Реферат на тему:
Олімпійський урок, присвячений річниці відродження сучасних Олімпійських
Ігор
.
Основна мета олімпійського уроку – виховання учнів на гуманістичних
цінностях олімпійського руху, формування в них навичок та культури
здорового способу життя, залучення їх до активних занять фізичною
культурою і спортом.
Реалізуючи навчальні, пізнавальні та виховні завдання, вчитель
самостійно обирає форми, методи та методичні прийоми роботи на уроці,
враховуючи вікові та індивідуальні особливості класних колективів. Зміст
уроку повинен відповідати дидактичним принципам: науковості,
доступності, послідовності. У процесі уроку доцільно застосовувати
наочні та технічні засоби навчання, тексти літературних джерел.
До участі в уроці бажано залучити учасників Олімпійських Ігор, відомих
спотсменів, тренерів, випускників навчального закладу, що мають
спортивні досягнення.
У підготовці та проведенні олімпійського уроку має брати участь весь
педагогічний колектив навчального закладу.
Так, на уроках іноземної мови можна вивчити найуживаніші вирази з інших
мов, розповісти про уславленого атлета, столиці країн, де проходили
Ігри.
Вчителі історії та географії можуть допомогти учням визначити
географічне положення та ознайомитись із країнами, де проводились
Олімпійські Ігри, позначити на карті столиці цих країн.
Уроки трудового навчання можна використати для виготовлення паперових
голубів, медалей, подарунків переможцям.
Уроки образотворчого мистецтва дають можливість підготувати плакати,
розробити ескізи і виготовити емблеми, організувати виставку або конкурс
малюнків на спортивну тематику.
Вчителі зарубіжної літератури можуть ознайомити учнів з безсмертним
творінням П’єра де Кубертена “Одою спорту”.
На уроках фізичної культури учні готуються до участі та суддівства
олімпійських змагань.
У початкових класах доцільно провести цей урок разом з батьками як свято
фізичної культури та спорту. У процесі заходу варто нагадати про користь
ранкової гігієнічної гімнастики, загартування, місце рухової активності
в режимі дня, ознайомити з олімпійською символікою.
Примірний сценарій олімпійського уроку для учнів 1 – 4 класів може бути
таким.
1. Теоретичні знання
Загальні відомості про Олімпійські Ігри.
Ознайомлення з олімпійською символікою:
– олімпійський прапор;
– олімпійські кільця – символ єдності народів усіх континентів;
– олімпійське гасло – „швидше – вище – сильніше”;
– олімпійський вогонь;
– естафета олімпійського вогню;
– церемонії ігор (відкриття, олімпійська присяга, нагородження,
закриття).
2. Практична частина
Проведення сюжетної гри „Малі Олімпійські ігри”:
1) Церемонія відкриття:
– парад;
– естафета олімпійського вогню;
– підняття олімпійського прапору;
– олімпійська присяга (“Від імені всіх учасників я обіцяю дотримуватися
правил чесної гри в істинно спортивному дусі в ім’я слави спорту та
честі наших команд”).
2) Проведення змагань (естафети, рухливі та народні ігри, конкурси,
вікторини тощо).
3) Підведення підсумків та нагородження переможців.
4) Церемонія закриття
– опускання олімпійського прапору, запуск паперових голубів, Для
проведення заходу можна використати загадки та прислів’я, що подані
нижче.
Загадки на спортивну тематику
Ясним ранком повз дороги Кинеш в річку – не тоне,
На траві блищить роса. Б’єш об стінку – не стогне,
По дорозі їдуть ноги та біжать два колеса. Будеш кидати об землю,
У загадки є секрет, Стане вгору підлітать, (м’яч]
Що це – мій… (велосипед).
Ніг від радощі не чую,
З гірки сніжної лечу я,
Став для мене спорт рідніше,
В цьому допомогли … (лижі)
Прислів’я про здоров’я та спорт
“Без уміння і сила ні при чому”.
“Здоров’я в порядку – дякуй зарядці”.
“Здоров’я маємо – не дбаємо, а втративши – плачемо”.
“Хто міцний плечем, тому й ноша ніпочім”.
“Бережи сукню знову, а здоров’я – змалку”.
