Курсова робота:
Районування Карпатського регіону за рівнем розвитку та відмінностями
турпродукту сільського зеленого туризму
Зміст
Районування Карпатського регіону за рівнем розвитку та відмінностями
тур-продукту сільського зеленого туризму
Львівський субрегіон
Івано-Франківський субрегіон
Чернівецький субрегіон
Закарпатський субрегіон
Список використаної літератури
Споживчий продукт сільського зеленого туризму у кожній окремо взятій
місцевості має свої відмінності, зумовлені особливостями природного й
етнографічного середовища сільського розселення регіону, а також
характером його сучасної адміністративно-громадської самоорганізації.
Тому районування Карпатського регіону
за рівнем розвитку та відмінностями турпродукту сільського зеленого
туризму ми здійснювали з урахуванням таких критеріїв:
природно-географічного поділу регіону;
етнографічного (історико-культурного) поділу регіону;
адміністративно-територіального (а отже, й
інфраструктурно-господарського) поділу регіону.
Природно-географічний поділ регіону — це виокремлення в його межах
природних районів з відмінною геолого-геоморфологічною будовою,
рельєфом, мікрокліматом і біоценотичною структурою. Ландшафтний принцип
диференціації Карпатського району передбачає поділ його на рівнинну,
передгірську і гірську зони, а в їх межах — на окремі ландшафтні райони
(Мале Полісся, Розточчя, Стрийсько-Сянська Верховина, Мармароський масив
тощо).
Етнографічне районування — це поділ території на локальні
культурно-побутові ареали сільського розселення, які мають спільні риси
мовного, звичаєвого, господарського характеру, зумовлені особливостями
природного середовища, генезису та подальшого історичного розвитку
кожної розселенсько-етнографічної групи. Етнографічний принцип
диференціації Карпатського району передбачає його поділ на рівнинну
(поліщуки, галичани, підкарпатські русини) і перед гірсько-гірську зони
(лемки, бойки, гуцули), а в їх межах — на окремі етнографічні й
історичні райони (Мале Полісся, Розточчя, Рогатинщина, Покуття, Буковина
тощо).
Адміністративно-територіальний поділ регіону — це офіційний поділ
території держави на самостійні адміністративно-господарські одиниці
(селищні ради, райони, області), які відзначаються сформованою
спеціалізацією господарства (у тому числі туристично-рекреаційного) й
володіють централізованою системою комунікацій (зокрема, транспортного
сполучення).
Спільними рисами турпродукту всіх сільських районів Карпатського регіону
є можливість поєднувати (комбінувати) власне відпочинок у сільській
оселі з цілою низкою занять спортивним та екологічним туризмом.
Турпродуктні можливості сіл Карпатського регіону у посезонному розрізі
ілюструє табл. 6.1:
Таблиця 6.1. Види активного дозвілля в рамках сільського зеленого
туризму в Карпатському регіоні
№ з/п Види активного дозвілля в рамках сільського зеленого туризму
Місяці року
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
1 Сплав гірськими річками – – – – + + – – – – – –
2 Велотуристичні подорожі – – – – + + + + + – – –
3 Гірський велосипед – – – – + + + + + – – –
4 Лижні походи + +
+
5 Гірські лижі, сноуборд + + +
+
6 Піший туризм – – – + + + + + + + – –
7 Екскурсійні тури + + + + + + + + + + + +
8 Кемпінг – – – + + + + + + – – –
9 Пікніки – – – – + + + + + – – –
10 Спортивне орієнтування – – – – + + + + + – – –
11 Зимове орієнтування (на лижах) + +
+
12 Гірські сходження – – + + + + + + – – – –
13 Парапланеризм
+ + + + + + –
14 Верхова їзда + + + + + + + + + + + +
15 Спостереження за птахами
+ + + – – –
16 Спостереження за тваринами + + + + – – + + + + + +
17 Збір ягід – – – – – + + – – – – –
18 Збір грибів
+ + + + – – –
19 Збір лікарських трав – – – – – + + – – – – –
20 Плавання і купання – – – – – – + + – – – –
21 Ліцензійне полювання
+ + + +
22 Рибалка
+ + + – – –
23 Фотополювання + + + + – – + + + + + +
Якщо розглянути інтенсивність і сезонний характер агротуристичного руху
в регіоні, то за цим критерієм також можна чітко виділити кілька
характерних субширотно-орографічних зон. Зокрема, найбільші відмінності
мають, з одного боку, височинні та передгірні території, з іншого,
власне гірські райони.
Найактивніше рівнинні терени (Мале Полісся, Розточчя, Опілля, Гологори,
Вороняки, Передкарпаття, Хотинська височина тощо) відвідуються у літній
період. Це пов’язано з часом масових відпусток і канікулярного дозвілля
дітей і студентської молоді, а також з “піком” масовості вік-ендового
відпочинку. Саме у цей час максимально задіяна нічліжна і гастрономічна
база рівнинних районів регіону. Другий максимум відвідуваності цих
територій припадає на перехідні сезони: весняний і осінній. Весною це
пов’язано з пожвавленням приміського вік-ендового агроекотуризму, восени
— з пожвавленням інтересу мешканців міст до традиційних збиральницьких
промислів українського народу (заготівля лісових ягід і грибів).
Натомість, гірські території регіону мають два різко виражені “піки”
відвідуваності. Перший припадає на зимовий період, коли Карпати
приваблюють гостей лижними трасами, різдвяною обрядовістю, веселими
народними гуляннями, красою справжньої зими, яку не вдається відчути у
містах.
Другий максимум триває з другої декади червня до кінця серпня — період
наймасовіших відпусток і активного гірського туризму (пішохідного,
велосипедного і кінного), пізнавальних екотуристичних мандрівок, просто
відпочинку посеред величі зелених карпатських краєвидів.
Основні види агротуристичних послуг подано у табл. 6.2.
Найпопулярнішими агротуристичними продуктами в Карпатському регіоні є
ті, що пов’язані з національною кухнею, проведенням фестин (вечорниці,
народні обряди). Значного поширення набули оздоровчі сауни з фіточаями,
зимові розваги з катанням на санях. У всіх карпатських областях
поширений збір ягід і грибів та кваліфікований туризм (піші, кінні
прогулянки). Усе більшої популярності набувають форми пізнавального
туризму (відвідування народних умільців, домашніх музеїв тощо).
Кожна з областей Карпатського регіону має свою спеціалізацію в
агротуристичних продуктах. Проаналізовані нами каталоги агротуристичних
послуг трьох карпатських областей дали можливість встановити найбільш
поширені агротуристичні продукти для кожної з областей. Зокрема, в
Івано-Франківській і Закарпатській областях популярною є участь туристів
у народних святах і обрядах, відвідини народних умільців, прогулянки на
конях. На Львівщині туристи найчастіше беруть участь у зимових розвагах
та сільських вечорницях.
Таблиця 6.2. Основні види агротуристичних продуктів Карпатського регіону
(за матеріалами каталогів сільського туризму)
№ з/п Агротуристичні продукти Львівська область Івано-Франківська
область Закарпатська область
1 Національна домашня кухня ++ ++ ++
2 Сільські вечорниці з частуванням ++ ++ +
3 Участь у проведенні свят, народних обрядів (весілля, колядки, троїсті
музики) + ++ +
4 Відвідування народних умільців, домашні музеї + ++ ++
5 Збір грибів, ягід і їх консервація ++ ++ ++
6 Оздоровчі сауни з фіточаями, старовинні рецепти омолодження + ++ ++
7 Піші туристичні маршрути + ++ ++
8 Зимові розваги, поїздки на санях ++ ++ ++
9 Прогулянки на конях + + ++
10 Ватра та частування + ++ ++
+ поширені;
++ досить поширені
Рівень цін на послуги сільського туризму в Карпатському регіоні подано у
табл. 6.3.
