Реферат на тему
Перспективи розвитку туризму у світі та в Україні
План
Прогнози розвитку світового туризму
2. Перспективи розвитку туризму в Україні та вплив соціальних,
демографічних та інших факторів на туристичний ринок
Список літератури
1. Прогнози розвитку світового туризму
Усвідомлення людиною того, що вона є громадянином не тільки своєї
країни, але і світу, веде до розширення туристичних поїздок, збільшення
пропозицій на ринку різноманітних турів, особливо цільових. На
конференції ВТО в Ліссабоні за результатами дослідження “Tourism 2020
Vision” проголошені п’ять перспективних туристичних напрямків XXI
століття.
Пригодницький туризм. У світі залишається все менше не досліджених
туристами регіонів. Справжніх романтиків приваблюють найвіддаленіші
куточки Землі, гірські вершини і морські глибини. Нові туристичні
потреби вимагають розробки відповідного туристичного продукту.
Круїзи. Цей сектор туризму розвивається феноменально швидкими темпами.
Якщо в 1997 році на круїзних суднах по морських і річкових маршрутах
подорожувало біля 7 млн. чоловік, то вже в 2000 році кількість туристів
зросла понад 9 млн. В світі будується 42 восьмипалубних круїзних
теплоходи, місткістю до 6200 пасажирів кожен.
Екологічний туризм. Головна мета екотуризму – збереження навколишнього
середовища та забезпечення мінімального згубного впливу людини на
природу. Можна організовувати як тематичні пізнаватьні тури для
любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, з
відвідуванням національних заповідників.
Культурно-пізнавальний туризм. Найбільші потоки туристів, подорожуючих з
пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Ближній Схід.
Для невеликих груп туристів можна організовувати пізнавальні тури у
вигляді одноденних екскурсій з відвідуванням пам’ятників культури.
Тематичний туризм. Цей вид туризму передбачає підвищену зацікавленість
до конкретного явища, наприклад до кліматичних умов певної місцевості
або тематичних парків як місць відпочинку.
За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість
подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що
означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000
роком.
При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть
1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 раза перевищать рівень 2000 року, а
до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США.
Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 р.
Країна Кількість туристичних прибуттів, млн. Частка на світовому
туристичному ринку, % Динаміка зростання 2000-2020 рр., %
Китай 137,1 8,6 8,0
США 102,4 6,4 3,5
Франція 93,3 5,8 1,8
Іспанія 71,0 4,4 2,4
Гонконг 59,3 3,7 7,3
Італія 52,9 3,3 2,2
Великобританія 52,8 3,3 3,0
Мексика 48,9 3,1 3,6
Росія 47,1 2,9 6,7
Чеська Республіка 44,0 2,7 4,0
Всього 708,8 44,2 –
Передбачається, що при щорічному зростанні на 8% кількість туристичних
прибуттів в Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. осіб.
Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.),
далі -Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3млн.).
Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення,
збільшаться до 5 млрд. доларів у день.
За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму.
Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть
Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.
Економічна відсталість нових політичних структур у Східній Європі є
реальним бар’єром для залучення населення цих країн у міжнародний
туризм. Обсяг туризму між країнами Західної і Східної Європи буде
зростати, в основному, в напрямку зі Сходу на Захід.
І все ж таки разом з економічним піднесенням країн Східної Європи,
розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком транспортних систем
міжнародний туризм для країн, що розвиваються, стане джерелом не тільки
надходження іноземної валюти, але і створення нових робочих місць.
Таким чином, тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний
характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика
кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню
можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам
краще розуміти один одного.
2. Перспективи розвитку туризму в Україні та вплив соціальних,
демографічних та інших факторів на туристичний ринок
Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як
транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство,
виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш
перспективних напрямків структурної перебудови економіки.
За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації, у 2001 році за
кількістю прибутне іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі
(5,8 млн. осіб, що становить близько 1 % від світових туристичних
прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в’їзного туризму в
Україні до 2005 року, його чи-сельність зросте до 9,3 млн. осіб; прогноз
на 2010 рік-12,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік – 15,0 млн. осіб.
Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні
потоки між сусідніми державами, так і для України, на перспективу,
сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою
коливатиметься в межах 60 % в загальних обсягах турпотоків.
Окрім цього, сусідні країни забезпечуватимуть і потужні потоки
одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких щорічно
збільшуватиметься.
Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні на
наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний
туризм – це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому,
яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і
визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці.
Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного
підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може
позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому,
стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового
позитивного іміджу України на світовій арені.
Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна
визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку
туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні
потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток
територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні
екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. Програма дій,
зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із
загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з
політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати
накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови
доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази
туризму.
^
`
??
–
,
.
®
°
uuuuuuuuuuuiia*OiiAEAEAEAE
&
Wлади.
