.

Ринок туристичних послуг та його територіальна організація (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4139
Скачать документ

Реферат на тему

Ринок туристичних послуг та його територіальна організація

В дослідженні ринку можна виділити два основних підходи. За першим
ринок розглядається як поняття і його дослідження носить переважно
філософський та політико-економічний характер. Основна увага
концентрується на таких аспектах як: ринок як спосіб мислення та
поведінки; ринок як спосіб організації суспільного виробництва. За
другим підходом ринок розглядається як явище, що має конкретний
економічний зміст і є формою організації споживання на певній території,
в межах якої збалансовується попит та пропозиція товарів і послуг.

Ринок туристичних послуг задовольняє потреби населення у відпочинку та
змістовному проведенні дозвілля і функціонує за загальними законами
світового ринку. Він є складовою ринку послуг, його видовим компонентом.
Світовий ринок – це глобальна система, що регулює співвідношення попиту
й пропозиції, а регулятором виступають міжнародні економічні зв’язки.

Світовий ринок розвивається на основі поділу праці, а поглиблення поділу
праці, яким визначається сучасний етап розвитку виробництва,
інтенсифікує ринкову діяльність. Саме міжнародний поділ праці, сутністю
якого є спеціалізація національних економік на виробництві певних
товарів та послуг і подальший обмін ними, є основою функціонування
світового ринку. В результаті формується система відношень обміну між
виробником та споживачем. Міжнародні економічні зв’язки охоплюють
діяльність, пов’язану з реалізацією сировини, товарів, послуг, руху
міжнародних інвестицій, грошового обігу, міграції трудових ресурсів.
Відповідно формуються світові ринки ресурсів, товарів, послуг, капіталу
та праці. Кожен з цих ринків є сферою товарно-грошового обміну між
суб’єктами ринкових відносин (продавцем і покупцем) на основі розвитку
між ними торговельних функцій (мал. 1.2).

Мал. 1.2. Загальна схема взаємодії ринкових сторін

Суб’єктами ринкових відносин можуть виступати як національні ринки, так
і наднаціональні утворення. Основним елементом світового ринку є
національний ринок, в межах якого поєднується внутрішньо- та
зовнішньоекономічна діяльність з реалізації відповідного товару
(послуги). Світовий ринок структурується за формами діяльності, кінцевим
продуктом, регіональними та соціально-економічними ознаками (мал. 1.3).

Мал. 1.3. Структура світового ринку

Соціально-економічна структура, що характеризує співвідношення
економічних укладів і систем власності, характер взаємодії держави і
приватного капіталу, суттєво впливає на розстановку економічних сил як в
кожній країні, так і в світі. В сучасних світогосподарських процесах
взаємодіють державно-корпоративні комплекси, централізовані економіки,
латифундистське господарювання, феодальні та дофеодальні уклади.
Наявність різних соціально-економічних укладів ускладнює функціонування
світового ринку в цілому та окремих його складових, як товарних, так і
регіональних. Відповідно до цього критерію можна говорити про ринок
економічно розвинених країн, країн, що розвиваються і т.д.

За галузевим принципом ринок поділяється на видові ринки, виділені на
основі глибини переробки первинної сировини, за кінцевим призначенням
продукції, за технологічними ознаками виробництва тощо.

За територіальним критерієм можна по-різному стратифікувати світовий
ринок. Наприклад, можна розглядати великі континентальні ринки, де саме
територіальність виступає основною ознакою: ринок країн Північної та
Південної Америки, Європейський, Азіатський, Африканський тощо. Якщо
розглядати територіальність в поєднанні з рівнем економічного розвиту,
тоді можна виділяти такі ринки: Англо-Американський,
Латиноамериканський, Західноєвропейський, Східно-азіатський і т.д. Якщо
ускладнити цей критерій територіальними політико-економічними
утвореннями, можна виділити Ринки країн Європейського Співтовариства,
країн Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, країн СНД та
інші. Тобто, географічний підхід до структурування ринку ґрунтується на
територіальній близькості (ефект сусідства) та подібності історичної
долі (цивілізаційна єдність), зафіксованих на даному етапі у моделі
соціально-економічного розвитку країн регіону, що обумовлює сталість
світогосподарських зв’язків і свідчить про об’єктивність процесу
регіоналізації світового ринку.

