.

Стан краєзнавчої вивченості замків і фортець України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 7560
Скачать документ

Реферат на тему

Стан краєзнавчої вивченості замків і фортець України

У багатій історико-архітектурній спадщині України визначне місце
належить пам’яткам оборонної архітектури – фортецям, замкам, оборонним
храмам, міським укріпленням. Упродовж багатьох століть роль оборонних
споруд була провідною в системі міст і містечок. Без перебільшення можна
сказати, що від рівня організації оборони залежала доля всіх поселень.

Споруди оборонного типу, або, як ми тепер їх називаємо, пам’ятки
оборонного будівництва, зводили як для захисту від ворожих нападів, так
і для оборони великих феодалів і магнатів від народного гніву і частих
взаємних нападів феодалів-сусідів. Потреба в обороні краю з кожною
наступною епохою видозмінювала архітектурну монументальність оборонних
споруд краю. Завдяки цьому на місці давніх дерев’яно-земляних укріплень
давньослов’янських градів з’являються кам’яні укріплення княжих
резиденцій і палаців, а згодом – укріплені династичні замки і садиби
господарів краю. У період пізнього середньовіччя оборонну роль в Україні
відігравали не лише замки і фортеці, а й численні церкви і монастирі.

З часів Київської держави і Галицько-Волинського князівства оборонні
споруди у первісному стані не збереглися, адже вони були переважно
дерев’яні. У XIII ст. на заміну дереву як основному будівельному
матеріалу прийшов камінь та обпалена цегла. Перші цегляні замки були
збудовані на галицьких і волинських землях. У цей час багато монастирів
також було огороджено цегляними стінами. Спорудження замків, фортець з
дерева продовжувалося до XVI ст. Проте вдосконалення вогнепальної зброї,
розширення населених пунктів зумовили поступовий перехід до будівництва
кам’яних оборонних споруд. Дерев’яні стіни фортець набули геометрично
правильних форм, товщина та висота оборонних стін значно збільшилися. У
XVI-XVII ст. кам’яні споруди – замки і монастирі – остаточно витіснили
дерев’яні оборонні споруди попередніх епох.

Замки і монастирі – це найбільші за розмірами історичні споруди в
забудові населених пунктів. Завдяки своїм масштабам вони досі виступають
композиційними центрами багатьох історичних міст і сіл України (Києва,
Переяслава, Чигирина, Полтави, Путивля, Чернігова, Глухова, Батурина,
Охтирки, Новгорода-Сіверського, Львова, Кам’янця-Подільського,
Білгорода-Дністровського, Жовкви, Дрогобича, Белза, Судака та ін.).
Деякі з наших міст – Київ, Львів, Володимир-Волинський, Луцьк, Путивль,
Новгород-Сіверський, Білгород-Дністров-ський – мали надзвичайно
розвинену й складну систему укріплень, що формувалися понад
півтисячоліття. Головні траспортні торговельні шляхи проходили через
більшість укріплених міст та містечок. Торговельні зв’язки міст різних
реґіонів України, завдяки укріпленим територіям, сприяли не лише
розвиткові внутрішнього ринку, але й міжнародній торгівлі.

Найбільша кількість замків, фортець та оборонних монастирів збереглася
до нашого часу на заході України.

Перші науково-краєзнавчі описи замків та монастирів України почали
проводитися в XIX ст. Члени Одеського товариства історії і старовини
видали кілька книг, в яких наведені історико-архітектурні характеристики
багатьох фортець та замків Бессарабії, Поділля та Волині.

