РЕФЕРАТ
на тему:
Оздоровча фізична культура в соціально-побутовій сфері
ПЛАН
1. Фізична культура та її оздоровча функція
Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених
людиною у процесі суспільно-історичної практики, що характеризує
досягнутий рівень у розвитку суспільства на кожному конкретному етапі.
Відповідно до статті І Закону України “Про фізичну культуру і спорт”
фізична культура — це «складова частина загальної культури суспільства,
що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних,
морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою
гармонійного формування її особистості».
Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової
активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих
запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку
дружніх стосунків між народами і зміцнення миру”.
Сама мета гармонійного (всебічгого) розвитку особистості є продуктом
історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість
одержує лише на певному етапі історичного розвитку. Всебічний розвиток
людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх
напрямках діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній та
ін.). Але для цього потрібно розвинути структуру особистості, зробити її
комунікативною, здатною до перетворюючої художньої діяльності,
сформувати ціннісні орієнтації. Це можливо за умови різноманітності
змісту, форм і способів діяльності людини та їх оптимального поєднання у
процесі її кульїурного розвитку.
У процесі культурного розвитку людина послідовно діє у трьох напрямках.
Перш за все, вона засвоює культуру, виступаючи об’єктом її впливу.
Іншими словами, під впливом культури формується людська особистість,
розвиваються її здібності.
По-друге, у процесі творчої діяльності особа створює нові культурні
цінності, виступаючи в даному випадку як суб’єкт культурної творчості
(пошук нових шляхів, засобів, раціональних методів фізичного виховання
тощо).
Нарешті, третій аспект культурного розвитку полягає в тому, що культура
інтегрується в суті самої особи, яка функціонує в культурному середочищі
як конкретний носій культурних цінностей, поєднуючи в собі загальне,
властиве культурі в цілому, і особисте, привнесене в культуру на основі
індивідуального життєвого досвіду, рівня знань, світогляду тощо.
Специфічною основою змісту фізичної культури як особливої і самостійної
галузі культури є раціональна рухова активність людини як фактор її
підготовки до життєдіяльності через оптимізацію фізичного стану. Вона
виникла і розвинулась одночасно з загальною культурою людства. Майже
одночасно (ще в первісному суспільстві) виник І один з її основних
компонентів — фізичне
виховання; пізніше виникають спорт І фізична рекреація.
В особистішому аспекті фізична культура є тією частиною загальної
культури людини, яка виражається ступенем розвитку її фізичних сил і
рухових навичок та здоров’я. Вона дозволяє з допомогою своїх специфічних
засобів і методів розкривати потенційні фізичні можливості людини.
Діяльність у галузі фізичної культури має і матеріальні, і духовні форми
вираження. Впливаючи на біологічну сферу людини комплексом засобів і
методів, фізична культура неминуче впливає на інтелектуальну, емоційну,
духовну сфери особистості в силу єдності та взаємообумовленості
функціонування матеріального і духовного в людині.
З матеріальною культурою фізична культура пов’язана процесом рухової
діяльності, яка є її головним змістом, що матеріалізується у фізичних
якостях людини. Крім того, вона спирається на матеріальну базу
(спортивні снаряди, інвентар, майданчики, зали, палаци та ін.).
Група оздоровчих завдань спрямована на:
• забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і
на їх основі вдосконалення фізичного розвитку. “Фізичними” прийнято
називати вроджені (передані за спадковістю) морфофункціональні
властивості, завдяки яким можлива фізична (матеріально виражена)
активність,
• зміцнення і збереження здоров’я. Завдання із зміцнення здоров’я
вирішуються у процесі фізичного виховання на основі вдосконалення
властивих кожній людині фізичних якостей, особливо тих, розвиток яких
призводить до піднесення загального рівня функціональних можливостей
організму. Але це не означає, що завдання зі зміцнення здоров’я і
вдосконалення рухових здібностей у фізичному вихованні повністю
співпадають, а їх реалізація не має своїх особливостей. Зокрема,
завдання із загартування та виховання навичок дотримуватись здорового
способу житія мають самостійне оздоровче значення, і його реалізація
передбачає спеціальну систему фізкультурно-гігієнічних заходів;
• удосконалення будови тіла і формування постави. У комплексі
поставлених завдань з метою оптимізації індивідуального фізичного
розвитку передбачаються і конкретні завдання із вдосконалення будови
тіла. Досконалі форми тіла певною мірою виражають досконалість функцій
організму. Одним із виразів нормального фізичного розвитку людини є риси
тілесної краси, які свідчать про її життєві сили і тому мають ще й
естетичну цінність. Проте, прагнення надати тілу надто вражаючих форм
виправдано лише якщо це не стає окремою метою, а підпорядковане
інтересам всебічного розвитку особи, й основним життєво важливим якостям
і здібностям. В окремих випадках завдання з регулювання м’язових
об’ємів, ваги тіла, виправлення постави та ін. можуть мати і
лікувальпо-профілактичний чи лікувально-корегуючий аспекти;
• забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх
завдань.
