.

Теорія планування фізичного виховання в школі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
302 3779
Скачать документ

ПЛАН

Вступ.

Теорія планування фізичного виховання в школі.

Технологія планування навчальних завдань.

Тематичний план-графік та конспекти уроку.

Експериментальна частина.

Висновок.

ВСТУП

“Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно увійти у повсякденний
побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне і
радісне життя”

Гіппократ.

Сьогодення поставило перед вітчизняною спортивною наукою завдання —
всебічно дослідити й осмислити закономірності та перспективи розвитку
фізичної культури в період розбудови незалежної держави і на цьому
ґрунті розробити науковий проект реформування національної системи
фізичного виховання. Для визначення можливих напрямів її реформування
необхідно звернутись у далеке і недавнє минуле становлення і розвитку
фізичного виховання.

Демократизація життя школи не тільки не знімає необхідності планування,
а навпаки, посилює увагу до цієї проблеми. Широкі можливості в
самостійному виборі засобів, посилення уваги до особистості кожного учня
потребують більш чіткої організації всього навчально-виховного процесу,
його планування та контролю. При цьому найактивнішу участь у складанні
планів повинні взяти учні.

Функції педагогічного планування полягають у передбаченні очікуваного
результату і логічно-формалізованому “проектуванню” того, як буде
(повинен) розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах
(на основі загальних закономірностей). Плани дають змогу дивитися далеко
вперед, визначати мету і конкретні завдання, передбачати найефективніші
засоби та шляхи їх розв’язання.

Досвід роботи з фізичного виховання у школі свідчить, що найкращих
результатів досягають педагоги, котрі сумлінно ставляться до
проектування своєї діяльності.

Функції контролю полягають у:

• об’єктивній оцінці індивідуальних передумов досягнення мети;

• перевірці ефективності змісту, форм побудови і результатів фізичного
виховання;

• порівнянні запланованих і досягнутих результатів;

• виявленні ступеня відповідності або невідповідності між ними (для
внесення необхідних коректив як у самий процес фізичного виховання, так
і в параметри плану).

Розглядаючи в цьому зв’язку взаємозумовленість планування, реалізації
плану і контролю, важливо чітко уявити, що як би старанно не розроблявся
план, процес фізичного виховання (котрий практично складається) далеко
не завжди й у всьому збігається з його запланованими контурами. Причин
цього кілька: по-перше, закономірності фізичного виховання мають не
однозначно-зумовлений, а ймовірний характер (іншими словами, вони не
виявляються механічно, а допускають, залежно від конкретних умов, різні
варіанти одних і тих же закономірних тенденцій); по-друге, наші знання
про ці закономірності ніколи не є вичерпними; по-третє, реальні життєві
ситуації, що впливають на хід фізичного виховання, вельми варіативні та
динамічні. Звідси випливає одна з головних вимог до планування — його
гнучкість (постійний зв’язок планування і контролю, необхідність
регулярної корекції планів згідно з конкретними даними контролю).

Систематичний контроль підкаже вчителеві необхідне дозування вправ,
найкращу їх послідовність, можливі інтервали відпочинку, оптимальні
порції навчального матеріалу, темп педагогічних дій, тобто все те, без
чого неможливо вдосконалювати планування.

Отже, планування — це складання теоретично і методично обґрунтованої
документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення в
сутність явиш і закономірностей процесу фізичного виховання.

На жаль, у практиці з відомих причин планування дискредитоване. Плани
часто або зовсім не відповідають реальній ситуації, що склалась у школі,
і природно, не відіграють своєї позитивної ролі, або складаються лише
для того, щоби пред’явити їх на вимогу керівництва школи, можливим
інспекціям.

Уміння якісно планувати процес засвоєння предмету “фізична культура” є
однією із найважливіших професійних здібностей учителя.

Відомо, що в навчальних програмах із фізичної культури (на відміну від
інших шкільних предметів) матеріал представлений не в порядку його
засвоєння, а у вигляді переліку фізичних вправ за певними розділами.
Плануючи роботу, вчитель сам повинен підбирати матеріал для уроків із
різних розділів, щоби раціонально формувати і вирішувати педагогічні
завдання. При цьому вчитель має постійно враховувати, що вже добре
засвоєно учнями, що варто повторити, до чого готуватись у подальшій
роботі.