“Ліків тисячі, а здоров’я одне”.
“Хто спортом займається, той сили набирається”.
“Ніхто не потурбується за тебе краще, ніж ти сам”.
“Не бігаєш здоровим, побіжиш, коли захворієш”.
“Рухайся більше – проживеш довше”.
“Здоров’ю ціни немає”.
“Здоров’я не купиш”.
“Тримай голову у холоді, живіт у голоді – будеш здоровий”.
“Здоров’я всього дорожче”.
“Як дитина бігає і грається, так і їй здоров’я усміхається”.
В основній школі для проведення уроку можна обрати такі форми роботи, як
різноманітні інтелектуальні або рольові ігри, тренінги; вікторини,
конкурси віршів, малюнків.
Елементом уроку для учнів 5-7 класів може бути знайомство з міфами та
легендами про виникнення Олімпійських Ігор, ознайомлення з олімпійською
символікою та ритуалами.
Учням цікаво буде дізнатись, яке місце займали фізичні вправи в житті
видатних людей.
Так, Піфагор був не тільки великим математиком, але ще й олімпійським
чемпіоном з кулачного бою.
Батько медицини Гіппократ, філософи Платон і Сократ, поети Софокл і
Євріпід були володарями різних спортивних нагород, учасникми
Олімпійських Ігор.
Відважний покоритель Північного полюсу Фрітьоф Нансен завойовував звання
чемпіона Норвегії з бігу на ковзанах і лижах.
Поет лорд Байрон був відмінним боксером і одного разу переплив
Дарданелли – пролив, що розділяє Європу і Азію.
Лауреат Нобелевської премії в галузі біохімії Е. Чейн був олімпійським
чемпіоном з вітрильного спорту.
Американський письменник Хемінгуей, лауреат Нобелевської премії в галузі
літератури захоплювався боксом.
Біг став невід’ємною частиною життя видатного українського хірурга,
академіка Миколи Амосова.
Особливу увагу варто приділити діяльності француза барона П’єра де
Кубертена – засновника сучасних Олімпійських Ігор. Ще у вересні 1883
року він писав: “Те, що поховано там, у темній глибині, – це життя
нашого життя. Не для себе, для майбутніх поколінь елліни виявили ту
істину, що не власність і насолода, а боротьба і прагнення до кінця
життя повинні бути покликанням людини і витоком його радощів. Тому
Олімпія залишиться для нас священним місцем…”
Учнів 8-9 класів доцільно ознайомити з основними положеннями Кодексу
честі олімпійця України.
Варто розкрити значимість спорту як посла миру, нагадати учням про те,
що ще під час проведення Олімпійських Ігор Стародавньої Греції
дотримувались священного миру – “Ткехіреа” – будь-які військові
конфлікти і сутички під час проведення цих свят спорту і краси
припинялись (порівняти традиції тих часів і сучасність).
Звернути увагу учнів на те, що цивілізація і технічний прогрес
сьогодення, звільнили людство від тяжкої, монотонної та примітивної
фізичної праці, водночас, ускладнили йому життя, породивши гіподинамію –
руховий голод, який призводить до багатьох захворювань. Досвід
розвинених країн вказує на значення занять фізичною культурою і спортом,
які розглядаються як найбільш економічно вигідний і ефективний засіб
профілактики захворюваності, зміцнення генофонду та розв’язання інших
соціальних проблем суспільства.
До програми уроку бажано включити міні-турніри, естафети. Важливим
елементом заходу має стати проведення олімпійських ритуалів.
При проведенні уроку в старшій школі доцільно розкрити причини, які
побудили П’єра де Кубертена до відродження Олімпійських Ігор, зосередити
увагу учнів на ролі олімпійського руху у зміцненні миру і дружби між
народами, єдності всього світового співтовариства, ознайомити з
основними положеннями Кодексу честі олімпійця України, проаналізувати
підсумки 110-річного існування сучасного олімпійського руху, його
досягнення та втрати. У старшій школі доцільно використовувати такі
форми роботи, як дискусія, диспут, прес-конференція, брифінг, круглий
стіл.
