.

Спорт та здоров’я (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 6332
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Спорт та здоров’я”

ПЛАН

Поняття спорту

Цілі спорту. Оздоровчі функції спорту

Значення спорту і рухової активності в житті людини.

Література

1. Поняття спорту

“Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою
виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах
фізичних вправ, технічної, Інтелектуальної та Іншої підготовки шляхом
змагальної діяльності” (стаття І Закону України “Про фізичну культуру І
спорт”)

Спорт є ефективним засобом фізичного виховання Його цінність
визначається стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед
різних верств населення, І в цьому плані спорт має міжнародне значення

Але він не зводиться лише до фізичного виховання Спорт має самостійне
загальнокультурне, педагогічне, естетичне та Інші значення Це особливо
стосується “великого спорту” Крім того, ряд видів спорту взагалі не є
дійовим засобом фізичного виховання або має до нього лише опосередковане
відношення (наприклад, шахи) 3 Іншого боку, фізичне виховання не може
обмежуватись лише спортом, І він не може розглядатись як універсальний
засіб фізичного виховання, тому що ставить підвищені, часто граничні
вимоги до функціональних можливостей організму людей, їх віку, стану
здоров’я І рівня підготовленості

Сучасний спорт займає важливе місце як у фізичній, так І духовній
культурі суспільства Як суспільному явищу йому притаманні різноманітні
соціальні функції

Визначальною функцією спорту є змагальна функція Змагальній діяльності у
спорті властиве гостре (але не антагоністичне) суперництво, чітка
регламентація взаємодії учасників змагань, уніфікація змагальних дій,
умов їх виконання І способів оцінки досягнень Все це обумовлено
відповідними (локальними, національними, міжнародними) спортивними
класифікаціями та правилами змагань

Оздоровчі функції спорту

Безпосередня мета змагальної діяльності в спорті — досягнення найвищого
результату, вираженого в умовних показниках перемоги над суперником або
в Інших показниках, прийнятих умовно за критерій досягнень Змагальна
діяльність допомагає виявляти резервні можливості людини

Виховна функція передбачає, з одного боку, підвищення ефективності
змагальної діяльності, з другого — сприяє всебічному вихованню соціальне
активної особистості Однак, спортивна діяльність сама по собі бажаного
виховного ефекту не забезпечує Вплив спорту може мати як позитивний, так
І негативний ефект

Функція підвищення фізичної активності передбачає підготовку до різних
видів суспільної діяльності І покликана сприяти всебічному розвитку
людини, удосконалювати й фізичні І духовні здібності, розширювати
арсенал життєво важливих рухових умінь, підвищувати їх надійність у
складних умовах

Оздоровча і рекреаційно-культурна функції спрямовані на зміцнення
здоров’я людей, забезпечення активного відпочинку, формування естетичних
смаків

Залежно від рівня розвитку спорту (масовий, великий спорт, олімпійський
і професійний) певні функції можуть проявлятись більшою або меншою
мірою.

У спортивній діяльності розрізняють: базову частину, що репрезентована
діяльністю атлетів, та управлінсько-організаційні, науково-методичні,
медичні, матеріально-технічні і кадрові служби, що забезпечують їх
ефективне функціонування.

Сьогодні у світі функціонує багато видів спорту, які не піддаються
точному обліку. Головними з них є олімпійські, об’єднані в Міжнародні
спортивні федерації, яких налічується близько сімдесяти. Національна
спортивна класифікація України об’єднує біля п’ятдесяти олімпійських
видів спорту і більше ста Інших видів спорту.

Сучасний етап розвитку характеризується тенденцією до появи нових видів
спорту. Вони є наслідком технічного прогресу (наприклад, водно-лижний
спорт, фристайл тощо).

Група оздоровчих завдань спорту спрямована на:

• забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і
на їх основі вдосконалення фізичного розвитку. “Фізичними” прийнято
називати вроджені (передані за спадковістю) морфофункціональні
властивості, завдяки яким можлива фізична (матеріально виражена)
активність,

• зміцнення і збереження здоров’я. Завдання із зміцнення здоров’я
вирішуються у процесі фізичного виховання на основі вдосконалення
властивих кожній людині фізичних якостей, особливо тих, розвиток яких
призводить до піднесення загального рівня функціональних можливостей
організму. Але це не означає, що завдання зі зміцнення здоров’я і
вдосконалення рухових здібностей у фізичному вихованні повністю
співпадають, а їх реалізація не має своїх особливостей. Зокрема,
завдання із загартування та виховання навичок дотримуватись здорового
способу житія мають самостійне оздоровче значення, і його реалізація
передбачає спеціальну систему фізкультурно-гігієнічних заходів;

