Курсова РОБОТА
на тему:
Неспецифічні засоби фізичного виховання школярів
Гіподинамія — термін, яким визначають недостатність руху, все частіше
застосовують у наш час педагоги й лікарі, коли йдеться про руховий режим
школярів. І дійсно, більшість з вас дістаються до школи та із школи
додому транспортом. Протягом дня ви сидите за партою в класі й групі
продовженого дня, в кіно, театрі, біля телевізора, виконуючи домашнє
завдання і читаючи, від 5,5 до 8,5 год. Отакий малорухливий спосіб
життя, природно, позначається негативно на вашому здоров’ї. З
давніх давен люди використовували фізичні вправи з метою
попередження захворювань та активізації життєвих процесів організму.
Гімнастика, плавання й обливання водою різної температури слугують людям
як оздоровчі заходи. Давньогрецький учений Гіппократ вважав гімнастику,
свіже повітря і прогулянки важливими чинниками здоров’я й довголіття.
Ніщо так не виснажує і не руйнує організм людини, як тривала фізична
бездіяльність, стверджував Аристотель. А відомий філософ і математик
Піфагор назвав фізичну культуру і спорт важливими помічниками в
розумовій діяльності людини. Він мав для цього підставу, адже сам був
видатним атлетом і досяг олімпійських висот. Узявши участь в
Олімпійських іграх з панкратіону (поєднання елементів боротьби з
кулачним боєм), Піфагор виборов першість.
Існує багато засобів впливу на організм людини. Це – ходьба й біг,
стрибки й метання, ігри й плавання, ранкова гімнастика, пересування на
лижах катання на ковзанах та ін. Може виникнути запитання: які ж
фізичні вправи найкорисніші, які з них краще впливають на організм?
Радянські вчені, лікарі і спортивні педагоги вважають, що тільки
різноманітні фізкультурні засоби вправи з багатьох видів спорту можуть
сприяти фізичному розвиткові людини, зміцненню її здоров’я.
Найкращим і найдоступнішим засобом є комплекс ГПО. Якби років 25 тому
після уроку фізичної культури учні почули від учителя: «Завдання
додому…», це б викликало в них посмішку. Та в наш час ставлення до
фізичної культури різко змінилося. Тому багато хто, навіть і не
одержавши домашніх завдань, самостійно вправляється вдома, для того щоб
закріпити навички, набуті в школі, розвинути фізичні якості, Саме тут
вам стануть у пригоді поради дорослих і посібники для самостійних
занять.
ЯК ВПЛИВАЮТЬ ФІЗИЧНІ ВПРАВИ НА ОРГАНІЗМ ПРО ТВОЄ ФІЗИЧНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Кожен з вас, мабуть, хоче знати, як фізичні вправи впливають на розвиток
органів і систем організму, як визначити фізичний розвиток і
контролювати стан свого здоров’я, як розвивати силу, спритність,
швидкість, гнучкість і витривалість, як вдосконалювати ці фізичні
якості. Заняття фізичними вправами позитивно впливають на ваш організм —
поліпшують діяльність і узгодженість нервової, серцево-судинної і
дихальної систем, змінюють м’язову систему, поліпшують обмін речовин.
Внаслідок цього підвищується працездатність організму і його опірність
впливу зовнішнього середовища.
Оздоровчий вплив фізичних вправ на ваш організм буде значнішим, якщо ви
розумно поєднаєте заняття ними, дотримуючись правильного режиму життя й
використовуючи засоби загартовування (водні процедури, сонячні й
повітряні ванни). Регулярні заняття фізичними вправами і спортом
позначаються й на зовнішності: ви станете стрункими, бадьорими,
енергійними, зміцнієте фізично. У вас будуть невимушені й плавні рухи,
красива постава. Ви станете спритнішими, сильнішими, краще будете
орієнтуватися в просторі, вдосконалите відчуття рівноваги й координацію,
збільшите швидкість рухів, розів’єте витривалість.
Організм людини являє собою єдине ціле, де всі органи і системи тісно
пов’язані між собою, а всі функції регулює центральна нервова система.
Вона також здійснює зв’язок організму з мінливими умовами зовнішнього
середовища. Під час виконання фізичних вправ у роботі бере участь увесь
організм у цілому.
Ви, мабуть, спостерігали, як на початку вивчення нового руху він
виходить незграбним. Проте кожне наступне повторення стає більш точним,
поліпшується координація, зникають зайві рухи, з’являється невимушеність
і швидкість. Цьому сприяє утворення нових умовних рефлексів. У головному
мозку виникають нові зв’язки між нервовими клітинами, що керують роботою
м’язів, які беруть участь у русі.
Відчуття задоволення й бадьорості, що виникають під час виконання
фізичних вправ, покращують діяльність нервової системи, а внаслідок
цього і всіх інших органів.
Серцево-судинна система виконує важливу роль у діяльності організму,
постачаючи через кров всім органам і системам необхідні харчові речовини
та кисень.
Регулярні заняття фізкультурою сприяють тренуванню серця, воно стає
витривалішим, дещо збільшується в розмірах, його м’яз поступово
стовщується, а порожнини (шлуночки) розширюються, збільшується кількість
крові, що виштовхується з кожним скороченням. У спокійному стані кожний
шлуночок при скороченні виштовхує приблизно 50-60 мл крові. За хвилину
серце виштовхує близько 3,5 л крові. У тренованих людей серце реагує на
посилену фізичну роботу збільшенням ударного об’єму, тобто більше за
рахунок сили, у нетренованих — за рахунок збільшення серцевих скорочень.
