Реферат на тему
Методика розробки туру
Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація
цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого
провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація. Розробка схеми
маршруту та його програмне забезпечення є нерозривно пов’язаними
паралельними процесами. Розрахунок вартості туру грунтується на
проведених організаційно-технічних заходах з пошуку партнерів та
укладених з ними угод.
Етапи І. Вибір пунктів маршруту. Критерієм відбору є атрактивність
об’єктів показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити
різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його
транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності.
Етап ІІ. Ієрархізація пунктів маршруту провадиться за вказаними вище
критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернута на клас
гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Метою
даного етапу є виділення диференціація пунктів маршруту відповідно до
мети подорожі з виділенням пунктів дислокації з тривалим програмним
забезпеченням та екскурсійних пунктів.
Етапи ІІІ. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється
за показником транспортної доступності, тобто зв’язності з місцем
постійного проживання потенційних туристів (зоною дії туроператора),
взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів.
Етап IV. РОЗРОБКА СХЕМИ МАРШРУТУ. Схема маршруту залежить від обраної
форми. Маршрут -це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути
можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані, (мал. 5). Вибір
пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму,
терміну та класу обслуговування.
Умовні позначення: Пп – початковий пункт маршруту;
Пр – проміжний пункт з порядковим номером 1,2,…n;
Кп – кінцевий пункт маршруту; –––? напрямок руху
Вибір схеми маршруту залежить від транспортної системи: конфігурації
транспортної мережі, її густоти та технічного стану, рівня розвитку
окремих видів транспорту, рівня розвитку транспортної інфраструктури, що
забезпечує надійність та безпеку роботи транспорту.
Найпоширенішим випадком при розробці схеми є варіант, коли за обмежений
термін при мінімізації витрат часу на переміщення між основними пунктами
маршруту бажано забезпечити максимально можливу інформативність
подорожі, тобто охопити якнайбільше об’єктів показу задля задоволення
пізнавальної мети. Такий варіант отримав назву “задача комівояжера”.
При вирішенні цієї задачи можна застосовувати методичний аппарат теорії
графів. Графо-аналітичні методи дають можливість виокремити найсуттєвіші
елементи, унаочнити наявну інформацію, обгрунтувати відбір та
ієрархізацію пунктів маршруту. Задача зводиться до побудови графа –
математичного відображення просторової організації турпродукту. Граф
являє собою певним чином організовану кінцеву множину вершин і
множинність ребер. Вершини і ребра є елементами графа, що роблять його
зв’язним. Граф називається метризованим, коли його елементам надається
певне значення, наприклад, мет-ризація вершин задається атрактивністю
об’єктів показу в балах, місткістю та класністю готельної бази, бальною
оцінкою різнорідності програми тощо; ребра графа відображають наявний
зв’язок між вершинами і в нашому випадку це перш за все транспортний
зв’язок, який відтворює або тільки наявність шляхів сполучення, або їх
категорію чи полімагістральність. Значення ребер може задаватися
відстанню (в км) між пунктами маршруту або часом, необхідним для його
долання тим чи іншим видом транспорту (такий варіант кращий, коли немає
взаємозамінності транспортних засобів). Тобто сам процес побудови графа
є певним впорядкуванням та генералізацією інформації відповідно до мети
подорожі. Таким чином, ми маємо графічне зображення територіальної
структури майбутнього турпродукту, що задана елементами графу. Иоршинами
графа (V) є пункти, обрані за визначеними криюріями, а ребрами (Е) –
наявний зв’язок між ними, юпіо шляхи сполучення певної категорії.
Оцінка положення кожної вершини в графі, визначен-іін п місця в
загальній системі атрактивних ресурсів, а також оцінка графа в цілому
(його зв’язність, конфігурація) і його параметризація за витратами часу
провадиться за допомогою топологічних мір. Ці міри визначаються на
множині відношень між елементами графа. Виділяють міри концентрації та
диференціації, за якими оцінюється положення вершин в графі, і міри
інтеграції та композиції, що дають змогу оцінити граф в цілому.
Розглянемо умовний приклад. На певній території за умов атрактивності
туристичних ресурсів, рівня розвитку юіельної бази та транспортного
забезпечення виділені п’ять пунктів, що зв’язані між собою автошляхами
вищої категорії та залізничним сполученням (мал. 6). Треба оцінити
положення кожної вершини в графі. Для цього використовується показник
центральності (А), що визначається за кількістю інциденцій (це кількість
ребер, що ниходять з даної вершини) – таблиця 3.