Актуальним залишаються положення Олімпійської хартії – основного
документу олімпійського руху сучасності, в якому П’єр де Кубертен
відобразив суть і мету величних спортивних дійств: “Олімпійські Ігри
проводяться раз на чотири роки. Вони об’єднують спортсменів-любителів
усіх країн у чесних і рівноправних змаганнях. По відношенню до країн і
окремих осіб не допускається ніякої дискримінації за расовими,
релігійними або політичними мотивами… Мета олімпійського руху полягає
у сприянні розвитку тих прекрасних фізичних і моральних якостей, яких
набувають у змаганнях на дружніх полях любительського спорту та
об’єднанні молоді всього світу раз в чотири роки на величному
спортивному святі, що сприяє міжнародній довірі і добрій волі й
створенню кращого і більш спокійного миру…”.
Сукупність ідеалів і цінностей, які є засадами Ігор, відомі як олімпізм.
Олімпізм – життєва філософія, що звеличує та об’єднує в гармонійне ціле
якості тіла, волі й розуму. Поєднуючи спорт з культурою та освітою,
олімпізм прагне створити такий спосіб життя, який базувався б на
радощах, здобутих через зусилля, освітніх цінностях доброго прикладу та
повазі універсальних етичних принципів.
Цікавою для учнів буде інформація про учасників Олімпійських Ігор, які
зростали і мужніли у вашій місцевості.
Основою для проведення уроку може стати безсмертне творіння П’єра де
Кубертена “Ода спорту”, яка увібрала в себе гуманістичні ідеали
олімпізму.
О спорті Ти – насолода!
Ти – вірний, незмінний супутник життя. Нашому Духу і тілу щедро даруєш
радість буття.
Ти – безсмертний. Ти живеш і сьогодні, після краху загублених у віках
Олімпіад.
Ти – урочистий провісник весни людства. Весни, коли зароджувалось
захоплення від гармонії розуму й сили.
Ти як естафету передаєш нам цей спадок нащадків. Проходять віки. Життя
торжествує.
Ти живеш, не підкладний часу, спорт!
О спорт! Ти – будівничий!
Ти допомагаєш знаходити пропорції найдосконалішого витвору природи —
людини, яка торжествує в перемозі й засмучена в поразці.
Ти майстер гармонії.
Ти робиш нас сильними, спритними, ставними, виправляєш недоліки, з якими
ми народжуємося.
Ти – особливий, небуденний зодчий. Твій будівельний матеріал – людина в
русі.
Ти – довів, що вічний рух – не мрія, не утопія. Він існує.
Одвічний рух – це спорт;
О спорт! Ти – справедливість!
Ти вказуєш прямі, чесні шляхи, котрі шукають люди для досягнення мети,
поставленої в житті.
Ти – безсторонній. Ти вчиш, що правила змагань – закон.
Ти вимагаєш: “Жоден спортсмен, який виконує вправи перед глядачами і
суддями, не повинен порушити ці правила”.
Ти визначаєш кордон між видами спорту. Немає судді, вимогливішого і
суворішого, ніж ти сам. Непорушна твоя вимога справедливих оцінок за
істинні досягнення.
О спорт! Ти – виклик!
Ти вимагаєш боротьби! Вся сила наших м’язів зосереджена в одному на
вибух подібному слові–спорт.
О спорт! Ти – благородство!
Ти нагороджуєш лаврами лише того, хто боровся за перемогу чесно,
відкрито, безкорисно.
Ти – бездоганний. Ти вимагаєш високої моралі, справедливості, моральної
чистоти, непідкупності.
Ти проголошуєш: якщо хто-небудь доб’ється мети, вводяи в оману своїх
товаришів, досягне слави за допомогою негідних, нечесних прийомів,
затамувавши в собі почуття сорому, той заслуговує ганебного епітету,
який стане нерозлучним з його їм’ям.
Ти будуєш стадіони – театри без завіс. Всі є свідками усьому. Ніякої
залаштункової боротьби.
Ти накреслив на своїх скрижалях: “Тричі найсолодша перемога, отримана в
благодійній, чесній боротьбі”.
О спорт! Ти-радість!
Ти влаштовуєш свято для тих, хто прагне боротьби, і для тих, хто прагне
цією боротьбою навтішитися.