Після виконання роботи частота серцевих скорочень у тренованих людей
швидко відновлюється, у нетренованих вона тривалий час залишається
збільшеною.
Важливим показником діяльності серця є частота серцевих скорочень, яку
можна визначити по пульсу.
У підлітків 10-14 років у спокійному стані пульс дорівнює 75-90, в 15-18
років — 65-75 за 1 хв.
Іноді в підлітків спостерігається так звана юнацька гіпертонія, під час
якої максимальний артеріальний тиск замість 14,7—16 кПа досягає 18,7 кПа
і більше. Якщо немає гіпертрофії (збільшення) серця, то це явище
внаслідок вікових змін механізмів нервової системи є тимчасовим. Але за
всіх умов при стійкому підвищенні артеріального тиску треба уникати
фізичних перевантажень і перенапружень, особливо під час уроків праці,
фізкультури, занять фізичними вправами вдома, спортивних змагань.
Інтенсивність фізичних навантажень повинна відповідати вашому вікові, бо
перенапруження порушує діяльність серцево-судинної системи, але водночас
поступове зростання інтенсивності праці та фізичних вправ необхідне для
її тренування.
Фізична робота ставить підвищені вимоги й до апарату дихання. Вона
посилює легеневу вентиляцію, тобто збільшення вдихуваного і видихуваного
повітря. Частота й глибина дихання регулюються нервовою системою. Чим
більшу роботу ви виконуєте, тим більше кисню потребують робочі органи,
тим частішим і глибшим стає ваше дихання.
Фізичні вправи сприяють розвиткові й зміцненню органів дихання
(збільшуються розміри грудної клітки й вона стає рухомішою, набуває
випуклої форми), посиленню газообміну, збільшенню кількості повітря, яке
проходить через легені. Отож збільшується об’єм спожитого кисню та
виділеного вуглекислого газу.
Поступово дихання стає рівномірним, його частота в спокої зменшується.
Кількість дихань на хвилину в 10-12 років — 20-22, у 14-15 років —
18-20. У період статевого дозрівання частота дихань у дівчат більша, ніж
у хлопців, і ця різниця зберігається протягом усього життя.
Кількість повітря, яку людина може видихнути після максимального вдиху,
називається життєвою ємністю легень. Цей показник з віком зростає.
Систематичні заняття фізичними вправами сприяють розвиткові дихальних
м’язів, збільшенню життєвої ємності легень, удосконаленню дихання (воно
стає глибшим і рідшим, а це позитивно впливає на кровообіг).
Вплив фізичних вправ на опорно-руховий апарат дуже великий. Регулярні
заняття фізичними вправами і спортом зміцнюють кістки та зв’язки,
поліпшують рухливість у суглобах, збільшують амплітуду рухів.
М’язи значно впливають на життєві процеси організму. Чи сміється людина,
чи тремтить від переляку або надлишку почуттів, чи відповідає урок або
слухає вчителя — все це являє собою м’язові рухи. І не дивуйтеся таким
виразам, як «м’язове відчуття», «м’язова радість»,— всі вони науково
обгрунтовані.
Дивовижні можливості м’язів аж ніяк не вичерпуються прикладами
феноменальної сили, витривалості людей. Хоча багато досягнень можуть
вразити уяву найбайдужішої людини: світовий рекорд у стрибках в довжину
з розбігу дорівнює 8 м 90 см, світові рекорди в стрибках у висоту — 2 м
37 см, а з жердиною — 5 м 81 см та ін.
М’язи постійно (навіть у спокійному стані) впливають на психіку людини,
на її емоційний стан. Людина, довільно змінюючи напруження м’язів, може
управляти своїм настроєм — заспокоюватись, збуджуватись, набувати
бадьорості, готовності до активних дій і навіть впливати на діяльність
деяких внутрішніх органів, на відновлення працездатності після трудового
дня або тренування. Цей взаємозв’язок м’язів і психіки лежить в основі
психорегулюючого, або аутогенного, тренування (це вміння людини зусиллям
психіки і розслабленням м’язів сприяти відновлювальним процесам
організму).
Нормальна м’язова діяльність спричиняє такі зміни в роботі внутрішніх
органів, які забезпечують постачання м’язів киснем та поживними
речовинами і виведення залишкових продуктів обміну речовин.
Систематичні тренування сприяють удосконаленню фізичних якостей.
Швидкість рухів, сила, витривалість можуть зрости в кілька разів. Ваші
м’язи розвиваються нерівномірно. Інтенсивний розвиток м’язів спини,
верхніх і нижніх кінцівок зумовлює посилений ріст довгих кісток.
У період статевого дозрівання (12-14 років) не бажано включати в заняття
надмірної кількості швидкісних і силових рухів, що перенапружують
нервову і м’язову системи.
Адинамія (нерухомість) і гіподинамія (значне зменшення рухів) шкідливо
впливають на ріст й розвиток організму. Наслідком цього є розлади
функцій серцево-судинної, дихальної та нервової систем, порушення обміну
речовин у м’язах, послаблення збуджувальних процесів кори великого
мозку, що негативно позначається на розумовій й фізичній працездатності
організму. Тож як запобігти цим шкідливим явищам? М’язовий голод можна
задовольнити тільки систематичними заняттями різними фізичними вправами
й спортом. Іншого шляху немає. Адже той, хто регулярно займається
фізичними вправами, не потребує ніякого лікування!
В процесі виконання рухів також посилюється обмін речовин, прискорюється
засвоєння поживних речовин, активізується діяльність органів травлення.