Таблиця 6.3. Рівень цін на послуги сільського туризму в Карпатському
регіоні
№ з/п Послуги в агрооселях Львівська область Івано-Франківська область
Закарпатська область
1. Нічліг, грн/ніч 10—20* 30—50** 10—25*
30—100** 20—40*
50—150**
2. Харчування дворазове 10—40 10—50 15—70
3. Прокат гірськолижного інвентарю, грн/день 10—20 5—25 5—25
4. Поїздки верхи на конях, грн/год. 5—12 5—20 10—30
5. Участь у вечорницях, грн з особи 50—70 50—100
6. Оздоровчі сауни з фіточаями, грн/год. 5—10 5—10 10—20
* нічліг в оселях низького і середнього стандарту; “нічліг в оселях
підвищеної комфортності
Зокрема, ціни за нічліг в оселях низького і середнього стандарту
коливаються в межах від 10 до 40 грн за ніч з однієї особи, а за нічліг
в оселях підвищеної комфортності — від 30 до 150 грн за ніч. Переважно
господарями пропонується дворазове харчування вартістю від 10 до 40 грн
у Львівській області і в межах 10—50 грн — в Івано-Франківській, 15—70
грн — на Закарпатті.
Сучасний рівень розвитку сільського зеленого туризму у Карпатському
регіоні найповніше відображають матеріали моніторингу, який Лабораторія
інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень
географічного факультету спільно з кафедрою туризму Львівського
національного університету імені Івана Франка з 1995 р. проводять на
базі модельних районів усіх адміністративних областей Карпатського
регіону. Зведені результати цих моніторингових досліджень відображає
табл. 6.4.
Дослідження функціонування агроосель у Карпатському регіоні показують,
що лише 10 % з них працюють як суб’єкти підприємницької діяльності. На
прикладі модельних районів у трьох областях — Сколів-ському у Львівській
області, Яремчанській міськраді в Івано-Франківській та Рахівському на
Закарпатті — нами встановлено, що кількість підприємців у галузі
сільського туризму не перевищує кількох десятків осіб. Розрахункова
кількість туристів, які відпочивали в цих районах, складає від 150 до
700 осіб на день у зимовий період та від 50 до 250 — у літній.
Експертні оцінки організаторів сільського туризму в Карпатському регіоні
показують, що розрахунковий прибуток на одну агрооселю за рік складає
від 200 до 3500 доларів США.
Про зацікавленість відпочинком в агрооселях Українських Карпат свідчать
маркетингові дослідження туризму в цих районах, проведені в рамках
проекту PAUCI “Туристичний потенціал Західної України” Львівським
національним університетом імені Івана Франка і Київським університетом
туризму, економіки і права [70]. Зокрема, туристи відзначають, що ними
активно використовується нічліжна база агроосель, і відмічають добрий
рівень обслуговування в агрооселях.
кожному з яких притаманні місцеві особливості формування
агроекорекреаційного потенціалу.
Таблиця 6.4. Забезпеченість агрооселями та обсяги обслуговування
туристів у модельних агротуристичних районах Карпатського регіону (за
матеріалами моніторингу регіональних осередків)
№
Агротуристичний район Кількість агроосель У тому числі зареєстрованих
як суб’єкти підприємницької діяльності Розрахункова кількість обслужених
туристів за день, осіб/день Розрахунковий прибуток на 1 оселю за рік,
дол.
зимовий сезон літній сезон
1 Сколівський район Львівської обл. 108 11 500—700 50—150 300—2500
2 Яремчанська міськрада Івано-Франківської обл. 214 25 200—300 150—250
500—3500
3 Рахівський район Закарпатської обл. 85 6 150—200 50—100 200—2500
У рамках представленого проекту PAUCI значна увага була приділена
питанням розвитку туристичних продуктів та розбудови інфраструктури для
сільського й екологічного туризму трьох досліджуваних областей
Карпатського регіону. Аналіз туристичного потенціалу досліджуваної
території Карпатського регіону показав, що найсприятливіші умови для
розвитку агро- та еко-туристичних продуктів мають:
на Львівщині — Малополіський, Розтоцько-Опільський, Передкарпатський та
Бескидський субреґіони;
на Івано-Франківщині — Осмолодсько-Болехівський,
Ворохтинсько-Яремчанський, Верховинсько-Косівський,
Рогатинсько-Галицький і Снятинсько-Коломий-ський субреґіони;
на Закарпатті — Верховинсько-Свалявський, По-лонинсько-Марамороський,
Потиський долинний субреґіони.
Ці субреґіони характеризуються багатством природних та
історико-культурних ресурсів і розвиненою мережею агроосель. До основних
рекомендованих продуктів із сільського туризму, що пропонуються
експертами PAUCI, занесено: культурні тури майстернями народних
умільців, етнокультурні тури з відвідування цікавих атракцій,
організація фестин, пов’язаних з сільськогосподарськими традиціями.
Спільними пропозиціями місцевих органів влади і підприємців та експертів
проекту PAUCI визначено такі репрезентативні об’єкти інфраструктури для
сільського туризму:
— скансен “Гуцульське село” в смт Косові Івано-Франківської області з
представленням традиційної сільськоїархітектури;
скансен “Бойківське село” на Дрогобиччині (Львівська область) з
відтворенням традиційних господарських та житлових будівель;
“Гуцульський гостинний двір” у Татарові Івано-Франківської області з
традиційними національними стравами;
винні підвали і ресторани у низовинних районах Закарпаття;
котеджова забудова у народному (гуцульському, бойківському) стилі на
Сколівщині та Яремчанщині;
музеї народних промислів та школи традиційних ремесел (Косівщина,
Рахівщина).
Нижче детальніше охарактеризуємо сучасну тур-продуктну спеціалізацію цих
субреґіонів.
Львівський субрегіон
На Львівщині за особливостями рельєфу, ландшафтними й етнокультурними
характеристиками доцільно виділяти чотири рекреаційно-туристичні райони:
Малополіський (до нього входять північні Червоноградський, Радехівський
і Бродівський адміністративні райони).
Розтоцько-Опільський (охоплює центральну частину області з економічно
найрозвинутішими Жовківським, Кам’янко-Бузьким, Бузьким, Яворівським,
Го-родоцьким, Пустомитівським, Золочівським, Перемишлянським
адміністративними районами).
Передкарпатський (до його складу входять Сам-бірський, Дрогобицький,
Стрийський, Миколаївський і Жидачівський адміністративні райони).
Старосамбірський, Турківський і Сколівський адміністративні райони.
Малополіський туристичний район — найменше розвинутий, порівняно з
іншими туристичними районами Львівщини, проте має високий
агротуристичний потенціал. Район характеризується тією ж туристичною
спеціалізацією, що й Розточчя та Опілля, і пропонує головним чином
екскурсійно-туристичний продукт. Гостей агроосель цього району
приваблюють:
мальовничі малополіські ландшафти з самобутніми селами волинського
етнографічного типу;
давньоруські міста з фортифікаціями-городища-ми Белз (X ст.) і Буськ
(1097 p.);
місцеві Підгорецький і Бродівський замки середньовічно-ренесансної доби;
старожитні галицькі міста Сокаль і Червоноград з сакральними спорудами
XVI—XVII ст. у стилі ренесансу;
автоподорожі у суміжні турцентри Почаїв і Берестечко.
