.

Підготовка учнів до самостійних занять фізичними вправами Залучення учнів до самостійних занять (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1630
Скачать документ

Реферат на тему:

Підготовка учнів до самостійних занять фізичними вправами Залучення
учнів до самостійних занять

Предмет “фізична культура” порівняно з іншими має і таку особливість:
якщо на інших уроках прагнуть до максимального скорочення домашніх
завдань, то в нашому предметі — навпаки.

Тенденції розвитку подій у цьому плані показують, що роль домашніх
завдань, самостійних занять фізичними вправами постійно зростає.
Трансформується і роль уроку фізичної культури. На ньому вчать, як
займатися фізичними вправами, формують стійку потребу в щоденних
самостійних заняттях. Першим кроком до самостійних занять фізичними
вправами школярів, практичним привчанням до них є домашні завдання.
Через них поступово формується звичка до систематичних занять, виконання
яких стає потребою фізичного самовдосконалення. Вони передбачені
шкільною програмою для учнів усіх класів і повинні бути не епізодичними,
а становити певну систему діяльності вчителя і роботи учнів протягом
календарного року.

Що являє собою така система?

По-перше, вона створюється на рік і включає низку завдань, тісно
пов’язаних між собою таким чином, що виконання наступного можливе лише
за умови засвоєння попереднього.

По-друге, вона передбачає виконання завдань влітку, що забезпечує
зв’язок у засвоєнні матеріалу від класу до класу (повторюючи засвоєне і
готуючись до вивчення більш складного).

По-третє, завдання для самостійної роботи тісно пов’язані з матеріалом
шкільної програми й у кожний конкретний момент відповідають певній серії
уроків. Це досягається введенням домашніх завдань у річне планування
уроків фізичної культури.

По-четверте, система домашніх завдань передбачає їхнє виконання в різних
формах фізичного виховання школярів, а контролюють їх, з одного боку,
вчитель фізичної культури, з іншого — батьки.

Завдання доцільно розробляти окремо для хлопців і дівчат, згідно зі
зміною сезонно-біологічних ритмів конкретної місцевості. Враховуючи
досвід роботи вчителів багатьох шкіл, можна запропонувати п’ять
комплексів домашніх завдань із фізичної культури (по одному на кожну
чверть і на літні канікули).

Такі комплекси-завдання вручають учням на початку чверті чи перед
канікулами на окремих листках, які можуть вклеюватись у щоденники
школярів, або готуються спеціальні щоденники (щоденники сьогодні в
Україні розроблені професором О. Дубогай).

У кожному листку (щоденнику) домашнього завдання є таблиці контрольних
тестів. В окремих графах учні повинні фіксувати свої результати та
виконану роботу. Цей листок наприкінці чверті учень здає вчителю і
одержує диференційовану оцінку.

Спеціальні дослідження показали, що у класах, учні яких виконують
домашнє завдання, всі показники фізичної підготовки, працездатності та
успішності дітей на 20-30% вищі від тих, які мають діти, котрі до
виконання цих завдань не залучалися.

Вправи, підібрані для виконання в домашніх умовах, повинні викликати в
учнів особистий інтерес і позитивні емоції, комплексно впливати на
рухові функції: наприклад, багатоскоки сприяють розвитку сили,
швидкості, силової витривалості і, водночас, формують уміння, необхідні
під час вивчення бігу та стрибків.

Помилковими вважаються дії вчителів, які пропонують своїм учням лише
вправи, спрямовані переважно на “підтягування” недостатньо розвинених
фізичних якостей. Якщо давати вправи, що сприяють розвитку провідних
рухових якостей, зокрема і тих, котрі в учня на високому (порівняно з
іншими) рівні, тоді інтерес до занять зростає, активізується самостійна
діяльність.

Якщо учні задовільно виконують усе передбачене навчальною програмою на
уроках фізичної культури, то це не є підставою для того, аби не
практикувати домашніх завдань. Адже вони передусім є формою залучення
дітей до регулярних занять фізичними вправами і сприяють міцному
засвоєнню навчального матеріалу та формуванню звички до
самовдосконалення.

Пропонуючи завдання на техніку, акцентуйте увагу учнів на тому, що її
вдосконалення — обов’язкова умова досягнення запланованого результату.
Уникайте завдань на імітацію дій і таких, що потребують спеціальних умов
і страхування.

Добираючи вправи, чітко визначайте їхню спрямованість, тривалість
виконання і доступність.

Спрямованість завдань може бути двох видів: виховання фізичних якостей і
засвоєння техніки. Завдання для виховання фізичних якостей спрямовані на
зміцнення основних м’язових груп, формування правильної постави,
підвищення рухової активності. Технічні завдання сприяють підготовці до
вивчення певних рухових дій шляхом засвоєння підготовчих і підвідних
вправ, закріпленню і вдосконаленню вивчених на уроці та передбачених
програмою вправ, практичному застосуванню набутих знань і навичок.