На думку одного з провідних спеціалістів туризму Роберта А. Браймера, “у
теперішній час найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму на
суспільному рівні є відсутність уваги та підтримки з боку політиків та
громадської влади. Коли на туризм не зважають, його доходи не визначені,
відсутнє ретельне планування та, як наслідок, відсутній і розвиток. Як
тільки буде глибока зацікавленість на законодавчому рівні, поєднання
зусиль для піднесення статусу індустрії туризму на більш високий рівень
не тільки у вигляді декларацій, а й конкретних заходів щодо встановлення
та підтримки економічних зв’язків, почне ефективно діяти маркетинг у
сфері туризму, відтоді можна розраховувати на видимі результати”.
Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, –
питання оптимізації взаємодії туризму і культури як на рівні центральних
органів влади, так і на місцях. Культурна спадщина, музеї, театри в
більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів,
генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. І в результаті
цього, свого клієнта отримують транспорт і громадське харчування,
готелі, місцева промисловість та ін.
Координація стратегічного розвитку культурної сфери і туризму на місцях
повинна привести до більш тісної співпраці місцевої влади і реального
бізнесу у вирішенні конкретних завдань по збереженню культурної
спадщини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних
заповідників передової менеджерської практики, орієнтації для роботи в
ринкових вимірах і координації діяльності з суб’єктами туристичної
індустрії.
Перспективний розвиток туризму в Україні суттєво вплине на зайнятість
населення. Якщо в 2005 році кількість працівників у туристичній галузі
складатиме 169 тис. чол., а зайнятість в туризмі з урахуванням інших
галузей (транспорт, торгівля, зв’язок та ін.) та тимчасової зайнятості
протягом активного туристичного сезону -2,79 млн. осіб, то вже в 2010
році ці показники складатимуть, відповідно 220 тис. осіб і 3,63 млн.
осіб.
Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення
пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України до
НАТО та ЄС – все це забезпечить створення високоприбуткової туристичної
галузі, яка задовольнить потреби внутрішнього та міжнародного туризму, з
урахуванням природнокліматичного, рекреаційного, соціально-економічного
та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей.
Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку
туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан
населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та
багато інших чинників.
Демографічна структура населення України та аналіз вікових груп, які
найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні найбільш
активна частина населення від ЗО до 40 років, на відміну від
економічнорозвинених країн, де люди старшої вікової групи (55-60 років)
відіграють все більш важливу роль у міжнародному туризмі. Тільки в 2001
році у світі зареєстровано майже 120 млн. прибуттів, здійснених людьми
старшого віку. Основними постачальниками цієї категорії туристів є США,
Канада, Японія та країни Європейського Союзу. Населення цих країн,
незважаючи на швидкі темпи старіння, залишається фізично активним і, що
не менш важливо, краще забезпеченим.
Поступове збільшення кількості працюючих, забезпечення більш високого
доходу на кожного члена сім’ї, підвищення тривалості оплачуваної
відпустки та гнучкість робочого часу поступово розширять такі сегменти
туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток,
відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових
поїздок, короткочасних подорожей і маршрутів вихідного дня тощо.
Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість
іншою культурою викликає бажання подорожувати і отримувати нові
враження.
Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього,
так і міжнародного туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв’язок
між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і
особистими доходами громадян. Туристичний ринок дуже відчутний до змін в
економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5 %
збільшує витрати на туризм на 4 %, а зростання особистого споживання на
5 % – на 10%.
Щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної
туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості споживачів з
високими доходами. В майбутньому населення України буде
характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок,
подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які
заповнять вільний час людини.
Список літератури
1. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Закон України
“Про туризм” (15 вересня 1995р.). – К., 1995 .
2. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_strahuv.htm” Закон України
“Про страхування”: Збірник нормативно-правових актів. – Т 2. – Ужгород,
1999 .
3. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/aleks1.htm”
Александрова А.Ю. Международный туризм. – Москва, 2001 .
4. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. – Москва,
1975.
5. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. – Москва, 2000.
6. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области
туризма. – М.: Международные отношения, 1986.
7. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та
рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.
8. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – Москва – Санкт-Петербург: Герда,
2000.
9. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994.
10. Гаврилишин И.П. Рекреационный рынок мира // Посредник. -1995.- №40.
11. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. – Одесса, 1997.
12. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. -Москва, 1996.
13. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. -Київ,
2002.
14. Джон Уокер. Введение в гостеприимство. – Москва: Юнити, 1999.
15. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної
економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка
України. – 1995. -№ 8.
16. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. – Минск, 2001.
17. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. -Чернівці:
Прут, 1996.
18. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура
Карпатського регіону: пошуки перпектив розвитку. – Чернівці: Прут, 1995.
19. HYPERLINK “http://tourlib.net/statti_tourism/kravciv1.htm” Жук
П.В., Кравців В.С. Концептуальні основи перспективного розвитку
рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. – 1993, № 12 .
20. Ресторанный и гостиничный бизнес. – 2001. – № 4(8).
21. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.
22. Іванов Ю. Туристична діяльність і оподаткування // Бухгалтерія.
-2002.-№20/2.
23. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в
Україні. – Львів, 1997.
24. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. – Минск: Новое знание, 2001.
25. Квартальнов В.А. Туризм. – Москва, 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