ВИСНОВОК

Із викладеного вище легко дійти висновку, що праця вчителя фізичної
культури складається з багатьох компонентів. Але щоб усі ці компоненти
склались в єдину систему фізичного виховання школярів, вчителеві
необхідно багато знати, вміти і, що особливо важливо, постійно
підвищувати свій творчий потенціал, не відставати від вимог часу,
прогресу науки, запитів своїх учнів. Учитель все життя повинен сам
вчитися, безперервно поповнювати власні знання, пам’ятаючи, що педагог
доти залишається вчителем, доки продовжує самоосвіту.

Організовувати самостійну роботу щодо піднесення власного професійного
рівня майбутній педагог повинен навчитись у студентські роки. В кожному
конкретному випадку ця робота повинна переслідувати конкретну мету, мати
чіткий план і терміни реалізації, форму кінцевого результату, постійне
робоче місце.

Метою самостійної роботи вчителя може бути: вивчення ефективності
засобів фізичного виховання, методів організації навчальної діяльності,
прийомів навчання І регулювання навантаження, форм фізичного виховання
учнів різних класів, методів просвітницької роботи тощо.

Кінцевий результат роботи — впровадження нових форм фізичного виховання
у школі; використання _вчителем нових методів діяльності; написання
рефератів І методичних розробок для батьків, вчителів початкових класів
і класних керівників; підготовка доповідей і виступів на методичних
нарадах, засіданнях педрад; підготовка наочних посібників тощо.

Постійне робоче місце доцільно обладнати в методичному кабінеті школи,
де зосередити підшивки газет І журналів, методичні посібники,
підручники, довідники, словники, енциклопедичні видання.

План роботи містить її основні етапи, терміни початку і кінця, кінцевий
результат. Працювати радимо щоденно, без зволікання, не очікуючи
натхнення, а зусиллям волі створюючи робочий настрій. Натхнення прийде
під час роботи.

Важливим джерелом самоосвіти є постійний аналіз діяльності учнів.
Педагог повинен вчитись у дітей. Повчальним у цьому плані є досвід
вчителя-методиста з Одещини В. В. Радзівіла. Як правило, наприкінці
навчального року педагог опитує учнів про якість уроків фізичної
культури, пропонує їм відповісти на питання, що їм сподобалось і що не
сподобалось на заняттях. Анкета викликає великий інтерес у школярів, а
педагог враховує поради І пропозиції учнів, які часто не поступаються
зауваженнями досвідчених методистів. Такий зворотний зв’язок дає змогу
коригувати навчальну роботу, сприяє налагодженню довірливих взаємин з
,учнями, котрі часто продовжуються І після закінчення школи.

Важливою ланкою самоосвіти є вивчення і впровадження досвіду інших
вчителів і передового досвіду вчителів-новаторів. Вивчаючи досвід, не
орієнтуйтеся тільки на кращих. У кожного вчителя є «краплини», котрі
можна запозичити.

Важливо не обмежуватись вивченням досвіду тільки колег за спеціальністю,
знахідки вчителів інших предметів також можуть знайти своє втілення у
фізичному вихованні.

Уникайте примусового запровадження передових методик, — це на добро не
вийде. Сила творчої людини не в наслідуванні, копіюванні, а в
знаходженні власного підходу до справи. Не можна говорити про творчість,
підміняючи один шаблон іншим. Будь-який досвід, передусім педагогічний,
має в собі ознаки, властиві конкретній людині. Виявляються вони в
індивідуальних рисах особи вчителя, у його здібностях. Передовий вчитель
створює свій стиль викладання — сплав особистих якостей і обраних
залежно від них методів роботи. Новаторів краще сприймати на рівні ідеї.
У цьому випадку ви самі повинні розробляти технології навчання і
виховання. А якщо будете приймати новаторів на рівні сучасних тенденцій,
то станете автором нових самостійних ідей, котрі слід перевірити на
практиці. Приймаючи рішення про педагогічний експеримент, ви повинні
вірити — в себе, у своїх учнів, у педагогічну науку і практику. Але
головне, ви повинні бути впевнені, що ваші методики не принесуть шкоди
навчанню, вихованню і здоров’ю дітей.

І от ви, сповнені віри, ідете з новою ідеєю в клас, і у вас, як правило,
нічого не виходить. Причин цьому може бути декілька: або думка невдала,
або ви не вмієте ще нею користуватись, або діти ще не звикли до нового.
Тоді слід почекати, і ваша ідея дасть результати. Нагородою за терпіння
буде щастя творчості, а той, хто хоч раз пережив його, постійно буде
прагнути знову пережити цю велику душевну насолоду.

Утвердження нового вимагатиме від вас чимало мужності. Нове завжди
виростає на ґрунті старого і заперечує його, а отже, у нього завжди
будуть противники. Важлива опора для нового — діти. Адже вчительська
творчість необхідна для розвитку творчих здібностей учнів. Якщо діти
працюють із задоволенням, будьте певні успіху.

