Реферат на тему:
Проблеми формування інвестиційної політики в галузі туризму
Доля туризму в національній економіці та міжнародній торгівлі
перетворила його в важливий показник світового розвитку. На його долю
приходиться 10% всього ВНП, доходи від туризму збільшаться до 1,1 трлн.
дол.США [3]. За прогнозами ВТО, в ХХІ столітті очікується туристичний
бум: кількість подорожуючих в світі до 2020р. зросте до 1,6 млрд.
чоловік в рік, що означає збільшення туристичних прибуттів в 2,4 рази
порівняно з 2000р. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у
2010 році складуть 1550 млрд. дол. США, тобто у 3,3 рази перевищать
рівень 2000р., а до 2020р. прогнозується збільшення доходів до 2000
млрд. дол. США [6, c.236].
Україна, перебудовуючи свою економіку на ринкових засадах також
включається у світовий туристичний процес. У 2000р. нашу країну
відвідали 4,4 млн. туристів з 168 країн світу, 8,7 млн. наших громадян
виїхали з туристською метою за межі країни. Прибуток від туристичних
послуг становив 18,5 млрд. грн. або 3,4 млрд. дол. США, а до 2010р. його
планується подвоїти [2]. За підрахунками ВТО, у 2001 році за кількістю
прибутків іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (1% від
світових туристичних прибутків) [4; 5].
Туризм має знаходити своє відображення в планах розвитку галузей
народного господарства, включатися до загального плану
соціально-економічного розвитку України. Стратегічна мета розвитку
туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на
світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристські потреби
людей, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх
соціально-економічних інтересів при забезпеченні збереження екологічної
рівноваги та історико-культурної спадщини [4].
Проблеми, які можна спостерігати сьогодні в галузі туризму України, є
наслідком того економічного минулого, яке залишилось в нашій державі
після розпаду СРСР. Тому ці явища є досить глибинними, а їх розв’язання
потребує комплексного та продуманого підходу. Відсутність скоординованої
висококваліфікованої та грамотної с-ми дій з проведення тур.продукту
України на св.ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми
виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів. Так, в 2004р в
Нац.Бюджеті на це було передбачено 1.7 млн.грн, отримано ж лише 40тис.
Тому абсолютно зрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію
як про саму Україну, та і про тур.послуги, що в ній надаються.
Актуальність всебічного дослідження туризму обумовлена його
багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага в дослідженнях
явищ, пов’язаних з туризмом, приділяється питанням економіки та
організації.
Закон України “Про туризм” визначає туристську галузь як одну з
пріоритетних галузей національної економіки і культури [1, cт.3].
¬
???????????промисловість, сільське господарство, будівництво,
транспорт, страхування, зв’язок, торгівлю, харчування, культуру,
мистецтво, експорт і стимулює їх розвиток. А нові економічні відносини
потребують освоєння нових ринків, таких як, ринок капіталу, робочої
сили, послуг…
Іноземні інвестиції, які надходять в Україну, йдуть переважно в
промисловість та агропромисловий комплекс. Проте як готельний та
рекреаційно-туристський бізнес також потребують інвестиційних ресурсів,
і зокрема прямих іноземних інвестицій, що дасть можливість підвищити
прибутковість цієї галузі та збільшити надходження до бюджету. Але
несприятливість бізнесового клімату спричинила той факт, що з майже 3000
українських туристичних п-в, які мають дійсні ліцензії на надання
тур.послуг, фактично на ринку працюють лише близько третини. [7].
Активний ріст туристичного підприємництва залежить від реалізації
прийнятих державних програм розвитку туризму; наявності законодавчої
бази, яка стимулює та підтримує механізми фінансування і інвестування в
галузь туризму; розвиток економічної діяльності підприємств
курортно-рекреаційного господарства; активізації інвестиційної політики
в галузь туризму. Для успішного розвитку туризму необхідно забезпечити
його раціональне планування і ефективне управління. Перевагами розвитку
туризму мають стати нові робочі місця, додаткові прибутки і інвестиційні
надходження, модернізація комунальних підприємств, нові технології і
ноу-хау.
Стратегічними цілями інвестиційної політики в галузі туризму повинні
бути: 1.Створення законодавчої бази регіонів в області забезпечення
гарантій на іноземні інвестиції в туристичний бізнес; 2.Формування
сприятливого іміджу регіонів в області надання рекреаційно-туристичних
послуг; 3.Створення сприятливого інвестиційного клімату; 4.Стимулювання
приливу капітальних вкладень у реконструкцію і будівництво сучасних
туристичних комплексів, санаторіїв, готелей, відповідних до міжнародних
вимог і стандартів; 5.Розробка нових турів, які повинні ураховувати
етнокультурні, геополітичні, екологічні чинники туристичних регіонів.
Туристична галузь, хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати
свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того,
яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє,
майбутнє економіки, а , отже, і життя України в цілому.
Література:
Закон України “Про туризм” від 15 вересня 1995 р. № 324/95-ВР.
Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.:
Альтер-Прес, 2003.
Биржаков В.В. Введение в туризм.- М.: “Издательский дом Герда”, 2004.
Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року, Київ,2002.
Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. – М.,1975.
Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці:
Зелена Буковина, 2003.
Прейтер Д., Малярчук І. Розв. іноз. туризму в Укр. в кронтексті
розбудови міжнар. трансп. коридорів//Е-ка Укр. –
2001.-№6(червень)-с.20-28.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