Функціонування світового ринку та кожної його складової в складних
динамічних умовах під дією різноманітних змінних чинників відображає
кон’юнктура ринку. Ринкова кон’юнктура формується в конкретних умовах
(соціально-економічних, політичних, регіональних) і відбиває
співвідношення попиту/ пропозиції в коливаннях цін. Ціна є грошовим
виразом вартості товару. Ринкова вартість товару складається в
результаті конкуренції на ринку продавця. За умовами конкуренції ринок
продавця поділяється на монополістичний з домінуванням одного або групи
продавців та атомістичний, що складається з багатьох постачальників і
характеризується загостренням конкурентної боротьби.

Таким чином, ринок є сферою діяльності, яка поєднує в певну систему
виробництво та споживання продукції, подібної за властивостями та
призначенням.

Ринок послуг як складова світового ринку сформувався внаслідок
виокремлення невиробничої діяльності в окрему сферу господарства – сферу
послуг, що є об’єктивним процесом поглиблення суспільного поділу праці
внаслідок розвитку продуктивних сил та диверсифікації суспільного
виробництва (мал. 1.4).

Мал. 1.4. Структура невиробничої сфери

Невиробнича діяльність або третинна сфера, виділена за ознакою глибини
переробки первинного продукту, об’єднує галузі та види діяльності,
призначені для створення умов функціонування господарства та
забезпечення життєдіяльності населення [4, с. 331-346].

Виокремлення послуг в окрему сферу діяльності, яка сформувала ринок
послуг, грунтується на специфіці самої послуги. Сутність послуги довгий
час була предметом дискусій. Чітке визначення природи, структури,
характеру послуги має принципове значення не тільки в
теоретико-методологічному плані, айв практиці господарювання, оскільки
впливає на збалансованість розвитку економіки, рівень та якість життя
населення. На даний час вже склалась певна точка зору щодо сутності
послуги як економічної та соціальної категорії, структури та місця в
господарстві.

Послуга – це «цілеспрямована діяльність, результати якої мають прояв в
корисному ефекті» [9, с. 544]. Результатом цієї діяльності є «зміна в
положенні інституціональної одиниці, яка відбулася в результаті дії і на
основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею» [11]. Тобто,
результатом діяльності є певні «переваги, які одна сторона може
запропонувати іншій» [4, с. 638] і які можуть мати матеріальний вираз і
виступати в формі товару (наприклад, послуги будівництва, пошиття одягу
тощо) або тільки діяльності і не мати матеріального виразу (наприклад,
послуги страхування, інформаційні та інші). Головне призначення послуги
– задоволення потреб людини. Потреби людини, в принципі, безмежні, але
жорстко детерміновані рівнем соціально-економічного розвитку певного
суспільства. Нижню межу особистих потреб складають фізіологічні (потреби
в їжі, житлі, одязі, гігієнічні тощо), верхня межа визначається як
об’єктивними умовами (рівень розвитку країни, рівень урбанізації,
структура зайнятості та загальний рівень життя населення тощо), так і
суб’єктивними (вік, стать, рівень освіти, рівень та умови життя,
приналежність до певного соціального прошарку населення, релігійність та
інші). Тому потреби населення в товарах та послугах диференційовані в
просторі та часі та стратифіковані в залежності від конкретних
об’єктивних та суб’єктивних ознак.

Послуги задовольняють найрізноманітніші потреби: суспільні, виробничі,
особисті. Відповідно до різнобічного характеру задоволення потреб та
особливостей функціонування послуги класифікуються за різними ознаками:
за характером праці, направленістю, економічною основою функціонування,
формою організації та частотою попиту, місцем та характером споживання
тощо (мал. 1.5).