Розтоцько-Опільський туристичний район охоплює центральну смугу
Львівщини разом з м. Львів. Цей район чітко спеціалізується на
обслуговуванні рекреаційного потоку зі Львова, а також на
історико-культурному, релігійному й сільському зеленому туризмі.
Туристичне “обличчя” району формує надзвичайно багата історико-культурна
спадщина різних епох, народів і культур. Незмінною популярністю серед
іноземних та українських туристів користуються:
— пам’ятки Київської Русі й Галицько-Волинськоїдержави (IX—XIV ст.):
Плісненськ (одне з наймогутні-ших давньоруських городищ X—XIII ст.
площею 160 газ сімома лініями оборонних валів), а також Белз і Буськ;
мальовничі замки Львівщини: Олеський замок-музей в оточенні мальовничого
ландшафтного парку (місце народження й резиденція польського короля Яна
III Собєського; музейна експозиція замку славиться унікальним батальним
полотном “Битва під Віднем” художника М. Альтамонте (1692 p.),
унікальною колекцією дерев’яної скульптури XIV—XIX ст., іконописа-ми та
меблями XII—XVIII ст. тощо), Підгорецький замок-палац (“маленький
Версаль” в оточенні ландшафтного парку, поряд родинний
костел-усипальниця магнатів Жевуських), Золочівський замок бастіонного
типу (1442 р., витримав кілька турецько-татарських облог, усередині
замкового подвір’я — двоповерховий ренесансовий палац і “Китайський”
палац у східному стилі), Свіржський замок (1482 p., витримав дві
турецькі облоги у 1672 р. і 1675 p.), Старосільський замок князів
Острозьких;
історико-культурні центри ренесансного містобудування: Жовква
(резиденція польських королів), Городок (згадка 1213 p., церкви XVII
ст.), Яворів, Судова Вишня, Глиняни, Буськ, Золочів;
релігійні центри і пам’ятки народної сакральної архітектури: древні
монастирі у Лаврові (1292 p., Онуф-ріївська Лавра, заснована князем
Левом, сином Данила Галицького, на честь якого названо Львів. У
монастирі — усипальниця князя Лева, двох володарів Молдови та багатьох
середньовічних єпископів), Підкамені (XV ст.), Крехові (XVII ст.),
Підгірцях (XVIII ст.), с. Страдч тощо;
села — центри народних промислів і сільського зеленого туризму (
Потелич, Грунтів, Монастирок, Івано-Франкове, Мокротин, Куликів тощо);
екотуристичні об’єкти: Яворівський НПП, заповідник “Розточчя”.
Українське Розточчя ось уже понад 100 років є основним центром
відпочинку для львів’ян. Територіально Розточчя знаходиться у межах двох
адміністративних районів Львівщини — Жовківського та Яворівського.
Природні особливості височини зумовили, перш за все, розвиток літніх
відпочинкових центрів. Перша відпо-чинкова оселя на Розточчі виникла у
Брюховичах у 1889 p., коли при будівництві залізниці Львів — Рава-Руська
було виділено 14 га для побудови літниська серед 1000-гектарного
соснового лісу.
Найпринадніша форма дозвілля на Росточчі — активний відпочинок,
пов’язаний із збиранням ягід та грибів. Наприклад, основна спеціалізація
околиць смт Івано-Франкового — розкішні малинники.
На Розточчі серед агротуристів популярне й рибальство. Уздовж р.
Верещиці нижче с. Лелехівка простягаються угіддя місцевого
рибокомбінату. Наявні тут також великі стави (Янівський, Ясинецький),
які при відповідному впорядкуванні (пляжі, човнові станції) можуть стати
центрами водної рекреації.
Продукт сільського туризму за останні роки суттєво розвинувся і є
доповнюючим елементом рекреаційної сфери Розточчя. Функціонують два
варіанти агротуристичних послуг: нічліг + сніданок та нічліг + триразове
харчування.
Переважно місцевих рекреантів обслуговують невеликі бальнеологічні
курорти району Немирів і Шкло (сірководневі мінеральні води). Поряд з
санаторіями розвивається сільська нічліжно-туристична база оздоровчого
профілю.
Неабиякого розвитку набуває в Розтоцько-Опільському районі екстремальний
туризм: стрибки з парашутом з висоти 1 км у Городку, воєнний туризм з
можливістю випробувати важку бронетанкову техніку та постріляти з усіх
видів зброї, у тому числі мінометів і гармат тощо.
Львівське Передкарпаття — це найпопулярніший в Україні загалом і в
Карпатському регіоні зокрема курортний район міжнародного значення. Його
формують: Трускавець, Моршин та Східниця — бальнеологічні курорти з
десятками санаторіїв і пансіонатів. Курортний турпродукт передбачає
стаціонарне комплексне оздоровлення під наглядом кваліфікованого
медперсоналу (індивідуальний підхід до кожного клієнта), що включає
діагностику захворювань, курс питного лікування, інгаляції мінеральними
водами, прийом соляних і термальних ванн, лікувальні грязе- і
кліматотерапію, спортивно-реабілітаційну медицину в гірськолісових
ландшафтах Карпат, дієтичне харчування натуральними екологічно чистими
продуктами.
Стаціонарна рекреація у санаторіях, пансіонатах та агрооселях цього
району урізноманітнюється десятками маршрутів екскурсійного
обслуговування, що пролягають:
теренами львівських Карпат та Закарпаття, до древніх замків і
ренесансних міст Львівщини;
до історико-архітектурних центрів Передкарпатського туристичного району:
Самбора (заснованого 1238 p.; ратуша 1668 р., костели XVI—XVIII ст.),
Дрогобича (унікальні дерев’яні храми XVII ст. бойківського
архітектурного стилю, костели XV ст., площа Ринок, музей “Бойківщина”),
у старі галицькі міста Стрий, Борислав, Хирів, Добромиль.
Бескидський туристичний район — це територія найбільшого туристичного
освоєння Львівщини. Він репрезентує низку висококонкурентних
турпродуктів, що постійно користуються попитом як на національному, так
і на міжнародному туристичних ринках. Основна спеціалізація Карпатського
району — всі види (літні й зимові) гірського туризму.
Найбільшими центрами гірського туризму є Слав-ське (10 підйомників, з
них 6 затверджені Міжнародною федерацією лижного спорту (FIS), у тому
числі найдовша в Україні крісельна канатна дорога протяжністю 2,7 км) і
Сколе. У цих гірських курортах створено сучасну інфраструктуру
гірськолижного спорту (крісельні та бугельні підйомники, комплекси
трамплінів, трамбувальна техніка, під’їздні шляхи з паркінгами, прокат
спорядження тощо). До послуг туристів траси різної протяжності й
складності, у тому числі для сноуборду, лижного слалому.
Високі стандарти обслуговування забезпечують новозбудовані
спортивно-туристичні комплекси і приватні пансіонати. Ці туркомплекси
пропонують найширший спектр сервісного обслуговування, з багатою
національною кухнею, барами з коктейлями з карпатських трав, басейнами,
сауною, солярієм, конгрес-залом, обміном валют, інтернет-зв’язком,
супутниковим телебаченням, прокатом гірського спорядження.
