.

Стрибок у висоту способом «переступання» (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5206
Скачать документ

Реферат на тему:

Стрибок у висоту способом «переступання»

ПЛАН

Техніка стрибка у висоту способом «переступання».

Методика навчання.

Характерні риси стрибка у висоту способом «переступання».

Типові помилки в техніці стрибка у висоту способом «переступання».

Спеціально-підготовчі вправи для стрибка у висоту способом
«переступання»

Стрибки у висоту з розбігу – вид легкої атлетики, який характеризується
короткочасними м’язовими зусиллями вибухового характеру. Стрибкові
вправи розвивають м’язи поперекового відділу, спини та ніг. Заняття
стрибками поліпшують нервово-м’язову реакцію. За їх допомогою формують
вміння миттєво концентрувати зусилля, орієнтуватись у просторі,
розвивати швидкість, силу, спритність та інші рухові якості. Під час
долання планки чудово розвиваються окомір і м’язові відчуття.

Стрибок у висоту складається з чотирьох фаз: розбігу, відштовхування,
переходу через планку і приземлення. За своєю значущістю в досягненні
кінцевого результату фази не рівноцінні. Тривалий час удосконаленню фази
переходу через планку відводилась провідна роль, ріст спортивних
результатів ставився у пряму залежність від ефективності техніки долання
планки. Неухильний пошук в цьому напрямі зумовив зміну однієї техніки
іншою, яка давала змогу ефективніше використовувати спеціальну фізичну
підготовку стрибунів: переступання – перекат – хвиля – перекидний –
«фосбюрі-флоп». Поява техніки стрибка «фосбюрі-флоп» і стрімкий ріст
спортивних результатів стрибунів спричинили зміну поглядів спеціалістів
на процес удосконалення технічної майстерності і методику підготовки
спортсменів. У часи популярності «перекидного» при підготовці стрибунів
увага зосереджувалась на розвитку насамперед силових якостей, на цій
основі будувалась структура розбігу і відштовхування. Та з появою
«фосбюрі-флоп» головною якістю стала швидкість. Техніку стрибка сучасних
стрибунів, їх спеціальні фізичні якості сьогодні оцінюють за швидкістю
розбігу, та швидкістю відштовхування. Сучасна техніка стрибка у висоту
характеризується раціональним використанням високої швидкості розбігу,
потужним реактивно-маховим поштовхом і доланням планки з якомога нижчим
положенням ЗЦМТ спортсмена.

Розбіг в стрибках у висоту становить переважно 7-9 бігових кроків (11-14
м). Кут розбігу стосовно до планки залежить від способу стрибка. Розбіг
виконується з місця або з підходу, коли стрибун робить декілька
прискорених кроків і потім, попавши стопою на контрольну відмітку,
починає розбіг. Одне із завдань стрибуна під час розбігу – набути
необхідної горизонтальної швидкості, яка повинна зростати поступово,
досягаючи в момент відштовхування 6,5-7,5м/с. Збільшення швидкості
відбувається паралельно зі збільшенням довжини кроків. У другій частині
розбігу спортсмен готується до відштовхування. Довжина останніх кроків
збільшується, а ЗЦМТ знижується. Передостанній крок розбігу найдовший,
останній короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє спортсмену швидше
перемістити тіло на поштовхову ногу, вивести таз вперед і звести до
мінімуму втрату швидкості розбігу. За даними В.М. Дячкова величина трьох
останніх кроків у стрибунів високої кваліфікації становить: 3-й від
поштовху крок – 215-220 см, передостанній – 220-230 см і останній –
195-220 см.

Успіх у відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму
розбігу і має декілька варіантів. Але для будь-якого ритму характерне
поступове нарощування швидкості з акцентованим прискоренням в кінці
розбігу. Для розмітки розбігу переважно використовують дві відмітки:
одна на початку розбігу і друга – на третьому кроці від місця
відштовхування. Спортсмени високого класу виконують розбіг вільно і
легко, з широкою амплітудою рухів ніг. Постановка ніг на опору
відбувається з передньої частини стопи (тільки на останньому кроці
постановка махової і поштовхової ніг відбувається з п’яти), при цьому
стопа ставиться пружно.