Фізична робота активізує діяльність органів виділення. Посилення обміну
речовин підвищує утворення кінцевих продуктів обміну, так званих шлаків:
сечовини та сечової кислоти. З організму шлаки виводяться сечею через
нирки і потом через потові залози шкіри. Систематичні заняття фізичними
вправами в школі та вдома при дотриманні наших настанов і постійному
лікарському контролі зміцнять ваше здоров’я, підвищать опірність
організму шкідливому впливу зовнішнього середовища. Ви станете фізично
розвиненими. Поліпшиться ваша успішність з фізичної культури і
загальноосвітніх предметів. Активні заняття фізичними вправами
сприятимуть вашому гармонійному розвиткові.
ЯК РОЗВИНУТИ ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ
Кожного з вас від народження природа наділила фізичними якостями —
силою, швидкістю, спритністю, гнучкістю і витривалістю. Проте ці якості
розвинені нерівномірно.
Фізичні вправи допомагають розвивати їх. Гімнастичні, легкоатлетичні,
Ігрові та інші вправи, які ви виконуєте на уроках фізичної культури, на
тренуваннях, повторюєте, виконуючи домашні завдання з фізичної культури,
сприяють розвиткові фізичних якостей, вправи по-різному впливають на
розвиток кожної з них. Отже, для гармонійного вдосконалення всіх
фізичних якостей необхідно вести систематичну цілеспрямовану роботу.
Пам’ятайте, що будь-яка фізична вправа впливає на організм комплексно,
розвиваючи одразу кілька фізичних якостей. Тому для самостійних занять
добирайте такі вправи, які б мали переважний вплив на виховання
необхідної фізичної якості. Звичайно, під час виконання домашніх завдань
з гімнастики або легкої атлетики для розвитку якостей краще
використовувати гімнастичні або легкоатлетичні вправи. Проте, повторюючи
ігрові та лижні вправи для розвитку сили чи спритності, доцільно
виконувати гімнастичні або легкоатлетичні вправи.
Перш ніж розвивати фізичні якості або самостійно повторювати задані
додому вправи обов’язково зробіть розминку.
М’язи схожі на мотор — поки не розігріті, вони працюють на невеликій
потужності, температура верхніх і нижніх кінцівок дещо нижча за
температуру тулуба. Тому їх слід розігріти за допомогою підготовчих
вправ, які збільшують приплив поживних речовин і кисню до працюючих
м’язів і пристосовують організм до підвищених навантажень.
Наводимо орієнтовні комплекси розминочних вправ.
РОЗВИВАЙ ШВИДКІСТЬ
Швидкість — це здатність виконувати різні дії за найменший для наявних
умов відрізок часу, її можна розвинути за рахунок уміння максимально
мобілізувати свої сили, використовувати найзручнішу частоту й амплітуду
рухів, виходячи з фізичних можливостей і будови вашого тіла.
Вправи повторюйте серіями, збільшуючи інтервал для відпочинку після двох
або трьох повторень. Комбінуйте активний і пасивний відпочинок. Комплекс
вправ з максимальним навантаженням в одному занятті повторюйте 5-6
разів. Протягом тижня тренування з проявом максимальної швидкості
проводять 2-3 рази.
Розвиваючи швидкість, чергуйте виконання вправ у підвищеному темпі з
виконанням у звичайних і полегшених умовах. Не забувайте й про розвиток
рухомості в суглобах й уміння розслабляти м’язи (з цією метою
застосовуйте вправи в положеннях стоячи, сидячи та лежачи з
розслабленням кінцівок). Це створює кращі можливості для розвитку
швидкості.
Запам’ятайте правило: щоб викопати вправу або дію з великою швидкістю,
слід опановувати й закріпляти їхню техніку на середній швидкості,
поступово збільшуючи її.
Не перевтомлюйтесь перед виконанням спеціальних вправ для розвитку
швидкості, їх краще робити відразу після розминки.
РОЗВИВАЙ СПРИТНІСТЬ
Чим вищий рівень розвитку спритності, тим швидше і точніше ви зможете
оволодіти технікою виконання різних фізичних вправ, особливо
гімнастичних, легкоатлетичних, борцівських, лижних, ігрових та ін.
Загальну і спеціальну спритність (здатність до засвоєння техніки
відповідного виду фізичних вправ) виховуйте, дотримуючись певних правил.
Обов’язково намагайтеся оволодіти новими різноманітними рухами і
вправами. Це поліпшить вашу координацію рухів.
Змінюйте умови оволодіння навичками, добирайте вправи, які відрізняються
координаційною складністю (рухливі і спортивні ігри, біг із подоланням
різних перешкод, лазіння і перелізання, різні акробатичні вправи тощо).
Вправи для розвитку спритності виконують на початку домашніх занять з
фізичної культури одразу ж після розминки. Вправ в одному занятті має
бути небагато, проте тренуйтеся в спритності систематично.
УДОСКОНАЛЮЙ ГНУЧКІСТЬ
Чим більше ваші м’язи будуть здатними до прояву сили й швидкості, чим
більше вони зможуть розтягуватись і розслаблятись, тим кращою буде ваша
гнучкість. А вона визначається ступенем рухливості у будь-якому суглобі,
яку ви можете виявити за допомогою партнера чи приладу або самостійно,
використовуючи лише силу своїх м’язів. Вправи на гнучкість добирайте
залежно від своєї підготовленості. Вони мають бути спрямовані на
розтягування м’язів і збільшення сили тих із них, які сприяють
розвиткові гнучкості. Розвивайте гнучкість систематично. Вправ може бути
небагато, але їх слід часто повторювати. Вправи на гнучкість обов’язково
чергуйте з вправами на розслаблення. Ви сприятимете швидкому розвиткові
гнучкості, якщо вправи для її поліпшення виконуватимете щоденно (або
двічі на день), їх можна включати в комплекс ранкової гімнастики, а
також виконувати під час приготування домашніх завдань з фізичної
культури.
