РЕФЕРАТ
на тему:
Спортивна метрологія і математична статистика
ПЛАН
1. Значення вимірювань у спорті, поняття спортивної метрології
2. Місце математичної статистики в спортивній метрології
Використана література
1. Значення вимірювань у спорті, поняття спортивної метрології
Спортивна метрології виступає прикладною науковою, як складова і засіб
спортивної педагогіки. Можна говорити про спортивну метрологію як
наукову дисципліну, у рамках якої розробляються принципи, підходи,
методи. Можна говорити про спортивну метрологію як педагогічний засіб,
тобто про застосування спортивної метрології в практичній підготовці що
займаються. Можна говорити про спортивну метрологію як педагогічну
дисципліну, тобто про курс, який викладається студентам фізкультурних
вузів і який містить відомості з наукової дисципліни, що, як
передбачається, у першу чергу потрібні для використання їх як деяких
загальних основ контролю в практиці спорту.
Отже, спортивна метрологія – це наука, у якій викладаються загальні
“керівні” методологічні і методичні основи і положення контролю в
спорті. Спортивні виміри потрібні не тільки на змаганнях, але й на
тренувальних заняттях. Це виміри характеристики тіла, тілорухів і рухів,
фізіологічних і психологічних характеристик.
Щоб підготовка була більш ефективною, цілеспрямованою, її планують. В
основі плану лежить модель бажаного стану, цільовим компонентом якого є
цільова рухова підготовленість, тобто спортивна підготовленість.
Виміри можна проводити з використанням досить складних приладів і
пристроїв, але в багатьох випадках можна обмежитися порівняно простими
вимірювальними приладами і пристосуваннями, а часом і обійтися виміром
власним тілом і візуальними оцінками. Вимір — це зіставлення вимірюваної
ознаки об’єкта з прийнятим за зразок об’єктом, що володіє аналогічною
ознакою одиничної величини.
Виміри у фізичному вихованні і спорті дозволяють порівнювати цікавлячі
нас ознаки різних індивідів, дозволяють порівнювати той самий ознака
того самого індивіда через ті чи інші проміжки часу, що дає можливість
простежити динаміку цієї ознаки, хід його розвитку. Такий контроль
необхідний для управління процесом підготовки у фізичному вихованні і
спорті, а також для вироблення норм і орієнтирів, “моделей спортсменів”.
Виміри — основа кількісного аналізу рухової активності, стану індивіда,
його актуальних і потенційних рухових можливостей, а значить — контролю
в цій області.
2. Місце математичної статистики в спортивній метрології
Статистика займається сукупностями випадкових величин. Випадкової
називають таку величину, конкретне значення якої угадати неможливо.
Кожна конкретна поява розглянутої випадкової величини називається
подією. Імовірність подій не однакова. Наприклад, при вимірі росту
випадково зустрічаються дорослих перехожих-чоловіків набагато більше
імовірність зафіксувати ріст 175 см, чим 200 см, тим більше — 210 см, чи
чим ріст 140 см, тим більше — 130 см. Виходячи з цього, говорять про
розподіл імовірностей.
Статистичні сукупності можуть носити безупинний чи дискретний характер,
що відбиває чи безперервність дискретність вимірюваної ознаки.
Сукупність називається ранжування, якщо її варіанти розташовані в
порядку чи зростання убування їхніх значень. Але ранжируванням не
вичерпується упорядкування статистичної сукупності. Можна представити її
у виді варіаційного ряду: перелічуються (у порядку чи зростання
убування) значення, що зустрічаються серед варіант, і проти кожного
значення вказується, скільки варіант мають це значення. Це табличне
представлення варіаційного ряду. Графічно його можна представити ламаною
лінією (полігоном частот) у плоскій прямокутній системі координат, по
осі абсцис якої відкладені значення, а по осі ординат — частоти, тобто
зустрічальність цих значень серед варіант, число варіант, що мають кожне
з зазначених значень. Значення можна групувати в інтервали, тоді частота
інтервалу (інтервальна частота) — кількість варіант, що має значення в
рамках границь інтервалу.
