.

Стан, проблеми та перспективи розвитку туристичної індустрії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
414 3356
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Стан, проблеми та перспективи розвитку туристичної індустрії”

ПЛАН

Вступ

1. Сучасний стан туристичної індустрії в Україні

2. Проблеми туристичної індустрії

3. Перспективи туристичної індустрії

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

За роки незалежності в Україні досягнуто певних успіхів у розвитку
індустрії туризму. Вітчизняна туристська сфера стає невід’ємною
складовою світового туристського ринку. У 1997 р. у Стамбулі на ХІІ
Генеральній Асамблеї Всесвітньої туристської організації (ВТО) Україну
було прийнято дійсним членом цієї впливової міжнародної міжурядової
організації, що об’єднує 138 країн світу. Свідченням високого авторитету
України у світовій туристській спільності стало обрання її до складу
Виконавчої Ради ВТО.

Стрімка інтеграція у світове туристське співтовариство пояснюється
вигідним географічним положенням України. Вона знаходиться у центрі
Європи, на перехресті як транзитного, так і кінцевого руху мільйонів
людей (8 млн. у 2004 році) зі сходу на захід (“Шовковий шлях”), з
півночі на південь (“З варяг у греки”).

Українська держава визначила туристську діяльність однією з пріоритетних
галузей національної економіки і культури. Це закріплено в Законі
України “Про туризм” (1995 р.).

Очевидно, що в умова розвитку нашої держави туризм має бути дієвим
засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження
значних коштів до бюджету, однією з форм раціонального використання
вільного часу, проведення змістовного дозвілля, залучення широких верств
населення до вивчення історико-культурної спадщини тощо.

1. Сучасний стан туристичної індустрії в Україні

В період становлення ринкових відносин в Україні туризм як одна з
найбільш перспективних та динамічних галузей світового господарства
отримав усі умови для інтенсивного розвитку. Об’єктивним підґрунтям
стало, з одного боку, відкриття тривалий час закритих державних
кордонів, а з іншого – її величезний туристичний потенціал, що містить у
собі неповторний комплекс історико-культурних та архітектурних пам’яток,
об’єктів, рекреаційного призначення, природнокліматичних ресурсів.
Загальна площа цінних з туристично-рекреаційної точки зору природних
ландшафтів України становить 9,4 млн. га або 15,5 % її території. Їх
одночасна ємність з урахуванням необхідності забезпечення вимог охорони
навколишнього середовища та припустимих навантажень перевищує 48 млн.
чол.

Історично склалося так, що організацією туризму в Україні одночасно
займається цілий ряд державних установ. За радянських часів ними були
Українська рада професійних союзів, в складі якої діяла Республіканська
рада з туризму, пізніше перейменована в Українську республіканську раду
з туризму та екскурсій, Державний комітет СРСР з іноземного туризму,
Бюро міжнародного молодіжного туризму “Супутник”, міністерство освіти,
культури, оборони та ін., що мали підвідомчі туристичні заклади.

Упродовж останнього часу Україну відвідує понад 12 млн. іноземців, з них
близько 5 млн. – туристи. За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО,
іноземні відвідувачі впродовж свого перебування в Україні в 2004 р.
залишили в нас понад 2 млрд. дол. США.

В свою чергу громадяни України щорічно здійснюють понад 14 млн.
закордонних поїздок, у тому числі близько 9 млн. – туристичних.

Як і для багатьох європейських країн, де найпотужніші туристичні потоки
відбуваються між сусідніми країнами, для України сукупна частка
туристичного обміну є з Росією, Білоруссю, Молдовою, Польщею, Чехією та
Словаччиною.

Понад 7 млн населення України здійснюють щорічно різноманітні подорожі
рідним краєм. Близько 16 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України
та понад 1,5 млн. екскурсантів – туристичними агентствами.

2. Проблеми туристичної індустрії

Серед великої кількості фірм, що діють на національному туристичному
ринку, лише одиниці займаються туроператорською діяльністю в класичному
розумінні цього слова. Інші ж виступають в основному як посередники
закордонних операторів, додаючи до їх туристичного продукту частину
власних послуг. Подолати несприятливу ситуацію можна тільки завдяки
появі у вітчизняному туристичному бізнесі потужних компаній зі значними
оборотними коштами. І оперативне вирішення проблеми полягає насамперед у
державній підтримці формування об’єднань підприємств туризму:
консорціумів, холдингів, картелів тощо.

На жаль, на інституціальному рівні частіше здійснюються заходи, що
призводять до погіршення і без того не найкращих конкурентних позицій
українських туристичних фірм.

Важливим чинником впливу держави на туристичну індустрію, особливо в
період ринкової трансформації економіки, постає фінансова політика.
Нагальна необхідність її реформування обумовлена невпинним зростанням
зношеності матеріально-технічної бази туризму. За офіційними даними
сьогодні реконструкції підлягає 22377 місць з 60 тис. наявних у
готельному господарстві, і це закономірно, адже близько 70% туристичних
об’єктів країни були введені в експлуатацію до 1980 р.

Самостійно вирішити проблему накопичення достатніх інвестиційних
ресурсів окремі підприємства не спроможні, тому провідна роль у цьому
процесі, безперечно, має належати державі. Втім очікуваних кроків з її
боку практично не спостерігається: пільгових умов оподаткування та
залучення іноземних інвестицій не створено, через дефіцит бюджетних
коштів пряме фінансування та державне кредитування галузі майже
відсутні.

Реальні перспективи залучення інвестицій у фінансування проектів
розвитку підприємств української туристичної індустрії відкриває участь
у спільних міжнародних програмах, що обіймають широкий комплекс проблем
від навчання нетрадиційних видів туризму. Зараз подібні програми
здійснюються такими організаціями, як ВТО, ТАСІS, Світовий банк,
спеціалізовані структури ООН, Американська асоціація турагенства (АSТА)
та багатьма іншими. Але в Україні необхідної державної підтримки в цьому
питанні поки що немає.

