Реферат на тему:
“Стан, проблеми й перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні”
ПЛАН
Вступ
1. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні
2. Мета та основні завдання розвитку туризму в Україні
3. Стратегія розвитку галузі туризму
4. Фінансове забезпечення Основних напрямів.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
“Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку
економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності”, —
йдеться у новому Законі “Про туризм”, який Президент України підписав 11
грудня. На відміну від попереднього законодавства, цей документ більш
детально описує механізм створення туристичного бізнесу (процес
ліцензування), окреслює повноваження органів влади, регламентує
стосунки, права і обов’язки туристичних агентів та туристів.
Згідно із Законом, який набуде чинності 1 січня 2004 року, існує
внутрішній та міжнародний туризм, а залежно від категорій осіб, які
здійснюють туристичні подорожі та їхніх цілей, розрізняють 17 видів
туризму в Україні, серед яких: дитячий, сімейний, спортивний,
екологічний, релігійний. За статистичними даними, у порівнянні з 2002
р., цього року в Україні на 15-20% збільшилась кількість іноземних
туристів. Щороку іноземні інвестори вкладають у розвиток вітчизняного
готельного ринку до 100 млн. доларів. Але ці показники можуть стати ще
вищими — до цього часу іноземних інвесторів стримувала недосконалість
вітчизняного законодавства та відсутність в Україні кваліфікованих
спеціалістів з туризму.
1. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні
Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна
галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх
років індустрія туризму стала тією галуззю народного народного
господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій
стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.
Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових
механізмів, джерелом поповнення держаного та місцевих бюджетів, засобом
загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також
ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого
народу і держави.
Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний
(в”їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями
державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.
Нині Україна має понад 4,5 тис. закладі розміщення туристів і
відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та
реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того,
підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам’ятки
культури та архітектури України, інші об’єкти туристичних чи
екскурсійних послуг.
З урахуванням тенденцій реформування усіх сфер суспільного життя
доцільним є розроблення Основних напрямків розвитку туризму в Україні до
2010 року (далі – Основні напрями). Вони мають стати концептуальною
базою довгострокової Державної програми розвитку туризму, створення
організаційно-правових та економічних засад становлення туризму як
високорентабельної галузі економіки, важливого засобу культурного та
духовного виховання громадян України, відтворення їх трудового
потенціалу.
2. Мета та основні завдання розвитку туризму в Україні
Метою розвитку туризму в Україні є створення сприятливого
організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї
галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку
вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та
історико-культурного потенціалу України, забезпечення її
соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.
Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні
завдання:
– впровадити ефективні механізми фінансово-економічного регулювання
розвитку галузі туризму;
– визначити шляхи, форми та методи стимулювання розвитку підприємництва
в цій сфері;
– створити, з урахуванням соціально-економічних інтересів держави,
ефективну модель інвестиційної політики в галузі туризму;
– удосконалити організаційні структури управління галуззю туризму;
– забезпечити раціональне використання та відновлення природного та
історико-культурного середовища;
– прийняти екологічні регламенти та затвердити допустимі норми освоєння
туристичних ресурсів, розробити механізми їх дій та запровадити в
практику управління.
3. Стратегія розвитку галузі туризму
Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні полягає у
виробленні державної політики в галузі туризму як одного із пріоритетних
напрямків розвитку національної культури та економіки.
Основу державної політики в галузі туризму повинні складати такі
чинники:
– державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в’їзного) туризму, в
тому числі через удосконалення системи оподаткування;
– забезпечення внутрішньої конвертованості туристичних послуг шляхом
підвищення їх якості та розширення асортименту, поліпшення умов
обслуговування туристів;
– поетапна приватизація туристичних об’єктів з їх інфраструктурою;
– будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих туристичних
об’єктів;
– державне фінансування відновлення пам’яток архітектури, культури,
історії України;
– залучення коштів підприємницьких структур, суб’єктів туристичної
діяльності для розвитку інфраструктури туризму (шляхи, пункти пропуску,
системи водопостачання та каналізації, зв’язок, служби сервісу тощо);
– організація приміських зон короткочасного відпочинку, створення нових
рекреаційних зон загальнодержавного та місцевого значення;
– сприяння організації виробництва екологічно чистої
сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб туристів і
відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування;
– залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до
рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері
туризму (сільського зеленого туризму);
– створення сприятливих умов для розвитку активних видів туризму
(оздоровчо-спортивного, екологічного, пригодницького тощо);
– державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного
продукту України через міждержавні угоди та програми;
– створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері
туристичного бізнесу;
– проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних
проблем розвитку рекреаційно-туристичних господарств, використання
природного та історико-культурного потенціалу країни, створення
геоінформаційної системи “Туризм в Україні” тощо.