У стрибках у висоту біг на пружних стопах є важливою умовою, що
забезпечує динаміку взаємодії стрибуна з опорою. Проштовхуючись стопою
вперед, стрибун збільшує темп і швидкість бігових кроків у міру
наближення до планки. Якщо перші кроки розбігу виконуються «натиканням»
на виставлену ногу гомілкою вперед, то швидкість перед поштовхом
втрачається і, як наслідок, знижується можливий результат стрибка. На
початку розбігу швидкість набрати нескладно, але важко зберегти її в
кінці розбігу.

Кроки розбігу виконуються таким чином, щоб при постановці стоп на грунт
не створювалось зайвого гальмування. Ногу на опору необхідно ставити
м’яко, загрібним рухом, руки стрибуна працюють, як при звичайному бігу,
тулуб нахилений до передостаннього кроку. За величиною рухової
активності під час розбігу без порушення правильної структури рухів
можна скласти уяву про характер спортсмена, про рівень його спортивної
агресивності. Значення спортивної агресивності при виконанні стрибка у
висоту – дуже важливий фактор. Чим більшою мірою він властивий стрибуну,
тим швидше зростають його спортивні результати.

Поштовх. Відштовхування починається з моменту торкання грунту
поштовховою ногою. Однак його ефективність в значною мірою залежить від
рухів, які виконуються у попередньому кроці маховою ногою. В момент
постановки махової ноги на опору спортсмен згинає і подає коліно вперед.
Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутій маховій нозі і
переходом її з п’яти на передню частину стопи тулуб займає вертикальне
положення, таз випереджає вісь плечей, а поштовхова нога обганяє лінію
таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрям руху ЗЦМТ
вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад.

Поштовхова нога ставиться на опору з п’яти майже випрямленою. Після
амортизаційного згинання ноги у колінному суглобі (до 130°) і переходу з
п’яти на всю стопу починається її прискорене розгинання. Дії сил
поштовху, спрямованих по вертикалі, сприяє розгинання тулуба і мах
вільною ногою і руками вгору. До моменту відриву від опори поштовхова
нога та тулуб випрямлені, махова нога піднята, коліно на рівні грудей.

Політ. Спочатку стрибун деякий час зберігає вертикальне положення, дещо
затримуючи обертання тіла за основними осями, яке розпочалось під час
відштовхування (рис.32). Одночасно з цим, розслабляючи м’язи, він
готується до виконання рухів, які необхідні для переходу через планку.
Спосіб «переступання» найбільш простий і в той же час найменш
результативний. Розбіг виконується під кутом 30-45°, а відштовхування
дальньою від неї ногою – за 60-80 см від проекції планки на землю.

У стрибку способом «переступання» виліт виконується боком до планки.
Махова нога знаходиться паралельно до неї, а поштовхова вільно опущена
вниз. У момент переходу планки, завдяки опусканню махової ноги за
планку, поштовхова нога дугоподібним рухом з поворотом коліна і носка
дещо назовні переноситься через планку. Внаслідок цих рухів тулуб
повертається до планки і поштовхової ноги, нахиляється в сторону
розбігу, а таз швидко переміщається над планкою. В момент переходу через
планку внаслідок нахилу голови, плечей вперед стрибун піднімає вище таз.
Рух тулуба в сторону планки дає можливість краще відійти від планки.
Руки опускаються вниз і розводяться в сторони. Поштовхова нога
переноситься над планкою, а приземлення відбувається боком до планки
спочатку на махову ногу, а потім на поштовхову.

Характерні риси стрибка у висоту способом «переступання»

1. Розбіг під кутом 30-45°.

2. Довжина розбігу 7-9 бігових кроків (11-14 м).

3. Горизонтальна швидкість 6,5-7,5 м/с.

4. Довжина кроків: третій від поштовху – 200 см, передостанній – 210 см,
останній -190 см.

5. У момент амортизації поштовхова нога зігнута в колінному суглобі до
130°.

6. Поштовх здійснюється дальньою ногою по відношенню до планки.

7. Місце поштовху віддалене від проекції планки на відстань 70-80 см.

8. У вищій точці носок махової ноги і тулуб повертаються до планки.

9. Поштовхова нога за планкою розвертається стопою до планки.

10. Приземлення виконується на махову ногу боком до планки.

Методика навчання

Початкове навчання доцільно проводити в залі, а не на відкритій
площадці. На площадці продовжити удосконалення техніки в цілому. Сприяє
навчанню фронтальний і груповий методи розв’язання завдань.

Завдання 1. Створити уяву про стрибок у висоту способом «переступання».

Засоби:

1. Продемонструвати техніку стрибка, демонстрація кінограм,
кінокільцівок.

