Реферат на тему
Туристичний ринок
Ринок туристичних послуг або туристичний ринок об’єктивним підґрунтям
формування має зростання та урізноманітнення суспільних потреб і
відповідне йому поглиблення суспільного поділу праці. Він є частиною
світового ринку послуг, його видовим компонентом. Туристичний ринок – це
сфера задоволення потреб населення в послугах, пов’язаних із відпочинком
та змістовним проведенням дозвілля в подорожі.
В основі виокремлення туристичного ринку лежить специфіка туристичної
послуги. Туристична послуга має всі раніше перелічені ознаки послуги,
тобто невідчутність, нерозривність процесу виробництва/споживання,
неможливість накопичення та неоднорідність якості, але до того має ще
ряд специфічних рис:
– комплексність. Туристична послуга завжди є комплексом послуг, який
обов’язково включає послуги розміщення, харчування, транспортування,
екскурсійного обслуговування та ряд інших, що забезпечують реалізацію
мети подорожі. Цьому комплексу притаманне взаємодоповнення та
взаємозамінність в межах кожного виду послуг (наприклад, подорожувати
можна різними видами транспорту, або одним видом, але різними класами і
т.д.);
– мобільність передбачає обов’язкове переміщення споживача до місця
обслуговування;
– нероздільність процесу обслуговування пов’язана з попередніми
ознаками. Обслуговування в туризмі є процесом безперервним, оскільки
тільки так може бути реалізована мета подорожування. При цьому момент
виробництва і споживання туристичної послуги співпадає в часі і в
просторі. Оцінити якість обслуговування також можливо лише в момент
споживання;
– ритмічність. Ця риса відбиває характер діяльності на туристичному
ринку. Механізм регулювання попиту та пропозиції в даному випадку
ґрунтується на постійній мінливості попиту та відносній стабільності
пропозиції. Попит населення на туристичні послуги підвладний коливанням
в залежності від циклу життєдіяльності: добового, тижневого, річного.
Крім того, він коливається в залежності від співвідношення об’єктивних і
суб’єктивних внутрішніх та зовнішніх чинників. Тобто, існує певний
розрив у часі між підвладним коливанням попитом та постійною
пропозицією. Цей дисонанс підсилюється вузькою спеціалізацією більшості
підприємств, задіяних у створенні туристичної послуги, що, сукупно,
негативно впливає на ефективність діяльності в туризмі.
Туристичною послугою може вважатися тільки комплекс послуг з задоволення
різноманітних потреб туриста: у відпочинку, харчуванні, переміщенні та
інших, які сприяють забезпеченню мети подорожі. Туристичні послуги за
значенням в процесі подорожування поділяються на основні, без яких
неможливе подорожування (послуги розміщення, харчування, транспортного
та екскурсійного забезпечення тощо), додаткові, що сприяють комфортності
подорожування (побутові, торгівельні, комунікативні, інформаційні,
банківсько-фінансові, медичні, спортивно-оздоровчі, культурні тощо) та
супутні, які підвищують ефективність та сприяють повній реалізації мети
подорожі (виробництво та реалізація сувенірів і туристичного
спорядження, облаштування пляжей, оглядових майданчиків, реставрація
пам’яток тощо). Кожна з основних послуг може виступати туристичним
продуктом, що вирізняється стабільністю пропозиції, але тільки їх
поєднання є туристичною послугою.
Туристичні послуги або послуги, призначені для споживання подорожуючою
частиною населення, в процесі споживання доповнюються туристичними
товарами спеціального та загального призначення. До товарів спеціального
призначення належать сувеніри, поліграфічна продукція
інформаційно-довідникового характеру (картосхеми та плани, буклети,
листівки, довідники, т. ін.), туристське спорядження та товари для
відпочинку тощо. Товари загального призначення включають значну
номенклатуру і споживаються залежно від різниці в цінах або наявності на
внутрішньому ринку країни постійного проживання. Туристи споживають
також наявні матеріальні (пам’ятки) та нематеріальні (природні
особливості) блага.