У літньо-осінній період на базі туркомплексів та агросадиб розвивається
пішохідний та екологічний туризм. У Карпатах прокладено велосипедні й
піші маршрути різних категорій складності, що охоплюють хребти Оровий,
Сянський, Зелем’янка, Довжки, Буківська полонина та перевали Ужоцький,
Верецький, Руський шлях.
Популярним центром екотуризму є НПП “Сколівські Бескиди” з екостежками
на мальовничі карпатські вершини гір Парашка, Вел.Верх, Кремінна, до
водоспаду “Кам’янка”. Популярною також є мережа екоту-ристичних
маршрутів в околицях гірського курорту Славське до вершин гір Магура,
Тростян, Татарівка. Значним потенціалом туристичного розвитку (у тому
числі транскордонного кінного, велосипедного і пішого) володіє львівська
частина міжнародного польсько-словацько-українського біосферного
резервату “Східні Карпати”.
Стаціонарна рекреація розвивається у гірському бальнеологічному курорті
Розлуч (пансіонати, а також понад десяток агроосель).
Інтенсивного розвитку у Бескидському районі набув сільський зелений
туризм з самобутнім етнографічним бойківським колоритом. Серед переваг
відпочинку в приватних агрооселях Карпат можна назвати можливість
безперешкодного збирання лікарських трав, ягід і грибів у довколишніх
лісах; рибальство, набуття навиків власноручного приготування
карпатських страв з домашньої сировини; посильну фізичну працю й
опанування сільськими ремеслами (навики сінокосіння, заготівлі дров,
розкладання гірської ватри, теслярства тощо).
Стаціонарний відпочинок у Бескидському туристичному районі Львівщини
урізноманітнюється насиченою туристично-екскурсійною програмою. На вибір
клієнта пропонується до двох десятків туристичних походів та екскурсій.
Найпопулярнішими серед гостей львівських Карпат стали комбіновані
автобусно-пішохідні екскурсії:
у Львів — архітектурну “перлину” України;
до бюветів цілющих мінеральних вод найвідоміших в Україні курортів —
Трускавця, Моршина і Схід-ниці;
у міжнародний біосферний резерват “Східні Карпати”, НПП “Сколівські
Бескиди”, НПП “Синевир”;
селами етнографічного краю Бойківщини з оглядом пам’яток народної
архітектури XVIII—XIX ст. і музею “Бойківщина” у Турці;
у середньовічний гірський Гошівський монастир і до “Скель Довбуша”;
— до Урицьких скель з руїнами давньоруської фортеці “Тустань”.
Отже, на туристичному ринку Карпатського регіону Львівська область
репрезентована цілим спектром ви-сококонкурентних турпродуктів усіх
видів (літніх і зимових) активного гірського туризму й стаціонарної
гірської рекреації та культурологічного, релігійно-паломницького,
сентиментального, воєнно-екстремального туризму.
За видами і формами туристичного обслуговування, характером
територіальної організації галузі та наявним потенціалом розвитку
модерної туріндустрії Львівщина займає провідну позицію не лише в
Карпатському регіоні, а загалом й у рейтингу туристично найпопулярніших
регіонів України та Центрально-Східної Європи.
Івано-Франківський субрегіон
Внутрішньообласний розподіл туристичних потоків на Івано-Франківщині
зумовлений впливом природного та етнокультурного чинників. Відтак, за
особливостями рельєфу, ландшафтними й етнокультурними характеристиками
на території Івано-Франківщини виділяють дві рекреаційно-туристичні
зони:
Гірську (по орографічній осі Карпат межує із Закарпаттям і Буковиною),
що включає в себе Долинський, Рожнятівський, Богородчанський,
Наддвірнян-ський, Верховинський і Косівський адміністративні райони.
Передгірно-долинну (межує з Львівщиною, Поділлям та Буковиною), що
об’єднує економічно розвинутіші Рогатинський, Калуський, Галицький,
Тисменицький, Тлумацький, Городенківський, Коломийський і Снятинський
адміністративні райони.
У їх межах виокремлюють ще низку туристичних підзон і районів.
Відповідно до цього, стаціонарна рекреація і туризм мають свої
внутрішньореґіональні відмінності, що веде до урізноманітнення
турпродукту.
Центральне місце в туристичному комплексі Івано-Франківської області має
стаціонарна рекреація, що ґрунтується на загальнооздоровчій
кліматотерапії в екологічно чистому середовищі Карпатського
середньогір’я, та активний гірський туризм.
Загалом в області нараховується 96 туркомплексів, а також пансіонатів і
будинків відпочинку готельного типу, які одночасно можуть прийняти до 14
тис. туристів. З них 73 об’єкти (76 %) сконцентровано в горах. На цій
підставі в межах гірської рекреаційно-туристичної зони Івано-Франківщини
виділяємо три різні туристичні райони за рівнями туросвоєності,
атракційністю, специфікою пропонованого турпродукту, зокрема
Осмолодсько-Болехівський, Ворохтинсько-Яремчанський і
Верховинсько-Косівський райони.
Осмолодсько-Болехівський туристичний район — це один з потенційно
найперспективніших районів туристичного освоєння Українських Карпат.
Район межує з найбільшими бальнеологічними курортами заходу України
(Трускавець, Моршин), а також з найпопуляр-ніпіими в реґіоні
гірськотуристичними центрами Львівщини (Славське, Сколе) і Закарпаття
(Воловець, Міжгір’я), межує з мальовничими національними природними
парками “Сколівські Бескиди” і “Синевир”. У цьому районі функціонують
такі основні центри туризму, як:
зорієнтований на обслуговування масових екскурсійних потоків з курортів
сусідньої Львівщини. Екскурсантам пропонується відвідати музей та храми
Болехова, паломницький тур у с. Гопіів (побувати у середньовічному
монастирі XVI ст. на Ясній горі), екскурсійний тур у с. Бубнище
(відвідання високоатракційної природно-історичної пам’ятки “Скелі
Довбуша” (своєрідний карпатський “Стоунхендж”) — масив скель-останців зі
штучними печерами, в яких здійснювалися язичницькі культи древніх
культур, починаючи з доби неоліту).
Новий Мізунь — агрорекреаційна зона на базі родовища мінеральних вод, що
обслуговує внутрішньо-обласні рекреаційні потоки.
Осмолода — потенційно найпривабливіший центр пригодницького гірського
туризму в Карпатському регіоні. Довкола селища на десятки кілометрів
майже відсутні інші населені пункти (крім малих, хутірного типу).
Залісненість території понад 98 % . Природні передумови унікально
сприятливі для формування поза-конкурентного на ринку Європи
гірськотуристичного продукту:
пригодницько-екстремального експедиційного туризму з набором основних
елементів “школи виживання” гребенями важкопрохідних карпатських хребтів
Красношир, Хом, Аршиця, Матахів (г. Сивуля, 1818 м), Ґорґан;
карпатської робінзонади в повній ізоляції від се-лищно-дорожної
інфраструктури;
елітарного ліцензованого мисливського туризму;
екстремального сплаву бурхливими карпатськими ріками Лімниця, Свіча,
Мизунка (основна конкурентна перевага — рідкісна, практично цілковита,
незайманість прирічкових ландшафтів уздовж багатокілометрових маршрутів
сплаву).