За тривалістю завдання можуть бути різними: від завдання на наступний
урок (наприклад, удосконалити повороти на місці) до завдань на чверть, а
то й рік, що залежить від часової різниці рівнів розвитку якостей.
Вправи, які застосовуються при цьому, можуть використовуватися тимчасово
або постійно. Частину вправ доцільно зберегти протягом усього періоду
навчання, що дає змогу простежити динаміку рухової підготовки школярів
(присідання,

стрибки зі скакалкою, піднімання тулуба з положення лежачи, піднімання
ніг з положення лежачи, нахили вперед, згинання і розгинання рук в упорі
лежачи і в упорі на брусах, підтягування, багатоскоки, стрибки на одній
і двох ногах, стрибки з місця в довжину і вгору тощо).

При цьому вправи від класу до класу залишаються постійними, а вимоги
зростають. Для прикладу наведемо вимоги до виконання стрибків зі
скакалкою, обертанням скакалки вперед (ноги разом).

Четвертий клас: враховується кількість стрибків (поліпшити показник на
20 підскоків). Пам’ятаймо, що підрахунок — привабливий момент цього
віку, їм цікаво порахувати, скільки вони виконали підскоків, нахилів,
згинань і розгинань рук. Учитель повинен опитувати: хто скільки..?

П’ятий клас: кількість стрибків за 1 хв (поліпшити показник на п’ять
підскоків).

Шостий клас: кількість стрибків за 1,5 хв (поліпшити показник на вісім
підскоків).

Сьомий клас: кількість стрибків за 2 хв (поліпшити показник на вісім
підскоків).

Восьмий клас: кількість стрибків за 2,5 хв (поліпшити показник на десять
підскоків).

Дев’ятий-десятий класи: кількість стрибків за 3 хв (поліпшити показник
на 12 підскоків).

Тимчасові або, як їх часто називають, тематичні домашні завдання
забезпечують цілеспрямовану підготовку учнів до засвоєння окремих
розділів навчальної програми і сприяють розвитку рухових якостей
першорядного значення (під час проходження певного навчального
матеріалу). Виконання тематичних завдань здійснюється з випередженням.

Із позицій дестуїшості домашні завдання можуть бути для всього класу,
тільки для юнаків або дівчат, індивідуальні — залежно від успішності.
При цьому доцільно рекомендувати навантаження для дітей різної
підготовленості та статі.

На початку навчального року, коли визначаються й уточнюються рівні
фізичної підготовленості кожного учня, учні виконують загальні для всіх
домашні завдання, спрямовані на зміцнення основних м’язових груп,
серцево-судинної і дихальної систем, розвиток загальної витривалості.

Перехід від загальних до індивідуальних завдань можливий лише після
всебічного і глибокого пізнання фізичної і психологічної готовності
дітей до наступних навантажень.

Для дівчат (особливо починаючи з сьомого класу) акцент варто робити на
вправи, що сприяють підтриманню гарної постави і фігури (вправи для
тулуба, танцювальні рухи, комплекси ритмічної гімнастики). Один і той же
учень може водночас отримати загальні та індивідуальні завдання. Крім
цього, у загальному завданні може бути елемент, однаковий для всіх
(загальний), і елемент, котрий регулюється кожним учнем відповідно до
рівня його підготовленості. Наприклад, усі учні одержують завдання
здійснювати ранком пробіжки протягом 8 хв. Дистанція, яку вони за цей
час подолають, залежить від їхніх індивідуальних можливостей.

Перш, ніж дати завдання, поцікавтеся, чи всі діти мають умови для його
виконання (вдома, на подвір’ї, у групі подовженого дня), відповідний
інвентар. Усі питання, аж до визначення змісту завдання, обов’язково
погоджуйте з дітьми. Це є гарантом того, що принаймні більшість учнів
охоче займатиметься фізичними вправами вдома.

Суттєвим і дієвим каналом зв’язку домашньої роботи і роботи на уроці, що
допомагає об’єднати їх у єдиний навчально-виховний процес, є перевірка
виконання домашніх завдань. Вона можлива лише за умови планування й
обліку певних результатів, до яких прагне учень і вчитель у спільній
праці. Сьогодні вчителі накопичили багато варіантів такого планування й
обліку. Багато з них схиляється до необхідності ведення щоденників із
фізичної культури. Вони нерідко поєднуються з журналами самоконтролю і
містять: дані результатів тестування (вихідних, поетапних, підсумкових),
інформацію про необхідний рівень знань (що необхідно знати?), навчальні
нормативи, яких треба досягти, зміст домашніх завдань із рекомендаціями
тижневих навантажень і кількісних показників на оцінку в кожній чверті.

У практиці застосовують різні способи перевірки домашніх завдань.

