.

Туристична діяльність і оподаткування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2435
Скачать документ

Реферат на тему

Туристична діяльність і оподаткування

План

1. Облік податку на прибуток

2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності

Список літератури

1. Облік податку на прибуток

На відміну від ПДВ, облік податку на прибуток за операціями суб’єктів
туристичної діяльності не має такої суттєвої специфіки, хоч на певних
його моментах все-таки необхідно зупинитися детальніше.

При використанні посередницьких схем існує значна відмінність у
податковому обліку посередницької винагороди та транзитних сум, що
надходять у зв’язку з такими договорами від покупця послуг на користь
комітента (довірителя або принципала).

Суму посередницької винагороди включають до валового доходу туристичного
посередника на загальних підставах, передбачених п. 11.3 ст. 11 Закону
про прибуток, тобто за першою з подій: зарахування коштів на банківський
рахунок комісіонера (повіреного, агента) або за датою фактичного надання
посередницької послуги. Такий самий порядок збільшення валового доходу
застосовується й щодо сум компенсації вартості витрат, понесених
посередником при виконанні доручення. Валові витрати посередника
збільшуються на відповідні витрати також за загальними правилами (за
датою списання коштів з рахунку або за датою оприбуткування товарів, а у
разі придбання результатів робіт або послуг – за датою фактичного їх
отримання).

Щодо транзитних сум, то у цьому випадку так само, як і з ПДВ, існують
певні складності. Якщо предметом посередницької операції є майно, то і
його вартість, а також суми інших витрат, пов’язаних з його реалізацією
третім особам, у податковому обліку з податку на прибуток не
відображаються згідно з п.7.9 ст.7 Закону про прибуток (на відміну від
ПДВ, за яким вартість товарів та відповідні кошти беруть участь у
формуванні бази оподаткування). Разом з тим ситуація, в якій предметом
посередницького договору є послуги, ні в п.7.9, ні в інших статтях цього
Закону прямо не згадується.

Втім ДПАУ поширює такий підхід і на операції з надання (отримання)
послуг через посередників. Так, у листі від 30.06.98 р. №
7832/10/15-2117 ДПАУ роз’яснює, що кошти, які надходять платнику податку
– повіреному для закупівлі обладнання на підставі договору доручення,
залишаються у власності довірителя і “не є оплатою товарів (робіт,
послуг)”. Як бачимо, замість терміна “майно” у цьому листі застосовано
інший термін: товари (роботи, послуги). У іншому листі (від 19.01.98 р.
№449/10/16-1321) ДПАУ роз’яснила, що базою оподаткування експедиційних
послуг є отримана експедитором компенсація за надані ним послуги після
його розрахунків з усіма учасниками транспортного процесу. Інакше
кажучи, вартість послуг, які проходять через посередника, так само як і
оплата за такі послуги, в податковому обліку посередника відображатися
не повинні.

І ще один момент, який стосується особливостей формування валових витрат
суб’єктів туристичної діяльності. Відповідно до пп.5.4.10 ст.5 Закону
про прибуток, юридичним особам, основною діяльністю яких є надання
платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян,
дозволено включати до валових витрат витрати на утримання та
експлуатацію тих, що належать їм (крім тих, що підлягають амортизації):

– приміщень житлового фонду;

– легкових автомобілів;

– побутових літальних апаратів;

– моторних човнів, катерів та яхт, призначених для відпочинку.

За останніми двома групами майна Законом про прибуток установлено також
обмеження щодо їх цільового використання.

Далі в цьому самому пункті міститься й обмеження у вигляді заборони на
включення до валових витрат, витрат на паливно-мастильні матеріали,
стоянку та паркування легкових автомобілів. Причому обмеження це
сформульовано так, що зробити висновок про те, чи поширюється воно на
юридичних осіб, основною діяльністю яких є туристична діяльність, досить
складно. У листі від 11.11.99 р. №9365/4/15-1216 ДПАУ зазначила, що
обмеження із включення до валових витрат витрати на пальномастильні
матеріали (ПММ), стоянку та паркування легкових автомобілів здійснюються
тільки за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства
після сплати до бюджетів обов’язкових зборів та платежів. Інакше кажучи,
згідно з цим листом зазначене обмеження не залежить від виду діяльності
платника.

Однак пізніше (лист від 07.03.2000 р. № 1157/6/15-1116) ДПАУ змінила
свою позицію і роз’яснила, що у випадку, якщо легкові автомобілі
належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних
послуг з транспортного або туристичного обслуговування сторонніх
громадян, то витрати таких платників на утримання та експлуатацію
легкових автомобілів, у тому числі й витрати на ПММ, належать до їх
валових витрат. Щоправда, далі у цьому листі ДПАУ зробила ще більш
ліберальний висновок, дозволивши таким платникам відносити до валових
витрат вартість ПММ, використаних у процесі утримання та експлуатації не
тільки власних легкових автомобілів (що передбачено Законом про
прибуток), а й тих, які належать платнику тимчасово на підставі договору
оперативної оренди.