Ти – тріумф. Ти розпалюєш кров. Заставляєш прискорено битися серце. Як
радісно, як відрадно відгукнутися на твій заклик.
Ти розсовуєш горизонти. Прояснюєш далі. Надихаєш стартуючих на близький
фініш.
Ти лікуєш душевні рани. Смуток або скорбота одного відступає тоді, коли
необхідно побороти все перед багатооким поглядом багатьох.
О спорт! Ти – плідність!
Ти перешкодою станеш на шляху згубних хвороб, одвічно загрожуючих людям.
Ти – посередник. Ти радиш страждальним, слабким, хворим найкраще з
ліків.
Ти є прикладом своїх сильних, здорових, статних, мускулистих,
загартованих прибічників, що не піддаються хворобам, лікуєш тих, хто у
відчаю. Ти розпалюєш кров. Заставляєш прискорено битися серце.
Виліковуєш від недугів.
Ти – червона строка у “Кодексі здоров’я”. Ти стверджуєш: “У здоровому
тілі – здоровий дух!” Ти трубадур. Твій полум’яний, схвильований заклик
знаходить відгук у наших серцях. Ти запитуєш у тих, хто вийшов на старт:
навіщо ж сила, досвід і спритність, якщо не мріяти про переможний фініш?
Ти стверджуєш – потрібно мріяти. Треба! Необхідно наважитися. Ти
переконуєш, вимагаєш, наказуєш. Ти закликаєш людей позмагатися силою.
Пересилити себе.
О спорт! Ти – прогрес!
Ти сприяєш вдосконаленню людини -найпрекраснішого творіння природи. Ти –
спрямованість. Ти пропонуєш виконувати правила і вимоги гігієни.
Стримуєш від надмірностей. Ти вчиш людину добровільно, свідомо,
переконливо робити так, щоб ніякі найвищі досягнення, жлден рекорд не
був результатом перенапруження, не позначився на здоров’ї. Ніяких
стимуляторів, крім жаги перемоги і мудрих тренувань, не визнаєш ти. Ти
переконуєш, що прогрес фізичний і прогрес моральний – два шляхи до
однієї мети.
?
1/4
©…©…©…©…©…©…©z…©z?qj…©…©…©…©…
1/4
????$??$??????О спорт! Ти – мир!
Ти встановлюєш хороші, добрі, дружні стосунки між народами. Ти – згода.
Ти зближуєш людей, які прагнуть єдності. Ти вчиш різномовну, різного
племені молодь поважати один одного.
Ти – джерело благородного, мирного, дружньогозмагання. Ти збираєш молодь
– наше майбутнє, нашу надію – під свої мирні прапори.
О спорт!
Ти-мир!
Складовою частиною олімпійських уроків у старших класах мають стати і
практичні заходи: міні-турніри, естафети тощо з використанням
олімпійських ритуалів.
Епіграфами до олімпійського уроку можуть бути слова:
“Та ким поставлений рекорд,
Кому б не сяяли медалі,
Перемагаєш ти, о СПОРТ!
Хто б не стояв на п’єдесталі.” (П’єр де Кубертен)
“Спорт виховує тоді, коли він є улюбленим заняттям кожного”.
(В.О.Сухомлинський)
“О спорт! Ти – мир!” (П’єр де Кубертен).
Також для проведення уроків у 1-11 класах можна використати короткі
нариси історії перших Стародавніх Олімпійських ігор ( Стародавня
Греція, 776 р. до н.е.) та І Олімпійських ігор сучасності (Афіни, 1896
р.)
Культ гармонії і краси. Шана переможцям. Почесті героям
1. Хто з вас, юні друзі, цікавиться історією фізичної культури та
спорту, той, напевне, знає, що про досконалість свого фізичного стану
люди почали дбати ще на межі палеоліту і неоліту. Про це переконливо
свідчать написи та малюнки, виявлені на стінах печер. Пізніше кам’яні
плити, глиняні таблички, папіруси етрусків, ацтеків, ассірійців, єгиптян
розповіли вже про певну систему фізичного гарту. Однак лише за часів
Стародавньої Греції, де .наука, освіта, культура, мистецтво та філософія
набули найвищого розквіту, фізичне виховання було проголошене основою
життя і доведене до рівня культу.