3. Перспективи туристичної індустрії

Отож, значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язане із
підвищенням його впливу на розвиток міжнародних зв’язків, пожвавлення
економічного стану країни та окремих регіонів, можливістю поповнення
валютних надходжень. За рахунок проведення послідовної економічної та
культурної політики між різними народами світу туризм виступає
стабілізатором налагодження та укріплення відносин між державами,
дійовим фактором посилення престижу країни в світовому співтоваристві,
ділових колах.

Туризм позитивно впливає на процес диверсифікації економіки, оскільки
надає певний обсяг робіт для суміжних галузей системи господарства, які
безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки.
Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного
господарства, побутового обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів
та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства,
будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та
сфери розваг.

Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору
використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт,
не вивозячи його з України. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки,
природний потенціал залишаються на місці.

Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають
можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від
мандрівки, оздоровитись, здійснити шоп-тури, розширити
культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком,
реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного
спрямування.

Таким чином, соціальне значення туризму полягає в забезпеченні
відновлення життєвих сил людини, раціонального використання вільного
часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших
груп населення.

Важливим кроком у створенні правових засад туристської діяльності стало
прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України “Про
туризм” (першого на теренах колишнього СРСР), який накреслив стратегічну
лінію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери, став свідченням
посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до
туристичної галузі, її проблем і перспектив.

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально
економічні засади реалізації державної політики України в галузі
туризму. Метою Закону є створення правової бази для становлення туризму
як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного
розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення
валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і
суб’єктів туристичної діяльності, визначення їх обов’язків і
відповідальності.

Дія цього Закону поширюється на підприємства, установи, організації
незалежно від форм власності, фізичних осіб, діяльність яких пов’язана
з наданням туристичних послуг, а також на громадян, які їх отримують.

Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку
національної культури та економіки і створює сприятливі умови для
туристичної діяльності. Державна політика у галузі туризму визначається
Верховною Радою України.

Основними напрямами державної політики в галузі туризму є: залучення
громадян до раціонального використання вільного часу, проведення
змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною,
природним середовищем, організація оздоровлення населення;
забезпечення раціонального використання та збереження туристичних
ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки
України, створення ефективної системи туристичної діяльності для
забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму; створення та
вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до
чинного законодавства України, міжнародних норм і правил; захист прав
та інтересів держави в галузі туризму; створення сприятливого для
розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та
інших видів контролю; створення економічних умов, які стимулюють
розвиток туризму в Україні; запровадження пільгових умов для
організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків,
молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення; заохочення
національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в
галузі туризму; впровадження системи статистичної звітності суб’єктів
туристичної діяльності; визначення порядку управління державною
власністю в галузі туризму; створення рівних можливостей на ринку
туристичних послуг для суб’єктів підприємництва незалежно від форм
власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій
галузі антимонопольного законодавства; забезпечення безпеки туристів,
захист їх прав, інтересів та майна; підтримка розвитку туризму в
регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення
умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії; організація та
розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; розвиток
співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями,
участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання
міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму
та визначення механізму їх реалізації.

Окрім даного закону сприятимуть розвитку туризму в Україні й України
Президента України: від 28 вересня 1996 р. №880/96 “Про Фонд “Намисто
Славутича”; від 21 вересня 1998 р. №1047/98 “Про День туризму”, який
відзначається в Україні на державному рівні щороку 27 вересня; від 10
серпня 1999 р. №973/99 “Про основні напрями розвитку туризму в Україні
до 2010 року”; від 14.12.2001 р. №1213 /2001 “Про заходи щодо
забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму”, а також
постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. №728 “Про
заходи подальшого розвитку туризму”.

Висновки

Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору
використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт,
не вивозячи його з України. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки,
природний потенціал залишаються на місці.

Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають
можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від
мандрівки, оздоровитись, здійснити шоп-тури, розширити
культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком,
реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного
спрямування.

Таким чином, соціальне значення туризму полягає в забезпеченні
відновлення життєвих сил людини, раціонального використання вільного
часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших
груп населення.

Упродовж останнього часу Україну відвідує понад 12 млн. іноземців, з них
близько 5 млн. – туристи. За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО,
іноземні відвідувачі впродовж свого перебування в Україні в 2004 р.
залишили в нас понад 2 млрд. дол. США.

В свою чергу громадяни України щорічно здійснюють понад 14 млн.
закордонних поїздок, у тому числі близько 9 млн. – туристичних.

Як і для багатьох європейських країн, де найпотужніші туристичні потоки
відбуваються між сусідніми країнами, для України сукупна частка
туристичного обміну є з Росією, Білоруссю, Молдовою, Польщею, Чехією та
Словаччиною.

Понад 7 млн населення України здійснюють щорічно різноманітні подорожі
рідним краєм. Близько 16 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України
та понад 1,5 млн. екскурсантів – туристичними агентствами.

Список використаної літератури

Закон України “Про туризм” // Відомості Верховної Ради України,
1995 р., N 31, ст. 241; 2001 р., N 32, ст. 172.

Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі
туризму: Указ Президента України від 14.12.2001 №1213/2001.

Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року: Указ
Президента України.

Виноградська А. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка.
Фінанси. Право. – 2002. – ВНП. 5. – С.13-18.

Куленко О. Туризм України // Вільне життя. – 2003. – 2 червня.

Олійник О. Туризм в Україні має перспективи // Урядовий кур’єр. – 2001.
– 25 лютого.

Федорченко В.К., Дворова Т.А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.

PAGE

PAGE 10

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020