2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності

Згідно з Указами Президента України від 3 липня 1998 року № 727 та №
746/99 від 28.06.99 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3
липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб’єктів малого підприємництва”, спрощена система
оподаткування, обліку та звітності запроваджена для суб’єктів малого
підприємництва:

– юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік
середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг
виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не
перевищує 1 млн. гривень;

– фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх
сімей, впродовж року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує
500 тис. гривень.

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, яка перейшла на
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає
одну з наступних ставок єдиного податку:

– 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без
урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість
згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”;

– 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за
винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до
складу єдиного податку.

TH

a

¤

¦

&

Bвання доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату
єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних
осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації
залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень і
більше 200 гривень на місяць.

У разі здійснення платником єдиного податку підприємницької діяльності з
використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності
членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків
за кожну особу.

Суб’єкти малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему
оподаткування, не є платниками таких видів податків і зборів
(обов’язкових платежів):

– податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала
спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

– податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів малого
підприємництва);

– плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

– збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

– збору до державного інноваційного фонду;

– збору на обов’язкове соціальне страхування;

– відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і
утримання автомобільних доріг загального користування України;

– комунального податку;

– податку на промисел;

– збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

– збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери
послуг;

– внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

– внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

– плати за патенти згідно із Законом України “Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності”.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого
підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою
оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на
вибір суб’єкта малого підприємництва.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної
податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не
пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу)
за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за
попередній звітний період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування може бути прийняте
не більше одного разу за календарний рік.

Список літератури

1. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Закон України
“Про туризм” (15 вересня 1995р.). – К., 1995 .

2. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_strahuv.htm” Закон України
“Про страхування”: Збірник нормативно-правових актів. – Т 2. – Ужгород,
1999 .

3. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/aleks1.htm”
Александрова А.Ю. Международный туризм. – Москва, 2001 .

4. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. – Москва,
1975.

5. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. – Москва, 2000.

6. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области
туризма. – М.: Международные отношения, 1986.

7. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та
рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.

8. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – Москва – Санкт-Петербург: Герда,
2000.

9. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994.

10. Гаврилишин И.П. Рекреационный рынок мира // Посредник. -1995.- №40.

11. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. – Одесса, 1997.

12. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. -Москва, 1996.

13. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. -Київ,
2002.

14. Джон Уокер. Введение в гостеприимство. – Москва: Юнити, 1999.

15. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної
економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка
України. – 1995. -№ 8.

16. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. – Минск, 2001.

17. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. -Чернівці:
Прут, 1996.

18. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура
Карпатського регіону: пошуки перпектив розвитку. – Чернівці: Прут, 1995.

19. HYPERLINK “http://tourlib.net/statti_tourism/kravciv1.htm” Жук
П.В., Кравців В.С. Концептуальні основи перспективного розвитку
рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. – 1993, № 12 .

20. Ресторанный и гостиничный бизнес. – 2001. – № 4(8).

21. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.

22. Іванов Ю. Туристична діяльність і оподаткування // Бухгалтерія.
-2002.-№20/2.

23. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в
Україні. – Львів, 1997.

24. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. – Минск: Новое знание, 2001.

25. Квартальнов В.А. Туризм. – Москва, 2001.

26. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/kvartalnov1.htm”
Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт
управления. – Москва: Финансы и статистика, 2000 .

27. Кириллов А.Т. Маркетинг в туризме. – С.-Петербург, 1997.

28. Кирилов А. Т., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – Издательство
С.-Петербургского университета, 1996.

29. Ковалевский Г.В., Абрамов В.В. Проблемы развития туризма в Украине:
интегрированый подход // Туристично-краєзнавчі дослідження. – 1999. –
Вип.2.

30. Котлер Ф. Основы маркетига. – Москва, 1990.

31. Крачило М.П. Основи економічної теорії. – К., 1997.

32. Кузик С.П., Касянчук З.О. Оцінка туристської придатності території
Карпат Карпати: український міст в Європу: проблеми і перспективи. –
Львів, 1993.

33. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного
господарства. – К., 1997.

34. Макконнелл Кемпбел Р., Брю Стенли Л. Экономикс: принципы, проблемы и
политика. – К.: ХаГар, 1998.

35. Матеш В. Україна запрошує на відпочинок // Вісті з України.
-1994.-№4.

36. Межгосударственый стандарт. Туристско-екскурсионное обслуживание.
Класификация гостиниц. – Киев: Госстандарт Украины, 1996.

37. Межгосударственый стандарт. Туристско-екскурсионное обслуживание.
Проектирование туристских услуг. – Киев: Госстандарт Украины, 1996.

38. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. – Москва:
Економика, 2000.

39. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/EkonTur.htm” Папирян
Г. А. Экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 1998 .

40. Песоцкая Е.В. Маркетинг услуг. – С.-Петербург: Питер, 2000.

41. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – Київ, 2001.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020