Саме комплекс туристичних послуг, благ та товарів, що забезпечують
реалізацію мети подорожі, є туристичним продуктом (турпродуктом).
Турпродукт в формі тура виступає товаром на туристичному ринку. Таким
чином, ринок туристичних послуг можна розглядати як сферу реалізації
туристичного продукту та товарів туристського призначення. Характерною
ознакою туристичного ринку є переважання реалізації туристичних послуг
над товарами (в приблизному співвідношенні 75-80% до 25-15%). За
економічними заходами реалізація турпродукту подібна до реалізації
товарів [1, с. 33], але характер експортно-імпортних зв’язків,
пов’язаних із рухом турпродукту, кардинально відрізняють ринок
туристичних послуг від товарного ринку. Реалізація турпродукту пов’язана
з обов’язковим переміщенням споживача до місця споживання. Виїзд
туристів за кордон (зарубіжний туризм) і споживання ними туристичного
продукту іншої країни є пасивним туризмом і розглядається як імпорт,
оскільки веде до падіння попиту на внутрішньому ринку. Навпаки, в’їзд
туристів з інших країн (іноземний туризм) і споживання ними
національного туристичного продукту є джерелом зростання національного
прибутку, оскільки збільшує попит на внутрішньому ринку країни як на
туристичні послуги, так і на послуги та товари, опосередковано пов’язані
з туризмом (мультиплікаційний ефект). Тому іноземний туризм
розглядається як експорт послуг. Існує на ринку туристичних послуг і
реекспорт турпродукту, який полягає в реалізації іноземним туристам на
національному ринку турпослуг та товарів, споживання яких відбудеться в
третій країні.
Створюють турпродукт та реалізують його споживачам спеціалізовані
підприємства, що виступають суб’єктами ринкової діяльності. Тобто, ринок
туристичних послуг можна розглядати і як сферу функціонування
спеціалізованих підприємств, що задовольняють специфічні потреби
туриста.
Концептуальні положення дослідження ринку туристичних послуг ґрунтуються
на теоретико-методологічних засадах суспільної географії і полягають у
виявленні процесів і явищ, які виникають внаслідок виробництва, обміну
та споживання туристичних благ, послуг та товарів, закріплюючись в
певних формах геопросторової організації. Просторово-часові
закономірності функціонування туристичного ринку на основі
комплексно-пропорційного розвитку його складових становлять предметну
сутність дослідження.
Суспільно-географічні дослідження ринку туристичних послуг як форми
суспільної організації споживання полягають в системному підході до
оцінки властивостей і механізму функціонування явища, який передбачає
визначення елементів (суб’єктів ринку), їх структурованості (за
суттєвими ознаками ринку), ієрархії як елементів, так і виявлених
структур, зв’язків між ними, які визначають наявність та інтенсивність
взаємодії між складовими ринку і дозволяють розглядати його як певну
функціональну цілісність з властивими їй якісними та кількісними
параметрами. Дотримання принципів комплексно-пропорційного розвитку
ринкових елементів та структур, їх інтеграції в системи іншого порядку,
історизму, регіоналізму та керованості дозволяє визначити раціональні з
точки зору перспективності суспільних потреб форми територіальної
організації туристичного ринку.
Ринок туристичних послуг можна розглядати як відкриту систему, що по
багатьох каналах (виробничо-технологічних, ресурсних, кадрових,
інформаційних, фінансових тощо) зв’язана 3 ринками вищих рангів (ринок
послуг та світовий ринок) та з господарським комплексом певної
території, як з соціально-економічною системою вищого порядку, складовою
якого є. Специфіка туристичної послуги обумовлює комплексоутворюючий
характер туристичної діяльності та забезпечує мультиплікаційний ефект,
який дозволяє визначити зв’язки та міру інтегрованості туризму в
національну та світогосподарську системи. Структуроутворюючими одиницями
ринку є споживач та виробник туристичної послуги, різноманітні зв’язки
та відношення між якими формують, ринкові структури попиту та
пропозиції.