В єдності з реалізацією розглянутих специфічних завдань у процесі
фізичного виховання вирішуються і загально-педагогічні — виховні
завдання.
2. Фізична культура в соціально-побутовій сфері
Основні напрями щодо організації фізкультурно-оздоровчої діяльності у
соціально-побутовій сфері визначаються в державній програмі розвитку
фізичної культури і спорту в Україні. Кабінет Міністрів України за
участю громадських організацій розробляє систему заходів щодо
підтримання та зміцнення здоров’я різних категорій населення в
соціально-побутовій сфері та забезпечує умови для її впровадження в
життя, використання фізичної культури і спорту як засобу профілактики і
лікування захворювань.
Створення умов для занять фізичною культурою населення за місцем
проживання та в місцях масового відпочинку населення покладається на
місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за
рахунок коштів відповідних бюджетів на основі державних нормативів
фінансування фізкультурно-оздоровчих програм.
Вони надають громадським організаціям фізкультурно-спортивної
спрямованості та фізкультурно-спортивним закладам допомогу у виділенні
місць для фізкультурно-оздоровчих занять в жилих районах, в парках
культури і відпочинку, використанні для цих цілей спортивних споруд
незалежно від їх належності.
У навчально-виховній сфері (дошкільних виховних закладах, середніх
загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних
закладах) фізкультурно-оздоровча робота здійснюється в поєднанні з
фізичним вихованням дітей та молоді, з урахуванням стану здоров’я, рівня
фізичного та психічного розвитку. У складі педагогічних колективів
дошкільних виховних та інших закладів освіти обов’язково передбачаються
посади фахівців з фізичного виховання.
Органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, у
віданні яких перебувають дошкільні виховні заклади, забезпечують
необхідні умови для проведення щоденних фізкультурно-оздоровчих занять з
дітьми, морально і матеріально заохочують педагогічні колективи та
фахівців фізичного виховання, які досягли успіхів у збереженні і
зміцненні здоров’я дітей.
Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і
становить органічну частину загального виховання, покликану
забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей
та професійно-прикладних навичок людини. Фізичне виховання шляхом
проведення обов’язкових занять здійснюється в дошкільних виховних,
середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних та вищих
навчальних закладах відповідно до навчальних програм, затверджуваних у
встановленому порядку.
В середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах уроки з фізичної
культури є обов’язковими і проводяться не менше трьох разів на тиждень.
Періодичність проведення занять з фізичної культури, вимоги до складання
заліків з фізичного виховання встановлюються за погодженням з
центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту.
Середні загальноосвітні та професійні навчально-виховні заклади з
урахуванням місцевих умов, інтересів і запитів учнів самостійно
визначають зміст, форми і засоби їх рухової активності, методи
проведення занять з фізичної культури, а також організовують
позанавчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних
навчально-виховних закладів, громадських організацій
фізкультурно-спортивної спрямованості.
Місцеві органи виконавчої влади можуть вводити додаткові уроки фізичної
культури за умови виділення коштів відповідних бюджетів.
Фізичне виховання військовослужбовців є складовою частиною загальної
системи навчання та виховання особового складу Збройних Сил України,
органів внутрішніх справ, інших військових формувань і здійснюється у
формі спеціальної фізичної підготовки. Заняття фізичною культурою і
спортом інвалідів є складовою частиною їх дозвілля, фізичної
реабілітації та соціально-трудової адаптації. Організація занять
фізичною культурою і спортом у системі безперервної реабілітації
інвалідів (включаючи дітей з фізичними і розумовими вадами), підготовка
кадрів, методичне забезпечення, лікарський контроль здійснюються
органами охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, освіти,
соціального захисту населення та організаціями інвалідів. Місцеві
органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські
організації фізкультурно-спортивної спрямованості та організації
інвалідів створюють спеціалізовані фізкультурно-оздоровчі заклади (клуби
і центри), забезпечують їх спеціальним обладнанням, сприяють участі
інвалідів у спортивних змаганнях.
Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту разом з
національним Олімпійським комітетом забезпечує підготовку та участь
інвалідів у Параолімпійських іграх та міжнародних іграх інвалідів. На
фінансування фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів для
інвалідів, створення та розширення їх спортивної бази виділяються кошти
з державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування.
Використана література
Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами
фізичної культури. — Київ, 1993.
Курпан Ю.И. Знать й уметь // Физическая культура в школе, 1994.— № 1. —
С. 49.
Петровская Е.К. Здоровий образ жизни // Физическая культура в школе,
1995. — № 2. — С. 74.
Станкин М.И. Спорт й воспитание подростков. — М.: ФиС, 1983.
Ященко Л,Б. Закаливание — путь к здоровью // Физическая культура в
школе”, 1985. — № 5. — С. 59.
PAGE
PAGE 9
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