Дослідження замків Галичини, виконане в другій половині XIX ст.
істориком А. Чаловським, цінне тим, що автор використав архівні
матеріали. У книзі, крім тексту, є рисунки і плани замків у Бережанах,
Добромилі, Кудринцях, Окопах, Пньові, Сидорові, Старому Селі, Свіржі,
Теребовлі, Чорткові, Збаражі, Раківці, Галичі. У наступній книзі А.
Чаловського у співавторстві з істориком Б. Янушем описані замки,
монастирі, церкви, костели та синагоги Тернопільського воєводства. Крім
того, у Львівській бібліотеці НАЛ України є рукописний фонд імені А.
Чаловського, в якому зберігається багато інвентарних описів XVII-XIX ст.
замків і монастирів Галичини. У них практично зібрано матеріал про
спорудження, функціонування, реконструкції та зруйнування замків,
фортець і монастирів у Львівській, Івано-Франківській і частково
Тернопільській областях.

Про пам’ятки історії і культури Поділля, насамперед, фортеці краю,
видана в 1901 р. книга краєзнавця В. Гульдмана. Креслення планів замків
у ній відсутні. Матеріали книги були використані для складання
археологічної карти Подільської губернії. Про замки Поділля видано
кілька книг польського історика Юзефа Роме. У книзі про
Кам’янець-Подільський автор детально описує фортецю, історію її
будівництва та реконструкції.

Значну роботу з дослідження замків Поділля провів історик та краєзнавець
Ю. Сицинський [32]. Уперше характеристика замків і фортець зроблена
автором на основі вивчення історичного матеріалу та археологічних
досліджень. Текст доповнюється фотографіями замків і їх планами.

Перші дослідження замків Волині в кінці XIX – на початку XX ст.
здійснили мистецтвознавець Ю. Дуткевич, мистецтвознавець і етнограф А.
Шрусевич. В їхніх працях описані фортифікації в Луцьку,
Володимирі-Волинському, Олиці, Клевані, Ізяславі, Острозі, Новомалині,
Корці. Про пам’ятки історії Волині, а саме замки та монастирі, є
публікації В. Собецького та А. Яблоновського, краєзнавців А.
Фотинського, С. Каретніко-ва та Б. Вітте, етнографа С. Кордасевича,
священика Синдульського.

У другій половині XIX ст. в Україні розпочали проводити археологічні
розкопки. Вони стали невід’ємною частиною при дослідженні замків та
монастирів, особливо їх зруйнованих частин. Археолог В. Антонович у 1900
р. видав археологічну карту Волинської губернії, яка супроводжувалася
текстовим матеріалом на 130 сторінках.

Архітектор Л. Маслов опублікував декілька статей про архітектуру
Луцького замку та оборонних веж Волині в журналі “Наша культура” в 1937
р. Археолог О. Цинкаловський у 1936 р. в журналі “Життя і знання” дав
історико-архітектурну характеристику найстаріших культових споруд
Волині. Більшість замків і монастирів Волині була описана названими
дослідниками.

Замки Закарпаття досліджувалися відомим українським археологом Я.
Пастернаком. У своїй роботі “Середньовічні городи на Закарпатті”, яка
видана у Львові в 1932 p., автор описав 15 замків реґіону.

Фортеці та монастирі Криму вперше описані російськими дослідниками в XIX
ст. Мистецтвознавець М. Кондаков, історики Г. Котов і Є. Марков,
краєзнавець В. Смирнов досліджували пам’ятки історії Криму, починаючи з
часів дохристиянського Херсонеса до періоду Кримського ханства. Зроблені
фотографії та замальовки фортець у Судаку, Феодосії, Алушті, Гурзуфі,
монастирів у Бахчисараї та Старому Криму.

Усі 16 фортець Дніпровської лінії на Лівобережній Україні описані
істориком Я. Новицьким у 1905 р. У книзі 176 сторінок тексту, є
фотографії і плани деяких фортифікацій.

культову архітектуру періоду бароко і рококо у Львові.