Саме звідти пішли такі слова, як олімпіада, стадіон, атлет, гімнастика
тощо. Найбільшою образою для себе житель Еллади вважав, якщо його
зараховували до тих, хто не вміє писати або плавати. Філософ Платон
називав кульгавою кожну людину, в якої тіло і розум не були однаково
розвинені. У V столітті до нової ери, коли Олімпійські ігри стали
традиційними, спартанський цар Архідам був покараний радою старійшин за
шлюб з жінкою малого зросту.
В Афінах навчання велося одночасно в трьох школах: граматичній, музичній
і гімнастичній. В останню, так звану палестру, учень вступав у
шестирічному віці. Тут він перебував більшу частину дня – займався
фізичними вправами і брав участь у змаганнях. Причому, фізичне
навантаження збільшувалось з кожним роком, враховуючи змужніння юнака.
Грецькі діти ледь не з молоком матері всотували в себе дух суперництва
та боротьби. Вже змалку вони знали секрети бою “півників”, коли,
підстрибуючи на одній нозі, треба було збити суперника, змусивши його
втратити при цьому рівновагу.
Гімнасії приймали юнаків віком 14–16 років. У цих навчальних закладах
юні елліни прилучалися до боротьби, бігу, метань списів і дисків, ігор з
м’ячем, вивчення основ військової справи.
Любов греків до змагань, що прищеплювалась з ранніх дитячих років,
залишалася на все життя. Змагалися не лише атлети на аренах, але й
музики, співаки, художники, актори, промовці. Рідко який тиждень минав
без проведення поєдинків.
Як переказують легенди, ці змагання греки запозичили від самих богів,
життя яких було сповнене війнами, суперечками, подвигами. З легенд та
міфів ми знаємо про існування могутніх Зевса, Посейдона, Плутона,
Аполлона, Артеміди, Гермеса, Діоніса та інших богів. Захоплюють і
вражають героїчні вчинки їхніх дітей – Геракла, Прометея, Персея,
Пелопа, Паріса, Ахілла та інших міфічних для, нас персонажів.
2. Саме боги, як переконують легенди, поклали початок Олімпійським
іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовержець на честь
своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав своїх власних дітей, аби
ті не заволоділи його троном.
На легендарному Олімпі перемогу виборювали бог мистецтв та світла
Аполлон, покровитель мандрівників і крамарів Гермес, бог вина Діоніс та
інші.
Серед героїв, які продовжили традиції богів, називають то Геракла
Ідейського, то Пелопа, який переміг сильного і підступного Еномая,
батька прекрасної Гіпподамії. Стверджують, що саме на честь Пелопа один
з грецьких островів дістав назву Пелопоннес.
В “Іліаді” Гомера розповідається, як Ахілл започаткував ігри, присвячені
пам’яті свого друга Патрокла, вбитого троянцем Гектором. Герої змагалися
в їзді на колісницях, кулачному бої, звичайному бігу, метанні важкого
диска, списа, стрільбі з лука. Поема Гомера – перше літературне джерело,
що розповіло людству про спортивні змагання в Стародавній Греції.
А як було в самій Олімпії, в долині ріки Алфею, де жили та змагалися
прості її мешканці? Хто перший запропонував проводити змагання, які
згодом привернули до себе загальну увагу?
В одному з джерел сповіщається, що ще у 884 році до н. е. правителі
Еліди Іфіт та Спарти Лікург, стурбовані постійними війнами між своїми
народами, уклали угоду про перемир’я. На честь цієї події було вирішено
провести Олімпійські ігри.
Ще один документ також називає цю дату, її підтверджують й інші джерела.
Відомо, що в Греції задовго до Іфіта та Лікурга відбувалися різноманітні
свята. Вони здебільшого присвячувались богині Деметрі, покровительниці
землеробів. Ці свята та змагання, без яких греки не уявляли свого життя,
тривали між жнивами та збиранням винограду.