2. Аналіз техніки стрибка і його окремих елементів.

F Методичні вказівки. Розв’язуючи перше завдання, акцентувати увагу на
найбільш складних елементах, особливо в момент переходу від розбігу до
відштовхування і переходу через планку.

Завдання 2. Навчити техніки відштовхування.

Засоби:

1. Махи вільною ногою біля опори стоячи боком до планки.

2. Те ж саме, але не тримаючись за опору і намагаючись піднятись на
носок, а потім відірватись від землі.

3. Постановка поштовхової ноги на відштовхування з п’яти на всю стопу.

4. Постановка поштовхової ноги в сполученні з виведенням таза вперед і
махом вільною ногою.

5. Те ж саме, але з розбігу в 2-3 кроки в сполученні з відведенням рук
назад, а потім виносом вперед-вгору.

6. Ходьба з швидкими рухами маховою ногою і зігнутими руками вгору на
кожний 3-й, 4-й крок.

7. Стрибки з декількох кроків розбігу з діставанням підвішених на різній
висоті предметів.

8. Розбіг із відштовхуванням з 2, 3 і 5 кроків.

Методичні вказівки. Махові рухи необхідно виконувати з великою
амплітудою, а відштовхування закінчувати повним випрямленням поштовхової
ноги і тулуба. Навчаючи відштовхуванню необхідно використовувати вправи
з діставанням високо підвищених предметів рукою, головою, маховою ногою.

Завдання 3. Навчити переходу через планку і приземленню.

Засоби:

1. Переступання через планку, гімнастичну лаву з місця.

2. Те ж саме з декількох кроків.

3. Стрибки у висоту з невеликого розбігу, застосовуючи спосіб
«переступання».

4. Стрибки у висоту з розбігу під кутом 30-45°.

Методичні вказівки. Всі рухи спрямовувати по лінії розбігу. Мах ногою і
зусилля в поштовху направляти вздовж планки. Останні два кроки
виконувати на всій стопі. Відштовхуватись точно вверх, без завалів на
планку. По мірі засвоєння раціональних рухів, довжини і швидкості
розбігу, висоту планки поступово збільшувати.

Завдання 4. Навчити стрибку у висоту способом «переступання» в цілому.

Засоби:

1. Стрибки з коротккого, середнього, повного розбігів.

Методичні вказівки. Зберігаючи прямолінійність розбігу, дивитись на
місце відштовхування або в певну точку планки. Школярі виконують розбіг
з п’яти або дев’яти бігових кроків. Початкове навчання стрибкам у висоту
можна проводити, використовуючи такі прийоми:

а) стрибок через резинку, натягнуту посередині залу (крейдою позначити
місця для розбігу і поштовху);

б) стрибок через перекинуті гімнастичні лави, розміщені в одну пряму
лінію (крейдою позначити місця для розбігу і відштовхування).

Такий підхід до організації навчання дозволяє забезпечити високу моторну
щільність. Часті зупинки, що трапляються в період навчання,
компенсуються значною кількістю стрибків, що одночасно виконуються
великою групою учнів.

Типові помилки в техніці стрибків у висоту способом «переступання» і
засоби їх усунення

Розбіг

1. Відсутність прямолінійності — створити правильну уяву про напрям,
ритм розбігу та характер останніх кроків.

2. Порушення ритму розбігу (швидкий початок та уповільнення перед
відштовхуванням і т.п.) — багаторазове виконання розбігу по розміченій
крейдою лінії.

3. Непопадання на місце відштовхування — розбіг по відмітках для окремих
кроків

Відштовхування

1. Постановка стопи на поштовх неточно по лінії розбігу — зі скороченого
розбігу постановка стопи на попередню відмітку.

2. Нахил тулуба в бік планки при відштовхуванні — виконання стрибків із
діставанням предметів головою, рукою, маховою ногою.

3. Вища точка траєкторії польоту далеко за планкою — стрибки з махом
вільною ногою в напрямі розбігу. Зменшити кут разбігу. Збільшити
відстань до місця відштовхування.

4. Неповне випрямлення поштовхової ноги і тулуба. Недостатній мах
вільною ногою — зміцнити м’язи, від яких залежить потужність
відштовхування.

Перехід через планку

1. Збивання планки маховою ногою — настрибування на високо поставлену
планку (намагатись сісти на неї).

2. Збивання планки поштовховою ногою. — У вищій точці стопу махової ноги
і тулуб розвернути до планки, поштовхову ногу – назовні.