ВИСНОВОК

Із викладеного легко дійти висновку, що праця вчителя фізичної культури
складається з багатьох компонентів. Щоб усі ці компоненти склались в
єдину систему фізичного виховання школярів, учителеві необхідно багато
знати, вміти і, що особливо важливо, постійно підвищувати свій творчий
потенціал, не відставати від вимог часу, прогресу, науки, запитів своїх
учнів. Учитель все життя повинен сам учитися, безперервно поповнювати
власні знання, пам’ятаючи, що педагог доти залишається вчителем, доки
продовжує самоосвіту.

Організовувати самостійну роботу з піднесення власного професійного
рівня майбутній педагог повинен навчитися за студентських років. У
будь-якому випадку ця робота повинна переслідувати конкретну мету, мати
чіткий план і терміни реалізації, форму кінцевого результату, постійне
робоче місце.

Метою самостійної роботи вчителя може бути вивчення ефективності засобів
фізичного виховання, методів організації навчальної діяльності, прийомів
навчання і регулювання навантаження, форм фізичного виховання учнів
різних класів, методів просвітницької роботи тощо.

Результат творчої роботи — впровадження нових форм фізичного виховання у
школі; використання вчителем нових методів діяльності; написання
рефератів і методичних розробок для батьків, вчителів початкових класів
і класних керівників; підготовка доповідей і виступів на методичних
нарадах, засіданнях педрад; підготовка наочних посібників тощо.

Постійне робоче місце доцільно обладнати в методичному кабінеті школи,
де зосередити підшивки газет і журналів, методичні посібники,
підручники, довідники, словники, енциклопедичні видання.

План самоосвіти містить її основні етапи, терміни початку і кінця,
кінцевий результат. Працювати радимо щоденно, без зволікання, не
очікуючи натхнення, а зусиллям волі створювати робочий настрій.
Натхнення прийде під час роботи.

Важливим джерелом самоосвіти є постійний аналіз діяльності учнів.
Педагог повинен учитись у дітей Повчальним у цьому плані є досвід
вчите-ля-методиста з Одещини В. Радзівілла. Переважно наприкінці
навчального року педагог опитує учнів про якість уроків фізичної
культури, пропонує їм відповісти на питання, що їм сподобалось і що не
сподобалось на заняттях. Анкета викликає великий інтерес у школярів, а
педагог враховує поради і пропозиції учнів, які часто не поступаються
зауваженням досвідчених методистів. Такий зворотний зв’язок дає змогу
коригувати навчальну роботу, сприяє налагодженню довірливих взаємин з
учнями, котрі часто продовжуються і по закінченні школи.

Важливою ланкою самоосвіти є вивчення і впровадження досвіду інших
учителів і вчителів-новаторів. Вивчаючи досвід, не орієнтуйтеся тільки
на кращих. У кожного вчителя є “краплини”, котрі можна запозичити.

Аналіз передового досвіду показує, що переважно він високоефективний
лише в окремих ділянках навчально-виховної роботи. Водночас підвищення
ефективності фізичного виховання на сучасному етапі вимагає розробки і
використання кожним учителем комплексної методики навчання, тренування і
виховання, яка включає всі компоненти педагогічної діяльності, необхідні
для успішного засвоєння школярами знань, формування рухових навичок,
удосконалення фізичних можливостей та виховання почуття відповідальності
учнів за свій фізичний стан, їх моральних і вольових якостей та
мотивації до самовдосконалення. Важливо також не обмежуватись вивченням
досвіду тільки колег за спеціальністю, знахідки вчителів інших предметів
також можуть знайти своє втілення у фізичному вихованні. Процес вивчення
і засвоєння досвіду педагогами можна представити як його послідовне
сприйняття, відтворення, застосування і творче осмислення. Наша
сьогоднішня освітня система, на думку фахівців, функціонує на другому
рівні засвоєння досвіду, в окремих випадках — між другим і третім.
Водночас суть самоосвіти полягає не в тому, щоб відтворити відоме, а в
умінні знайти з допомогою мислення відповідний до конкретної ситуації
спосіб дії, творчо і самостійно вирішувати педагогічні завдання, які
ставить житія.

ЛІТЕРАТУРА

Осмодлодич В. “Пласт” – організація української молоді // Ровесник –
1990.

Тернопіль вечірній – 1992.

Сірополко С. Історія освіти на Україні. – Львів, 1937.

