.

Олімпійська збірна та її участь на Зимовій олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
282 1012
Скачать документ

Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Коломийський економіко-правовий коледж

Реферат на тему:

„Олімпійська збірна і її участь

на Зимовій Олімпіаді

в Солт-Лейк-Сіті”

Виконав:

студент групи Е-12

Голдищук Іван

Перевірила:

викл. Ткачук О.І.

Довідка про м.Солт-Лейк-Сіті.

Столиця штату Юта. Солт-Лейк-Сіті має порівняно недовгу, але яскраву
історію. Столиця ХІХ зимових Олімпійських ігор була також заснована як
ворота у незнані краї, а в її житті визначальну роль відіграли люди, які
були вигнанцями суспільства. Тільки в Сіднеї це були британські
каторжники, а в Солт-Лейк-Сіті — послідовники церкви «святих останніх
днів», загадкові мормони.

Історія виникнення Солт-Лейк-Сіті дуже цікава і своєрідна.

В другій половині ХVIII ст. натовпи неофітів стікалися до Індепенденс
(штат Міссурі), але, зустрівши дружну відсіч місцевих фермерів,
перекочували в Іллінойс. Там працелюбні і натхненні високою ідеєю своєї
богообраності, мормони перетворили пустельне містечко Коммерс на
квітучий сад. Так з’явилася «Нову» (Nauvoo) — перша велика громада.
Кількість її членів незабаром досягла 40 тисяч осіб, а Сміт навіть
виступив кандидатом (хоча й безнадійним) у президенти США. Договір з
владою штату надав мормонам певну автономію, але існували серйозні
камені спотикання. 1843 року Сміт секретно повідомив своїм найближчим
друзям про отримане ним небесне одкровення, що наказувало «святим» мати
по декілька дружин. Хоча дозволялося брати дружин лише поміж дівчатами і
вдовами, фактично пророк посягався і на гідність заміжніх жінок. Кілька
ображених чоловіків повстали проти такого «зловживання» і почали
видавати викривальні листівки. Сміт з натовпом поплічників зруйнував і
спалив друкарню цієї газети. Щоб уникнути заворушень, шериф запроторив
братів Сміт до в’язниці, але розлючений натовп взяв її штурмом і
лінчував обох пророків.

Так 1844 року мормони набули своїх «святих мучеників».

Новий пророк, Брігем Янг, повів своїх послідовників на «землю
обітовану». Це був безпрецедентний перехід через пустелі і гори, який
вимагав багато жертв. 1848 року вони зупинилися у дикому безплідному
місці, у відлюдній долині Солт Лейк — «Солоне озеро». І знову
фантастична віра, бездоганна відданість і каторжна праця зробили диво.
Засушливе пустище і солончаки перетворилися на квітучу оазу, на Новий
Єрусалим або Дезерет (що вигаданою новоєгипетською мовою означало нібито
«медова бджілка» — її було зображено і на прийнятому мормонами гербі).

Саме місто — ніби перлина, зі своїм чистим повітрям і урбаністичними
перспективами, від яких перехоплює подих і які ще прекрасніші, ніж у
Лос-Анджелесі. Надзвичайна розкіш і відданість сучасному духу цих
мормонів — багатих банкірів, музикантів, всесвітньо відомих знавців
генеалогій, багатоженців. Архітектурний стиль Солт-Лейк-Сіті
продиктований дивовижною релігійною доктриною мормонів.

Одна з найхарактерніших і відомих рис церкви «святих останніх днів» —
їхні храми. Одним вони здаються аляпуватими і масивними, іншим —
витонченими і величними, але, безумовно, вони являють собою архітектурні
явища. Усього на минулий рік в світі існувало 56 мормонських храмів, а
ще 52 будувалися чи були заплановані. У самому центрі Солт-Лейк-Сіті
знаходиться Загальний молитовний дім, розрахований на кілька тисяч осіб,
з другим за величиною органом у світі. Цей мормонський храм-хмарочос
просто не має собі рівних. Мормони у місті, де їхня кількість за різними
оцінками складає від 75 до 90 %, примудряються залишатися абсолютно
непомітними і байдужими до чужинців — «язичників» та «атеїстів».

Немормони, яких у Солт-Лейк-Сіті значна меншість, почуваються тут цілком
комфортно і затишно.