1-5 – пункти маршруту, з них 2,3,5 – пункти ночівлі,
1,4 – екскурсійні пункти; стрілками показаний напрямок руху
Показники оцінки вершин графа показники 1 2 3 4 5
центральності 1 3 3 1 2
ієрархічності 4 1 2 4 3
Як видно з мал. 6, найкраще положення в графі займають пункти V2та V3 ,
але в пункті V2 наявний міжнародний аеропорт, тому за показником
ієрархічності він займає перше місце і визначений як початковий пункт
маршруту. Пункти V1 та V4, які мають найнижчі показники центральності та
ієрархічності, обираються як екскурсійні пункти, що забезпечують
програму перебування відповідно в пунктах V2 та V3. Схема маршруту в
даному випадку складається як комбінована і має два варіанти руху: 1) V2
– V5 – V3 чи 2) V2 – V3 – V5 ? Варіативність побудови маршруту
визначається за показником цілісності (?), який в теорії графів
називається цикломатичним числом і показує кількість замкнених циклів в
графі (чим більше р- тим ціліснішим є граф і більше варіантів маємо при
побудові схеми маршруту). Оскільки ми маємо різні варіанти побудови
схеми руху по маршруту, суттєвим є оцінка графа в цілому задля
порівняльної параметризації пропонованих схем. Для цього
використовується показник зв’язності (?) який обраховується як
відношення суми ребер графа до суми його вершин: ? = Е / V. Показники
міри композиції дають змогу оцінити конфігурацію та компактність
пропонованої схеми маршруту. Загальну конфігурацію графа оцінюють за
показником форми (?), який обраховується за формулою:
? = E / ?
де ? – діаметр графа або мінімальна кількість ребер, що з’єднує
максимально віддалені його вершини. Чим більше значення показника к, тим
більш компактну форму має схема маршрута (відповідно до умов мал. 6 >
Е, 2 + Е23 + Е34). Щоб оцінити саме компактність пропонованої схеми
використовуюсь показник компактності (//), який визначається за
формулою:
? = ? / V
де е периметр графа, тобто сукупність ребер, що є зовнішньою гранню
графа (за мал. 6 є = Еь2 + Е2|5 + Е53 + і І Література
1.Азар В. И. Экономика и организация туризма. - М.: Профиздат, 1993
2. Атаев А. А. Управленческая деятельность. Практика и резервы
организаций. - М.: Экономика, 1988
3. Бабарицька В. К., Любіцева О. О. Організація туризму. Навч. посібник.
Част. I. - К.: КУ, 1998
4. Бабарицька В. К., Любіцева О. О., Федорченко В. К. Організація
туризму. Учбово-метод. посібник. - К.: ІТЕІП, 1994
5. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Экономика туризма: Учебное пособие.
- М.: Финансы и статистика, 1999. -176 с.
6. Бейдик О. О. Словник-довідник з географі туризму, рекреалогії та
рекреаційної географії. - К.: Ін-т туризму, 1998
7. Браймер Роберт А. Основы управления в индустри гостеприимства. - М.:
Аспект Пресе, 1995
8. Бюллетень туристичної інформації. 1994-1998 pp.
9. Гезгала Ян. Туризм в народном хозяйстве. - М.: Прогресе, 1974
10. Герасименко В. Г. Основы туристского бизнеса. Учебн. пособие. -
Одесса, "Черноморье", 1997
11. Гуляев В. Г. Организация туристской деятельности. -М.: Номедж, 1996
12. Даниэльс Д. Д., Радеба Ли X. Международный бизнес. - М.: Дело МД,
1994
13. Дурович А. П., Копанев А. С. Маркетинг в туризме. Учебное пособие. -
Минск, Экономпресс, 1998
14. Збірник нормативних документів. Випуск 1. - К.: Держ-комтуризм
України, 1997
15. Ильина Е. Н. Туроперейтинг: организация деятельности. Учебник. - М.:
Финансы и статистика, 2000. - 256 с.
16. Квартальнов В. А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
- 320 с.
17. Крачило Н. Г. География туризма. - К.: Вища школа, 1987
18. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990. -
736 с.
19. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж, Вонг В. Основы маркетинга. Пер.
с англ. - 2-е европ. изд.. - М.; СПб.; К.: Издательский дом "Вильяме",
1999. - 1152 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