Гнучкість розвивайте до настання втоми. Дозуйте вправи довільно, в
залежності від вашої підготовленості, статі й віку.
РОЗВИВАЙ СИЛУ
Найбільший приріст сили відбувається в 15-18 років. Одні фізичні вправи
вимагають короткочасних силових напружень, інші — швидкості подолання
опору, наприклад, опору власного тіла. Сила тісно пов’язана зі швидкістю
й витривалістю. Вона залежить від цих фізичних якостей і впливає на
їхній розвиток.
Розвивають силу різними засобами (бігові, стрибкові й метальні вправи,
вправи в подоланні власної маси, вправи з гантелями й штангою малої
маси). Уникайте специфічних занять, спрямованих на піднімання гантелей,
гир і штанги значної маси, бо це може призвести до деформації (порушення
форми) хребтового стовпа, кісток, грудної клітки, затримки росту,
зниження рухомості, порушень у роботі серця й виснаження нервової
системи.
Добирайте вправи переважно швидкісно-силові та ті, що пов’язані з
подоланням маси власного тіла. Майже всі вправи, які ви виконуєте,
сприяють розвиткові сили. А працювати над її збільшенням слід наприкінці
самостійних занять. Дозування вправ довільне, залежно від вашої
підготовленості, самопочуття, статі і віку.
ВИКОНУЙ ПРАВИЛА ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ
Кожен з вас, хто лише почав займатися фізичними вправами, або той, хто
систематично займається спортом, повинен завжди пам’ятати, що необхідно
дотримуватись правил особистої гігієни.
Найперше — це дотримання чистоти шкіри. Після занять фізичною культурою,
спортивних тренувань необхідно прийняти душ.
Звичайно необхідно слідкувати за чистотою білизни, одягу, взуття,
спортивної форми.
Під час занять фізичними вправами, спортом не одягайся надто тепло,
навіть узимку при ходьбі на лижах або бігу на ковзанах.
Спортивне взуття повинно бути легким, зручним і добре захищати ступню
від травм. Взуття для лиж і ковзанів має бути на півномера більше, щоб
можна було надягти вовняні шкарпетки і покласти устілку. Якщо взуття
мокре, просушіть його в теплому приміщенні (не біля вогню) і змажте
жиром. Шкарпетки міняйте якомога частіше.
Для занять фізичними вправами вдома необхідно мати килимок або підстилку
розміром 60 х 150 см, гімнастичну палицю довжиною 90-100 см, великий
набивний м’яч діаметром 25-30 см, скакалку довжиною 150-180 см,
волейбольний і гумовий м’ячі, ковзани, лижі з палками, м’яч тенісний для
метання, гумовий шнур для стрибків у висоту, 1-3-кілограмові гантелі.
Спортивний інвентар повинен бути цілим, щоб не спричинитися до травми.
ЗАГАРТОВУЙ СВІЙ ОРГАНІЗМ
Основні фактори загартовування — сонце, повітря і вода. Розумне
застосування їх допоможе вашому організму звикнути до змін зовнішнього
середовища й виробити несприйнятливість до простудних захворювань,
підвищить працездатність.
Правильному фізичному розвиткові і зміцненню здоров’я сприятиме
дотримування основних правил загартовування.
Загартовуйте організм систематично — щодня протягом тривалого періоду.
Умови і дозування змінюйте поступово. Повітряні і водні процедури
починайте влітку і продовжуйте восени й зимою, поступово знижуючи
температуру повітря та води.
Привчайте організм до систематичного впливу подразників різної сили. Для
цього перебувайте на вітру, на сонці, у воді різної температури.
Урізноманітнюйте загартовувальні засоби. Змінюйте холодові подразники
тепловими і навпаки, застосовуючи в комплексі сонячні, повітряні і водні
процедури. Поєднуйте загартовувальні заходи з фізичними вправами.
Загартовуючись сонячними променями, додержуйтесь таких вимог:
Приймайте сонячні ванни на подвір’ї, балконі, поблизу річки, озера,
моря, на лісовій галявині тощо.
Найкращий час для сонячних ванн — з 8 до 10 год. в південних районах із
10 до 12 год. — у середній полосі, також корисні сонячні ванни після 16
год.
Приймайте сонячні ванни через 1-1,5 год. після їди, не приймайте їх
натще.
Перебуваючи на сонці, покривайте голову білим капелюшком або шапочкою.
Перші сонячні ванни приймайте 4-5 хв., поступово збільшуючи їх до 35-40
хв.
Приймайте сонячні ванни поперемінне в положенні лежачи і в русі (біг,
рухливі ігри тощо).
Чергуйте сонячні ванни з купанням. Після купання обов’язково витирайтеся
рушником насухо. Купатися часто не рекомендується.
Після сонячних ванн і купання відпочивайте в затінку.
При перших ознаках нездужання (погане самопочуття, прискорене
серцебиття, нудота, головний біль) припиняйте приймання сонячних ванн.
Раз на тиждень робіть перерву в прийманні сонячних ванн.
Сонячні ванни заборонені підліткам з підвищеною нервовою збудливістю при
гострих формах туберкульозу легень, туберкульозу кісток і суглобів.
Не перебувайте довго на сонці, це може призвести до сонячного опіку або
удару.
Правила приймання повітряних ванн:
Загартовування повітрям починайте з провітрювання приміщення і
поступового зниження температури в ньому на 1-3 °С.