• удосконалення будови тіла і формування постави. У комплексі
поставлених завдань з метою оптимізації індивідуального фізичного
розвитку передбачаються і конкретні завдання із вдосконалення будови
тіла. Досконалі форми тіла певною мірою виражають досконалість функцій
організму. Одним із виразів нормального фізичного розвитку людини є риси
тілесної краси, які свідчать про її життєві сили і тому мають ще й
естетичну цінність. Проте, прагнення надати тілу надто вражаючих форм
виправдано лише якщо це не стає окремою метою, а підпорядковане
інтересам всебічного розвитку особи, й основним життєво важливим якостям
і здібностям. В окремих випадках завдання з регулювання м’язових
об’ємів, ваги тіла, виправлення постави та ін. можуть мати і
лікувально-профілактичний чи лікувально-корегуючий аспекти;

• забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх
завдань.

В єдності з реалізацією розглянутих специфічних завдань у процесі
фізичного виховання вирішуються і загально-педагогічні — виховні
завдання.

3) До найважливіших факторів формування здорового способу життя належать
фізична активність і загартування організму.

Режим руху, усвідомлення потреби в активній діяльності, ритми
активності, відпочинку і сну є обов’язковими компонентами здорового
способу життя, мають біологічну, а не тільки соціальну природу і
відпрацьовувалися в процесі адаптації, еволюції і природного добору
протягом мільйонів років. Вони генетичне закріплені в регуляторних
системах організму в якості інстинктів, біологічних ритмів, тісно
пов’язаних із ритмікою природних процесів у геокосмічній сфері.
Філософські принципи – рух як засіб існування матерії, а життя – це рух
мають реальне втілення в біологічному світі у житті людини. Мускулатура
опорно-рухового апарату і внутрішніх органів забезпечує цю механічну
форму руху, а саме рух обґрунтовує необхідність існування мускулатури і
систем її забезпечення, тобто вісцеральних систем.

Японські дослідники розрахували, що для нормального активного стану
організму і підтримки здоров’я, людина повинна робити щодоби до 10000
кроків, тобто при середній ширині кроку 70-80 см проходити за день 7-8
км.

Рекомендуючи рух медична сестра повинна орієнтуватися насамперед на
об’єм і характер рухової активності людини, яка у великій мірі залежить
від специфіки виконуваної роботи. Тисячоліттями життя людей було
пов’язане переважно з фізичною працею, на яку припадало до 90% зусиль.
За роки останнього століття склалися інші співвідношення, виник дефіцит
рухової активності. А без визначеного обсягу постійної рухової
активності людина не може дожити до старості, не може бути здоровою.

Найсприятливіший вплив на здоров’я має біг. Він справляє різнобічний
фізіологічний вплив на всі системи організму.

Біг є природним руховим актом, що супроводжує людину протягом усього її
розвитку. Він з усіх видів спорту має найбільший сприятливий вплив на
серцево-судинну систему в цілому, при ньому зростає життєва ємність
легень, покращується обмін речовин, вдосконалюється робота м’язової
системи, активізується діяльність нервової системи й ендокринного
апарату.

В результаті підвищується працездатність організму, його опірність до
несприятливого впливу зовнішнього середовища.

Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, частіше хворіють на
гіпертонічну хворобу, атеросклероз, цукровий діабет, схильні до
ожиріння.

Біг є гарним засобом психологічної саморегуляції, використовується для
боротьби з нервовою перенапругою і шкідливими звичками.

При повільному бігові протягом 10 хв частота серцевих скорочень
збільшується до 130-160 за 1 хв, максимальний артеріальний тиск досягає
140-160 мм рт.ст.

Значення спорту і рухової активності в житті людини

Найпоширенішим і найдоступнішим видом рухової діяльності людини є
ходьба, її можна використовувати у щоденному житті людини будь-якого
віку, з різним рівнем фізичної підготовки і стану здоров’я, її не
застосовують лише для хворих з постільним режимом, але на
реабілітаційному етапі ходьба відіграє важливу роль у процесі видужання
і пристосування організму до звичного об’єму фізичної діяльності.

Після закінчення ходьби або бігу для відновлення функцій дихання,
кровообігу, нормалізації енергетичного обміну в м’язах не слід раптово
переходити до стану повного спокою. Необхідно протягом 5-6 хвилин
рухатись повільніше – ходьбу закінчувати у значно повільнішому ритмі, а
біг завершувати ходьбою.

Про користь ходьби відомо давно. Підраховано, що міський житель XIX
століття протягом дня робив близько 300 тисяч кроків, тепер же міський
житель і 10 тисяч не набирає. Саме 10 тисяч кроків (сім-вісім
кілометрів) – мінімальна норма, що зберігає тренованість
серцево-судинної, м’язової і дихальної системи.