Жарський Е. Історія Українського фізичного виховання. Львів, 1933.

Вацеба О.М. Нариси з історії спортивного руху в західній Україні. –
Івано-Франківськ: Лілея – Н.В. 1997.

Приступова Є., Слімаковський О., Лук’янченко М. Українські народні
рухливі ігри, розваги та забави: методологія, теорія і практика. –
Дрогобич: Вимір, 1999.

Спортивна класифікація (останнє видання).

Б о ген М. М. Обучение двигательным действиям. М., 1985.

Васин Ю. Г. Физические упражнения — основа профилактики ожирения у
детей. К., 1989.

Волков Л. В. Физическое воспитание учащихся. К., 1988.

Горчакова Л. П. Физическое воспитание в малокомплектной школе. М„ 1983.

Деркач А. А., Исаев А. А. Педагогическое мастерство тренера. М., 1986.

Життя в «Пласті»: Вибране з одноименного підручника О.
Тисов-ського/Упор. Корчинський С. Івано-Франківськ, 1992.

Мей кс он Г. Б., Шаулин Е. Б. Самостоятельные занятия учащихся по
физической культуре. М., 1986.

Минаев Б. Н., Шиян Б. М. Основы методики физического воспитания
школьников, М., 1989.

Народні ігри та забави. Івано-Франківськ, 1992.

Новосельский В. Ф. Методика урока физической культуры в старших классах
К, 1989.

Педагогическая практика в школе/Балбенко С. Ю. и др. К-, 1990.

Пермяков А. А. Внешкольное физическое воспитание подростков. К., 1989.

Підручна книжечка пластуна і пластунки. Нью-Йорк, 1990.

Платонов В. Н Подготовка юного спортсмена. К., 1988.

Приступа Е. М, Пилат В. С Традиції української національної фізичної
культури. Львів, 1991.

Резерв успеха — творчество / Под ред. Нойнера Г., Калвейта В, Клейна X.
М., 1989.

Руководство физическим воспитанием в общеобразовательной школе. Харьков,
1991.

Теория и методика физического воспитания / Под ред. Шияна Б. М. М.,
1988.

Теория и методики физического воспитания / Под ред Ашмарина Б. А. М,
1990.

Физическое воспитание в семье/Сермеев Б. В К, 1986.

ЛІТЕРАТУРА

Положення про колектив фізичної культури в школі (останнє видання).

Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи (останнє
видання).

Програма фізичного виховання учнів І—XI класів (останнє видання).

Спортивна класифікація (останнє видання).

Боген М. М. Обучение двигательным действиям. М., 1985.

Волков Л. В. Физическое воспитание учащихся. К., 1988.

Горчакова Л. П. Физическое воспитание в малокомплектной школе. М„ 1983.

Деркач А. А., Исаев А. А. Педагогическое мастерство тренера. М., 1986.

Минаев Б. Н., Шиян Б. М. Основы методики физического воспитания
школьников, М., 1989.

Новосельский В. Ф. Методика урока физической культуры в старших классах
К, 1989.

Педагогическая практика в школе/Балбенко С. Ю. и др. К-, 1990.

Руководство физическим воспитанием в общеобразовательной школе. Харьков,
1991.

Теория и методика физического воспитания / Под ред. Шияна Б. М. М.,
1988.

Теория и методики физического воспитания / Под ред Ашмарина Б. А. М,
1990.

Физическое воспитание в семье/Сермеев Б. В К, 1986.

Б.М.Шиян. Методика фізичного виховання школярів (практикум) – Львів:
Світ 1993.

Б.М.Шиян. Теорія і методика фізичного виховання школярів (частина 2) –
Тернопіль: Навчальна книга 2002.

Новиков В.К. Физическая культура в школе – 1990 №1

Час здоровья // Физическая культура в школе – 1998 №1

Спортивная газета – 1989. Физическая культура в школе – 1990 «4

Борисенко А.Ф. Педагогічний контроль з фізичним вихованням шестирічних
першокласників // Фізичне виховання в школі. – 1996 №2. – с. 3-7

Вільчковський Е.С. та ін. Науково-методичні вимоги до складання програм
з фізичної культури // Фізичне виховання в школі. – 1997 №4. – с. 2-7

Кадетові А.В. Какой быть авторской программе // Физическая культура в
школе – 1994 №4 с. 48.

Медведев В.Ф. Основы планирования уроков физической культуры в школе
(методические рекомендации) – Харьков, 1987 – с.46

Цвек С.Ф. Планування – системність і наступність // Фізичне виховання в
школі – 1996 №1 – с. 5-17

Додаткова література.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020