.

Сільський зелений туризм (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
17 8323
Скачать документ

Реферат на тему:

Сільський зелений туризм

З початку XXI ст. сільський зелений туризм, за визнанням експертів
Всесвітньої туристичної організації (ВТО), є одним з секторів
туристичної індустрії, що динамічно зростають. Ідеї охорони
навколишнього середовища, що стали надзвичайно популярними серед
західної цивілізації, охопили й індустрію туризму. Внаслідок цього серед
масових туристів виник попит на види туризму, альтернативні масовому, —
т. зв. зелені подорожі. Згідно з офіційними статистичними даними ВТО,
“зелені” подорожі нині займають від 7 до 20 % у загальному обсязі
турпоїздок.

Темпи росту сільського зеленого туризму оцінюються від 10—20 % до 30% у
рік (для пригодницького туризму, до складу якого він входить за
статистикою ВТО), а його частка в доходах від міжнародного туризму сягає
10—15 % .

Тільки один європейський ринок сільського зеленого туризму, за оцінками
Європейської Федерації Фермерського та Сільського Туризму (EuroGites),
на сьогодні складає близько 2 млн. ліжко-місць. Український ринок
потенційно здатний прийняти й розмістити на селі близько 150 тис.
“зелених” туристів.

У 1990-х pp. сільські місцевості України зазнали істотних структурних
змін: проблем із зменшенням населення, зростанням безробіття, зменшенням
прибутків, масовою заробітчанською міграцією, погіршенням соціального
захисту, втратою сільської ідентичності й культури.

Упродовж останніх 15 років незалежного розвитку Україна має стійку
негативну тенденцію до скорочення кількості сільських населених пунктів,
тобто вимирання сіл. З 1990 р. до початку 2006 р. Україна втратила 312
сіл. їхні назви щезли не лише з дорожніх вказівників і регіональних
документів, а навіть із сучасних географічних карт.

За даними офіційної статистики, нині в Україні залишилося близько 28 600
сіл, однак у 8,5 тис. з них упродовж останніх трьох років не народилася
жодна дитина. А це означає, що такі села також приречені на “тихе”
вимирання.

Нині українські демографи щораз частіше оперують такими науковими
поняттями, як “поселення, що зникають” та “занепадаючі поселення”. Для
прикладу, лише у Львівській області до категорії тих, що зникають,
офіційно зараховано 85 (4,6 %) сільських поселень. Це села з населенням
до 50 осіб, з кризовою демографічною ситуацією — домінуванням населення
пенсійного віку (60—80 %). У багатьох з цих малих сіл на сьогодні
проживають лише особи пенсійного віку або пенсійного і працездатного
передпенсійного. Звичайно, внаслідок природного скорочення населення
такі поселення надалі зникатимуть.

Відродження і подальший економічний та соціальний розвиток сільських
громад України нині пов’язують з індустрією туризму, зокрема, сільського
зеленого. Наукові дослідження свідчать про те, що сільський туризм
здатний забезпечити економічну та демографічну стабільність у сільських
місцевостях та вирішити їхні соціально-економічні проблеми.

Регіони України мають надзвичайно багату природно- й
етнокультурно-ресурсну базу, що створює передумови для його широкого
використання у відпочинкових цілях. М’який клімат, мальовничі ландшафти,
цікава історико-культурна спадщина є запорукою організації різнобічного
відпочинку й туризму в сільських місцевостях нашої країни.

Сільський зелений туризм на початку XXI ст. — один із найлерспективніших
видів відпочинку у Карпатському, Поліському, Подільському,
Наддніпрянському регіонах. Для сільських мешканців України цей вид
туризму є найкращим стимулом для започаткування й розвитку
підприємницької діяльності, що дає додаткові прибутки та підвищує рівень
зайнятості членів сільських родин. Крім цього, діяльність сільських
громад з організації агрорекреаційного сервісу стимулює облаштування
сільських осель та благоустрій сільської місцевості, створює додаткові
шляхи наповнення місцевих бюджетів, перетворюється на вагомий чинник
перспективного розвитку сільських територій.

Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в усіх регіонах
України зумовлена такими обставинами:

Регіони України володіють значним, досі ще малоосвоєним, рекреаційним
потенціалом, що потребує пошуку альтернативних ефективних стимулів для
його раціонального використання у відпочинково-туристичних цілях.

Збережена етнокультурна самобутність історичних країв нашої держави
(Буковина, Покуття, Закарпаття, Волинь, Поділля, Слобожанщина тощо)
виступає ексклюзивною міжнародно-туристичною конкурентною перевагою, що
дозволить нашій країні бути серед основних осередків розвитку сільського
туризму на Європейському континенті.

Розвиток сільського зеленого туризму стимулює мале підприємництво,
важливе для відродження традиційного господарського укладу й
оздоровлення економіки аграрних районів нашої держави.

Поширення в Україні практики організації агрорекреаційного сервісу
вирішує низку напружених соціальних проблем регіонів, зокрема, масового
безробіття, закордонного заробітчанства, складного соціального клімату
тощо.

Практика організації для туристів відпочинку на селі сприяє зміні
екологічної свідомості сільського населення, тому здатна відігравати
важливу роль у збереженні довкілля.

Ця форма масової рекреації, як жодна інша, сприяє вихованню
національно-патріотичних почуттів.

У пропонованому навчальному посібнику здійснено спробу узагальнити
теоретичні напрацювання в царині менеджменту, маркетингу та організації
сервісу сільського зеленого туризму, проаналізувати досвід організації
такої форми масового дозвілля у країнах Європейського Союзу, окреслити
сучасний стан і тенденції становлення сільського зеленого туризму в
Україні.

При розробці структури й змісту навчального посібника його автори
керувалися чинними вимогами державного стандарту за напрямами підготовки
фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” і “магістр”, а
також сучасними вимогами національного туристичного ринку до рівня
підготовки спеціалістів туристичної сфери.

Готуючи посібник, його автори використали матеріали, напрацьовані
національною Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в
Україні (голова правління — В. П. Васильєв) та її Львівським обласним
осередком (голова правління — Ю. В. Зінько), а також матеріали наукових
досліджень співробітників кафедри туризму Львівського національного
університету імені Івана Франка.

Щиро сподіваємося, що запропонований посібник “Сільський зелений туризм.
Організація, управління, перспективи розвитку в Україні” стане в добрій
нагоді всім, хто готується працювати у сфері сільського зеленого

туризму, підприємницьких та громадських туристичних структурах,
працівникам органів місцевого самоврядування сільських громад, а також
усім зацікавленим читачам, які прагнуть пізнати туристичну привабливість
українського села й збагатитися незабутніми враженнями від знайомства з
традиційним народним історико-етнографічним агрорекреаційним колоритом
регіонів України.

Список використаної літератури:

Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб. / Пер. з англ.
— К.: Знання, 2002. — 285 с.

Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та
методика аналізу, термінологія, районування. — К.: Київ, ун-т, 2001. —
395 с.

Белявский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз:
Учеб. пособ. — М.: Фи-нансьі и статистика, 2001. — 320 с.

Берсуцкий Я. Г., Безверхая О. В. Государственное регулирование малого
бизнеса (опьіт и проблеми). — Донецк, 1997.

Биржаков М.Б. Введение в туризм. — СПб.: Герда, 2003. — 320 с.

Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.:
Знання; КОО, 2001. — 277 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020