Мал. 1.5. Основні класифікації послуг

Що ж об’єднує такі різнорідні за характером види діяльності? Або, іншими
словами, в чому полягають специфічні ознаки послуги?

Ці специфічні ознаки можна звести до чотирьох «НЕ»:

– невідчутність (недотиковість, невидимість;)

нерозривність виробництва та споживання;

– неможливість накопичення та зберігання;

– неоднорідність та мінливість якості.

Невідчутність випливає з самої сутності послуги як переважно діяльності,
яка, за висловом Ф. Котлера «здебільшого немає матеріального виразу і не
призводить до заволодіння будь-чим» [4, с. 638], але надає певні
переваги. Тобто, послугу неможливо сприйняти на дотик, вона почасти
невідчутна, невидима. Звідси неможливість їх накопичення та зберігання,
оскільки діяльність в сфері послуг передбачає в більшості випадків
одночасність процесу виробництва та споживання послуг, тобто реалізація
та споживання співпадають в часі та просторі. Звідси випливає така
особливість організації обслуговування: кількість, номенклатура та
якість послуг в даному місці в даний час повинна відповідати
аналогічному попиту на ці послуги. Наслідком одночасності процесу
виробництва/споживання є неоднорідність та мінливість якості послуги.
Переважна більшість послуг немає масового характеру, вона завжди несе в
собі риси індивідуалізації, а це позначається як на виробництві, так і
на споживанні послуг. На якість послуги впливають час і місце надання,
кадровий склад, рівень кваліфікації, психологічні особливості, навіть
стан здоров’я та настрій виробника послуги. Особисті властивості
споживача також впливають на оцінку якості отриманої послуги.

Зазначені відмінності послуги від товару значною мірою впливають на
характер функціонування ринку послуг. На ринку послуг великого значення
набуває певний «кредит довіри» споживача до виробника, оскільки
споживачу почасти важко оцінити що саме він придбає, які переваги в
результаті отримає, якої якості буде цей продукт. Тобто, з боку
споживача присутній обов’язково елемент надії та довіри до виробника, що
ускладнює роботу виробника на ринку послуг, оскільки він працює в умовах
постійної мінливості та невизначеності споживацької поведінки. Щоб
стабілізувати ринок, виробники намагаються візуалізувати свою продукцію,
підвищити її «матеріальність», підкреслити її значимість та корисність
(цінність). Саме цій меті служить рекламна діяльність: випуск буклетів,
брошур, каталогів, фільмів та іншої аудіовізуальної продукції,
проведення конкурсів, шоу тощо.

Специфіка послуг ускладнює процес їх просування на ринок, ціноутворення,
збільшує конкуренцію. З огляду на це, великого значення набуває
застосування різноманітних інновацій в організації виробництва, нової
техніки та технологій, що сприяють автоматизації певних ланок
виробництва послуг, зменшенню витрат ручної праці, що не тільки
здешевлює послуги, роблячи їх доступнішими для споживача, а й робить
можливою їх стандартизацію. Стандартом в обслуговуванні є певний
комплекс обов’язкових до виконання правил, що гарантують встановлений
рівень якості всіх операцій.

Стандартом передбачаються вимоги до зовнішньої атрибутики, якості
підготовки кадрів, технічного забезпечення. Він диференційований для
різних груп послуг залежно від призначення та характеру праці. Для ряду
послуг стандарт визначений технологіями – дотримання технологічного
процесу гарантує якість (наприклад, ремонтні послуги, послуги хімчистки,
перукарські тощо), для інших послуг встановлюється стандарт
обслуговування за формальними критеріями оцінки діяльності виробника –
час обслуговування (наприклад, наявність черги та час очікування),
робота з претензіями та скаргами, вимоги до оформлення документації
тощо. Стандартизація послуг на основі уніфікації їх споживчих якостей
спрямована саме на зменшення невизначеності ринку послуг, зменшення
ризику як з боку споживача, так і виробника. З іншого боку, не вся
діяльність з надання послуг піддається автоматизації, процес
обслуговування передбачає наявність ручної праці і спілкування виробника
та клієнта, тому відсутність особистих контактів почасти сприймається
клієнтом негативно, впливаючи на перерозподіл попиту.

