Реферат на тему:
Особливості фізичного виховання студентів спецмедгруп при захворюваннях
органів травлення та печінки
Як відомо, навчання та побут студентів проходять в умовах недостатньої
рухової активності, одноманітної робочої пози і великим навчальним
навантаженням. Недостатня рухова активність у більшості являється
фактором, який ускладнює протікання основного захворювання, в результаті
чого значна частина студентів вибуває на різні терміни із навчального
процесу у зв’язку із хворобою.
По даним ряду авторів (В.С.Мурашов, 1987; В.Н.Мокін, 1987;
Н.І.Мунькова, 1987; В.Г.Осіпов, 1992, Р.П.Шологон, 1993) і нашими
спостереженнями багато студентів хворіють на органи травлення і печінку.
Компенсуючим фактором недостаючого рухового режиму під час навчання
явилась оптимізація рухової активності студентів у вузі впродовж
робочого дня засобами фізичної культури, а також організація
фізкультурно-оздоровчих заходів і участь в них, поряд з відвідуванням
академічних занять з фізичного виховання у спеціальному медичному
відділенні.
Особливу увагу слід приділяти студентам, які за станом здоров’я
віднесені в спеціальну медичну групу. Нами розроблені науково
обгрунтовані диференційовані методики занять з фізичного виховання і
комплекси спеціальних фізичних вправ при захворюваннях гепатобіліарної
системи і шлунково-кишкового тракту, які застосовували на заняттях з
студентами спецмедгруп.
Мета і завдання наших наукових досліджень полягала в апробації
застосування диференційованих методик і комплексів спеціальних фізичних
вправ з студентами спецмедгруп на заняттях з фізвиховання.
Під спостереженням знаходилось 83 студенти: з них 57 (69%) дівчат і 26
(31%) юнаків у віці 17-22 роки, що відвідували академічні заняття з
фізвиховання у спецмедвідділенні. За даними медичного обстеження на
початку навчального року, за нозологічними формами захворювання,
студенти розподілились: гепатобіліарна система – 31 чол. (38%), де – Хр.
холецистіт – 17 (54%), дискенезія жовчного міхура і жовчних шляхів – 14
(46%); органи травлення – 52 чол. (62%), де – Хр. гастрити -21 (40%),
гастродуоденіти – 15 (28%), виразкова хвороба дванадцятипалої кишки – 10
(19%), Хр. коліти – 7 (13%) чоловік.
Для визначення ефективності академічних занять з фізвиховання, що
проводились зі студентами спецмедгруп використовувались сучасні
інформативні методи досліджень: клініко-лабораторні (біохімічні аналізи
крові, доуденального зондування, печінкові проби), рентгенографія,
функціональні проби на фізичне навантаження, підрахунок частоти серцевих
скорочень, дихання, педагогічний аналіз і висновки вузьких спеціалістів.
В результаті повторних медичних обстежень, багаторазових досліджень
динаміки і аналізу отриманих показників, в результаті застосування
диференційних методик на занятті з фізвиховання зі студентами
спецмедгруп, оптимізації рухової активності, у більшості студентів
спостерігались позитивні зміни суб’єктивних ознак захворювання і
покращання загального самопочуття, психоемоційного стану, а також
сприятливі зрушення з боку клініко-лабораторних показників. Так, у 12%
обстежених зменшились, а у 88% -зникли скарги на болі в області печінки,
епіогастральній зоні, диспептичні явища, порушення стільця, головні
болі, порушення сну. Зменшення ваги відмічено у 34% студентів.
Поряд з тим, з спеціального медичного відділення в основну медичну
групу переведено 17 (22%) чол., а в підготовчу – 31 (38%) студентів.
Методика занять зі студентами спецмедгруп має свою специфіку.
Особливість методики занять з тою чи іншою спецмедгрупою залежить від
основного і побічного захворювання студентів. Багато студентів
перехворіли і хворіють хворобою Боткіна (гострий інфекційний гепатит),
хронічним гепатитом, гепатохолециститом, хронічним холециститом,
ангіохолециститом, дискінезією жовчного міхура і жовчних шляхів
(ангіохоліти), хронічними гастритами (з підвищеною і пониженою
секрецією), виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, колітами
і ентероколітами.