Внутрішня організація системи утримується динамічною рівновагою між
попитом та пропозицією, збалансованою за структурними параметрами в часі
та просторі. Просторово-часові структури попиту/пропозиції є
функціональними територіальними утвореннями, які характеризуються
взаємо-розміщенням, наявністю просторових зв’язків, виражених перш за
все переміщенням туристів, і розвитком, фіксованим динамікою
туристичного процесу. Туристичний процес розглядається як узагальнююча
характеристика, яка відтворює взаємодію ринків споживача та виробника
турпродукту і просторово-часову відповідність попиту/пропозиції в
параметрах обсягу та структури споживання. Поняття «туристичний процес»
дозволяє визначитись з часовим вектором ринкової системи та встановити
об’єктивні параметри територіальної диференціації споживання.
Туризм проявляється як форма суспільного споживання специфічних благ,
послуг та товарів, що об’єктивно розвинулась внаслідок соціологізації
відтворювальної функції, утворивши галузь діяльності зі створення цього
специфічного продукту та організації його споживання, яка за кінцевим
призначенням та характером діяльності належить до споживчих галузей
господарства. Організація споживання основана на стійких зв’язках між
споживачами та виробниками і між виробниками в процесі створення
турпродукту та зафіксована в ринкових структурах. Локалізація
споживання, основана на стійкості зазначених взаємозв’язків відповідно
до умов формування попиту та пропозиції, закріпилась в певних
територіальних структурах, які відбивають взаємодію даного виду людської
діяльності і території, пов’язані з обов’язковим доланням простору, що є
основою туристичного процесу.
Взаємодія туристичного ринку і території відбувається в двох напрямках:
1) цільовому, сутність якого полягає в забезпеченні потреб населення
послугами туризму, внаслідок чого формуються розподільчо-споживчі
зв’язки між виробниками турпродукту та його споживачами. При цьому і
споживання, і виробництво турпродукту територіально необмежені, тобто
будь-який суб’єкт ринку може розробити та запропонувати на ринок
будь-який продукт, а споживач в будь-якій точці світового ринку може ним
скористатися;
2) ресурсному, який забезпечується споживанням туристами природних благ
(умов та ресурсів) та культурно-історичних ресурсів певної території і
проявляється в формуванні рекреаційних зв’язків.
Параметри цих зв’язків (напрямок, величина, стійкість тощо) залежать від
унікальності пропозиції, розробленої на основі унікальності ресурсів.
Тобто, теоретично, просторове поширення унікальної пропозиції на ринку
необмежене, оскільки притягує до себе споживачів з будь-якого куточка
світового ринку, а вже далі на формування рекреаційних зв’язків
починають діяти обмежуючі чинники оптимізації споживчих зв’язків
(відстань, вартість, комфортність).
Зазначені особливості суттєво впливають на формування територіальної
структури туристичного ринку, визначаючи її дуалістичний характер.
Геопросторові форми споживання турпродукту закріплюються формуванням
множини територіальних ринків і це формування є процесом узгодження
попиту/пропозиції в межах певної території. Межі територіального ринку
визначаються доступністю пропонованого турпродукту. Доступність є
поняттям, яке включає наявність пропозиції, яка за унікальністю,
різноманітністю та обсягом відповідає обсягу та структурі попиту, і
доцільність витрат грошей, часу та зусиль задля реалізації певної
туристичної мети. Тобто, доступність є просторово-часовим параметром, що
характеризує оптимальні на даний час просторові зв’язки, які формуються
в межах певного споживчого ринку (видового чи територіального).
Процес формування ринку є комплексоутворюючим процесом,
соціально-економічним за змістом, який характеризується зростанням та
урізноманітненням попиту і пропозиції, структуруванням за видовими та
територіальними ознаками, закріпленими формами суспільної організації
діяльності: територіальною спеціалізацією, диференціацією та
концентрацією виробництва/споживання туристичних благ, послуг та
товарів.