Серед чинників, що стимулюють розвиток ринку послуг, домінуючими є
прискорений розвиток науково-технічного прогресу та пов’язане з
інтенсифікацією виробництва зростання прибутків населення. Прискорення
науково-технічного прогресу і впровадження нових технологій впливає на
збільшення обсягів виробництва складної техніки, насичення нею
повсякденного побуту, збільшується частка сервісного обслуговування в
вартості товару і відповідно збільшується обсяг послуг. З іншого боку,
посилюється «соціалізація» послуг, коли впровадження нової техніки і
технологій дозволяє перевести ряд послуг з категорії «домашніх», що
вироблялися в домашніх умовах, в предмет ринкової торгівлі.

Зростання прибутків населення є об’єктивним наслідком Довготривалого
економічного підйому, притаманного другій половині XX сторіччя.
Зростання прибутків на душу населення стимулює попит і в першу чергу на
товари довгострокового вжитку. Відбулося насичення ринку товарами
довгострокового вжитку, а експлуатація цих товарів неможлива без
розвитку відповідної системи послуг. В результаті ринок виробничих
послуг став практично стабільним. Так, в США випереджаючий ріст ринку
виробничих послуг названий фактором стабілізації національного ринку.
Зростаючий попит стимулює й розвиток інших видів послуг, спричинює
диверсифікацію цієї сфери, ускладнення її структури.

Потужним чинником розвитку невиробничої сфери та сфери послуг зокрема
можна вважати глобалізацію як об’єктивний процес, що засвідчує
постіндустріальну стадію розвитку сучасної цивілізації.
Інтернаціоналізація та транснаціоналізація діяльності, пов’язана з
розвитком науково-технічного прогресу, знайшла свій прояв в спільності
технологій, в створенні та використанні світових інформаційних мереж,
проявляється, з одного боку, в реструктуризації сфери послуг,
спрямованій на забезпечення обслуговування технологічно насиченої
системи життєзабезпечення, а з іншого, виводить сферу послуг в розряд
найдинамічніших складових постіндустріального суспільства.
Постіндустріальне або інформаційно-технологічне суспільство основане вже
не на накопиченні багатств різного ґатунку, а на інтелекті, якій
виховується певним суспільством відповідно до пануючих світоглядних
доктрин, і тому інтелект стає ресурсом і водночас рушійною силою
суспільного розвитку, висуваючи відповідні потреби, в тому числі й до
ринку послуг, стимулюючи його динамізм та диверсифікацію,
реструктуризацію та зміну форм, в тому числі й форм геопросторової
організації.

n§h?

Література Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. – К.: Знання України, 2002. – 358 с. Гуляев В.Г. Контракты, договоры, соглашения и формуляры в туристской деятельности: Учебно-практическое пособие. – М.: ПРИОР, 1998. – 336 с. Дурович А.П. Маркетинг в туризме: Учебное пособие. – Минск: Новое знание, 2003. – 496 с. Дурович А.П. Маркетинговые исследования в туризме: Учебное пособие. – Минск: Новое знание, 2002. – 348 с. Дурович А.П. Реклама в туризме: Учебное пособие. – Минск: БГЭУ, 2000. – 192 с. Европейский гостиничный маркетинг: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 224 с. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 320 с. Кириллов А.Г., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – СПб.: Издательство СПб. университета, 1996. – 184 с. Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с. Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 352 с. Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 348 с. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: маркетинг в туризме. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства (отели и рестораны). – М.: Экономика, 2000. – 207 с. Туризм и гостиничное хозяйство / под. ред. Чудновского А.Д. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2000. – 400 с. Altkorn J. Marketing w turystyce. – Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 2001. – 204 c. www.world-tourism.org/ruso/ - російська версія сторінки Всесвітньої туристичної організації (ВТО). 20. www.itravel.ru/biblio/ – бібліотека літератури по туризму.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020