Роль фізичного виховання з використанням спеціальних фізичних вправ при
вказаній патології перш за все заключається в його протидії застійним
явищам в організмі і частково, в черевній порожнині. Систематичне
застосування спеціальних фізичних і дихальних вправ, що викликають
періодичне підвищення і зниження внутрічеревного тиску, здійснює “масаж”
всіх органів черевної порожнини, прискорює виділення жовчі. Слід
припустити, що активні фізичні вправи тонізують жовчний міхур,
жовчновивідні протоки і сфінктер Одді через вегетативно-нервовий
механізм. Тому регулярне використання спеціальних фізичних вправ має не
тільки лікувальне, але і важливе профілактичне значення.
Комплекс спеціальних фізичних вправ використовують при хронічному
холециститі, інфекційному гепатиті в стадії ремісії та іншій патології
гепатобіліарної системи, використовують з метою покращення кровообігу в
черевній порожнині. При цьому слід враховувати, що факторами, які
підсилюють прилив крові до печінки є: внутрічеревний тиск, активність
травних процесів, перестальтика кишечника.
Позитивний вплив спеціальних фізичних вправ на гепатобіліарну систему,
проявляється також в покращенні функції травної системи, а також на
моторику кишечника, зменшення запорів, зменшення гіпоцидного стану
шлунка та ін. Використовуючи фізичні вправи для черевного пресу,
необхідно уникати статичних напружень у хворих студентів; необхідно, щоб
у них підвищення внутрічеревного тиску чергувалось з його зниженням при
розслабленні м’язевих стінок черевної порожнини. Корисно використовувати
вправи з гімнастичними палками, медицинболом, біля і на гімнастичній
стінці із зміною вихідних положень. З інших засобів фізичної культури
варто використовувати плавання, греблю, прогулянки на лижах і катання на
ковзанах, а також гру в волейбол, бадмінтон, теніс, елементи баскетболу.
До таких захворювань шлунково-кишкового тракту належать гастрити і
гастродуоденіти (нормацидні, гіпоцидні, анецидні і гіперацидні),
виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, хронічні ентеріти, коліти і
ентероколіти, опущення шлунка (гастоптоз) та інші.
Одним із методів лікування захворювань травного апарату є фізичні
вправи. Особливо благодійний, стимулюючий їх вплив помітно при порушенні
рухової функції шлунку і кишечника. Фізичні вправи для хворих з
шлунково-кишечними захворюваннями передбачають: загальне зміцнення
організму хворого, боротьба з суб’єктивними проявами захворювання;
позитивний вплив на нейро-гуморальну регуляцію травних процесів хворого;
зміцнення системи м’язів черевного пресу, підвищення внутрічеревного
тиску і стимулювання моторної функції травної системи; активізації у
хворого кровообігу в черевній порожнині і малому тазі; боротьби з
застійними явищами.
Заняття фізичними вправами повинні впливати на хворих студентів, у яких
підвищена моторна функція, заспокійливо. А інтенсивність занять повинна
бути такою, щоб трохи затормозити прискорену перестальтику. Тому не
бажані здригування тулуба (стрибки, підскоки) і вплив на черевний прес
доцільно зменшити.
Методика використання фізичних вправ повинна здійснювати загальний
благодійний тонізуючий і спеціальний вплив на організм. Вправи
використовуються лише при відсутності у хворих болю. Особливу увагу
потрібно звертати на дихальні вправи (особливо діафрагмальне дихання),
які чергуються з загальнорозвиваючими вправами для верхніх і нижніх
кінцівок. Фізичні вправи для м’язів тулуба слід виконувати з невеликою
амплітудою, щоб захистити область виразкового процесу. Рекомендується
дозована ходьба, біг підтюпцем, рухливі і спортивні ігри без різких
рухів тулубом. При загальному хорошому стані і відсутності болю
дозволяється гра в волейбол, бадмінтон, теніс. Навантаження збільшується
поступово, загальне напруження не повинно бути великим.
Отже, використання розроблених диференційованих методик занять з
фізичного виховання і використання комплексів спеціальних фізичних вправ
при захворюванні гепатобіліарної системи і шлунково-кишкового тракту з
студентами спецмедгруп сприяє покращенню суб’єктивного стану і
об’єктивних даних, збільшенню рухової активності, підвищенню
працездатності, покращенню антропометричних показників і функціонального
стану організму.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