Оскільки ринок є системою організації споживання, то первинним елементом
ринку туристичних послуг як системи є споживач (турист). Атомістичний
ринок споживачів організується виробниками турпродукту відповідно до
характеру діяльності на ринку шляхом здійснення маркетингових стратегій.
Структурування ринку туристичних послуг ґрунтується на концептуальних
засадах функціонування ринку та специфіці туристичної послуги.
Відповідно до цього виділяються два основні структурні компоненти ринку:
ринок споживача, де формується запит на турпродукт, та ринок виробника,
діяльність суб’єктів якого спрямована на задоволення цього запиту.
Видова структура ринку обумовлена характером запиту та особливостями
туристичної діяльності з його задоволення і представлена сегментами
споживчого ринку та галузевою структурою ринку виробника турпродукту,
виділеною за діяльнісними ознаками. Локалізація попиту та пропозиції,
концентруючись на території, множинністю взаємозв’язків формує
територіальну структуру ринку туристичних послуг.
Туристична діяльність – невиробнича за суспільним функціями та
характером праці, спрямована на виробництво, розподіл, обмін та
споживання турпродукту, що обумовлює внутрішню спеціалізацію суб’єктів
ринку відповідно до процесу обслуговування на виробників (продуцентів)
послуг, які безпосередньо здійснюють процес обслуговування туристів,
надаючи ті чи інші види послуг, та посередників, діяльність яких
спрямована на створення, реалізацію комплексного турпродукту та
організацію споживання. В основі такої спеціалізації лежить певна
єдність за призначенням, характером та технологією обслуговування,
професійним кадровим складом та умовами їх праці, що обумовлює
приналежність суб’єктів туристичного ринку до різних галузей сфери
послуг.
???????Цей подовжений цикл обслуговування характеризується зв’язністю,
наступністю і має стадійний характер. Можна виділити такі стадії
туристичного обслуговування:
1) попередню або пошукову, яка характеризується наявністю невизначеного
або слабо визначеного попиту з боку споживачів та маркетинговими
дослідженнями, розробкою турпродукту та здійсненням заходів щодо його
просування на ринок з боку виробників-суб’єктів ринку;
2) реалізаційну або стадію, пов’язану з визначенням споживачів на ринку
пропозиції турпродукту, реалізацією турпродукту та організаційними
заходами щодо здійснення подорожі;
3) споживчу, яка пов’язана з реалізацією туристом мети подорожі на
відповідному якісному рівні, який забезпечується виробниками шляхом
наданням комплексу основних та додаткових послуг;
4) завершальну, пов’язану з отриманням вражень від подорожі для туриста
та інформації про якість турпродукта – для виробника.
Стадії різняться складом учасників процесу обслуговування, характером їх
діяльності (технологіями) та кінцевою метою, Що дозволяє стверджувати
наявність певних «технологічних Циклів», притаманних кожній стадії
туристичного процесу. В основі кожного такого технологічного циклу
лежать певні технології: маркетингові, організаційно-управлінські,
виробничі, споживчі, об’єднані кінцевим призначенням – споживанням
туристичних послуг.
Діяльність суб’єктів ринку, комерційна за сутністю та
Циклічно-стадіальна за характером, визначає особливості Розміщення
підприємств. Розміщення суб’єктів туристичного Ринку відповідне їх
спеціалізації в процесі обслуговування і пропорційне ступеню
концентрації споживачів.
