РЕФЕРАТ
на тему:
Олімпійський рух – важливий для всебічного розвитку особистості
Великий спорт, який знаходить своє відображення на Олімпійських іграх,
підштовхує сотні, тисячі спортсменів до активного вдосконалення своєї
особистості з метою досягнути успіхів на цих престижних міжнародних
змаганнях.
Неймовірний ентузіазм французького барона П`єра де Кубертена відродив
стародавні змагання, які беруть свій початок ще з 776-го року до нашої
ери. Нині олімпійський рух є потужним чинником розвитку сучасного
спорту.
На самому початку Олімпіада ще не мала такої популярності. На першій
афінській Олімпіаді виступали лише 245 спортсменів із 14 країн світу.
Атлети змагалися у 9 видах спорту: греко-римській боротьбі,
велосипедному спорті, гімнастиці, легкій і важкій атлетиці, плаванні,
стрільбі, тенісі та фехтуванні.
Серед учасників першої олімпіади не було представників України. Кілька
атлетів із Одеси намагалися потрапити на ці змагання, однак грошей у них
вистачило доїхати лише до Стамбулу, тодішнього Константинополя.
Минуло 109 років: зараз олімпійці є гордістю нації, і спортивні держави
вкладають небачені суми у розвиток олімпійського руху.
Олімпіада пройшла два етапи розвитку. Більшу частину 20 сторіччя
Олімпійські ігри прогресували завдяки політизації. Лідери могутніх
держав-агресорів розглядала ці змагання як стратегічний плацдарм.
Започаткувала цей етап гітлерівська Німеччина, а потім гідними
послідовниками стали Сполучені Штати та Радянській Союз. І саме за
радянських часів українські атлети продемонстрували найкращі результати,
здивувавши увесь спортивний люд. Вітчизняний спринтер Валерій Борзов у
Мюнхені 1972-го року зламав усі існуючи стереотипи, вперше в історії
Олімпійських ігор здолавши темношкірих атлетів на 100-метрівці.
У Мюнхені Борзов став дворазовим олімпійським чемпіоном, здобувши
перемогу і на двохсотметрівці.
Україна ще мала чималі здобутки на олімпіадах у складі Радянського Союзу
та і у роки незалежності, коли розпочався вже другий етап розвитку
олімпійського руху – комерціалізація.
Першу золоту нагороду для незалежної держави виборола Оксана Баюл на
Зимових Олімпійських іграх у Ліллехаммері 1994 року. А вже на першій
літній для самостійної України Олімпіаді в Атланті вітчизняні спортсмени
здобули аж 23 медалі, 9 з яких найвищого ґатунку.
Через 108 років Олімпійські ігри повернулися на історичну батьківщину –
до Афін, де українці знову не пасли задніх. У нашій скарбничці опинилося
знову ж таки 23 медалі, і знову 9 з них були золотими.
Валерій Гончаров, олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики:
«Олимпиада – это вещь настолько непредсказуемая, и как показывает
практика, иногда такие моменты – умопомрачительные. Бывают люди, которые
железно, допустим, должны были иметь медаль – они вообще ничего не
завоевывают. Исход может быть любой и конечно выигрыш медали, особенно
золотой».
З кожним роком Олімпійські ігри набувають розмаху. Навіть не всі заможні
країни мають змогу провести у себе цей спортивний форум через величезну
кількість учасників. Та одного разу олімпійський вогонь побував в
Україні, а колись, у майбутньому головні спортивні змагання планети,
можливо, пройдуть і у нашій державі.
Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли
спортсмени України у складі збірної команди Радянського Союзу вперше
прийняли участь в Іграх XV Олімпіади в Хельсінкі.
З 1952 по 1990 роки олімпійський рух в Україні розвивався та зміцнював
свою позицію в житті країни. Українські атлети складали щонайменше 25%
кожної олімпійської команди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади 1980 року
деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводилися в Києві.
22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення
створити Національний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною
датою його створення. У вересні 1993 року НОК України був остаточно
визнаний Міжнародним олімпійським комітетом.