Дослідженням замкових та монастирських комплексів України у радянський
період історії присвячені роботи Ю. Асеева, С. Безсонова, С. Висоцького,
Б. Возницького, Г. Логвина, Б. Ти-мощука, К. Терещука, В. Вуйцика, М.
Говденко, Є. Лопушин-ської, Г. Мезенцевої, І. Могитича, Ю.
Нильговського, В. Ок-сійчука, О. Пламеницької, В. Савченка, Т.
Товстенка, М. Холо-стенка, П. Юрченка. У повоєнні роки дослідження
пам’яток ведуться широким колом спеціалістів, включаючи архітекторів,
істориків, мистецтвознавців, археологів, краєзнавців, етнографів,
художників, інженерів.

Фундаментальні дослідження пам’яток архітектури України, включаючи
чимало замкових і монастирських комплексів, провів професор Ю. Асеев. У
численних монографіях та наукових статтях автор дослідив архітектуру
Київської Русі, стольного Києва, Лівобережжя, Придніпров’я, Криму.

Численні наукові праці видатного українського професора Г. Логвина
присвячені дослідженню пам’яток архітектури України в усіх реґіонах. Ним
неодноразово обґрунтовувалася пріоритетність використання оборонних
пам’яток нашої землі для цілей туризму й екскурсійно-музейного
краєзнавства.

Замкові комплекси Галичини і Поділля досліджували П. Раппопорт, М.
Каргер, Ю. Нельговський, М. Рожко, О. Мацюк, які вивчення архітектурної
цінності пам’яток поєднували з аналізом різноманітного історичного
архівного матеріалу, фактичного сучасного стану фортифікацій.

Змістовні та науково обґрунтовані дослідження архітектурної та художньої
цінності монастирів Львова, замків Галичини та Закарпаття ведуть Б.
Возницький, В. Вуйцик, В. Овсійчук, І. Могитич. Особливістю робіт цих
авторів є прикладний характер дослідження. Значна за обсягом та змістом
наукова робота дала позитивні результати. На початку 1960-х pp. усі
пам’ятки архітектури (в тому числі оборонні споруди України) мали
обмірні креслення, на багато з них складено короткі історичні довідки.

Протягом останніх років проводиться інтенсивна робота над складанням
каталога оборонних споруд України, які існували від найдавніших часів до
кінця XVIII ст. Це давньоруські укріплені городи, пізніші (XIV-XVIII
ст.) міста-фортеці, замки, оборонні монастирі, церкви, костели,
синагоги, військові укріплення (табори), сторожеві вежі, оборонні
дзвіниці тощо. На території України взято на облік близько 5 тис. таких
об’єктів [6].

Замкові та монастирські комплекси України, що збереглися до наших днів,
розташовані в реґіонах Волині, Галичини, Поділля, Карпат, Буковини,
Лівобережжя, Придніпров’я та Криму. В силу історичних причин багато
замків і монастирів XI-XVIII ст. краще збереглися у Західній Україні. О.
Мацюк у своїй праці “Замки і фортеці Західної України. Мандрівки
історичні” (1997 р.) розробив туристично-краєзнавчі маршрути до пам’яток
оборонного будівництва Західної України.

Література

1. Вуйцик В. С. Львівський державний історико-архітектур-ний заповідник.
– Л.: Каменяр, 1991.

2. Высоцкий И. Золотые ворота в Киеве. – К., 1982.

3. Горбик В. О., Денисенко Г. Г. Проблеми дослідження і збереження
пам’яток історії та культури в Україні // Український історичний журнал.
– 2003. – № 3. – С. 143-151.

4. Грушевский М. Южнорусские господарские замки в половине XVI в. //
Университетские известия. – 1890. – Февраль. – С. 1-33.

5. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8.06.2000 р.

6. Замки Львівщини // Галицька брама. – 2003. – № 10-12. – С 106-108.

7. Игнаткин Й.А. Охрана памятников истории и культуры: Справ, пособ. –
К.: Вища школа, 1990.

8. Іванов О. Замки і палаци Західної України: історія – культура –
туризм (Історико-архітектурні пам’ятки замкового мистецтва). – К.: Наш
світ; Укргеодезкартографія, 2004.