Носіть під час занять фізичними вправами, у походах, на екскурсіях
легкий одяг, бігайте по траві й піску босоніж.
Перші повітряні ванни приймайте протягом 3-5 хв. у приміщенні при
температурі +15 °С, на свіжому повітрі— при температурі +18 °С,
поступово знижуючи температуру до +10 °С.
З часом збільшуйте тривалість повітряної ванни й доведіть її до 1-2 год.
В разі поганого самопочуття ванну припиняйте.
Приймайте повітряну ванну через 1,5-2 год. після їди.
Правила приймання водних процедурі
Водні процедури починайте (миття ніг, обтирання, обливання) влітку з
температури води 25-30 °С і поступово доведіть її до 15-20 °С.
Тривалість процедури 10-30 с. Улітку знижуйте температуру на 1-2° кожні
2-3 дні, взимку— повільніше. Обтирання і обливання робіть уранці після
ранкової гімнастики протягом усього року.
Купатися починайте при температурі 20 °С, а згодом — при +17 °С,
скоротивши час перебування у воді.
Тривалість купання в перший період загартовування — 3-4 хв., якщо вода
залишається теплою. На день рекомендуємо 2-3 купання.
Якщо виник озноб, вийдіть із води, розітріться рушником, зробіть кілька
фізичних вправ, побігайте.
Не купайтеся натще й раніше як через 1-1,5 год. після їди
Після походу, інтенсивних фізичних занять і змагань входьте у воду
відпочивши 15-20 хв. Викупавшись, розітріться рушником, виконайте
зігрівальні рухи, відпочиньте в затінку і зробіть масаж великих м’язів.
Водні процедури проводьте безперервно.
При ослабленому здоров’ї будьте обережні з прийманням водних процедур.
Сучасна система фізичного виховання школярів не повністю забезпечує
розв’язання тих завдань, які на нього покладаються. Застійні явища у
фізичному вихованні привели до масової втрати Інтересу дітей до
предмета.
Інтенсифікація розумової праці, малорухливий спосіб життя сучасних
школярів стали реальною перепоною для їхнього нормального фізичного
розвитку. Переконливим доказом е той факт, що лише 25% випускників
загальноосвітніх шкіл е практично здоровими, а решта мають різні
відхилення у стані здоров’я: 62% – порушена постава, 50% –
близорукість, 30-40 % – серцево – судинні захворювання, 20-30 % –
нервово – психічні розлади.
У подоланні деяких негативних явищ, які мають місце в шкільній
фізкультурі, певну роль може відіграти творче використання теорії і
практики організації фізичного виховання. Поданий матеріал потребує
ретельного вивчення, практичного аналізу і можливостей застосування
позитивних його елементів у практиці сучасної школи.
Як свідчать архівні матеріали, організоване фізичне виховання в
Галичині бере початок з кінця XIX століття, Із заснування першого
українського духовного товариства “Сокіл” у Львові (1894 р.), яке
незабаром поширює свою діяльність на цілий край.
Поряд із руханками і змаганнями „Сокіл” приділяє увагу пожежництву (до
1932 р.) і мандрівництву, а в останні передвоєнні роки — стрілецтву.
з 1990 року поруч із сокільськими організаціями („Сокіл”, „Січ”, „Сокіл-
Батько”) організовуються самостійні руханкові товариства, які
об’єднуються в 1912 р. в Український Січовий Союз. Він координував
роботу у Східній Галичині, яка була поділена на 14 областей та 54
округи.
На території сучасної Івано-Франківської області перше спортивне –
пожежне товариство „Січ” виникло 15 травня 1900 року в селі Завалля
Снятинського повіту з ініціативи Кирила Трильовського. Січові товариства
почали утворюватись в інших селах Снятинського, Коломийського і
Печеніжинського повітів. На 1902 рік їх було кілька десятків, і в
Коломиї відбулося перше загальне Січове свято.
Кожне товариство, яке виникло в місті чи селі, повинно було впорядкувати
місце для масових вправ, плавання та стрільби, а також систематично
влаштовувати масові покази гімнастичних вправ, змагання, танці. Звіти,
спів, музика, театральні вистави були лише додатком до головної роботи.
Основна робота – це формування і розвиток основних фізичних якостей, які
необхідно майбутньому воїнові.
Діяльність пожежно – спортивних товариств “Сокіл”, „Січ” привели до
формування українського війська: Українських Січових Стрільців, а
пізніше – Української Галицької Армії.
З 1911 року бере початок пластовий рух. Його започаткував Олександр
Тисовський пластовим гуртком при академічній гімназії у Львові. На 1928
р. в Галичині було більше 80 українських пластових відділів. “Пласт” був
найбільш популярною організацією серед середньої та старшої шкільної
молоді у 1920 – 1930 рр. Він мав свою пресу – журнали „Молоде життя” та
„Пластовий шлях”.
Український пласт ставив перед собою такі завдання:
забезпечити моральне виховання молоді на здобутках нації;
організувати догляд могил борців, які полягли за волю України;.
залучити молодь до інтенсивної праці над собою, над фізичним
самовдосконаленням.
Що таке “Пласт”? Ця назва походить від назви частини українських
козаків, які після ліквідації Запорізької Січі подались на Кубань і
злились з кубанськими козаками. В кубанському війську вони виконували
роль розвідників – пластунів.
Галицький пласт мав таку структуру: гурток – найменша організаційна
одиниця (6-10 хлопців);
чета – 2 – 4 гуртки (24 – 40 хлопців);
сотня – 2 – 4 чети (90 – 160 хлопців);
полк – 2 або більше сотень (192-320 хлопців).