Функціонування ринку споживачів забезпечується діяльністю
підприємств-посередників. Підприємства-посередники концентруються в
місцях концентрації попиту, орієнтуючись в розміщенні, крім споживчого
чинника, на чинники, що забезпечують виробничу діяльність в цілому
(інфраструктурний, транспортний, наявність робочої сили та її кадровий
склад), а також чинники, що безпосередньо забезпечують ефективне
функціонування на туристичному ринку (параметри ринкової інфраструктури,
розвиток інформаційної сфери тощо). За зазначеними умовами можна
відстежити залежність між величиною населеного пункту та концентрацією
там суб’єктів-посередників туристиного ринку: чим більша людність
поселення, тим більша кількість туристичних підприємств може бути там
розташована. Розміщення туристичного підприємства визначається «порогом»
турпослуги – мінімальною кількістю клієнтів, необхідних для ефективного
функціонування підприємства, а ефективність функціонування залежить від
характеру та параметрів пропонованого ним турпродукту. Діяльність
туристичного підприємства-посередника зі створення турпродукту
поширюється на міжнародний та внутрішній туризм, тобто пропозиція
територіально необмежена, а реалізація обмежена зоною впливу
підприємства. Тобто, територіально дискретна пропозиція забезпечує
просторово необмежений попит, локалізуючи його в елементах систем
розселення.
Елементом територіальної структури ринку споживача є поселення,
геодемографічний потенціал якого забезпечує «поріг» туристичної послуги.
Наявність підприємств-посередників, які забезпечують однотипний,
практично неструктурований попит, характеризує формування пунктів
територіальної структури ринку споживача. Нарощування однотипних
підприємств-посередників відповідно обсягу та структурі масового попиту,
яке призводить до структурування пропозиції внаслідок конкуренції і
впливає на структурування попиту через урізноманітнення пропозиції
характеризує формування центрів територіальної структури ринку
споживача. Подальше урізноманітнення попиту внаслідок розвитку
соціально-економічних передумов формування міського способу життя
закріплюється в диференціації ринку споживача і його подрібненій
сегментації, яка обумовлює наявність відповідної пропозиції, але ця
пропозиція може бути забезпечена якісно іншим рівнем діяльності. Цей
рівень передбачає концентрацію діяльності по створенню турпродукту
відповідно до високих, різноякісних, різноманітних запитів споживачів,
що робить розробку та впровадження нового урізноманітненого турпродукту
економічно доцільною і веде до створення великих туристичних
підприємств-посередників – туроператорів. Таким чином відбувається
формування вузлів як ключових елементів територіальної структури ринку
споживача. Вузлам притаманна функціональна диференціація
суб’єктів-посередників ринку виробника, ускладнення внутрішньої
організації туристичної діяльності, її спеціалізація. Можна виділити
видову (за видами туризму, наприклад, лікувальний, дитячий тощо),
територіальну (за напрямками – Середземномор’я, Південно-Східна Азія,
Крим тощо) та предметну (за характером та видом турпослуг – бронювання
та продаж авіаквитків) спеціалізації.
Таким чином, в основі виділення елементів територіальної структури ринку
споживача та їх типології лежать такі ознаки як наявність, обсяг та
структурування попиту і урізноманітнення пропозиції внаслідок
концентрації та спеціалізації діяльності. Саме територіальна
концентрація та спеціалізація лежать в основі ранжування виділених
елементів ТС – пункти є елементами нижчого рангу, а вузли – вищого. Між
виділеними елементами наявна наступність, яка закріплюється нарощуванням
обсягу та якісним перебігом на інший рівень формування попиту і
обумовлює структурування попиту/пропозиції, та структурно-функціональна
залежність, яка дозволяє встановити їх ієрархію.
Ієрархія елементів територіальної структури ринку споживача
обумовлюється їх рангом, що відповідає певному типу територіального
ринку споживача, який саме і відрізняє пункти, центри та вузли.
Елементи територіальної структури ринку споживача є дискретними
територіальними утвореннями, які характеризуються рівнем концентрації
попиту та залежним від нього радіусом обслуговування, який визначає зону
впливу даного елементу і є основою формування територіального ринку
споживача відповідного ієрархічного рівня.
Ієрархічний рівень елементу ТС ринку споживача залежить В’Д стійкості
попиту залежного від величини населеного пункту, його типу та
функціональної структури, тобто визначається положенням поселення в
системі розселення і закріплюється геопросторовою організацією
розселення, утворюючі відповідно первинні, локальні та регіональні форми
геопросторової організації ринку споживача туристичних послуг в межах
національного ринку.
