Реферат на тему:
Учитель фізичної культури — організатор розумного способу життя. Деякі
особливості роботи вчителя сільської школи
Сільська школа висуває особливо великі вимоги до організаторських І
комунікативних умінь учителя, його загальної ерудиті, навичок
розв’язувати господарські питання, переконувати не тільки дітей, а й
дорослих Сільський учитель постійно перебуває в полі зору своїх учнів,
їхніх батьків, він є носієм культури загалом І фізичної, зокрема Тому
особистий приклад учителя, його поведінка визначають ставлення до нього
І його предмета, а отже, й успіх у роботі
На жаль, досі сільські вчителі часто змушені боротись за престиж свого
предмета, оскільки у сільських школах фізичну культуру іноді вважають
другорядним предметом не надають їй належного значення Боротьбі за
престиж сприятиме бездоганна поведінка вчителя у школі І громадських
місцях, його високий загальноосвітній рівень, особистий професіоналізм,
спортивні досягнення й участь у різноманітних заходах, в тому числі у
спортивних змаганнях
Особливості умов життя І праці вчителя сільської школи позначаються на
характері його підготовки, специфіка якої полягає передусім у
необхідності сільського вчителя опанувати всі розділи шкільної програми
У великій міській школі, де працює декілька вчителів, певна однобічність
спортивної підготовки одного може успішно компенсуватись якостями Іншого
педагога
Готуючись до роботи в сільській школі, варто прагнути до засвоєння
суміжних професій У майбутньому вчителеві неоціненну допомогу надають
його вміння володіти фото- і кіно справою, здійснювати
національно-патріотичне виховання, керувати гуртками художньої
самодіяльності та багато Іншого, чого майбутній учитель може навчитись у
студентські роки
Учителеві сільської школи доведеться долати не тільки загальнопедагопчні
труднощі на шляху до опанування учнями фізичних вправ, а й розв’язувати
специфічні проблеми Наприклад, допомагати дігям, особливо дівчаткам,
долати сором’язливість, виявляти сміливість, боротись Із невпевненістю у
власних силах тощо
Серйозна проблема — неукомплектованість класів Із погляду здорового
глузду, — чим менше в класі учнів, тим легше їх навчати Крім цього, при
невеликій наповненості класів легше виявити Індивідуальні Інтереси
дітей, розвинути їх, надати кожному допомогу, проконтролювати якість
засвоєння навчального матеріалу Результати масового опитування сільських
учителів у різних областях України показали, що 60% опитаних вважають
15-20 учнів у класі оптимальною кількістю
За роботи вчителя з 7-12 школярами радимо відмовитися від Інтенсифікації
процесу фізичного виховання І, особливо, контролю, оскільки вони
гальмують активність учнів Непридатний тут І офіційний, командний тон
управління Стиль спілкування в класах з невеликою кількістю учнів
повинен відрізнятись від загальноприйнятого Бажано, щоби педагог
старанно продумував своє місце на уроці Оскільки уроки проводяться з
переважним використанням фронтального методу організації діяльності
учнів, доречна особиста участь учителя в певних діях та Іграх Функції
фізкультурного активу, який, на перший погляд, втрачає сенс через малу
кількість учнів, насправді повинні розширюватись, але під більш пильною
увагою вчителя В окремих фрагментах уроку радимо надавати школярам повну
самостійність (з наступним обговоренням їхніх дій) Треба чітко
розраховувати час, посилювати міжпредметні зв’язки, для чого створюються
сприятливі умови
Учитель сільської школи повинен розумно розподілити час на проходження
розділів програми, враховуючи специфічні умови сільської місцевості
На його роботі позначається І рівень піді оювлснос гі сільських учнів,
котрі поступаються міським ровесникам у швидкості І спритності, але
перевершують їх у силі, загальній І силовій витривалості Ця обставина
визначає зміст уроків І занять у позаурочний час Пропонуйте дітям більше
вправ на засвоєння культури рухів, їх виразності І краси, на формування
постави *