* * *

Бюджет цієї зимової Олімпіади, який є безпрецедентним — склав приблизно
2,1 мільярда доларів і перевищив навіть бюджет Сіднейських ігор, хоча
літня Олімпіада історично вважається дорожчою. Причому левова частка
коштів пішла на високотехнологічне забезпечення інфраструктури змагань.
Зокрема, сама лише комп’ютерна інформаційна система коштувала майже 300
мільйонів доларів — стільки ж, скільки підвищені заходи безпеки.

Для українців спогади про ХІХ зимову Олімпіаду, яка тривала понад два
тижні в американському місті Солт-Лейк-Сіті, матимуть гіркий присмак…
Уперше з часів Незалежності ми не завоювали жодної олімпійської медалі.
Хоч як гірко, але Україна скочується на задвірки світового спорту. У
Солт-Лейк-Сіті ми вже раділи і п’ятим місцям лижниці Ірини Терелі і
фристайліста Станіслава Кравчука. А здавалося б, ще недавно увесь світ
захоплювався перемогою фігуристки Оксани Баюл у Ліллехаммері, котра тоді
виборола найпрестижнішу (!) золоту медаль.

Український спорт хворий. І це з’ясувалося ще після літньої
Олімпіади-2000, коли Україна у загальному підсумку була лише у
четвертому десятку, поступившись навіть таким країнам, як Ефіопія…
Через рік нас послали в нокаут німці, завдавши нищівної поразки
українській футбольній збірній. І ось чергова невдача…

Дехто намагається відшукати причину цьогорічного провалу у тому, що
Україна — не зимова країна, на відміну від Норвегії, Росії чи Канади.
Але ж даруйте! Італія, Австрія, Швейцарія, Хорватія, Іспанія розташовані
ще південніше, проте зуміли ж вибороти “золото”. Не кажучи вже про
“срібло” та “бронзу”. Є намагання виправдатися тим, що Україна, мовляв,
молода держава: нам лише десять років, і ми робимо перші кроки на
світовій арені. Але ж зуміли Естонія та Хорватія, що стали незалежними
водночас з нами, виховати своїх олімпійських чемпіонів. Хоча населення в
цих країнах у десятки разів менше, ніж в Україні.

Відлагоджена система радянського спорту після розпаду СРСР певний час ще
за інерцією видавала результати і незалежній Україні: про це свідчать
непогані виступи на олімпіадах в Ліллехаммері, Атланті, Нагано. Але ж
наш масовий спорт, звідки й беруться майбутні олімпійські чемпіони, не
підживлювався вихованням молодих тренерських кадрів, будівництвом нових
арен, спортмайданчиків. Комерціалізація, що охопила країну, торкнулася й
спортивних секцій, більшість яких стали платними. Та й спортивне
екіпірування коштує сьогодні неабияких грошей — безкоштовно, як за часів
застою, не надають ані лиж, ні ракеток, ні ковзанів чи ключок.

Зникає масовість, а молодь проводить вільний час у під’їздах за пляшкою
дешевої горілки і “травки”.

Утім, наша олімпійська збірна-2002 не могла поскаржитися на нестачу
уваги та коштів, вона була профінансована на сто відсотків. Не мали
проблем зі знаряддям та стартами ані лижники, ані саночники, ані
біатлоністи. На останніх взагалі покладалися великі надії — кошти на них
виділяли не тільки з бюджету, а й численні спонсори, товариство
“Динамо”. Одне слово, створили всі умови, щоб Зубрилова і Ко ощасливили
Україну зливою медалей. І — повний провал. Найкращий результат Олени — у
четвертому десятку. Хоча перед стартами у Солт-Лейк-Сіті триразова
чемпіонка світу 1999 року неодноразово вигравала і була у призерах на
етапах цьогорічного Кубка світу. Що сталося з фавориткою? На щастя, ті
допінгові скандали, що супроводжували збірну Росії протягом Олімпіади,
обминули нашу дружину стороною. Тридцяті-сорокові місця українців навряд
чи цікавили допінг-комісію.

А загалом досягнення українського спорту цілком відображають ситуацію в
суспільстві. Економічні надбання збігаються зі спортивними. Підведеться
економіка — поліпшаться і результати спортсменів. Що й довели ті ж самі
Хорватія й Естонія.

Використана література:

Газета „Дзеркало тижня”. – 2002. – №17.

Газета „Чемпіонство”. – 2002. – №3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020