• Манявский водоспад — розташований вище Ма-нявского монастиря, у
гірській ущелині. Потрапити туди досить важко, його висота близько 20 м,
вода спадає кількома каскадами. Біля підніжжя водоспаду — невелике
дрібне озерце, в якому при бажанні можна було б викупатися.
Ворохтинсько-Яремчанський туристичний район (у територіальних межах
найбільшого і найпопулярнішого в регіоні Карпатського національного
природного парку) — це туристична “столиця” Українських Карпат, що
приваблює в середньому 14—17 % сумарного туристичного потоку в
Карпатські гори. У районі сконцентровано понад 2/3 гірських
туркомплексів Івано-Франківщини. На їх основі формується цілий спектр
конкурентних турпродуктів, що поєднують від 2 до 5 видів гірського
туризму.
Основою туристичної спеціалізації Ворохтинсько-Яремчанського району є
стаціонарна рекреація в екологічно чистому гірському середовищі. Цей
турпродукт реалізується у численних туркомплексах і пансіонатах
готельного типу з середнім і високим рівнями комфортабельності та
сервісу на таких бальнеокліматичних курортах альпійського типу: Яремча,
Микуличин, Яблуниця, Ворохта.
Туркомплекси й агропансіонати району пропонують широкий спектр
сервісного обслуговування, що включає в себе багату національну кухню,
фітобари з коктейлями з карпатських трав, басейн, сауну, солярій,
конгрес-зал, обмін валют, інтернет-зв’язок, супутникове телебачення,
прокат гірського спорядження.
програмою. На вибір клієнта пропонується до двох десятків різноманітних
туристичних походів та екскурсій. Найбільшою популярністю серед гостей
Карпатського НПП користуються:
1. Комбіновані автобусно-пішохідні екскурсії:
у заповідне ядро Карпатського НПП зі сходженням на найвищу вершину
Українських Карпат г. Говерлу (2061 м);
курортами краю з відвіданням дерев’яних гуцульських храмів XVIII—XIX ст.
до високогірного Яблуницького перевалу (960 м) з фуршетом у
фешенебельному гірському ресторані;
у середньовічний гірський монастир Манявський скит (1611 р.) з оглядом
найатракційніших на Івано-Франківщині руїн Пнівського замку XIV ст.;
кільцевий маршрут “По Гуцульщині” через Коломию — Косів — Криворівню —
Верховину.
2. Пішохідні походи:
вершинами-двотисячниками Українських Карпат;
до унікальних Ґорґанського і Свидовецького резерватів;
сходження екологічними стежками на наймальовничіші вершини НПП: гори
Магура, Хом’як, Синяк, Явірник;
екскурсії до “Скель Довбуша”, гірських водоспадів та інших природних і
етнографічних атракцій національного парку.
3. Водний сплав р. Прутом на байдарках, каное, плотах.
Третя складова місцевого турпродукту — гірськолижний туризм. За ступенем
розрекламованості, масовістю, розвитком інфраструктури, якістю гірських
трас Ворохтинсько-Яремчанський туристичний район упродовж багатьох
десятиріч залишається лідером на ринку гірськолижного туризму в
Карпатському регіоні. В усіх туристичних центрах району створено сучасну
інфраструктуру гірськолижного спорту (крісельні та бугельні підйомники,
комплекси трамплінів, трамбувальна техніка, під’їзні шляхи з паркінгами,
прокат спорядження тощо). До послуг туристів траси різної протяжності й
складності, у тому числі для сноуборду, лижного слалому. Рівень
європейських стандартів обслуговування забезпечують новозбудовані
спортивно-туристичні комплекси, приватні готелі та пансіонати Ворохти,
Татарова, Яблуниці.
Серйозним конкурентом великих туркомплексів є сільський зелений туризм,
у якому високий рівень комфорту поєднується з домашньою гостинністю
сільських родин краю та незабутнім етнографічним колоритом відпочинку в
гуцульському селі. Серед основних переваг відпочинку в приватних
агрооселях Карпатського НПП треба назвати можливість безперешкодного
збору лікарських трав, ягід і грибів у довколишніх лісах, рибальства,
набуття навиків власноручного приготування карпатських страв з домашньої
сировини, посильну фізичну працю й опанування сільських ремесел (навики
сінокосіння, заготівлі дров, розкладання гуцульської ватри, теслярства
тощо).
в комфортабельних агрооселях), так і ускладненими гірськими стежками з
елементами робінзонади й екстріму.
Верховинсько-Косівський туристичний район — другий за популярністю й
масовістю потоків туристичний район Івано-Франківщини. Район об’єднує
два великі туристичні центри: Косів і Верховину (“столиця”
етнографічного краю Гуцульщини). Відтак, основною рисою спеціалізації
цього району є етнографічний туризм.
Місцевий турпродукт включає у себе такі складові: ознайомлення з
традиційною архітектурою та укладом гуцульського життя, екскурсію у
найвідоміший у Карпатському регіоні Музей народного мистецтва Гуцульщини
і Покуття імені Й. Кобринського (нараховує 30 тис. експонатів, занесений
до Королівської Енциклопедії Великої Британії як музей світових
шедеврів), екскурсії в мальовничі гуцульські поселення Верховину, Косів,
Космач, Криворівню з відвіданням краєзнавчих музеїв, шопінг на
славнозвісному Косівському ярмарку виробів майстрів художніх промислів.
Інноваційною “родзинкою” етнографічного турпро-дукту в останні роки
стали порівняно недорогі авіаподорожі над гуцульськими Карпатами на
спортивних літаках приватної косівської фірми.
Стаціонарний рекреаційний турпродукт пропонує бальнеологічно-кліматичний
курорт альпійського типу Шешори (оздоровчі туркомплекси з повним
пансіоном та цікавим екскурсійним обслуговуванням, а також понад 15
агроосель).
Висококонкурентний турпродукт репрезентує на ринку асоціація агроосель
району і Верховини зокрема. Крім стандартного набору послуг сільського
зеленого туризму, гостям агроосель пропонується повністю “зануритися” у
колоритний світ гуцульського побуту з активною участю туристів у
старожитніх обрядах та народно-релігійних святкуваннях із щедрим
частуванням та забавами.
У зимовий період на базі спортивно-туристичних комплексів і приватних
агроосель етнографічний туризм у Верховині поєднується з гірськолижним.
Серед екотуристичних маршрутів незмінно популярною залишається
екологічна стежка ущелиною р. Чорний Черемош між хребтами Чорногори і
Гриняв до с. Буркут.
Передгірно-долинна туристична зона Івано-Франківщини не настільки
популярна на туристичному ринку Карпатського регіону, в основному через
недостатню розрекламованість турпродукту. За географічним принципом у
цій зоні виділяють два туристичні райони, що пропонують конкурентний
турпродукт: Рогатинсько-Галицький і Снятинсько-Коломийський.
Пріоритетну роль у структурі турпродукту обох районів відіграє
історико-культурний туризм. Популярними історико-культурними
туристичними центрами передгірної Івано-Франківщини є Галич
(національний музей-заповідник “Давній Галич” на місці столиці
Галицько-Волинської держави XII—XIV ст. з унікальними музейними
зібраннями, давньоруською церквою Св. Пантелеймона XII ст., руїнами
Галицького замку, 1367 p.), Рогатин (атракційні дерев’яні храми Св.
Богородиці (XIV ст.), Св. Духа (1598 p.), Св. Миколи (1729 p.), костел
Св. Миколи (XV ст.) та архітектурний комплекс історичного центру міста),
Нижнів (церкви XVIII—XIX ст., млин XIX ст., початок Дністровського
каньйону), Тлумач і Снятин (мальовничі архітектурні ансамблі історичних
центрів старих прикарпатських містечок).