Наявність попиту, його обсяг, структурованість визначають наявність
пропозиції, її обсяг та структурованість, що впливає на ритмічність
ринкової діяльності: структурованість ринку зменшує вплив сезонності,
забезпечуючи ритмічність; слабоструктурований ринок має сезонні «піки»
та «спади», що визначають коливання попиту/пропозиції в певних сезонних
ритмах; неструктурований ринок характеризується аритмічністю діяльності
в бік значних сезонних (переважно літнього) коливань.
Ритмічність ринку є ознакою стабільності ринкової діяльності, яка
фіксується територіальною структурою: стабільному ринку відповідає
ритмічна діяльність, позначена незначними коливаннями попиту, тому можна
ранжувати елементи ринку споживача також в напрямку зменшення впливу
сезонності та посилення ритмічності.
Таким чином, територіальна структура ринку споживача формується
концентрацією попиту та відповідною йому концентрацією пропозиції
суб’єктів-посередників ринку виробника турпродукту внаслідок зростання
обсягів та структурованості попиту/пропозиції, забезпечується
ритмічністю діяльності та стабільністю територіального ринку певного
ієрархічного рівня і закріплюється в дискретних формах геопросторової
організації ринку споживача (пунктах, центрах та вузлах).
Розміщення суб’єктів туристичного ринку, що є продуцентами послуг, має
переважно ресурсну орієнтацію. їх діяльність полягає у формуванні
турпродукту та організації його споживання на основі наявних ресурсів
територіальних рекреаційних систем. ТРС формуються внаслідок наявності
природних і культурних комплексів, які приваблюють своїми властивостями
(унікальність, естетичність, різноманітність тощо) і здатні, завдяки
розвиткові інфраструктури, задовольнити рекреаційні потреби населення.
Рекреаційні потреби є фізіологічними потребами в відпочинку. Обсяг та
зміст відпочинку залежать від наявності вільного часу, а змістовне
проведення вільного часу обумовлене, за інших об’єктивних умов,
відповідним стилем життя, до якого входить чи не входить подорожування
заради задоволення (туризм). За тривалістю рекреацію поділяють на
короткотермінову, яка здійснюється протягом дня і охоплює порівняно
незначну територію, обмежену або приміською зоною, або радіусом
транспортної доступності, та тривалу, яка практично територіально
необмежена і за змістом є переважно туристичною подорожжю. Туристична
діяльність в межах короткотермінової рекреації торкається або виконання
культурно-пізнавальної функції (екскурсії), або урбокомпенсаційної
(прогулянки, пікніки тощо), або спортивно-оздоровчої (походи вихідного
дня), яка здійснюється переважно самодіяльним та клубним видами туризму.
Таким чином, рекреаційна діяльність є певним видом вибіркової
життєдіяльності людей у вільний час, яка має свій часовий і просторовий
вираз. Часовий вираз пов’язаний з життєвими ритмами і має тижневий,
сезонний та річний цикли, кожному з яких відповідає свій вид
туристсько-рекреаційної діяльності. Просторовий вираз пов’язаний з
виявленням територій, які мають оптимальні на даному етапі
соціально-економічного розвитку умови для здійснення
туристсько-рекреаційної функції, тобто спеціалізованих рекреаційних
територій – ТРС.
За масштабами та складністю внутрішньої організації виділяють
п’ятирівневу ієрархічну структуру ТРС (таблиця 1.2).
Таблиця 1.2.
Таксономічна система рекреаційних районів [7, с. 131]
Таксономічний ранг Таксономічна одиниця Величина території Приклад
V Рекреаційна зона Сотні тисяч, десятки тис. км2 Причорноморська
рекреаційна зона
IV Рекреаційний район Сотні, десятки тис. км2 Кримський район
III Рекреаційний підрайон Тисячі, сотні км2 Південне узбережжя Криму
II Рекреаційний мікрорайон Сотні км2, тисячі га Алуштинський мікрорайон
I Рекреаційний пункт Десятки, сотні га смт. Фрунзенське
Первинним елементом ієрархічної структури ТРС є підприємство відпочинку.