Людству відома ще й хроніка Малаласа із Сірії. Вона згадує царя Саула,
який жив ще в XI віці до н. е. Він теж був палким прихильником
різноманітних змагань, серед яких Олімпійські ігри займали не останнє
місце.
Та повернемося знову до Іфіта та Лікурга. Разом вони виробили статут
священного перемир’я, взявши за основу проведення ігор чотирирічний
цикл. Найголовніша умова складеної угоди – заборона усіх військових дій.
Порушників ухвалено було карати великими грошовими штрафами, їх не
допускали до змагань. У ті часи це вважалося найбільшим приниженням.
Ізольованих від суперництва на аренах сторонилися навіть найближчі
друзі.
Місцем змагань було обрано долину ріки Алфею – Олімпію, де знаходився
священний гай – Алтій. Тут відбувалися обряди посвячення та вибори
царів, здійснювались різноманітні культові ритуали. Згідно з міфологією
тут знаходились могили Пелопа і Тераксіпа. Але найголовнішими
торжествами вважалися свята на честь Зевса – наймогутнішого грецького
бога.
Однак учені датою проведення перших Олімпійських ігор обрали 776 рік до
н. е. Переконав усіх елідський математик та філософ Пп-пій, який жив у V
віці до н. е. Він прочитав на мармуровій дошці ім’я першого
олімпійського чемпіона. Це був звичайний кухар Коройб, переможець
змагань з бігу. До речі, через фонетичні особливості мови різних народів
та різні підходи до тлумачення знаків на камені ім.’я елідського кухаря
вимовляється та пишеться по-різному. Незмінним лишається лише корінь
слова “кор”.
Саме з 776 року до н. е. Гіппій склав список усіх переможців Олімпіад,
що відбулися за два століття до нього. Зрозуміло, що в цих списках
багато білих плям. Це підтверджує випадок з ім’ям першого чемпіону.
Тому Гіппій наполягає, що Ігри, на яких переміг Коройб, були лише 27-ми.
Так зазначено на камені. З них починається літопис Олімпіад, оскільки
відсутні відомості про переможців та програми попередніх змагань.
Погодимося з цим і ми.
Пізніше, у IV віці до н. е., списки переможців, складені Гіппієм,
перевірив та доповнив великий Арістотель.
Що ж являли собою спортивні споруди давньої Олімпії? Проведені вченими
розкопки в середині XVIII – на початку XIX століть показали, що там було
п’ять стадіонів, послідовно споруджених один за одним. Вони мали вигляд
прямокутника або видовжену підковоподібну форму. Вздовж арен
розміщувались трибуни для глядачів, яких іноді збиралося до 50 тисяч.
Змагання з бігу відбувалися не на крутих доріжках, як це прийнято зараз,
а по прямій – туди і назад. По сусідству розміщувались місця для
поєдинків борців, метальників, кулачних бійців, ігор з м’ячем. Тут були
також лазні, кімнати для масажу, інші приміщення. Неподалік височіло
кілька приміщень “олімпійського селища”, де розташовувались атлети –
учасники ігор.
Змагання розпочиналися урочистими парадами, релігійними обрядами,
посвяченням у ранг олімпійців.
На перших Олімпіадах спортсмени вели боротьбу з бігу на один стадій
(звідси – стадіон). Не у всіх місцях стадії були однакові. Найбільший
дорівнював 192,27 метра і практикувався саме в Олімпії. Допускають, що
він дорівнював 600 ступеням Зевса і був відміряний самим Гераклом.
Нам нічого невідомо про секунди атлетів під час забігів. Досить було
прийти до фінішу першим, щоб одержати лавровий вінок і здобути право
запалити священний вогонь.
Літературні джерела розповідають про олімпійців, які бігали швидше від
зайця. Спартанець Ладас, наприклад, бігав, не залишаючи на піску слідів.
Юний Полімнестор із Мілета легко наздоганяв кіз, яких випасав на горах,
і навіть ловив зайців.
З історії ми знаємо довжину відстані від містечка Марафон до Афін –
приблизно 42 кілометри. Першим цю дистанцію подолав відомий з переказів
воїн полководця Мільтіада – Фідіппід. Він повинен був повідомити своїх
земляків про блискучу перемогу їхнього війська над персами. Було це у
490 році до н. е. Коли Фідіппід прибіг на міську площу, він зміг
вимовити лише двоє слів: “Ми перемогли!” і впав мертвий.
