в учнівських колективах, впровадженню
фізичної культури в побут школярів.
Велика увага підготовці громадського активу приділялась спортивними
організаціями Галичини на початку XX ст. Так, колишній писар повітової
“СІчі” у Тернополі Григор Ничка згадує, що взимку 1911-1912 р. “Повітова
Січ” влаштувала інструкторські курси для делегатів “СІчей повіту”, на
які “Головний Січовий Комітет” з Коломиї вислав делегата — інструктора
Дмитра Федасюка. Інструктор приїхав у “січовому однострої”.
Перший курс навчання відбувся у Березовиці “в зоні Українського
Народного Дому при великій спільності учасників” і тривав три дні.
Делегат і курсанти мешкали у місцевих “січовиків”. Він навчав не тільки
січових вправ, а й показував, як доцільно використовувати протипожежне
приладдя. Вечорами відбувалися доповіді з історії, літератури,
суспільних наук, які виголошували делегати “Повітової Січі”.
Реферат “Про першу поміч в наглих захворіннях” виголосив Степан
Істе-ревич з Тернополя. Закінчення курсу і роздача посвідчень його
учасникам відбулись урочисто, з відповідною програмою, в присутності
численних громадян Березовиці і сусідніх сіл та старшини “Повітової
Січі”.
Другий курс навчання відбувся у Купчинцях під проводом того самого
делегата “Головного Січового Комітету” і за допомогою місцевих громадян.
Такі курси добре впливали на подальшу діяльність “Січей” в повіті, бо
курсанти-делегати були вже самі “пожежно підготовлені” і тепер могли
вчити колег.
Література
1. Ашмарин Б. А. Теория й методика педагогических исследований в
фи-зическом воспитании. — М: ФиС, 1978. —222 с.
2. Круцевич Т. Ю. МетодьІ исследования индивидуального здоровья детей й
подростков в процессе физического воспитания. — К., 1999. — 230 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