Поєднання підприємств в межах населеного пункту формує рекреаційний
пункт і визначає його спеціалізацію.
Територіальна спеціалізація на виконанні туристсько-рекреаційної функції
виходить з критеріїв наявності та типу ресурсів, їх поєднанні
(переважають природні чи культурно-історичні, або вони знаходяться в
оптимальному співвідношенні). Ранг ТРС залежить від унікальності
ресурсної складової та рівня розвитку місцевого ринку пропозиції,
сформованого на її основі. Ці ринки переважно спеціалізовані, а
масштаби, структура та рівень їх сформованості визначають рівень та
характер пропозиції. Переважання в структурі ресурсів
культурно-історичних лежить в основі формування туристсько-екскурсійної
спеціалізації елементу територіальної структури в територіальному поділі
праці, а природно-рекреаційних – туристсько-рекреаційної або курортної.
Поділ цей досить умовний, оскільки практично неможливо розрізнити ці
функції. В той же час, на рівні теоретичних положень, такий поділ
можливий на основі переважаючої мотивації: пізнавальна мета, а також
релігійна, етнічна та подібні формують туристсько-екскурсійну
спеціалізацію, а відпочинок, оздоровлення, лікування – курортну. Залежно
від спеціалізації, елементи територіальної структури ринку виробника,
сформовані продуцентами послуг, можуть бути представлені екскурсійними
пунктами, туристичними центрами та туристсько-рекреаційними вузлами, які
є дискретними формами геопросторової організації. Екскурсійні пункти
формуються внаслідок наявності пам’ятки історії та культури, атрактивні
властивості якої дозволяють використовувати її в туристсько-екскурсійній
діяльності як одиничний об’єкт показу. Концентрація культурно-історичних
ресурсів впливає на атрактивність елементу ТС (збільшується обсяг часу,
необхідного для задоволення культурно-пізнавальної мети споживачем),
ускладнює туристсько-екскурсійну функцію елементу ТС, переводячи його в
ранг туристсько-екскурсійного центру. Подальше ускладнення зазначеного
процесу «втягує» в туристсько-екскурсійну діяльність певну територію,
формуючи вузол, водночас ускладнюючи його функції до
туристсько-рекреаційних.
Література
Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес:
Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. –
К.: Знання України, 2002. – 358 с.
Гуляев В.Г. Контракты, договоры, соглашения и формуляры в туристской
деятельности: Учебно-практическое пособие. – М.: ПРИОР, 1998. – 336 с.
Дурович А.П. Маркетинг в туризме: Учебное пособие. – Минск: Новое
знание, 2003. – 496 с.
Дурович А.П. Маркетинговые исследования в туризме: Учебное пособие. –
Минск: Новое знание, 2002. – 348 с.
Дурович А.П. Реклама в туризме: Учебное пособие. – Минск: БГЭУ, 2000. –
192 с.
Европейский гостиничный маркетинг: Учебное пособие. – М.: Финансы и
статистика, 2003. – 224 с.
Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.:
Финансы и статистика, 2000. – 256 с.
Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. –
320 с.
Кириллов А.Г., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – СПб.: Издательство
СПб. университета, 1996. – 184 с.
Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм:
Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998.
Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.:
Альтерпрес, 2002. – 436 с.
Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и
статистика, 2001. – 320 с.
Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. – М.: Финансы и
статистика, 2002. – 352 с.
Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент:
Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 348 с.
Папирян Г.А. Международные экономические отношения: маркетинг в
туризме. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.
Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства (отели и рестораны).
– М.: Экономика, 2000. – 207 с.
Туризм и гостиничное хозяйство / под. ред. Чудновского А.Д. – М.:
ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2000. – 400 с.
Altkorn J. Marketing w turystyce. – Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN,
2001. – 204 c.
www.world-tourism.org/ruso/ – російська версія сторінки Всесвітньої
туристичної організації (ВТО).
20. www.itravel.ru/biblio/ – бібліотека літератури по туризму.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