Разом із цим необхідно реалізувати низку науково-організаційних
програм з метою забезпечення екологічно допустимих масштабів і темпів
розвитку рекреаційно-туристичних зон, зокрема:
– провести комплексні ландшафтно-екологічні та історико-культурні
дослідження території України, встановити диференційовані норми
туристичного навантаження на довкілля;
– переглянути природо-та пам’яткоохоронні нормативно-правові акти з
метою посилення відповідальності за їх порушення;
– обґрунтувати на основі норм антропогенного навантаження гранично
допустимі межі сумарної місткості об’єктів, розміщених у туристичних
центрах.
Першочерговими практичними кроками у контексті реалізації Основних
напрямів слід вважати:
– розроблення нормативно-правової бази з питань туризму, здійснення за
участю Державного комітету України по туризму експертиз проектів
законодавчих та інших нормативно-правових актів у цій галузі;
– розроблення стандартів на послуги, що надаються туристам і
екскурсантам;
– проведення сертифікації туристичних послуг;
– здійснення паспортизації туристичних підприємств і організацій;
– удосконалення порядку ліцензування суб’єктів туристичного
підприємства;
– запровадження пільгових умов для стимулювання організацій відпочинку й
оздоровлення дітей та молоді, насамперед, дітей-сиріт, дітей-інвалідів,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших соціально
незахищених груп населення;
– облаштування туристичної інфраструктури у мережі міжнародних
транспортних коридорів, що пролягають через територію України;
– налагодження потужної реклами вітчизняного туристичного продукту;
– випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу, створення
спеціалізованих видань туристичного профілю (газет, журналів,
законодавчих збірників, методичних рекомендацій, тематичних монографій,
навчальних посібників, підручників тощо), постійних радіо- та
телепрограм;
– забезпечення регулярного проведення в Україні міжнародних і
національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів,
конкурсів тощо, організацію участі вітчизняних виробників туристичного
продукту в аналогічних заходах за межами України з метою залучення в
Україну найбільшого числа іноземних туристів;
– створення сприятливих умов для збільшення туристичних потоків шляхом
спрощення, згідно з міжнародною практикою, візових, митних і
прикордонних формальностей;
– формування мережі туристичних представників України за кордоном;
– створення тематичних програм, у яких всебічно, повно та правдиво
висвітлюються вітчизняна історія, життя і діяльність видатних
українських політичних і військових діячів, народних героїв, митців;
– проведення науково-практичних, методичних конференцій, семінарів та
інших заходів для визначення науково обґрунтованих напрямів туризму;
– підготовку кваліфікованих кадрів у сфері туризму.
4. Фінансове забезпечення Основних напрямів.
Комплексне управління реалізацією Основних напрямів покладається на
Державний комітет України по туризму, який має співпрацювати з цих
питань з місцевими органами виконавчої влади, заінтерисованими
міністерствами і відомствами.
Основними джерелами фінансування Основних напрямів мають сили:
– кошти туристичних підприємств і організацій, у тому числі й на умовах
пайової участі;
– кредитні ресурси;
– іноземні інвестиції;
– державні асигнування на розвиток рекреаційних зон загальнодержавного
значення та відновлення історико-культурних пам’яток;
– інші джерела, не заборонені законодавством України.
Висновки
Реалізація Основних напрямів стимулюватиме туристичну діяльність в
Україні, посилить взаємозв’язок туризму з іншими пріоритетними сферами
соціального, економічного та культурного розвитку окремих регіонів і
всієї країни. А це, у свою чергу, сприятиме зростанню, авторитету
України на світовому ринку туристичних послуг, зміцненню економіки
країни, наповненню державного бюджету, створенню потужної туристичної
галузі, зростанню добробуту українських громадян, збереженню
історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу
суспільства.
Список використаної літератури
Закон України “Про туризм” // Відомості Верховної Ради України,
1995 р., N 31, ст. 241; 2001 р., N 32, ст. 172.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм”” //
Відомості Верховної Ради. – 2004. – N 13. – С.180.
Про заходи подальшого розвитку туризму: Постанова Кабінету Міністрів
України від 29.04.1999.
Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі
туризму: Указ Президента України від 14.12.2001 №1213/2001.
Про підтримку розвитку туризму в Україні: Указ Президента України від
02.03.2001 №127/2001.
Захаревич Н. Галузь як джерело прибутку та відпочинку: Туризм // Україна
business. – 2002. – 8 серпня.
Олійник О. Туризм в Україні має перспективи // Урядовий кур’єр. – 2001.
– 25 лютого.
Федорченко В.К., Дворова Т.А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.
PAGE
PAGE 9
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