Спеціально-підготовчі вправи для стрибка у висоту способом
«переступання»

1. Дріботливий біг.

2. Біг із захлестуванням (закиданням) гомілок назад.

3. Біг із високим підніманням стегна.

4. Біг стрибками (стрибки в кроці).

5. В.п. – стійка ноги нарізно. Пружинні нахили вперед (можна в парах).

6. В.п. – стійка на правій (лівій) нозі, ліва (права) на опорі (висота
120-130 см):

1-4 нахили до правої ноги;

5- 8 нахили до лівої ноги.

7. В.п. – о.с. правим (лівим) боком до гімнастичної стінки, триматись за
неї рукою на рівні голови. Махи вперед-назад лівою (правою) ногою.

8. Те ж саме, але не триматись за опору і намагатись піднятись на носок.

9. Те ж саме, але з підскоком.

10. В.п. – випад правою, руки на коліні. Пружинні присіди, зміна
положення стрибком.

11. В.п. – о.с. Крокуючи по розмітці, подолати висоту (відштовхування
здійснювати на відстані 1-1,5 ступні від планки).

12. В.п. – лежачи на спині:

1 –3 – нахили вперед, хват руками за гомілкові суглоби, торкнутись чолом
колін, ноги не згинати;

4 – в.п.

13. В.п. – вузька стійка. Стрибки на місці з підтягуванням колін до
грудей.

14. В.п.- о.с. Зігнути ліву (праву) ногу в колінному суглобі і взятись
за гомілку. Відводити ногу назад якомога далі, не розгинаючи колін.

15. В.п. – о.с. Стрибки з акцентуванням маху вільною ногою вздовж планки
(рис.34).

16. Стрибки вгору з торканням високо підвішених предметів руками,
головою.

17. Те ж саме, але діставати предмети маховою ногою.

Рекомендована література

1. Меськин И. Лучи измеряют высоту: новие измерительные технологии в
прыжках в ысоту. «Легкая атлетика»-202 -№3-4 ст. 32-33.

2. Козлова О.сучасний аналіз техніки стрибка у висоту з розгону.
//теорія та методика фізичного виховання і спорту. 2000-№1 ст. 13-17.

3. Шмитальний В.Б Кучеренко В.М. методичні та педагогічні особливості
використання рухових завдань під час навчання стрибків у висоту/ фізичне
виховання дітей.- К.-1986.II вип- ст. 65-68.

4. 75А23 Жордочко Р.В. Зеленцов А.М. Легкоатлетичні
стрибки.-К.-„Здоров’я”1973 ст.93.

5 75.711.7. ЖордочкоР.В. Поліщук В.Д. Прижок в высоту. К-„Здоров’я”.
1985 ст.143.

6 7а23 портков В.П. . Прижок в высоту.М-„ФиС” 1979 ст.56.

7 75.717.7 Стрижак а.П . Прижок в высоту.М- „ФиС”. 1987.

8 75.7111.7 Прыжки 21 века / О прыжках в длину //ФиС-1987.№ 7 ст.7.

9 7а2.3 Дячков В.М Стьрижак А.П. Прыжок «фозберы—флоп» ФиС 1975.

Література

Артюшенко О.Ф. Легка атлетика: Навчальний посібник для студентів
факультетів фізичної культури. – Черкаси: БРАМА-ІСУЕП. 2000. – 316 с.

Бакланов В.Д. Этапность построения двигательного навыка в барьерном
беге./ в сб. Управление движениями и совершенствование технической
подготовки в физическом воспитании. – М.:МОПИ, 1981. – С. 11-17.

Балахничев В.В. Бег на 110 м с барьерами. -М.: ФиС, 1987. – 80 с.

Бондарчук А.П. и др. Легкоатлетические метания.-К.: Здоров’я, 1984. –168
с.

Верхошанський Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов.
-М.: Физкультура и спорт. 1988.- 331 с.

Волков Л.В. Теория спортивного отбора: способности, одарённость, талант.
– К.: Вежа, 1997. – 168 с.

Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій /Харк.держ.пед.ун-т
ім.Г.С.Сковороди. – Харків:”ОВС”, 2001. – 112 с.

Иванова Л.С. Вариативность в подготовке метателей. – М.: ФиС, 1987.-112
с.

Келлер В.С., Платонов В.Н. Теоретико-методические основы подготовки
спортсменов. – Львов : Украинская спортивная ассоциация, 1993. – 270 с.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019