НОК України діє у відповідності до положень Олімпійської хартії,
Конституції України та чинного законодавства України і свого Статуту.
Основні завдання НОК України – організація підготовки та участі
спортсменів в Олімпійських іграх, розширення міжнародного
співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя,
фізичне і духовне збагачення людей. З цією метою НОК України співпрацює
з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах
незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України
об’єднує більше 50 федерації з видів спорту. Він також має 24 відділення
у всіх областях та по одному відділенню в Автономній республіці Крим,
містах Києві і Севастополі. Колективними членами НОК України є більше 80
організацій.
Першим президентом НОК України був обраний олімпійський чемпіон Валерій
Пилипович Борзов (Ігри ХХ Олімпіади в Мюнхені, легка атлетика 100 м та
200 м). У 1994 році В.П.Борзов був обраний членом Міжнародного
олімпійського комітету в Україні та перевибраний президентом НОК в
грудні цього ж року.
10 грудня 1998 року ІХ Генеральна асамблея НОК України обрала
президентом Івана Никифоровича Федоренка.
Вперше НОК України представляв самостійну національну команду на Іграх
XVII Олімпіади в Лілехамері, де українські атлети завоювали 1 золоту і 1
бронзову медалі і посіли 13 місце в неофіційному командному заліку. На
іграх ХХVI Олімпіади в Атланті національна команда України завоювала 9
золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9 загальнокомандне
місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано 1 срібну
медаль.
Всього 959 атлетів України приймали участь в Олімпійських іграх. Ними
завойовано 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.
НОК України брав участь в 4 зимових (1993 – 1999 роки) та 3 літніх (1993
– 1997 роки) Європейських юнацьких олімпійських днях. Учасники завоювали
всього 60 медалей (зимові дні: 4 срібних та 1 бронзова медаль, літні
дні: 19 золотих, 15 срібних та 21 бронзова медаль).
НОК України має угоди з відомими у світі фірмами “Adidas”, “Coca-Cola”,
“Samsung”, оператором мобільного зв’язку “UMC”, українською правничою
фірмою “Юріс”, яка надає постійну юридичну допомогу в діяльності
організації. Офіційним Інтернет-провайдером НОК є компанія
“Relcom-Ukraine”.
В 1995 році НОК україни почав випускати свій офіційний (квартальний)
журнал, який виходить кожних три місяці, під назвою “Олімпійська арена”,
а з 1997 року видає щомісячний бюлетень “Олімпійські новини від НОК
України”.
НОК України має широкі зв’язки з НОКами сусідніх країн та олімпійськими
організаціями. 16 представників НОК України є членами різних міжнародних
організацій і об’єднань.
Тісні зв’язки НОК України має з українськими спортивними осередками за
кордоном. Комітети друзів НОК України були створені і працюють зараз у
США, Канаді, Австралії.
20 грудня 2002 року відбулась XIV звітно-виборна Генеральна асамблея НОК
Україна, яка обрала новий склад керівництва на 2002-2006 роки.
Президентом НОК абсолютною більшістю голосів був обраний Віктор Янукович
– Прем’єр-міністр України, Голова Організаційного Комітету по підготовці
та участі спортсменів України в Олімпійських і Паралімпійських іграх,
Всесвітніх іграх глухих та Всесвітніх Універсіадах. Першим
віце-президентом обрано Івана Федоренка, віце-президентами – Анатолія
Писаренка та Миколу Костенка. На посаду генерального секретаря був
переобраний Володимир Геращенко.
Генеральна асамблея затвердила склад членів НОК нового скликання (139
членів), обрала склад Виконавчого комітету (23 члени) та склад
ревізійної комісії (3 члени).
Література
Власов Р.М. Робота над собою. – М., 1999.
Все о спорте. – Москва, 1988.
Павлов С.П. Олимпийская энциклопедия. – М., 1990.
Энциклопедический словарь юного спортсмена. – Москва, 1996.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