Всі полки однієї місцевості творили пластовий кіш. Усі пластові
частини підлягали Верховній Пластовій Раді у Львові.
Пластуни мали свою форму, вітались трьома випрямленими пальцями правої
руки, прикладаючи їх до криса капелюха. Три випрямлені пальці вказували
на три обов’язки пластуна:
1. Бути вірним Богу і Україні.
2. Допомагати іншим.
3. Повинуватись пластовим законам і властям.
Між собою пластуни вітались словом „скоб”. Скоб – це назва гірського
орла, окремі букви цього слова розкривали зміст пластового девізу:
“Сильно, Красно, Обережно, Бистро!”
В 1925 році січі змінюють статут і назву на „Луг”.
Мета руханково-потяжного товариства “Луг” – допомогти цивільному
населенню у випадку стихійних лих, виховання молоді через культуру духа
і тіла, „Луг” береже українську молодь від пиятства, хуліганства,
гультіпатства, викорінює підле почуття рабства, забезпечує фізичним
гартом. “Луг” в 1926 році на Коломийщині збирає на своє свято 16
організацій (до 500 чоловік). Для делегатів “Лугу” в Коломиї –
проводились руханково-потяжні курси.
В жовтні 1926 року на території Галичини нараховувалось 600 Лугових
товариств, видавались газети “Луговик”, „Вісті з Лугу”, Хоч „Луг”
зазнавав переслідування з боку польської адміністрації, його голос щораз
ставав сильніший:
Гей Луг Іде.!
Красен мак цвіте,
Стань у лаву, молоде!
Бо я в тій лаві,
У злій славі,
Вся неволя пропаде!!!
В 1932 році “Луг” змінює статут, за яким підлягає контролю Державного
уряду фізичного виховання і з цього часу втрачає право займатись
потяжництвом.
1924 рік знаменний тим, що засновується Карпатсько-Мщетарський Клуб,
який об’єднує самостійні спортивні товариства й спортивні секції
сокільських гнізд, а в 1930 році засновується Союз української
поступової молоді Імені Драгоманова “Каменярі”. Тут молодь поряд із
культурно-освітньою працею займається рухавкою і змаганнями.
Станом на 1936 рік Галичина мала таку кількість фізкультурних
організацій: „Соколів – 233, „Лугів”-718, „Каменярів” – 291,
”Українських спортивних Союзів” – 62, „Лещет – клубів” – 1.
Що стосується фізичного виховання в середніх школах, то воно
організовувалось по – різному. Руханка в державних школах не була
обов’язковим предметом і станом на 1911 – 1912 рр. проводилась лише в
Кіцманській державній гімназії, Рогатинській приватній гімназії, Буській
реальній гімназії, Львівській дівочій гімназії та Львівській семінарії
Українського педагогічного товариства, де, в основному, виділялось по
одній годині на тиждень. В Станіславській українській гімназії перший
клас мав дві години, а другий і вищі — по одній годині на тиждень.
Найкращий стан справ був у Кіцманській гімназії, де всі класи (8
відділів) мали по три години. В приватних гімназіях і семінаріях
Українського педагогічного товариства кожний відділ мав по дві години.
Власні спортивні зали мали лише .академічна гімназія у Львові, гімназії
Перемишля, Кіцманя, Станіслава. Всі інші школи в Галичині не мали залів
і користувались в погідні дні подвір’ям і толокою, а в непогожі – зали
позичали у польських товариств.
Крім руханки і спорту, в Львівських, Перемишлянських, Тернопільських та
Кіцманській гімназіях заведено подекуди військову науку – стрілецтво.
Велике значення у поширенні руханки мали спортивні секції, які були
добре розвинені в Перемишлі, Тернополі, Львові, а також пластові гуртки,
які розвивались по всіх місцях, де були середні школи.
Галичину турбувала проблема кадрів для середніх шкіл, яких було,
безумовно, мало. Не було жодної вчительки, яка б вела рухавку. З
приватних джерел відомо, що до руханкового інституту підготовлялись
панночки, але вони не витримували вступних іспитів.
Фізичне вихованку у народних школах і ступеня, як свідчить стаття
“Фізичне виховання в народних школах 1 ступеня” учителя фізкультури П.
Франка, мало цілісну систему, яка поряд із запобіганням негативного
впливу сидячого способу життя на організм, ставила за мету:
виростити здоровий, всесторонньо розвинений організм, навчити долати
лінивість душі і тіла;
навчити життєво-важливих рухових навичок і умінь;
виховати сміливість, силу волі, витривалість, дисциплінованість та
солідарність;
виробляти замилування до веселості та погідності духу;
розвивати замилування до природи та любов до рідного краю;
відірвати від шкідливих звичок і спрямовувати до доцільних, залежно від
віку та статі, занять за інтересами. При цьому широко використовувати
традиції, звичаї народу як загальні, так і місцеві.
Для проведення занять школи використовували пристосовані приміщення
(зали із лавами), подвір’я, береги річок, луги, лісосмуги тощо.
На практичних заняттях учні повинні були самі виготовляти для себе деякі
найпростіші прилади: луки, стріли, булави, палиці, рукавиці для боксу,
ходулі, коркові пояси для плавання, скакалки, приладдя для стрибків у
висоту, жердки, палиці для відбивання м’ячів і м’ячі. Ставились певні
вимоги і до спортивної форми. Для хлопчиків і дівчаток вона складалась
із штанців та сорочок з короткими рукавами які могли мати вишиті
лямівки. Заняття проводилось босоніж.