Суттєвою особливістю позаурочної роботи сільської школи є організація
секцій з видів спорту Зазвичай, сільські школярі позбавлені можливості
відвідувати ДЮСШ Тому моральним обов’яїком сільського вчителя є надання
дітям сільської місцевості змоги займатися спортом Досвід переконує, що
найбільш перспективними видами спорту для сільської місцевості є види,
пов’язані з витривалістю І силою Сільські школярі успішно поглиблюють
свою майстерність І досягають високих результатів у легкій І важкій
атлетиці, лижах, боротьбі, велоспорті Школа може спеціалізуватись в
одному виді спорту залежно від умов, традицій, підготовленості вчитеїя
Нагадаємо, що спеціалізація торкається лише позаурочної роботи На уроках
доцільно вивчати всі розділи програми
Організація фізичного виховання в позаурочний час, передусім таких форм,
як спортивна година в групах подовженого дня, Ігор на перервах,
спортивно-художніх свят, днів здоров’я, відрізняється об’єднанням учнів
у різновікові команди І групи (присутні учні різних класів) Це сприяє
згуртуванню колективу школи, посилює виховний вплив названих заходів,
але підвищує вимоги до їх методичного І організаційного забезпечення
Певні труднощі в роботі вчителя пов’язані з великою зайнятістю сільських
школярів (діти допомагають батькам в обслуговуванні своїх господарс гв)
У зв’язку з цим позаурочні заняття проводяться переважно в пізній
осінній, зимовий І ранній весняний періоди, а також малими групами за
місцем проживання дітей Бажано потурбуватись І про налагодження занять у
літні місяці, оскільки більшість дітей залишається на місці протягом
усіх канікул
Більше зусиль, ніж міські учителі, сільські педагоги повинні докласти до
створення матеріальної бази Цю роботу радимо проводити з органами
місцевої влади, культурно-освітніми закладами в межах
культурно-спортивних комплексів (КСК) В організації фізичного виховання
на селі пріоритетну роль відіграє шкільна спортивна база У розпорядженні
міських школярів, як звичайно, широка мережа спортивних споруд, а для
сільських дітей основний спортивний центр — школа
Удосконалюючи фізичне виховання юнаків І дівчат, учитель повинен
прагнути до створення І підтримання в школі певних традицій
Традиція — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки І т Ін , що
склались Історично й передаються з покоління в покоління Педагогічне
значення народних тратити полягає в тому що вони одночасно виступають як
результат виховних зусиль народу протягом багатьох віків І як незмінний
виховний засіб Через систему традицій кожен народ відтворює себе, свою
духовну культуру, свій характер І психологію в своїх дітях
Кожна народжена людина у процесі свого зростання й духовного розвитку
набуває досвіду етнічної поветдики спочатку через засвоєння звичаїв, а
потім чере! сприйняття традицій Дякуючи звичаям, дитина звикає
дотримуватися правил поведінки значно раніше, аніж осягне їхню моральну
суть Педагогічна сила звичаю полягає в тому, що він підсилюється
виробленням певних умовних рефлексів, які формують стереотипну поведінку
(у дитячому віці)
Для традиційних заходів характерні виховна спрямованість, постійні
терміни проведення (причому для закріплення традиції достатньо 5-6
повторень) Важливе значення мають також урочистість І емоційність
заходів, різноманітність малих форм (фрагментів), що їх супроводять
Постійно вдосконалюйте традиційні заходи, формуйте градищі з перших
кроків своєї прлщ, залучаючи до цього весь колектив школи, громадські
організації, батьків
Коли заходи стають традиційними, вони перетворюються у рушійну силу
дальшого вдосконалення всього процесу фізичного виховання школярів
Література
1. Ашмарин Б. А. Теория й методика педагогических исследований в
фи-зическом воспитании. — М: ФиС, 1978. —222 с.
2. Круцевич Т. Ю. МетодьІ исследования индивидуального здоровья детей й
подростков в процессе физического воспитания. — К., 1999. — 230 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