який в останні роки відзначається дедалі більшою популярністю й
масовістю. Лідером у цьому є Івано-Франківськ — найчистіше,
найупорядкованіше місто Карпатського регіону з історичною забудовою доби
ренесансу та багатьма визначними архітектурними атракціями (ратуша XIX
ст., собори XVIII ст., Колегія єзуїтів, пивоварня 1767 р. тощо). Щорічно
Івано-Франківськ збирає туристів з усієї України та зарубіжжя на
Різдвяний парад вертепів (7—14 січня) та травневий музичний фестиваль
“Прикарпатська весна”.
Не менш популярним центром етнографічно-фестивального туризму в
Карпатському регіоні є древнє місто Коломия (перша згадка у 1240 p.).
Серед всесвітньо відомих атракцій міста — Музей народного мистецтва
Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського, Музей писанки (у експозиції
— 10 тис. писанок з різним орнаментом і технікою розпису), а також
міська ратуша (1877 p.), інші архітектурні пам’ятки. Щороку Коломия
організовує престижний міжнародний слов’янський фольклорний фестиваль
“Коломийка” (серпень) з багатоденною виставкою-ярмарком виробів майстрів
карпатських художніх промислів. Не менш популярними серед туристів стали
молодіжні “Коломийські забави” з оригінальними театралізованими
гуляннями й фольклорними шоу-програмами.
Щодо форм туробслуговування, то на Івано-Франківщині поряд з подальшим
розвитком модерних туркомплексів місткістю від 20 до 500 осіб чи не
найдинамічніше серед областей України розвивається сільський зелений
туризм. Завдяки цьому на національному і міжнародному туристичних ринках
регіон має міцні позиції щодо ексклюзивних відпочинкових турів у малих
карпатських селах із етнографічно самобутнім бойківським, покутським та
гуцульським колоритом.
Чернівецький субрегіон
У Карпатському туристичному регіоні Чернівецька область чітко
спеціалізується на екологічному туризмі (зокрема такій його формі, як
гірський кінний туризм), мисливському, сільському, етнографічному й
фестивальному туризмі, водному туризмі та спелеотуризмі.
Вижницький НПП — це основний осередок екоту-ризму в області. Тут, у
межиріччі річок Черемош та Сірет низькогір’ями Буковинських Карпат
прокладено пізнавальні екостежки й спортивно-туристичні маршрути різних
категорій.
Неабиякої популярності в області набув мисливський туризм, основною
організаційною базою якого є державне господарство.
Ліцензоване полювання пропонується українським та іноземним туристам
(індивідуалам та групам з 4—5 осіб) на території 24,8 тис. га
мисливського господарства, де: 75 % — гори, 25 % — рівнина; 75 % —
хвойний ліс, 25 % — буковий і грабовий ліси. Мисливська фауна
представлена такими видами: благородний олень, косуля європейська, зубр,
дикий кабан, лисиця, заєць. Період полювання: олень — з 15 вересня по 10
жовтня, косуля — зі травня по 30 жовтня, зубр та дикий кабан — цілий
рік. Розміщення: у мисливських будинках по 2—3 особи. Оформлення
дозволів у МВС України на право ввезення /вивозу мисливської зброї,
патронів, ліцензії на полювання, документів на вивіз мисливських трофеїв
забезпечує представник мисливського господарства.
Сільський зелений туризм упродовж 1990-х pp. переріс в одну з провідних
субгалузей туристичної спеціалізації Буковини.
Структура земельного фонду області найоптимальні-ше відповідає цілям
класичного (фермерського) агроту-ризму. З 809,6 тис. га земельного фонду
області 473,5 тис. га припадає на сільськогосподарські угіддя,
співвідношення яких є доволі збалансованим: 339,2 тис. га ріллі, 25,9
тис. га багаторічних насаджень, 39,3 тис. га сіножатей, 69,1 тис. га
пасовищ. Розораність загальної площі сягає 42 % .
У Чернівецькій області функціонує 677 фермерських господарств, у
використанні та володінні яких знаходиться 8589 га сільськогосподарських
угідь (станом на 2003 р.). Поряд з цим нараховується понад 270,5 тис.
приватних підсобних господарств.
Буковина — аграрний праце-надлишковий регіон. Розвиток сільського
зеленого туризму варто розцінювати як стратегічний пріоритет подальшого
соціально-економічного поступу Чернівецької області. Необхідними при
цьому є широкомасштабні промоційні кампанії як на регіональному, так і
на загальнодержавному рівні. Чернівецька область добре запезпечена
бальнеологічними ресурсами. В області розвідано понад 60 родовищ
мінеральних вод сульфатно-сірководневого типу, залізистих вод (з
підвищеним вмістом біологічно активного двовалентного заліза),
сульфатно-хлоридно-натрієвих, сульфатно-кальцієво-натрієвих і
гідрокарбонатно-натрієвих вод. З 15 родовищ здійснюється промисловий
розлив столових і лікувальних вод: Буковинська, Брусницька,
Кельменчанка, Хрещатик тощо. Особливим попитом користується вода
Брусницького родовища, яка містить сірчано-водневі та содові
гідрокарбонатно-хлоридно-натрієві компоненти, що визначають її
лікувальні властивості.
Насамкінець, класичною “родзинкою” туристичної привабливості Буковини є
фестивальний туризм. Саме у Чернівцях започатковано Всеукраїнський
фестиваль сучасної пісні та популярної музики “Червона рута” (перший
такого типу і до сьогодні найпрестижніший у державі). У Чернівцях
проводиться Міжнародний пісенний конкурс молодих виконавців української
естрадної пісні імені Володимира Івасюка, Міжнародний пісенний фестиваль
“Доля”, щорічний обласний мистецький фестиваль “Візерунки Буковини”.
На території Чернівецького субрегіону Карпатського реґіону виділяємо два
туристичні райони: Буковинсько-Карпатський та
Бессарабсько-подністровський. В основу їх виокремлення покладено,
передусім, геопросторово-ландшафтний критерій.
Буковинсько-Карпатський туристичний район охоплює гірські й передгірські
Путильський, Вижниць-кий, Сторожинецький, Глибоцький і Герцаївський
райони західної частини області. Це основний туристичний район
Чернівеччини, де зосереджено близько 65 % її сумарного рекреаційного
потенціалу. Галузями спеціалізації району виступають усі види гірського
туризму, а також етнічний і пізнавально-екскурсійний туризм.
Туристичним “ядром” Буковинських Карпат є Вижницький НПП (у межах
Вижницького адміністративного району). Сільський зелений туризм є однією
з традиційних галузей його рекреаційної спеціалізації. Середня щільність
залюднення району порівняно невисока — 67 осіб на км2. Кількість
сільських населених пунктів становить 34. З них визнаними осередками
агроекотуризму є м. Вижниця, с. Виженка, смт Берегомет, с. Долішній
Шепіт, с. Вали. Великі перспективи розвитку агрорекреаційного сервісу
мають с. Лопупіна і с. Черешенька, в яких відкрито цілющі джерела
сульфатних мінеральних вод, а також села Заріччя, Мигове, Вашківці.