У кожній школі обов’язковими були 10-хвилинні руханки, які виконувались
під музичний супровід сопілки, мандоліни, дримби, бубна. В зміст входили
вправи для рук, рухливі ігри – забави із співом, наприклад: “Дрібушка”,
“Котик Мурчик”, “Ой сусіди, сусідоньки”, “Барвінок”, “Огірочки”, ” Мак”
і інші. Діти уже в народній школі повинні навчитись поєднувати в
руханці гарне з корисним (фізичне удосконалення, естетичні смаки та
інтелектуальний розвиток).
Середньогодинні вправи (фізкультхвилинки) проводились на протязі 1-2
хв. для всіх школярів. Тільки ті діти, які мали значні відхилення у
стані здоров’я (явне каліцтво), звільнялись від цих вправ.
Для дітей, щоб вони розвивали свої якості, використовують рухливі ігри,
народні ігри-забави із співом.
Народні ігри – забави із співом
(Зібрали вчителька фізкультури, вчитель – методист Корчинської середньої
школи Коломийського району Ніцпопь М.І.).
ВОРОБ1ЙКУ, СВАТКУ – СВАТКУ
Діти утворюють два концентричні кола, дівчатка – зовнішнє, хлопці –
внутрішнє. Вони рухаються в різні сторони. Дівчатка співають:
Воробійку, сватку – сватку,
Чи бував ти в нашім садку, садку?
Чи бував же, чи ридав же,
Як орють на мак?
Учасники гри зупиняються і імітують рухи орача, який працює із плугом.
Воробійку, сватку – сватку,
Чи бував ти в садку, садку?
Чи бував же, чи видав же,
Як сіють мак?
Під цей спів у кінці куплета імітують рухи сівби.
Хлопчики:
Бував же я , видав же я,
Як сіють мак.
Зупиняються і імітують сіяння маку.
Дівчатка:
Воробійку, сватку – сватку,
Чи бував ти в садку, садку?
Чи бував же, чи видав же?
Як сходить мак?
Зупиняються і імітують ріст маку.
Дівчатка.
Воробійку, сватку – сватку,
Чи бував ти в садку, садку?
Чи бував же, чи видав же,
Як цвіте мак?
Хлопчики:
Бував же я!
Видав же я,
Як цвіте мак.
Імітують цвітіння маку.
Дівчатка: Як ломлять мак?
Хлопчики: Ось так ломлять мак – (імітують).
Дівчатка: Як тереблять мак?
Хлопчики: Ось так тереблять мак – (імітують).
Дівчатка: Як їдять мак?
Хлопчики: Ось так їдять мак – (імітують).
Примітка. Після кожної зупинки учасники гри змінюють напрям руху в
кругах.
КОРОЛЬ
20 і більше хлопчиків, розділяючись, стають у 2 шеренги, приблизно
однакової сили, і стають один проти другого на відстані 10-20 м,
взявшись за руки. В центрі стають найсильніші, поряд – слабші, а
найслабші розмішуються в кінцях шеренг.
Центральний гравець однієї з шеренг починає діалог. Йому відповідає
також центральний з протилежної шеренги:
– Королю, королю, буде війна?
– Ні.
– Чому?
– Замало війська.
– Відбий собі.
Центральний з супротивної команди розбігається і намагається розірвати
шеренгу в одному з місць. Якщо це йому вдається, то хвостова частина від
центрального переходить до його шеренги.
Не вдалось розірвати – він залишається в супротивників на тому місці, де
хотів розірвати шеренгу. Гра продовжується доти, доки в одній з команд
не залишиться один учасник — „король”, який програв війну.
ФАРБА
Всі діти сідають у рядок. Визначають ведучого, щура і ангела. Ведучий
називає кожному на вухо колір фарби. Ангел і щур по черзі вступають в
діалог з ведучим:
Ангел: Дзень – дзелень. Щур: Гур – гур.
Ведучий: Хто там? Ведучий: Хто там?
– Ангел. – Старий щур.
– Звідки? – Звідки?
– З неба. – З діри.
– Що потребує? – Що потребує?
– Фарби. – Фарби
– Якої? – Якої?
– Називає колір. – Називає колір.
Якщо відгадає колір, то гравець, названий цим кольором, переходить на
його сторону. Якщо такого кольору немає, то ведучий відповідає:
– Пішла в дорогу, зламала ногу.
Коли всі кольори відгадані, утворюються дві супротивні групи на чолі з
ангелом і щуром. Вони лаштуються один за одним і починають
перетягуватись (схоже на перетягування каната). Так визначається
переможець. Таким чином, перемагає добро (команда ангела), або зло
(команда щура). Після цього ангел і щур беруться за витягнуті руки і
кожний учасник гри повинен прилягти на ці руки обличчям. В цей час всі
сміються, розказують щось смішне. Якщо той, що приліг, засміявся –
попаде в пекло, затримався – в небо.
КУЛЬКА
Діти сідають у рядок, складаючи перед собою долоні. Ведучий так само
тримає руки. У нього між долонями знаходиться кулька. Він підходить до
кожного учасника і свої долоні проводить між його долонями. Так
непомітно він залишає кому-небудь кульку. Під час цієї процедури всі
діти промовляють:
Гаду, гаду, гадуля,
Десь тут буде зозуля.
Попід небом літала.
Довгим хвостом махала.
Вій, вій, пювій,
А ти мені кульку дай.
Після цього один з учасників повинен відгадати, у кого кулька. Якщо
вгадав – сідає на місце того, в кого була кулька, і вже той починає
відгадувати.