9. Історико-краєзнавча діяльність Українського товариства охорони
пам’яток історії та культури / Історичне краєзнавство в Українській РСР.
– К., 1989.

10. Історія Львова в документах і матеріалах. – К.: Наукова думка, 1986.

11. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Л.: Каменяр, 1991.

12. Лесик О. В. Замки та монастирі України. – Л.: Світ, 1993.

13. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні. –
Л.: Центр Європи, 1997.

14. Мацюк О. Оборонне зодчество України // Пам’ятки України. – 1990. – №
2.

15. Мацюк О. Фортеці і замки України // Пам’ятки України. – 1991. – №2.

16. Мацюк О., Штойко П. Картосхема оборонительных сооружений Западного
Подолья / Тезисы докладов VI Подольской историко-краеведческой
конференции. – Каменец-Подольский, 1985. – С. 84-85.

17. Наниев П. И. Белгород-Днестровская крепость: фотоочерк. – Одесса:
Маяк, 1975. – 17 с.

18. Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто
Славутича”. – К., 1998. – 401 с.

19. Олеський замок: Путівник. – Л.: Каменяр, 1981.

20. Пам’ятки архітектури і містобудування України: Довід. Держреєстру
національного культурного надбання / В. В. Вечер-ський, О. М. Годованюк,
Є. В. Тиманович та ін.; за ред. А. П. Мардера, В. В. Вечерського. – К.:
Техніка, 2000. – 664 с

21. Пам’ятки архітектури Тернопільської області: Фотопутівник. –
Тернопіль, 1995.

22. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. – К.,
1983-1986.

23. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. –
К., 1987.

24. Пламенецька О., Вечерський В. Фортеці й замки в Україні // Пам’ятки
України. – 1996. – № 2. – С 13-25.

25. Пламенецька О. Комплекс у Кам’янці-Подільському // Пам’ятки України.
– 1998. – № 3-4. – С 88-95.

26. Пламенецька О. Фортеці й замки України // Пам’ятки України. – 1986.
– № 3-4. – С 34-41.

27. Ричков П. Західноукраїнські міста-фортеці XVI-XVIII століть //
Пам’ятки України. – 1990. – № 2. – С 20-22.

28. Рожко М.Ф. Карпатські фортеці доби Київської Русі / Київська Русь:
культура, традиції. – К., 1982. – С. 14-19.

29. Рожко М.Ф. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – К.: Наукова
думка, 1996.

30. Рутинсъкий М.Й. Географія туризму України: Навч.-метод. посіб. –
2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. –
160 с

31. Симин О. Фортеці Києва VI-XIX століть. – К.: МП “Леся”, 2003. – 144
с.

32. Сицинский Ю. Оборонительные замки Западного Подолья. – К., 1928.

33. Тимощук Б. Твердиня на Пруті. – Ужгород, 1978.

34. Тронъко П. Т. Охорона пам’яток історії і культури – справа
всенародна // Український історичний журнал. – 1980. – №9. – С 118-124.

35. Троян М. В. Мукачевский замок: Историко-краеведчес-кий очерк. – 2-е
изд., перераб. и доп. – Ужгород: Карпаты, 1982. – 56 с.

36. Фадеева Т.М. Тайны горного Крыма. – Симферополь: Бизнес-Информ,
2002. – 256 с.

37. Федак П. Пам’ятки Замкової гори. – Ужгород, 1999.

38. Фортификация Украины / Материалы Международной конференции с проблем
охраны фортификационных сооружений в Украине. – Каменец-Подольский,
1993.

39. Шкрабюк П. Крехів: дороги земні і небесні. – Л.: Місіонер, 2002. –
413 с.

40. HYPERLINK “http://mycastles.narod.ru” \t “_blank”
http://mycastles.narod.ru / Ірина Пустиннікова. Замки і монастирі
України.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020