Фронтально перевіряють виконання нескладних вправ, наприклад, ранкової
гімнастики, акробатичних елементів, стройових дій. На тлі одночасного
виконання вправи всім класом учитель легко зауважить учнів, що
помиляються.

Індивідуально учні виконують завдання, котрі оцінюються за кількісними і
якісними критеріями (фізичні якості, техніка, практичне застосування) на
контрольних уроках.

Вибіркова (поточна) перевірка в ході уроку, не зупиняючи навчального
процесу, дає змогу спеціально звернути увагу окремих учнів на помилки
або позитивні сторони під час демонстрації вправ, що є предметом
домашніх завдань.

До контролю ходу виконання домашніх завдань бажано широко залучати
учнів. Задля цього у практиці використовують оцінювання в парах,
колективну оцінку, оцінку фізоргом класу і старшими відділень.

Упроваджувати домашні завдання доцільно з першого класу. Основним
аргументом на їхню користь є те, що в дітей цього віку підвищене
сприйняття впливу фізичних вправ. У них легко виробляється звичка до
щоденних

занять, чому сприяє біологічна потреба в руховій діяльності. Друга
обставина — можливість заручитися підтримкою батьків. У початкових
класах зробити це значно легше, ніж у середніх чи старших.

Домашні завдання мають не тільки освітнє, а й виховне значення. Це
особливо важливо тепер, коли в завдання школи входить виховання потреби
в постійному самовдосконаленні.

Особливість самостійних занять полягає в тому, що для цього не
виділяється спеціального часу. Навчання здійснюється у процесі виконання
запланованих на урок вправ за всіма чотирма напрямами. У зв’язку з цим у
процесі підготовки до уроку вчителеві необхідно передбачити, в які
моменти і в яких ситуаціях він зможе акцентувати увагу учнів на
відповідних вправах, обраних для самостійного виконання. Важливо, щоби
вчитель ставив перед собою мету на всіх уроках, творчо знаходив будь-яку
можливість збагатити учніи уміннями самостійно обирати і правильно
виконувати фізичні вправи для вдосконалення свого фізичного стану.

Надзвичайно корисним, на нашу думку, в цьому плані є досвід роботи
вчителя-методиста із Закарпаття А. Поповича [3]. Дійшовши висновку, що
головною причиною труднощів при організації позаурочних форм фізичного
виховання є дефіцит самостійної рухової активності учнів на уроці, він
запланував на уроках так звані “мурашники” протягом 5-7 хв, які повністю
віддавав дітям. Ефект “мурашників” психологічно цілком зрозумілий. Якщо
папугу, що тривалий час просиділа у клітці, випустити на волю, то вона
приречена на загибель. Школярів привчають з перших років навчання все
виконувати за командами і розпорядженнями вчителя, а через одинадцять
років їм дають атестат і кажуть: “А тепер займайтесь самі”. Наслідки
такої методики відомі.

Досвід А. Поповича свідчить, що підтримане вчителем дитяче “я сам”
пізніше — у підлітковому віці — є грунтом, на якому формується особа:
“Мені довіряють, я сам себе розвиваю І будую”.

Створивши можливість школярам самостійно виконувати вправи, вчитель має
змогу вести спостереження за розвитком інтересів школярів, сприяти
формуванню потреби в заняттях, проектувати їхню самостійну діяльність.
Цікавий у цьому плані й досвід роботи вчителя фізичної культури СШ № 37
м. Полтави М. Саєнка [4].

Література

1. Физическая культура в школе. — 1991. — № 1 — С. 19; № 5. — С. 20.

2. Астахов А.Й. Ждет нас большая работа // Физическая культура в школе.
— 1989.—№3.

3. Физическая культура в школе. — 1987. — № 2.

4. Физическая культура в школе. — 1991. — № 6.

5. Валин В. Самостоятельность как свойство личности // Физическая
культура в школе. — 1992. — № 2, 3, 4. — С. 10.

6. Мякушева Т.М. Развивая Самостоятельность // Физическая культура в
школе.— 1991.—№6. —С. 19.

7. Рославлев В. По ступеням опьіта й мастерства // Физическая культура в
школе. — 1995. — № 5. — С. 22.

8. Трещалин В.Ф. Формируя навьїки самостоятельности // Физическая
культура в школе. — 1993. — № 3. — С. 20; 1994. — № 1. — С. 28;

1994. — № 5. — С. 44; 1994. — № 6. — С. 25; 1995. — № 3. — С. 34;

1995.—№6. —С. ЗО.

9. Чирков С.И. Вьіход — самостоятельньїе занятия // Физическая культура
в школе. — 1991. —№7. —С. 12.

10. Шаулин В.Н. Подготовка младших школьников к самостоятельной
де-ятельности // Физическая культура в школе. — 1991. — № 4,5. — С. 16.

11. Шаулин В.Н. Обучение двигательньїм действиям с позиций гуманиза-ции
// Физическая культура в школе. — 1994. — № 3. — С. 8.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019