Не злічити кількості спортсменів, які долають сьогодні марафонську
дистанцію. Та славнозвісний Фідіппід перед тим, як виконати доручення
полководця, збігав через гірський перевалку Спарту і назад, бився на
полі бою в перших лавах, де перебували найхоробріші. Саме через це йому
й доручили принести радісну звістку до Афін. Не кожному до снаги таке
навантаження!
3. Для відзначення героїв змагань існувало багато почестей. На їхню
честь встановлювали скульптури, складали вірші, виконували пісні.
Експансивні та темпераментні греки над усе цінували благородство та
мужність, чесність та відвагу, виявлені у відкритому двобої.
Водночас не дозволялося сміятися над переможеними. Учасникам та глядачам
Олімпійських ігор показували статуї, присвячені визначним атлетам. Як
було не захоплюватись силою славнозвісного Мілона Кротонського! Він
шість разів перемагав на Олімпійських іграх, десять – на істмійських,
дев’ять – на німейських, шість – на піфійських. Ще хлопчиком у 532 році
до н. е. він здобув свою першу перемогу. А через 20 років, на 63-й
Олімпіаді, піддавши на плечі забитого на честь його шостої перемоги
здоровенного бика, він зробив з ним коло пошани по стадіону. А ввечері,
на бенкеті, він самотужки з’їв засмаженого бика.
Однак через певні причини на дові століття Олімпійські ігри були
припинені і відродились тільки у 1896 р. 19 ст.н.е.
Ігри I Олімпіади (Афіни, 1896 р.)
На цих іграх виступали в основному європейці, за винятком спортсменів
США та Чілі. Серед учасників були тільки чоловіки. У змаганнях брало
участь 245 спортсменів. До програми Ігор увійшли: греко-римська
боротьба, велосипедний спорт, гімнастика, легка атлетика, плавання,
стрілецький спорт, теніс, важка атлетика, фехтування. Першим
олімпійським чемпіоном став американець Джеймс Коннолі, що виграв
змагання в потрійному стрибку. Головним номером програми був
марафонський біг по дорозі від містечка Марафон до Афін, по якій у 490
р. до н.е. біг легендарний грецький воїн, що приніс звістку про перемогу
греків над персами. Першим фінішував грек Спирос Луїс, що став після
цього успіху національним героєм. Нагороджувалися атлети лавровим вінком
і маслиновою галуззю, зрізаної у священному гаї Олімпії. На честь
переможця виковнувався національний гімн і піднімався державний прапор.
Ці ритуали стали традиційними.
Література
1. Дуда О.О., Сухомлинський В.О. про фізичне самовиховання школярів
//Пед. пошук: Наук.-метод. вісн. /Волин. обласн. навч.-метод. ін-т
післядиплом. освіти пед. кадрів.-1999.-№4.
2. За редакцією Булатової М.М. Твій олімпійський путівник.- Київ:
Олімпійська література, 2006.
3. Кондратюк С. Мандрівка з годинником у Країну Здоров’я: Рек.дітям щодо
режиму дня //Дошкіл.виховання.-2000.-№8.
4. Орешкин Ю.А. К здоровью через физкультуру.- М.: Медицина, 1990.
5. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех й каждого.-М.:
Физкультура и спорт, 1988.
6. Леськов А.Д., Дзюбанський А.Б. Рухливі ігри та естафети на місцевості
для школярів молодшого шкільного віку. – Тернопіль: СМП “Астронг”,
2000,- 132с.
7. Презлята Г.В. Народні ігри та забави. Івано-Франківськ, 1997
8. Кун М.А. Легенди і міфи Стародавньої Греції. – К.:Рад.шк.,1955.-432
с.
9. Олімпійська Хартія /МОК.-К.: Олімпійська література, 1999.-96 с.
10. Ю.Платонов В. Гуськов С. Олимпийский спорт: в 2 т.-Киев:
11. Олімпійська література, 1994.-Кн.1.-494 с.; 1997.-Кн. 2.-384 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