Відстань між границями інтервалу — його крок. Графічно інтервальний
варіаційний ряд найчастіше відображають гістограмою — східчастою
фігурою, у якій частота кожного інтервалу позначена висотою стовпця,
ширина якого дорівнює кроку інтервалу. При розрахунках значення середини
інтервалу приймають як значення усіх варіант, що заповнюють цей
інтервал.
Розподіл імовірностей у вибірці може бути по-різному. Якщо фактори, що
визначали конкретні значення ознаки були незалежні друг від друга і
приблизно однакові по силі свого впливу, розподіл буде близько до
теоретичного розподілу, називаному нормальним чи Гауссовим. Його
особливості: розподіл симетричний щодо значення середні арифметичний,
моди і медіани, значення яких збігаються; воно цілком визначається
значеннями характеристик “середнє арифметичне” і “середнє квадратичне
відхилення”; якщо з якої-небудь генеральної сукупності сформовано багато
вибірок, те їхній середні арифметичні складуть сукупність з нормальним
розподілом; в інтервалі “середнє арифметичне ± ? ” знаходяться значення
68,2%, в інтервалі “середнє арифметичне ± 2? ” — 95,4%, а в інтервалі
“середнє арифметичне ± 3? ” — 99,7% усіх варіант.
Якщо один-два фактора впливають багато сильніше інших, розподілу носять
значно відрізняється від нормальний характер. Відмінності: криві
розподілу можуть бути асиметричні, пласко- чи гостровершинні,
двох-трьохгорбі. Існують критерії згоди (з відповідними процедурами
розрахунку), за допомогою яких можна визначити, є чи право розглядати
нашу емпіричну (тобто отриману на практиці) сукупність як має нормальний
розподіл.
Сутність вибіркового методу в наступному. З генеральної сукупності
об’єктів формується добре її що представляє (репрезентативна), тобто
дуже подібна за структурою, вибіркова сукупність об’єктів, у якої
виявляють значення цікавлячого нас ознаки кожного об’єкта. Виходить
сукупність чисел, що називають статистичною вибірковою сукупністю, чи
вибіркою.
У цієї вибірки визначаються характеристики, а оскільки передбачається,
що якщо вибірка об’єктів репрезентативна генеральної сукупності
об’єктів, те і статистична вибірка репрезентативна статистичної
генеральної сукупності, ми думаємо, що генеральні характеристики близькі
до вибіркового.
Тому на числовій осі відзначають вибіркове значення цікавлячої нас
характеристики, будують симетрично щодо її довірчі границі (± st? ? ),
одержуючи довірчий інтервал, у якому з обраною довірчою імовірністю
повинне знаходитися значення відповідної генеральної характеристики.
Якщо в двох вибірок довірчі інтервали перетинаються, значить у них,
можливо, однакова генеральна характеристика, тобто вони, можливо,
сформовані з однієї і тієї ж генеральної сукупності, і тому розходження
між ними випадково (не значимо). Якщо довірчі інтервали не
перетинаються, що відповідають генеральні характеристики мають різне
значення, тобто вибірки належать до різних генеральних сукупностей,
розходження між ними не випадково (воно значимо).
Критеріями значимості називаються числа, порівнюючи з який результати
проведення над нашими даними визначеної процедури ми можемо визначити,
значиме чи незначиме розходження між порівнюваними вибірками.
Загальноприйнято (хоча і трохи некоректно) називати критеріями
значимості і самі згадані процедури і відповідні таблиці критеріальних
(критичних, граничних, табличних) значень. Можна порівнювати зв’язані
(попарно зв’язані) вибірки (отримані виміром того самого ознаки в одній
і тій же сукупності об’єктів у різний час), а можна порівнювати
незв’язані вибірки (отримані в різних сукупностях об’єктів).
Використана література:
Годик М.А. Спортивна метрологія / Підручник для ИФК.– М.: ФІС, 1988.
Спортивна метрологія / Навчальний посібник для ІФК /Під заг. ред.
Заціорського В.М.–М.:Фис, 1982.
Коренберг В.Б. Лекція 1. Спортивна метрологія //У кн.: Лекції по
спортивній метрології. – Малаховка: МГАФК, 2001.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