А користь від цього, здавалося б зовсім нескладного заняття, величезна.
Усього лише півгодини прогулянки наповнить ваші м’язи енергією і киснем,
зніме втому. А згодом і зміцнить організм.

Ходьба – один із ефективних і універсальних засобів формування здорового
способу життя. У нетренованих осіб середнього віку ходьбу слід
розпочинати з подолання відстані до 2км. Тривалість ходьби спочатку
20-30 хвилин з поступовим збільшенням до 1 години. Темп повинен бути
повільним і плавним. Ходити бажано щоденно, або принаймні тричі на
тиждень. Доцільніше і корисніше проводити її у формі пішохідних
прогулянок на свіжому чистому повітрі в ранкові або вечірні години,
серед приємних, заспокійливих ландшафтів, наприклад, в парках, садах,
скверах, на лісових галявинах, луках. Ходьбою слід займатися постійно в
будь-яку погоду. Кожного разу ходьбу слід розпочинати (5-7 хвилин) з
неспішного, прогулянкового кроку, аби м’язи змогли зігрітися. Потім
поступово збільшують частоту кроків від 70-80 до 90-120 на 1 хвилину.

Оптимальним тренувальним об’ємом ходьби для осіб середнього віку
вважається дистанція 3-5 км. При втомі або інших неприємних відчуттях
(головний біль, болі в ділянці серця, серцебиття, задишка) необхідно
відпочити і лише після повного відновлення початкового стану можна
продовжити ходьбу.

Після закінчення ходьби або бігу для відновлення функцій дихання,
кровообігу, нормалізації енергетичного обміну в м’язах не слід раптово
переходити до стану повного спокою. Необхідно протягом 5-6 хвилин
рухатись повільніше – ходьбу закінчувати у значно повільнішому ритмі, а
біг завершувати ходьбою.

Ходьба – ефективний і зовсім безкоштовний вид фізкультури, не вимагає
взагалі ніяких витрат ні на устаткування, ні на екіпірування. Для ходьби
не потрібно виділяти спеціальне місце і час, а в процесі ходьби можна
займатися різними приємними і корисними речами.

Постарайтеся зробити так, щоб процес ходьби був не тільки корисний, але
і приємний. Цю задачу полегшить гарний маршрут: безпечний, по
можливості, зелений, що радує око. Але час від часу змінюйте “траєкторію
руху”.

Також до рухливого режиму можна віднести і заняття аеробікою.

Аеробіка включає комплекс дозованих фізичних вправ, які виконуються з
різним фізичним навантаженням і швидкістю. Вправи виконують на свіжому
повітрі, здебільшого у супроводі музики, завдяки чому створюється
піднесений емоційний стан при виконанні фізичних рухів, що активізує
процеси енергетичного обміну, засвоєння організмом кисню, діяльність
симпатоадреналової системи. Все це сприяє ефективному відновленню
фізичних сил організму, швидкому зняттю втоми, підвищенню
працездатності, поліпшенню настрою, викликає енергійний підйом творчості
й емоційного стану організму.

Аеробні вправи відносяться до таких видів фізичного навантаження, коли
необхідна наявність кисню протягом тривалого часу. Вони пред’являють
організму вимоги, що змушують його збільшувати споживання кисню. У
результаті відбуваються сприятливі зміни в легенях, серці і судинній
системі.

Можна сказати, що регулярні заняття аеробікою підвищують здатність
організму пропускати повітря через легені, збільшують загальний
кровотік, причому кров ефективніше здійснює одну зі своїх основних
функцій – транспорт кисню.

У наш час більшість людей малорухомі. Вони ходять пішки від автостоянки
чи автобусної зупинки до своєї установи, від робочого столу до буфету чи
кафетерію. Навіть молодь не дуже тішить себе фізичними навантаженнями. А
недолік рухів погано позначається і на стані здоров’я, і на можливостях
людини у всіх сферах життя.

Медичні дослідження показують, що фізичні вправи допомагають поліпшити
психічний стан, кровообіг і захистити організм про серцевих
захворюваннях. Рухова активність – ось у чому річ для нормального
функціонування, для зміцнення здоров’я і гарного самопочуття.

Було виявлено, що досить важко визначити енергетичну цінність аеробіки
через те, що інтенсивність рухів найрізноманітніша. Наприклад, є тільки
один спосіб пробігти кілометр за 4 хвилини. Але дві дівчини, що
займаються поруч у групі аеробіки, можуть значно відрізнятися по витраті
енергії. Зараз створено багатьох гарних програм аеробіки. Єдиний спосіб
оцінити їх ефективність – застосовувати їх.

Використана література:

1. Сестринское дело, том 1 / Под ред. А.Ф. Краснова. – Самара, ГП
“Перспектива”, 1998. -С. 128-131.

PAGE

PAGE 7

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019