Господарі гірських агроосель національного парку
щедро забезпечують своїх гостей екологічно чистими продуктами власного
господарства: молоком, сиром, яйцями, городиною, хлібом домашньої
випічки, а також дарами лісу: грибами, медом, ягодами, лісовими
горіхами.
Вижницький район — етнічно чи не найоднорідні-ший район Карпатського
реґіону. Серед його населення частка українців становить 98,2 % , інші
етноси — менше 2 % . Тутешні буковинці зберігають старожитні народні
традиції, багата фольклорно-етнокультурна спадщина краю в усі часи
вражала її дослідників та гостей. На території району знаходиться 6
пам’яток археології та 48 пам’яток історії. До послуг гостей відкрито 18
громадських музеїв та музейних кімнат.
Чи не кожне село Вижницького району може похвалитися своїми співочими
традиціями та художніми народними промислами (вишивка, виготовлення
килимів, обробка деревини, писанкарство). Народні самодіяльні
вокально-інструментальні ансамблі танцю “Смеричина” і “Черемшина”,
самодіяльний народний театр “Ватра” при Вижницькому районному будинку
культури та фольклорно-етнографічний колектив “Толока” з с. Банилів
перетворилися на всесвітньо відомі “візитні картки” співучої Буковини.
Бессарабсько-Подністровський туристичний район охоплює височинні
Кіцманський, Заставнівський, Хотинський, Новоселицький, Кельменецький і
Сокирянський райони, що тягнуться широкою (30—50-кіломет-ровою) смугою у
північній і східній частинах області. Це економічно найрозвинутіша
частина краю із складною багатогалузевою структурою господарства. Тут
розташований обласний центр — Чернівці — та інші промислові центри краю.
Рекреація і туризм у східній частині Чернівецької області виступають
вагомою (проте економічно невизначальною) галуззю її господарської
спеціалізації. Основними напрямками розвитку туризму в
Бессарабсько-Подністровському туристичному районі виступають
пізнавально-екскурсійний, історико-культурний, діловий,
пляжно-відпочинковий і активний водний туризм.
Закарпатський субрегіон
За особливостями рельєфу, ландшафтно-кліматичними, етнокультурними й
соціально-економічними характеристиками на території Закарпаття доцільно
виділити три рекреаційно-туристичні райони:
Верховинсько-Свалявський туристичний район (межує з Львівщиною), до
якого належать Велико-Березнянський, Воловецький, Міжгірський,
Перечин-ський і Свалявський райони;
Полонинсько-Марамороський туристичний район, що об’єднує великі гірські
Іршавський, Хустський, Тячівський і Рахівський райони;
Потиський долинний, економічно найрозвинутіший, що межує з трьома
європейськими країнами й об’єднує Ужгородський, Мукачівський,
Берегівський і Виноградівський райони.
Відповідно курортна рекреація і туризм у кожному з цих районів мають
свої внутрішньорегіональні відмінності, що веде до урізноманітнення
турпродукту.
Центральне місце в туристичному комплексі Закарпатської області займає
стаціонарна оздоровча рекреація. Вона реалізується через створення
висококонкурентного курортного турпродукту, що за оздоровчим ефектом і
різноманітністю комплексу послуг майже не поступається кращим курортним
стандартам Німеччини,
Угорщини, Польщі. Основою цього турпродукту є стаціонарне комплексне
оздоровлення під наглядом кваліфікованого медперсоналу (індивідуальний
підхід до кожного клієнта), що включає в себе діагностику захворювань,
курс питного лікування, інгаляції мінеральними водами, приймання соляних
і термальних ван, лікувальні грязе- і кліматотерапію,
спортивно-реабілітаційну медицину в гірськолісових ландшафтах Карпат,
дієтичне харчування натуральними екологічно чистими продуктами.
Стаціонарна курортна рекреація доповнюється насиченою
екскурсійно-туристичною програмою, зокрема:
з курортів Верховинсько-Свалявського району організовуються подорожі до
Львова, Трускавця, Ужгорода, Мукачівського замку, Хуста (у заповідну
Долину нарцисів), у НПП “Сколівські Бескиди”, НІШ “Сине-вир” (до
високогірного (989 м над рівнем моря) о. Синевир), у центри гірського
туризму Воловець і Міжгір’я; пішохідні походи екотуристичними стежками
на хребти Полонину Руну (1479 м), Полонину Боржаву тощо;
з курортів Полонинсько-Марамороського району організовуються подорожі в
Ужгород, Сваляву, у Карпатський біосферний резерват та Карпатський НПП,
на о. Синевир, у резервати “Свидовецький” і “Зачарована долина”, до руїн
Довжанського і Бронецького замків, а також пішохідні походи високогірною
Рахівщиною до найвищих вершин Українських Карпат;
з курортів Потиського долинного району організовуються екскурсії в
Ужгород (відвідування театрів, музеїв, винних барів), Мукачеве (замок
“Паланок”), Сваляву, Хуст (у заповідну Долину нарцисів), у НПП
“Синевир”, у підземні лабіринти давніх солекопалень, Музей історії
солерудника і до Соляних озер курорту
Солотвино, а також транскордонні 1—2-денні тури, що знайомлять з життям
і культурою Українсько-Румунсько-Угорсько-Словацько-Польського
прикордоння.
Ще однією галуззю спеціалізації туристичного комплексу Закарпаття є
гірський туризм. В області створено інфраструктуру для активного
розвитку як зимових, так і літніх видів гірського туризму.
На туристичному ринку України Закарпаття є лідером щодо створення та
обсягів реалізації гірськолижного турпродукту. Завдяки унікальним
гірськокліматичним умовам період його реалізації триває з кінця
листопада до середини березня. Підприємства найбільшої в регіоні
асоціації пропонують клієнтам на вибір 29 гірськолижних трас різних
категорій складності протяжністю від 200 м до 1400 м метрів.
Гірськолижний турпродукт кращих стандартів якості реалізують
туркомплекси Закарпаття, а також десятки агросадиб краю, розташовані
поряд з гірськолижними витягами.
Традиційним для області є екскурсійно-пізнавальний туризм. Найбільшою
популярністю серед українських туристів користуються тури:
У древній Ужгород — місто, яке поряд зі Львовом, Чернівцями і
Кам’янцем-Подільським відносять до одного з наймальовничіших туристичних
центрів заходу України. Столиця краю приваблює туристів міським замком з
унікальними музейними експозиціями, Кафедральним собором (1646 p.),
Ратушею та архітектурним ансамблем історичного центру міста.
Замками в Ужгороді та Мукачеві з багатими музейними експозиціями та
величними руїнами замків Закарпаття, збудованих на місці
давньослов’янських городищ IX—XII ст.: Невицького, Середнянського (руїни
лицарського замку тамплієрів, XIII ст.), Виноградівського (“Канків”,
1307p.), Королевського (“Нялаб”, 1315 p.), Хустського, Мужіївського,
Квасівського.
Старожитніми пам’ятками сакральної архітектури горян XVII—XVIII ст.
(дерев’яні, збудовані без жодного цвяшка храми і дзвіниці з унікальними
давньо-слов’янськими різьбленнями та орнаментами).
У біосферні резервати та національні природні парки краю.
Дедалі більшої популярності у Закарпатській області набуває
етнографічно-фестивальний туризм, який часто поєднується із винним та
екзотичним туризмом. Основним осередком етнографічно-фестивального
туризму є високогірна Рахівщина з багатими традиціями горян-гуцулів.