Гра… Вона входить у життя дитини з раннього віку Граючись, діти глибше
пізнають життя, набувають різних навичок і вмінь. Недарма ж гру
називають «восьмим чудом світу». І не дивно, що гра викликає такий
інтерес і у непосидючих хлопчаків, і у сором’язливих дівчаток.
Перевтілюючись у персонажів гри, вони стають сміливими і безстрашними,
вольовими і кмітливими.
Важко переоцінити роль ігор у проведенні вільного часу учнів, особливо
піонерського віку. Н.К. Крупська писала, що під час гри розвиваються
фізичні сили дитини, твердішою стає рука, гнучкішим тіло, несхибним зір,
розвиваються кмітливість, винахідливість, ініціатива.
Виняткова роль ігор у становленні й зміцненні дитячого колективу, адже
іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання.
І, як справедливо підкреслював відомий педагог В.О. Сухомлинський,
ігрові змагання вчать дітей спільним діям, взаємній виручці, підтримці,
організованості, дисципліні, винахідництву, дотриманню інтересів своєї
команди, тобто інтересів колективу. У грі формуються високі моральні
якості школярів: доброта, чуйність, уміння поступатися своїми інтересами
в ім’я колективу, переборювати труднощі, долати перешкоди. Розвивається
увага дітей, пам’ять, наполегливість, воля.
У процесі гри школярі загартовуються фізично, підвищується їхня
життєдіяльність. Вони тренуються стрибати, бігати, метати в ціль,
орієнтуватися на місцевості.
Зрештою, в грі закладені невичерпні потенціальні можливості для
всебічного вивчення психології школяра, що має величезне значення для
педагога, вожатого, вихователя — всіх тих, хто працює з дітьми.
Зміна номерів
Ця гра давно вже стала популярною як серед міських, так і серед
сільських школярів. У ній беруть участь дві команди (число гравців у
кожній — парне).
В командах розподіляються на перший-другий. Перші номери шикуються в дві
колони поряд. Другі навпроти них на відстані 20-25 метрів Перші номери
стають на старт. В руках у них прапорці. За сигналом стартуючі біжать до
других номерів своїх же команд, які у цей час стартують, і передають
партнерам прапорці, а самі стають замикаючими в колонах других номерів.
Одержавши прапорці, другі номера біжать до перших номерів своїх команд,
на старті передають їм прапорці і стають в кінці їхніх колон, Гра триває
доти, доки всі перші номери однієї команди не перебіжать на місця
других, а другі — на місця перших.
Команда, яка раніше закінчить таке переміщення номерів, перемагає.
Естафета з обручами
Учасники гри розподіляються на дві команди і стають на старті. За
сигналом вони, по одному від кожної команди, біжать до півфінішної
прямої На бігу діти повинні пролізти через обручі, встановлені на
півдорозі, а на півфінішній прямій взяти в руки обручі, що лежать там,
підняти їх над головою, потім покласти на підлогу.
Залишивши обручі на півфінішній прямій, гравці повертаються па старт,
минаючи обручі, що лежать на півдорозі.
Наступні учасники гри починають бігти лише тоді, коли попередні їхні
партнери повернуться з півфінішної прямої торкнуться їхніх рук.
Той, хто пробіг естафету, займає останнє місце у своїй колоні Перемогу
здобуває команда, в якій раніше на старті буде той, хто починав гру.
Комічний футбол
М’яч прив’язують довгою мотузкою до забитого в землю кілка. Гравець
стає напроти м’яча, йому зав’язують очі, Нехай спробує, пройшовши
вперед шість кроків, вцілити ногою по м’ячу.
Зробити це вдається далеко не кожному.
Звивиста доріжка
Формуються дві команди по 5-10 школярів. Вони шикуються в колони перед
лінією старту, на яку кладуться два футбольних м’ячі (для кожної команди
по одному), Перед учасниками гри розставлені прапорці — по прямій на
відстані 5 кроків один від одного.
Спробуйте встати
Два хлопчики стають один до одного спинами. Беруться під руки, зігнувши
їх у ліктях. Так само роблять і інші учасники цих своєрідних змагань
Одночасно діти намагаються сісти на землю, простягнувши ноги, а потім
встати, не роз’єднуючи рук. Хто повторить цю вправу більше разів,
той перемагає.
Список використаної літератури:
Боберський Н., Сокільський рух в Галичині, „Календар”, Львів, 1987 –
с.217 – 223.
Жарський Е., Фізкультура в княжій Україні, г.”Новий Час”, Львів, №7,
1998 – с.3.
Іванчук О., Фізичне виховання шкільної молоді, ж. „Учитель”, Львів, №10,
1997. – С.143.
Галицька К., Виховне значення „Січей”, календар „Отамана”, Коломия,
1995. – С.34-42.
Тущак О., Значення прогулянок для науки і виховання. ж. „Промінь”,
Вашківці, №11, 1994. – С.76.
Франко П., Фізичне виховання в українських середніх школах, ж.”Наша
школа”, Львів, №3. 1993. – С.176-181.
Ющишин І., Фізичне виховання в українських середніх школах”, ж.
„Учитель”, Львів, 1996, №21. – С.322-327, №23, С.333-344.
Підшивка журналу „Фізкультура в школі” за 1999-2002 рр.
Платонов В.Н. Современная тренировка. – К.: Здоровье, 1980.
Сермеев Б.В. Гибкость спортсменов. – М., 1980. – 93с.
Филин Б.П., Фомин Н.А. Основы юношеского спорта. – М., 1980. – 225с.
Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов.
– М., 1988. – 332с.
Годик М.А. Спортивная метрология. – М., 1988. – 192 с.
Шиян Б.О. Теорія і методика фізичного виховання. – Тернопіль, 1999. –
215 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