Об’єктами туристичного притягання виступають тут багатолюдні народні
фестивалі гуцульського мистецтва, ярмарки виробів гуцульських умільців,
свята “Гуцульська бриндзя”, “Проводи вівчарів на полонину”, паради
різдвяних вертепів та інші цікаві фольклорно-обрядові
музично-танцювальні дійства.
Окреме місце посідають славнозвісні винні фестивалі в Мукачеві на
Різдвяні свята та Міжнародний винний фестиваль у м. Берегово, де
представляють близько 100 різновидів вин. Винні фестивалі
супроводжуються народними гуляннями, виставкою-ярмарком закарпатських
вин й іншими культурно-розважальними заходами для туристів. Усі
відвідувачі можуть не тільки спробувати, але й купити напій, що припав
їм до вподоби, а також послухати поради фахівців про приправи та закуски
до вин та про їх лікувальні властивості.
Високоперспективним потенційним турпродуктом, що може сформуватися на
основі ланцюгів гірських баз і туркомплексів Закарпаття, є
транскордонний кінний туризм з прокладанням багатоденних маршрутів
різної протяжності та категорії складності Карпатською гірською системою
з Польщі через Закарпаття до Румунії (Південні Карпати). З 2000 р. на
багатьох приватних туркомплексах області започатковано роботу зі
створення інфраструктури кінного туризму (навчання верховій їзді, прокат
породистих коней, маркування радіальних кінно-туристичних маршрутів
тощо).
Неабияку інвестиційну привабливість має відродження на Закарпатті
інфраструктури міжнародного мисливського туризму. При цьому акцентується
увага на пошуку закордонних інвестицій для реалізації конкретних
цільових проектів будівництва в гірськолісових ландшафтах Карпат
невеликих висококомфортабельних мисливських будинків закритого типу та
супутньої інфраструктури для обслуговування заможних європейських
туристів та VIP-персон (ліцензоване полювання на європейського оленя,
вепра, рись, вовка з подальшою обробкою (консервування, вичинка шкіри,
муміфікація тощо) і транспортуванням здобичі у місце постійного
проживання клієнта).
Високоприбутковим турпродуктом, потенціал якого туркомплексами області
освоєно менше ніж на 5—10 % , є також водний туризм — сплав гірськими
річками на байдарках, каное, плотах (рафтинг). Гірський сплав у
Закарпатті практикується на локальних ділянках річок Біла Тиса, Чорна
Тиса, Теребля, Тересва, Ріка, Боржава тощо поблизу престижних санаторіїв
і туркомплексів.
(смт Ясіня, с. Кваси), Великоберезнянщині (с. Вишка, с. Ужок),
Міжгірщині (с. Пилипець), Свалявщині, Бе-регівщині.
У восьми районах області зареєстровано районні осередки Спілки сприяння
розвитку сільського зеленого туризму в Україні чи інші громадські
об’єднання, що надають пріоритет підтримці цього виду діяльності. Отже,
на національному і міжнародному туристичних ринках реґіон посідає дедалі
міцніші позиції щодо ексклюзивних відпочинкових турів у малих
карпатських селах з етнографічно самобутнім бойківським та гуцульським
колоритом.
Список використаної літератури
Закон України “Про ліцензування певних видів діяльності” від 1.06.2000
р. № 1775-ІП // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36.— С.
299.
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997
р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. —
С.170.
Закон України “Про особисте селянське господарство” від 15.05.2003 p. №
742-IV.
Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” від 15
лютого 1995 р. № 56/95-ВР.
Закон України “Про туризм” від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР // Відомості
Верховної Ради України. — 1995. — №31. — С. 242.
Про внесення змін до Закону України “Про туризм” // Урядовий кур’єр. —
2003. — № 244. — С. 15—19.
Андрущак В. І., Приказка В. М., СлюсаренкоА. О. Сільський зелений туризм
на Буковині // Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні
особливості: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — К.: Знання України,
2002. — С. 472—476.
Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб. / Пер. з англ.
— К.: Знання, 2002. — 285 с.
Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та
методика аналізу, термінологія, районування. — К.: Київ, ун-т, 2001. —
395 с.
Белявский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз:
Учеб. пособ. — М.: Фи-нансьі и статистика, 2001. — 320 с.
Берсуцкий Я. Г., Безверхая О. В. Государственное регулирование малого
бизнеса (опьіт и проблеми). — Донецк, 1997.
Биржаков М.Б. Введение в туризм. — СПб.: Герда, 2003. — 320 с.
Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.:
Знання; КОО, 2001. — 277 с.
Вачевський М. В., Скотний В. Г. Маркетинг в сферах послуг. — К.: Центр
навчальної літератури, 2004. — 232 с.
Гетьман В. І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність //
Рідна природа. — 2002. — № 3. — С. 24—29.
Гібсон Пітер. Найкраща книжка про збут і маркетинг / Пер. з англ. — Л.:
Сейбр-Світло, 1996. — 208 с.
Горбилева З.М. Зкономика туризма: Учеб. по-соб. — Мн: БГ9У, 2004. — 478
с.
Горішевський П. В., Васильєв В. П., Зінько Ю. В. Сільський зелений
туризм: організація гостинності на селі: Підручник. — Івано-Франківськ:
Місто-Н, 2003. — 158 с.
Гринів Л., Мацола В. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських
Карпатах // Проблеми регіональної політики: 36. наук. пр. / Ін-т
регіональних досліджень. — Л., 1995. — С. 109—118.
Долішній М. І., Козоріз М.А., Мікловда В. П. та ін. Підприємництво в
Україні: проблеми становлення і перспективи розвитку. — Ужгород:
Карпати, 1997. — 363 с.
Дурович А. Реклама в туризме. Учеб. пособ. — Мн.: БГЗУ, 2001. — 192 с.
Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія
формування, механізм реалізації). — Чернівці: Прут, 1996. — 288 с.
Євдокименко В.К., Садова У. Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура
Карпатського реґіону: пошук перспектив розвитку. — Чернівці: Прут, 1995.
— 80 с.
Зіемеле Астана. Аналіз сучасного стану та перспективи розвитку
сільського зеленого туризму в Україні// Туризм сільський зелений. —
2004. — № 1. — С. 8—13.
Зінько М., Кінаш Г., Дідик Я. та ін. Ще раз про сільський туризм,
агротуризм, екотуризм і зелений туризм // Туризм сільський зелений
(спецвипуск) —
— № 2. — С. 2—7.
Зінько Ю.В. Організаційно-господарські аспекти розвитку сільського
туризму в Карпатському регіоні // Аграрний екологічний туризм в країнах
Центральної та Східної Європи: Матеріали І міжнар. наук.-практ. семінару
(м. Стрий, 2004 p.). — Стрий, 2004. — С. 38—43.
Зінько Ю. В. Шанси і загрози розвитку сільського туризму в Україні //
Матеріали конференції “Відпочинок у сільській місцевості в Україні в XXI
столітті: проблеми та перспективи”. — Переяслав-Хмельниць-кий, 2000. —
С. 34—36.
Зорин И.В., Квартальнов В. А. Знциклопедия туризма: Справочник. — М.:
Финансьі и статистика, 2000. — 368 с.
Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. —
Чернівці: Зелена Буковина,
— 312 с.
Косенко В. М. Трансформація організаційної структури функціонування
сільського зеленого туризму // Матеріали конференції “Відпочинок в
сільській місцевості в Україні в XXI столітті: проблеми та перспективи”.
— Переяслав-Хмельницький, 2000. — С. 30—32.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
